Билеты: Экзамен по экологии

Билеты: Экзамен по экологии

1. Об”єктивні умови розвитку еколого-правових норм

Об'єктивні передумови розвитку еколого-правових норм — реально існуючі

природні і соціальні умови виникнення і становлення за­гальнообов'язкових

правил в галузі викорис­тання природних ресурсів, збереження (охо­рони)

природного довкілля та захисту люди­ни від несприятливого навколишнього

природного середовища.

Життєво необхідні екологічні потреби : Матеріальні, Біологічні

(фізіологічні), Духовні(естетичні)

Форми задоволення екологічних потреб - Використання природних

ресурсів; Збереження (охорона) природного довкілля та його компоненті; Захист

(охорона) людини від несприятливого (небезпечного) стану природ­ного довкілля.

Способи задоволення (забезпечення) екологічних інтересів – Регулятивні;

Забезпечувальні (дозволи, обмеження, заборони, регламенти, державно - правові

екологічні норми)

2. Поняття управління в галузі екології

Управління в галузі екології — урегульовані правовими нор­мами суспільні

відносини, в яких реалізується діяльність державних органів, органів місцевого

самоврядування, гро­мадських об'єднань, що спрямована на забезпечення

ефек­тивного використання природних ресурсів, охорони на­вколишнього природного

середовища, екологічної безпе­ки юридичними і фізичними особами, дотримання

еко­логічного законодавства, попередження екологічних пра­вопорушень та захист

екологічних прав громадян

Ознаки управління в галузі екології

1) Різновид соціального управління що регламентується правовими нормами

2) Система правових норм, які регулюють суспільні відносини щодо управлін­ня

в галузі екології, визна­чає його мету і завдання, функції в цій сфері,

повно­важення і функції суб'єк­тів управління, права і обов'язки фізичних і

юридич­них осіб та порядок їх взає­мовідносин

3) В основу управління в галузі екології покладено цілеспрямовану діяльність

органів держави, місцево­го самоврядування та гро­мадських об'єднань

(суб'єктів управління)

4) Діяльність суб'єктів управління спрямована на забезпечення ефективного

використання природних ресурсів, охорони навко­лишнього природного

се­редовища, екологічної без­пеки

5) Функції суб'єктів управ­ління передбачають орга­нізацію, погодження,

ко­ординацію і контроль за ді­яльністю інших суб'єктів управлінських

правовідно­син.

6) Державно-правове за­безпечення дотримання вимог екологічного

зако­нодавства, попередження і 'упередження екологічних правопорушень та

заходів щодо захисту екологічних прав громадян

3. правовий режим заповідників і заказників

З А К О Н У К Р А Ї Н И “Про природно-заповідний фонд України” - Природно-

заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні

комплекси та об'єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову,

естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження

природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного

світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення

фонового моніторингу навколишнього природного середовища.

У зв'язку з цим законодавством України природно-заповідний фонд

охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється

особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна

розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних

територій та об'єктів, що перебувають

під особливою охороною.

До природно-заповідного фонду України належать:

природні території та об'єкти - природні заповідники, біосферні

заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки,

заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища;

штучно створені об'єкти - ботанічні сади, дендрологічні парки,

зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва.

Заказники, пам'ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки,

зоологічні парки та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва залежно

від їх екологічної і наукової цінності можуть бути загальнодержавного або

місцевого значення.

Залежно від походження, інших особливостей природних комплексів та

об'єктів, що оголошуються заказниками чи пам'ятками природи, мети і

необхідного режиму охорони:

заказники поділяються на ландшафтні, лісові, ботанічні,

загальнозоологічні, орнітологічні, ентомологічні, іхтіологічні,

гідрологічні, загальногеологічні, палеонтологічні та карстово-

спелеологічні;

пам'ятки природи поділяються на комплексні, ботанічні, зоологічні,

гідрологічні та геологічні.

Спеціально уповноваженим органом державного управління в галузі

організації, охорони та використання природно-заповідного фонду є

Міністерство охорони навколишнього природного середовища України.

Режим територій та об'єктів природно-заповідного фонду - це сукупність

науково обгрунтованих екологічних вимог, норм і правил, які визначають

правовий статус, призначення цих територій та об'єктів, характер

допустимої діяльності в них, порядок охорони, використання і відтворення їх

природних комплексів.

Природні заповідники - природоохоронні, науково-дослідні установи

загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження в

природному стані типових або унікальних для даної ландшафтної зони

природних комплексів з усією сукупністю їх компонентів, вивчення

природних процесів і явищ, що відбуваються в них, розробки наукових засад

охорони навколишнього природного середовища, ефективного використання

природних ресурсів та екологічної безпеки. На його тер-її забороняється

будь-яка господарська діяльність.

Заказниками оголошуються природні території (акваторії) з метою

збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів.

Оголошення заказників провадиться без вилучення земельних ділянок, водних

та інших природних об'єктів у їх власників або користувачів. На

території заказника обмежується або забороняється діяльність, що

суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про

заказник.Господарська, наукова та інша діяльність, що не суперечить цілям

і завданням заказника, проводиться з додержанням загальних вимог щодо

охорони навколишнього природного середовища. Власники або користувачі

земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів, оголошених

заказником, беруть на себе зобов'язання щодо забезпечення режиму їх

охорони та збереження.

4. Механізм формування екологічного права

Механізм формування екологічного права — сукупність історичних,

соціальних, екологічних, правових та інших пе­редумов і факторів, спрямованих

на виникнення, станов­лення і розвиток екологічного права

Екологічні інтереси людей - Регулювання використання природних ресурсів

- Забезпечення охорони об'єктів і комплексів навколишнього природного

середовища - Забезпечення охорони життя і здоров'я громадян від небезпечного

довкілля

Форми взаємодії людини і навколишнього природного середовища –Економічна,

Еколого-біологічна, Еколого- соціальна

Розвиток екологічних відносин – Природноресурсових, Природо- та

середовищеохоронних відносин, Антропоохо- ронних відносин.

Трансформація соціальних регуляторів – звичай, мораль, право, ідеологія,

психологія, свідомість, культура, освіта, наука.

5. Система органів управління в галузі екології

Органи управління в галузі екології — юридично відособ­лені державні,

самоврядні і громадські інституції, упов­новажені здійснювати

організаційно-розпорядчі, коорди­наційні, консультативні,

організаційно-експертні, конт­рольні та інші функції в галузі забезпечення

екологічної безпеки, ефективного використання природних ресурсів і охорони

навколишнього природного середовища

1. Органи держав­ного управління

Органи загаль­ного державного управлін­ня

Органи спеці­ального державного управ­ління

2. Органи місцевого самоврядування

Органи регіонального само­врядування

Органи локаль­ного самовряду­вання

3. Органи громад­ського управлін­ня

Органи Всеук­раїнського громадського уп­равління

Органи регіо­нального (міжрегіонального) громадського управління

Органи місце­вого громадсь­кого управлін­ня

Органи загального державного управління — уповноважені законодавчими

актами органи державної виконавчої вла­ди, на які покладені, поряд із

загальними, повноваження в сфері соціально-культурного розвитку від функції

щодо забезпечення екологічної безпеки, ефективного викорис­тання природних

ресурсів і охорони навколишнього природного середовища

Глава ви­конавчої влади України - Президент України, Рада На­ціональної безпеки

Органи центральної державної виконавчої влади - Ка б і н е т Міністрів

України, Постійна урядова ко­місія з пи­тань техно-генно-екол о г і ч н о ї

безпеки і надзвичай­них ситу­ацій

Органи дер­жавної ви­конавчої влади Авто­номної Республіки Крим - Уряд АРК

Органи місцевої держав­ної виконавчої влади - Обласна державна

адміністрація, Київська і Севаст-ка міська дер­жавна адміністрація, Районна

державна ад­міністрація, Районна в М.Києві та Сев-лі державна адміністра­ція

Органи спеціального державного управління — спеціально уповноважені

органи центральної виконавчої влади, що реалізують функції управління в галузі

використання при­родних ресурсів, охорони навколишнього природного се­редовища

і забезпечення екологічної безпеки

1.Органи надвідомчого управління і контролю в галузі еко­логії -Міністер­ство

охоро­ни нпс та ядерної безпеки, МОЗ.

2.Органи спе­ціального поресурсового управління - Державний комітет Ук­раїни

по земельних ре­сурсах, Державний комітет України по вод­ному госпо­дарству,

Державний комітет Ук­раїни по гео­логії і використанню надр, Міністерство

рибного господарства України, Державний комітет України по на­гляду за

охороною праці, Державний комітет України по гідрометео­рології, Міністерство

лісового господарства України

3. Органи спе­ціалізованого функціональ­ного управ­ління -Міністерство

України у справах за­хисту насе­лення від на­слідків аварії на ЧАЕС, Державна

автомобіль­на інспекція МВС, Державний комітет Ук­раїни по стандарти­зації,

метро­логії та сер­тифікації, Українська державна інспекція Реєстру та

безпеки суд­ноплавства

4.Органи спеціалізо­ваного галу­зевого уп­равління - Державний комітет

нафтової, газо­вої та нафто-переробної промисловості України Міністерство

вугільної промисло­вості України.

Органи місцевого самоврядування — спеціально уповнова­жені представницькі

інституції регіонального і місцевого рівня, які здійснюють управлінські функції

в галузі екології - Міські Ради народних депутатів, Селищні Ради народних

депутатів, Сільські Ради народних депутатів, Обласні Ради народних депутатів,

Районні Ради народних депутатів, Районні у містах Ради народних депутатів

Органи громадського управління в галузі екології — гро­мадські об'єднання

і формування в галузі екології, які створюються на національному та місцевому

рівні - Українське това­риство охорони природи (Загальні збори (конференція),

Українська еколо­гічна академія наук (Загальні збори), Українська еко­логічна

асоціація «Зелений світ», Національний екологічний центр (Конференція),

Український екологічний фонд

6. Правовий режим національних природних парків

З А К О Н У К Р А Ї Н И “Про природно-заповідний фонд України”

Національні природні парки є природоохоронними,

рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами

загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення

і ефективного використання природних комплексів та об'єктів, які мають

особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову,

освітню та естетичну цінність..

До складу територій національних природних парків можуть включатися

ділянки землі та водного простору інших землевласників та землекористувачів.

На національні природні парки покладається виконання таких

основних завдань:

збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об'єктів;

створення умов для організованого туризму, відпочинку та ін. видів

рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму

охорони заповідних природних комплексів та

об'єктів; проведення наукових досліджень природних комплексів та їх змін

в умовах рекреаційного використання, розробка наукових рекомендацій з

питань охорони навколишнього природного середовища

та ефективного використання природних ресурсів; проведення екологічної

освітньо-виховної роботи

На території національних природних парків з урахуванням природоохоронної,

оздоровчої, наукової, рекреаційної, історико-культурної та інших

цінностей природних комплексів та об'єктів, їх особливостей встановлюється

диференційований режим щодо їх охорони, відтворення та використання

згідно з

функціональним зонуванням:

заповідна зона - призначена для охорони та відновлення найбільш

цінних природних комплексів, режим якої визначається відповідно до вимог,

встановлених для природних заповідників;

зона регульованої рекреації - в її межах проводяться

короткостроковий відпочинок та оздоровлення населення, огляд особливо

мальовничих і пам'ятних місць; у цій зоні дозволяється влаштування та

відповідне обладнання туристських маршрутів і екологічних стежок; тут

забороняються рубки лісу головного

користування, промислове рибальство й мисливство, інша діяльність, яка може

негативно вплинути на стан природних комплексів та об'єктів заповідної

зони;

зона стаціонарної рекреації - призначена для розміщення готелів,

мотелів, кемпінгів, інших об'єктів обслуговування відвідувачів парку;

господарська зона - у її межах проводиться господарська діяльність,

спрямована на виконання покладених на парк завдань, знаходяться населені

пункти, об'єкти комунального призначення парку, а також землі інших

землевласників та землекористувачів, включені до складу парку, на яких

господарська діяльність

здійснюється з додержанням загальних вимог щодо охорони нпс.

На території зони регульованої рекреації, стаціонарної рекреації та

господарської зони забороняється будь-яка діяльність, яка призводить або

може призвести до погіршення стану навколишнього природного

середовища та зниження рекреаційної цінності території національного

природного парку.

Зонування території національного природного парку, рекреаційна та

інша діяльність на його території провадяться відповідно до Положення

про національний природний парк та Проекту організації тариторії

національного природного парку, охорони, відтворення та рекреаційного

використання його природних

комплексів і об'єктів, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

7. Місце екол. права в системі наук

Серед правових наук охоплює атмосфероохорнне право, антропоохоронне право,

природоохоронне право, фауністичне право, гірниче право, лісове право.ю водне

право, земельне парво.

Серед соціальних наук вивчає – правова екологія, глобальна екологія, екологія

біосфери,. Екологія людини, медична екологія, екологія рослин, екологія живих

організмів, загальна екологія, радіоекологія та ін.

8. Функції управління в галузі екології

Функція управління в галузі екології — основні напрямки діяльності

державних, самоврядних та громадських об'єд­нань в сфері ефективного

використання природних ре­сурсів, охорони навколишнього природного середовища

та забезпечення екологічної безпеки

Комплексні (міжгалузеві) функції - Вирішення екологічне спорів у галузі

екології, екологічне прогнозування, екологічне ліцензування, організація і

здійснення екологічної експертизи, екологічна стандартизація і нормування,

інформаційне екологічне забезпечення, екологічний контроль, екологічний

моніторінг, екологічний аудит, екологічна сертифікація, ведення кадастрів

екологічно небезпечних об”єктів і територій та реєстру потерпілих від

надзвичайних екологічних ситуацій.

Моноресурсові (галузеві) функції - Розподіл і перерозподіл природних

ресурсів, Облік і ведення природно- ресурсових кадастрів і Червоної книги,

Організація ресурсовпорядження

9. Основи винекнення і припинення права водокористування

Води (водні об'єкти) є виключною власністю народу України і надаються

тільки у користування.

Народ України здійснює право власності на води (водні об'єкти) через

Верховну Раду України, Верховну Раду АРК і місцеві Ради народних

депутатів. Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними

об'єктами) можуть надаватися відповідним органам державної виконавчої

влади.

Стаття 46. Використання вод здійснюється в порядку загального і

спеціального водокористування, для потреб гідроенергетики, водного і

повітряного транспорту.

Загальне водокористування здійснюється громадянами для задоволення

їх потреб (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство,

водопій тварин, забір води з водних об'єктів без застосування споруд або

технічних пристроїв та з криниць) безкоштовно, без закріплення водних

об'єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів.

З метою охорони життя і здоров'я громадян, охорони нпс та з

інших передбачених законодавством підстав районні і міські Ради народних

депутатів за поданням державних органів охорони навколишнього

природного середовища, водного господарства, санітарного нагляду та інших

спеціально уповноважених державних органів встановлюють місця, де

забороняється купання, плавання на човнах, забір води для питних або

побутових потреб, водопій тварин, а також за певних підстав визначають

інші умови, що обмежують загальне водокористування на водних об'єктах,

розташованих на їх території.

На водних об'єктах, наданих в оренду, загальне

водокористування допускається на умовах, встановлених первинним

водокористувачем, за погодженням з органом, який надав водний об'єкт в

оренду.

Первинний водокористувач зобов'язаний доводити до відома населення умови

водокористування, а також про заборону загального водокористування на

водному об'єкті, наданому в оренду.

Якщо первинним водокористувачем або відповідною Радою народних

депутатів не встановлено таких умов, загальне водокористування

визнається дозволеним без обмежень.

Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із

застосуванням споруд або технічних пристроїв та скидання в них зворотних вод.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними

особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також

для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих,

сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних,

рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Водокористування не є спеціальним, якщо воно пов'язане з пропуском

води через гідровузли, судноплавством, подачею (перекачуванням) води

водокористувачам у маловодні регіони, усуненням шкідливої дії вод

(підтоплення, засолення, заболоченнятощо), використанням підземних вод

для вилучення корисних компонентів, вилученням води з надр разом з

видобуванням корисних копалин, виконанням будівельних, днопоглиблювальних і

вибухових робіт, видобуванням корисних копалин і водних рослин,

прокладанням трубопроводів і кабелів, а також буровими,

геологорозвідувальними та іншими роботами на водних об'єктах, які виконуються

без забору води та скидання стічних вод.Спеціальне водокористування

здійснюється на підставі дозволу. Дозвіл на спеціальне водокористування

видається:

державними органами охорони навколишнього природного середовища -

у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного

значення;

Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та

Севастопольською міськими Радами народних депутатів за погодженням з

державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі

використання води водних об'єктів місцевого значення. Порядок погодження

та видачі дозволів на спеціальне

водокористування затверджується Кабінетом Міністрів України. У дозволі

на спеціальне водокористування визначаються ліміти забору води та скидання

забруднюючих речовин. У разі маловоддя ліміт забору води може бути

зменшено спеціально уповноваженими державними органами без коригування

дозволу на спеціальне водокористування.

Спеціальне водокористування є платним. Спеціальне водокористування може

бути короткостроковим (до

трьох років) або довгостроковим (від трьох до двадцяти п'яти років).

У разі необхідності строк спеціального водокористування може

бути продовжено .

У користування на умовах оренди водні об'єкти (їх частини) місцевого

значення можуть надаватися водокористувачам лише для риборозведення,

виробництва сільськогосподарської і промислової продукції, а також у

лікувальних і оздоровчих цілях.Передача права оренди на користування водними

об'єктами (їх частинами) місцевого значення забороняється. Орендодавцями

водних об'єктів (їх частин) місцевого значення

є Верховна Рада Автономної Республіки Крим і обласні Ради народних депутатів.

Право водокористування на умовах оренди оформляється договором

, погодженим з державними органами охорони навколишнього природного середовища

та водного господарства.

10. Роль екологічного права у здійсненні екологічної політики держави

Роль екологічного права у здійсненні екологічної політи­ки держави —

виявлення соціальної спрямованості і місця екологічного права у визначенні

функцій, форм та змісту діяльності держави в галузі використання природних

ре­сурсів, охорони навколишнього природного середовища і забезпечення

екологічної безпеки

Екологічна політика держави, Екологічна ідеологія, Екологічна культура

Форми правової об'єкти­візації – концепції в галузі екології, екологічні

програми, інші юридично значимі документи

Функції у галузі екологічної політики - Юридична база механізму правового

забезпечення екологічної політики,Засіб досягнення мети і завдань екологічної

політики, Правова форма реалізації екологічної політики, Гарантія забезпечення

екологічної безпеки, Нормативно-правові акти в галузі екології (Закони

Підзаконні акти, Локально-правове регу­лювання).

11.Поняття і склад економіко-правового механізму в галузі екології

Економіко-правовий механізм в галузі екології — система

економіко-правових засобів, які застосовуються в регу­люванні

еколого-економічних правовідносин, спрямова­них на досягнення мети і завдань

екологічної політики держави

Основні вимоги запровадження економіко-правового механізму в галузі екології

1. Застосування економіч­них важелів при здійсненні будь-якої діяльності,

пов'я­заної з використанням природних ресурсів чи спроможної впливати на стан

навколишнього при­родного середовища і здо­ров'я людей

2. Встановлення норма­тивів плати і розмірів пла­тежів на основі лімітів

ви­користання природних ре-" сурсів, викидів і скидів за­бруднюючих речовин у

на­вколишнє природне сере­довище, розміщення відхо­дів та інших шкідливих

впливів

3. Визначення джерел фі­нансування системи еколо­гічних заходів

4. Надання пільг фізичним і юридичним особам при запровадженні та

здійснен­ні системи екологічних за­ходів

5. Визначення економічної оцінки шкоди, заподіяної по­рушенням екологічного

законодавства та її відшкодуван­ня винними особами

12 право користування тваринним світом

Тваринний світ є одним з основних компонентів навколишнього природного

середовища, національним багатством України, джерелом духовного та

естетичного збагачення і виховання людей, об'єктом наукових досліджень,

а також важливою базою для одержання промислової і лікарської

сировини, харчових продуктів та інших матеріальних цінностей.

ВИКОРИСТАННЯ ТВАРИННОГО СВІТУ Стаття 10. Форми використання об'єктів

тваринного світу

Використання об'єктів тваринного світу здійснюється на праві власності і

праві користування.

Громадянам гарантується право загального використання

тваринного світу для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних,

оздоровчих, рекреаційних тощо) безплатно. Загальне використання здійснюється

без вилучення об'єктів тваринного світу з природного середовища

(за винятком любительського і спортивного рибальства у водоймах

загального користування).

У порядку загального використання тваринного світу здійснюється

користування корисними властивостями життєдіяльності варин - природних

санітарів середовища, запилювачів рослин та інших, використання

об'єктів тваринного світу у наукових, культурно-освітніх, виховних,

естетичних та інших цілях, передбачених законодавством України.

Під час здійснення загального використання тваринного світу забороняється

знищення тварин, руйнування їх житла та інших споруд (нор, хаток, лігва,

гнізд, мурашникків, бобрових загат і так інше), порушення середовища

перебування тварин і погіршення умов їх розмноження.

До спеціального використання належать усі види користування тваринним

світом (за винятком любительського і спортивного рибальства у водоймах

загального користування), що здійснюються з їх вилученням (добуванням,

збиранням і таке інше) з природного середовища.

Спеціальне використання тваринного світу в порядку ведення мисливського і

рибного господарства здійснюється з наданням підприємствам, установам,

організаціям і громадянам права користування мисливськими угіддями

та рибогосподарськими водоймами.

Спеціальне використання тваринного світу здійснюється лише за спеціальними

дозволами, що видаються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів

України.

Ця вимога поширюється також на власників чи користувачів земельними

ділянками, на яких перебувають (знаходяться) об'єкти тваринного світу.

За умови додержання вимог цього Закону, інших актів законодавства

України можуть здійснюватися такі види використання об'єктів тваринного

світу:

мисливство; рибальство, включаючи добування водних безхребетних тварин і

морських ссавців; використання об'єктів тваринного світу в

наукових, культурно-освітніх, виховних та естетичних цілях; використання

корисних властивостей життєдіяльності тварин - природних санітарів

середовища, запилювачів рослин та інших;

використання тварин з метою отримання продуктів їх

життєдіяльності; добування диких тварин з метою утримання і розведення

в неволі чи напіввільних умовах для комерційних та інших цілей.

13 об”єктивна необхідність взаємодії суспільства і природи

14 правові форми платежів в галузі екології

Правові форми платежів в галузі екології — юридично вста­новлені види

плати в галузі використання природних ре­сурсів, охорони навколишнього

природного середовища і забезпечення екологічної безпеки

Плата за спеціальне використання природних ресурсів

Плата за погіршення якості природних ресурсів

Плата за забруднення навколишнього природного середовища

Плата за спеціальне використання природних ресурсів — форма економічного

платежу, яка підлягає сплаті фізич­ними і юридичними особами за одиницю

природного ре­сурсу, наданого (переданого) для спеціального викорис­тання

Нормативи плати за використанні природних ресурсів — юридичне

визначена, фіксована сума коштів, обов'язкова для сплати юридич­ними і

фізичними особами, які ви­користовують природні ресурси на титулі права

власності або спе­ціального природокористування (Природноресурсовий податок)

Фактори визначення – розповсюдженості, продуктивності, якості,

місцезнаход­ження...

Ліміти використання природних ре­сурсів— щорічно затверджувані

компетентними органами вико­навчої влади норми, які визнача­ють обсяги

природних ре­сурсів, на основі яких видаються дозволи на спеціальне

викорис­тання природних ресурсів . Органи, що затверджують ліміти використання

природних ресурсів державного значення - Кабмін, Мінбезпеки.

15. Права та обов”язки користувачів надр

Стаття 24. Права та обов'язки користувачів надр Користувачі надр мають право:

1) здійснювати на наданій їм ділянці надр геологічне вивчення,

комплексну розробку родовищ корисних копалин та інші роботи згідно з

умовами спеціального дозволу (ліцензії);

2) розпоряджатися видобутими корисними копалинами, якщо інше не передбачено

законодавством або умовами спеціального дозволу (ліцензії);

3) здійснювати на умовах спеціального дозволу (ліцензії) консервацію

наданого в користування родовища корисних копалин або його частини;

4) на першочергове продовження строку тимчасового користування

надрами.

Користувачі надр зобов'язані:

1) використовувати надра відповідно до цілей, для яких їх було надано;

2) забезпечувати повноту геологічного вивчення, раціональне, комплексне

використання та охорону надр;

3) забезпечувати безпеку людей, майна та навколишнього природного

середовища;

4) приводити земельні ділянки, порушені при користуванні надрами, в

стан, придатний для подальшого їх використання у суспільному

виробництві;

5) виконувати інші вимоги щодо користування надрами, встановлені

законодавством України.

Права користувачів надр охороняються законом і можуть бути обмежені лише у

випадках, передбачених законодавством України. Збитки, завдані порушенням

прав користувачів надр, підлягають відшкодуванню в повному обсязі відповідно

до законодавчих актів України.

16. Предмет і поняття екологічного права

Предмет екологічного права складають екологічні право­відносини, що

виникають в галузі використання природ­них ресурсів, охорони навколишнього

природного сере­довища і забезпечення екологічної безпеки, які базуються на

множинності форм права власності, права природоко­ристування і права громадян

на безпечне для життя і здо­ров'я навколишнє природне середовище

1. Природноресурсовіправо­відносини (по використанню природних ресурсів) –

земельні, водні, лісові, гірничі, фауністичні, по використанню атмосферного

повітря для потреб життєдіяльності людини і сировини основного вироб­ництва

2. Охоронні (забезпечу­вальні) правовідноси­ни в галузі екології -

Природоохоронні (середовищеохоронні) правовідно­сини, Правовідносини по охороні

навколиш­нього природного середовища, Правовідносини в галузі охорони

при­родних ресурсів і ландшафтів, Правовідносини в галузі охорони об'єктів і

територій природно-заповідного фонду, Правовідносини в галузі охорони

еко­систем і комплексів, Правовідносини в галузі охорони природно-антропогенних

ландшафтів. Правовідносини в галузі охорони ліку-вально-оздоровчих та

рекреаційних зон і територій. Антропоохоронні (по охороні життя і здоров'я

людини від небезпечного довкілля) право­відносини, Правовідносини по охороні

життя і здоров'я людини від небезпечного антропогенного впливу, Правовідносини

по охороні життя і здоров'я людини від негативного впливу стихійних сил природи

та природних явищ.

Екологічне право – комплексна галузь права, яка об”єднує сукупність

еколого-правових норм, що регулюють екологічні відносини з метою ефективного

використання, відтворення, охорони природних ресурсів, забезпечення якості

нпс,гарантування екологічної безпеки, реалізація захисту екологічних прав.

17. Економіко-правове стимулювання екологічної діяльності

Економіко-правове стимулювання екологічної діяльності —встановлені чинним

законодавством пільги, переваги, ком­пенсації та інші економічні форми

заохочення, спрямо­вані на ініціативне здійснення юридичними і фізичними

особами заходів щодо ефективного використання природ­них ресурсів, охорони

навколишнього природного сере-довиша і забезпечення екологічної безпеки

Джерела економіко-правового стимулювання екологічної діяльності -Бюджетні

асигнування, Позабюджетні кошти, Кошти юри дичних і фізичних осіб, Ініціативні

екологічні кошти

Форми економіко-правового стимулювання -

1. Надання пільг при оподаткуванні юридичним і фізичним особам

2. Надання на пільгових умовах строкових і позастрокових по зичок

Умови:

1. Реалізація еколо­гічних заходів

2. Перехід на мало-відходні і безвідход­ні ресурсо- і енер­гозберігаючі

тех­нології

3. Організація ви­робництва і впро­вадження очисного обладнання і

устат­кування для утилі­зації і переробки відходів

4. 3. Впровадження приладів екологіч­ного контролю джерел викидів і

скидів

5. Здійснення ін­ших природоохо-ронних заходів

6. Для реалізації заходів щодо забезпечення раці­онального

природовикористання

7. Передачі частини коштів позабюджетних фондів на договірних за­садах

юридичним і фі­зичним особам

8. Здійснення заходів щодо гарантованого зниження викидів і ски­дів

забруднюючих речо­вин

9. Зменшення шкідливих фізичних, хімічних та бі­ологічних впливів на

екологічну обстановку

10. Розвиток екологічно безпечних технологій та виробництв

11. Встановлення підвищених норм амортизації основ­них виробничих

природоохоронних фондів...

18. Припинення права користування надрами

Стаття 26. Припинення права користування надрами

Право користування надрами припиняється у разі:

1) якщо відпала потреба у користуванні надрами;

2) закінчення встановленого строку користування надрами;

3) припинення діяльності користувачів надр, яким їх було надано у

користування;

4) користування надрами з застосуванням методів і способів, що негативно

впливають на стан надр, \ призводять до забруднення навколишнього

природного середовища або шкідливих наслідків для

здоров'я населення;

5) використання надр не для тієї мети, для якої їх було надано,

порушення інших вимог, передбачених дозволом (ліцензією) на користування

ділянкою надр;

6) якщо користувач без поважних причин протягом двох років не приступив до

користування надрами;

7) вилучення у встановленому законодавством порядку наданої у користування

ділянки надр.

Право користування надрами припиняється органом, який надав надра у

користування, а у випадках, передбачених пунктами 4,5,6 цієї статті, у

разі незгоди користувачів, - у судовому порядку.

При цьому питання про припинення права користування земельною ділянкою

вирішується у встановленому земельним законодавством порядку.

Землевласники і землекористувачі можуть бути позбавлені права

видобування корисних копалин місцевого значення, торфу і прісних підземних вод

та права користування надрами для господарських і побутових потреб у разі

порушення ними порядку і умов користування надрами на наданих їм у власність

або користування земельних ділянках місцевими Радами народних депутатів або

іншими спеціально уповноваженими органами в порядку, передбаченому

законодавством України.

19. Джерела екологічного права

Джерела екологічного права — форми вираження еколого-правових норм —

нормативні акти, що містять еколого-правові норми, призначені для регулювання

екологічних правовідносин

1. Диференційні 2. Інтеграційні 3. Комплексні

1. Законодавчі акти (Закони) - Земельний кодекс України., Закон України «Про

плату за землю, Кодекс України «Про надра», Водний кодекс України, Лісовий

кодекс України, Закон України «Про тваринний світ»

Закон України «Про охорону атмосфер­ного повітря»..

2. Декрети Кабміну

3. Підзаконні акти – постанови ВРУ, НПА Президента України (укази,

розпорядження)

4. Урядові нормативні акти

5. Галузеві НПА в галузі екології (інструкції, такси, методики,

правила) – Мінекобезпеки,Мінлісового господарства..

6. Локальні НПА (рішення місцевих референдумів, акти органів місцевого

самоврядування.)

20. Відповідальність як засіб реалізації екологічного права

Юридична відповідальність в галузі екології — особливий стан суспільних

екологічних правовідносин, при якому правовими засобами забезпечується

виконання відпові­дальними особами спеціальних обов'язкових вимог

зако­нодавства в галузі використання природних ресурсів, охо­рони навколишнього

природного середовища, забезпечен­ня екологічної безпеки чи застосування до

винних осіб заходів державно-правового примусу

Правові форми юридичної відповідальності в галузі еклогії - позитивна,

негативна (дія і бездіяльність)

Форми реалізації – добровільна і примусова

21. Стандартизація і нормування у галузі охорони атмосферного повітря :

поняття і види

Екологічна стандартизація і нормування проводяться з метою

встановлення комплексу обов'язкових норм, правил, вимог щодо охорони

атмосферного повітря від забруднення, шкідливого впливу фізичних і

біологічних факторів та забезпечення екологічної безпеки.

Стаття 5. Державні стандарти у галузі охорони атмосферного повітря є

обов'язковими для виконання і визначають поняття і терміни, режим

використання та охорони атмосферного повітря, методи контролю за

станом атмосферного повітря, вимоги щодо запобігання шкідливому впливу на

атмосферне повітря, встановлюють інші вимоги щодо охорони і використання

атмосферного повітря.

Стандарти у галузі охорони атмосферного повітря розробляютьсяь і вводяться в

дію Міністерством охорони навколишнього природного середовища України та

Міністерством охорони здоров'я України у порядку, що визначається

законодавством України.

У галузі охорони атмосферного повітря встановлюються: нормативи

екологічної безпеки атмосферного повітря нормативи гранично допустимих

викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря і шкідливого впливу

фізичних та біологічних факторів стаціонарними джерелами; граничні

нормативи утворення забруднюючих речовин, які відводяться у атмосферне

повітря при експлуатації технологічного та іншого обладнання, споруд і

об'єктів; нормативи використання атмосферного повітря як сировини

основного виробничого призначення.

Для оцінки стану атмосферного повітря встановлюються єдині для території

України нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря.

22. Система учбового курсу “Екологічне право”

Система екологічного права (учбового курсу) — цілісна послідовна і

взаємообумовлена сукупність теоретичних по­глядів, ідей і положень про

екологічне право, законодавство, його внутрішню структуру і зміст

І. Загальна частина - Науково-методо­логічні засади екологічного

права,Предмет, прин­ципи і система екологічного права

Екологічні пра­вовідносини, Об'єкти еколо­гічного права, Джерела

еколо­гічного права, Екологічні права і обов'язки гро­мадян, Право власності

на природні ре­сурси

ІІ. Особлива частина – природноресурсове право(правове ре­гулювання

використання, відтворен­ня і охорони природних ресур­сів), природоохоронне

право, право екологічної безпеки.

23. Види юридичної відповідальності за екологічні правоппорушення

Екологічне правопорушення за ступенем екологічної небезпеки і заходами

державного примусу – еколого-правовий проступок, еколого-майновий-делікт,

еколого-адміністративне правовпорушення, екологічний злочин

Відповідальність – майнова, еколого-правова, адміністративна, дисциплінарна,

кримінальна.

Еколого – правова відповідальність - перевищення лімітів використання

природних ресурсів, порушення екологічних нормативів, екологічних стандартів,

вимог екобезпеки

Санкції – обмеження діяльності, її зупинення, або припинення

Дисциплінарна відповідальність – дисциплінарні проступки в галузі екології (в

галузі використання природних ресурсів, охорони нпс, в галузі забезпечення

екологічної безпеки)

Умови настання дисціплінарної відповідальності – протиправність, вина,

професійна правосуб”єктність в галузі екології, (не)виконання екологічних

вимог, які складають коло службових професійних обов”язків

Види дисц. Стягнень – догана, звільнення з посади.

24. Види і порядок водокористування (см. 9).

25. Об”єкти екологічного права

Об'єкти екологічного права —сукупність природних, природно-соціальних

умов і процесів природних ресурсів, ландшафтів, природних і

природно-антропогенних комплексів, екосистем та життя і здоров'я громадян, що

підлягають охороні за допомогою норм екологічного законодавства

- Диференційні - земля надра води, ліси (рослинний світ), тваринний

світ,атмосферне повітря

- Інтеграційні - Навколишнє природне середо­вище, Життя і здоров'я громадян

від не­безпечної еколо­гічної обстановки

- Комплексні – 1.Природні ком­плекси і ланд­шафти — об'­єкти і території

природно-за­повідного фонду

2.Природно-со­ціальні умови і процеси — ку­рортні, ліку­вально-оздо­ровчі,

рекреа­ційні зони

3. Екосистеми — виключна (морська) еко­номічна зона, континенталь­ний шельф

4.Природно-антропогенні комплекси (зони) — тери­торії, що зазна­ли

екологічної катастрофи

26. Законодавчі засади раціонального природокористування

надра

Адміністративно-правова відповідальність – різновид суспільних відносин,

у яких застосовуються заходи адмін. Впливу за винні і протиправні діяння, що

порушують встановлений порядок використання природних ресурсів, охорони нпс,

забезпечення екобезпеки та екологічні права громадян.

28. Поняття екологічних прав громадян

Поняття екологічних прав громадян — сукупність юри­дичних можливостей і

засобів, які спрямовані на задово­лення потреб громадян в галузі використання

природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища і забезпечення

екологічної безпеки

Еколого-поавові норми - Уповноважуючі норми, Дозволяючі норми, Регулятивні норми

Еколого-правові відно­сини за участю громадян - По використанню природних

ресурсів, По охороні нав колишнього природного середовища, По забезпеченню

екологічної безпеки, а також Упереджувальні норми і засоби, Стимулюючі норми

і засоби , Норми заборони, Забезпечувані норми гарантії екологічних

прав громадян

29. зміцненння законності в галузі природокористування

30. цивільно-правова відповідальність за порушення законодавства про надра

Майнова відповідальність за екологічні правопорушення (де­лікти) —

різновид юридичної відповідальності, яка передба­чає виконання обов'язку

фізичних чи юридичних осіб щодо компенсації шкоди, заподіяної власникам чи

користувачам природних ресурсів порушенням екологічного законодавства або

порушенням екологічних та інших прав громадян

Підстави майнової відповідальності - Наявність реальної шкоди (Майнової

чи Моральної)

Умови майнової відповідальності -Протиправність, Причинний зв'язок між -

заподіяною шкодою і протиправністю, Наявність вини заподіячів шкоди,

Підвищений екологічний ризик та небезпечна ді­яльність

31. Види екологічних прав громадян

Види екологічних прав громадян України

1. Екологічні права громадян, що реалізуються переважне на галузевому

рівні (галузеві)

— Права громадян на безпеч­не для життя і здоров'я на­вколишнє природне

Страницы: 1, 2