Шпора: Розміщення продуктивних сил

Шпора: Розміщення продуктивних сил

Туреччина, Китай, Росія, США, країни Близького Сходу. До європейсь­ких країн

(Великобританії, Італії та ін.) металу експортується дуже мало. тому то

Європейський Союз виділяє малі квоти.

Чорна металургія України має сприятливі умови розвитку; якісну си­ровинну

базу, високий науково-технічний потенціал, які дають можли­вість

забезпечувати потреби народного господарства. За умови викорис­тання

досягнень науково-технічного прогресу наша країна може стати ве­ликим

експортером різноманітної металопродукції.

Верховна Рада України в 1995 р. схвалила «Концепцію розвитку гір­ничо-

металургійного комплексу України до 2010 року», в якій визначе­но напрями

розвитку чорної металургії з урахуванням тенденцій змін внутрішнього та

зовнішнього ринків. Концепція передбачає виведення з експлуатації морально і

фізично застарілих металургійних агрегатів, не­рентабельних виробництв,

завершення будівництва та реконструкцію ме­талургійних об'єктів, консервацію

близько 30% надлишку металургійних потужностей (враховуючи можливе піднесення

металоспоживаючих галу­зей країни). Особлива увага звертається на виробництво

високоліквідних та конкурентоспроможних видів продукції, вдосконалення

енерго-. мета-лозберігаючих та екологічно чистих технологій, скорочення

енерговитрат на виробництво сталі, чавуну та прокату, поновлення виробничих

фондів.

Важливою проблемою є використання матеріальної бази чорної ме­талургії у

зв'язку з виведенням об'єктів із ладу діючих. Ось як пропону­ють учені

використати доменний фонд: з 18 печей, що їх намічено вивес­ти з ладу діючих,

більшість може працювати як газогенератори. У цих пе­чах може вироблятися три

десятки мільярдів кубометрів газу за рік. При цьому вони можуть переробляти

низькоякісні сорти вугілля.

Необхідною умовою модернізації металургійних виробництв є вирі­шення проблеми

інвестицій. Основою для них, як зазначається в Кон­цепції. має стати

акумуляція коштів самих підприємств. Доцільно цент­ралізувати кошти

підприємств в єдиний фонд для здійснення технічно­го переозброєння галузі.

Іноземний капітал цікавиться нашою металургією, але поки що іно­земних

інвестицій дуже мало. З їх участю введено в дію нові потужні ста­ни на двох

металургійних та трьох підприємствах металовиробів. Деякі об'єкти

реконструюються за контрактами безпосередньо з іноземними інвесторами.

У перетворення України в одного з найпотужніших у Європі вироб­ників

високоякісної і дешевої металопродукції великий внесок може зро­бити

металургійна наука. Важливі центри цієї науки знаходяться в Ук­раїні.

Сотні непересічних технічних і технологічних рішень, напрацьованих в Україні

двадцять, тридцять і більше років тому, давно запроваджені на заводах Європи,

Америки. Азії, а в нас або забуті, або чекають свого ча­су. або втілені

абияк. Наприклад, прогресивний метод безперервного ро­зливання сталі, який

давно застосовується в провідних країнах Америки, Європи та Азії, було

напрацьовано і вперше випробувано в лабораторіях та на заводах Придніпров'я.

За цим методом у світі вже виробляють по­над 90% металу, а в колишньому Союзі

— незначну його частину.

Дніпропетровські вчені ше у 70-х роках висунули ідею і освоїли но­

ву технологію виплавлення корозієстійких сталей методом газокиснево­го

рафінування в агрегатах конверторного типу. Цей метод не має ана­логів у

світі і є альтернативним методу виплавлення нержавіючих сталей, який

поширений нині у світовій чорній металургії. Дніпропетровська тех­нологія

продуктивніша і менш витратна. Вона дає змогу використовува­ти дешеві вихідні

матеріали, чавун і навіть залізорудну сировину. На ос­нові цієї технології

акціонерне товариство «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» освоїло

випуск понад тридцяти марок корозієстійких сталей. У 1996 р. виплавлено майже

400 тис. тонн нержавіючого металу на рівні найкращих світових зразків. Він

має попит у зарубіжних спожи­вачів. На жаль, власне машинобудування не

використовує високоякісну дефіцитну сталь. Україна має можливість стати

потужним виробником нержавіючих сталей для світового ринку. Це може бути

одним із шляхів відродження вітчизняної чорної металургії.

Чорна металургія як дуже складний виробничо-територіальний ком­плекс не може

успішно розвиватися без раціональної її суспільної орга­нізації та науково

обгрунтованого системного управління. Відособленість підприємств і ліквідація

загальнодержавного спеціального управління стали головними причинами занепаду

однієї з найважливіших галузей ін­дустрії нашої країни. Тепер функції

управління виконує Міністерство промислової політики.

Удосконалення управління металургійним комплексом неможливе без створення

органу, який би займався науково-технічним прогресом у га­лузі. Для

забезпечення комплексності і конкретності управління окреми­ми виробництвами

структура органу управління повинна мати підроз­діли. які керували б

спеціалізованими комплексами, що об'єднують ви­робничі підприємства однієї

спеціалізації незалежно від форм власності (виробництво чорних металів,

трубне, вторинна обробка чорних металів тощо).

14.2. КОЛЬОРОВА МЕТАЛУРГІЯ

Кольорова металургія поєднує видобуток руд кольорових, благород­них і

рідкісних металів, їх збагачення і переробку. Зростаюче значення кольорової

металургії у створенні та застосуванні матеріалів високої якості визначає її

винятково важливу роль у сучасних умовах науково-технічної революції. За

останні десятиріччя у кілька разів збільшився об­сяг виробництва промислової

продукції в світі, набули розвитку нові га­лузі — атомна енергетика,

електронна, ракетна, космічна і низка інших. які потребують багато легованої

сталі, кольорових і рідкісних металів.

В Україні кольорова металургія не набула значного розвитку. В її

про­мисловому комплексі частка кольорової металургії у 1990 р. становила за

основними виробничими фондами — 1,5%, за промислово-виробничим персоналом —

0,7, за обсягом продукції — 1,2%.

Кольорова металургія — матеріале- і енергоємна галузь. Її підпри­ємства

розміщуються у місцях виробництва сировини та електроенергії. В Україні

поширені ті виробництва, для розвитку яких є сприятливі умови.

Наша країна має значну сировинну базу кольорової металургії. Її над-

Кольорова металургія

Кольорова металургія почала розвиватися в Україні з кінця XIX ст. У 1887 р.

до ладу став Микитівський ртутний завод, який поклав початок формуванню

Донецького району.

Нині на відміну від чорної кольорова металургія в Україні розвинута порівняно

слабо. Пов'язано це з тим, що у минулому на території нашої країни не було

відкрито великих покладів руд кольорових металів, а потреби в кольоровому

металі задовольняються й досі за рахунок багатих родовищ з різних районів

колишнього СРСР.

Руди кольорових металів містять у своєму складі в десятки і навіть сотні

разів менше корисного компонента, ніж залізна руда. Тому їх недоцільно

перевозити на далеку відстань. Щоб максимально знизити собівартість

виробництва кольорових металів і менше забруднювати навколишнє середовище,

рудну сировину треба використовувати комплексно. Так, виробництво алюмінію з

нефелінів поєднується з виробництвом цементу, соди, поташу, титаномагнієве

виробництво — з випуском со­ляної кислоти, емалей, титанових білил.

Кольорова металургія — енергомістке виробництво. На­приклад, на виплавлення 1

т магнію треба до 22 тис. кіпо-ват-годин електроенергії.

Отже, на розміщення підприємств кольорової металургії впливають два чинники —

сировинний і енергетичний. (На економічній карті країни знайдіть центри

Україні?)

В Україні є два райони кольорової металургії: Донецький і Придніпровський.

У Донецькому районі на привізних цинкових концентра­тах працює великий

Костянтинівський цинковий завод. Цинк — універсальний метал. Його

використовують у різних галузях господарства: для виробництва цинкових білил,

друкарських кліше, для виготовлення сплавів з іншими металами, покриття

чорних металів. Під час виробництва цинку утворюються сірчисті гази, які

йдуть на виготовлення сірчаної кислоти.

До складу підприємств кольорової металургії Донецького району входить також

Артемівський завод обробки кольорових металів, який виробляє латунь, латунний

і мідний прокат. Завод наплавочних твердих сплавів розміщений у Торезі

До­нецької області, підприємство «Інтерсплав» — у Свердловську Луганської

області. Крім того, тут знаходяться кілька різних за величиною і

спеціалізацією підприємств. Район має добре енергетичне забезпечення.

У Придніпровському районі працюють два великих підприємства кольорової

металургії в Запоріжжі — алюміні­євий і магнієвий заводи. (Пригадайте, де

земній корі?)

Виробництво алюмінію складається з двох стадій. Спочатку одер­жують глинозем

з бокситів чи іншої алюмінієвої руди. Потім з глинозему виплавляють

металічний алюміній. Підприємства, які виробляють глинозем, мають сировинну

орієнтацію. Для виготовлен­ня 1 т глинозему необхідно від 2,5 до 4 т бокситів

або ж до 6 т нефелінів, кілька тонн вапняків, багато соди і електроенергії.

Ве­ликий глиноземний завод, що працює на імпортних бокситах, зна­ходиться в

місті Миколаєві.

Для виплавлення 1 т алюмінію необхідно до 20 тис. кВт-год електроенергії. Ще

більш енергомістке виробництво магнію (до 22 тис. кіловат-годин). Тому

підприємства виробництва алюмінію і магнію у Запоріжжі орієнтуються на дешеву

елек­троенергію Дніпровської ГЕС. Алюмінієвий завод одержує си­ровину з

Миколаївського глиноземного заводу (мал. 75), ти­тановий — з родовищ Івано-

Франківської, Житомирської, Дні­пропетровської областей, а також з кримського

виробничого об'єднання «Титан».

У Придніпровському районі знаходиться Верхньодніпров­ський гірничо-

металургійний комбінат. Він орієнтується в своєму розміщенні на

електроенергію Дніпродзержинської ГЕС і потужної Придніпровської ДРЕС.

Сировинною базою комбЬ, нату є Самотканське титанорудне родовище.

У зв'язку з освоєнням нових родовищ кольорових металів є перспективи для

дальшого розвитку кольорової металургії в Придніпровському районі.

13 6-59

193

Основой формирования Сибирской металлургической базн являются железнне рудьі

Горной Шории, Хакасии й Ангаро-Илимского железорудного бассейна, а топливной

базой — Куз-нецкий каменноугольньк бассейн. Современное производство здесь

представлено двумя крупними предприятиями черной металлургии: Кузнецким

металлургическим комбинатом (с про-изводством полного цикла) й Западно-

Сибирским заводом, а также ферросплавньгм заводом (г. Новокузнецк). Получила

раз-витие й передельная металлургия, представленная несколькими передельньїми

заводами (Новосибирск, Гурьевск, Красноярск, Петровск-Забайкальский,

Комсомольск-на-Амуре). Добьівающая промьішленность осуществляется несколькими

горно-обога-тительньши предприятиями, находящимися на территории Кузбасса, в

Горной Шории (Западная Сибирь) й Хакасии, й Коршуновским ГОК в Восточной

Сибири.

Черная металлургия Сибири й Дальнего Востока оконча-тельно еще не

сформировалась. Позтому на основе зффектив-ньіх сьірьевьіх й топливннх

ресурсов возможно в персгіективе создание новьіх центров, в частности,

Тайшетского завода на кузнецких углях й ангаро-илимских рудах, а также

Барнауль-ского (Алтай) металлургического завода.

На Дальнем Востоке перспективн развития черной метал­лургии связьіваются с

формированием Южно-Якутского ТПК, в составе которого предполагается создание

предприятий пол­ного цикла.

Цветная металлургия

Сьірьевая база цветной металлургии обладает рядом особен-ностей.

>• Крайнє низкое в количественном отношении содержание полезннх компонентов в

сьірье (меднне —от 1 до 5%, свинцо-во-цинковьіе — от 1,5 до 5,5%, никелевне —

от 0,3 до 5,5%, оловянньїе — от 0,01 до 0,7%, молибденовне — от 0,005 до

0,04%). Практически для получения, например, 1 т меди требу-ется переработать

не менее 100 т рудн, никеля — до 200 т, оло­ва — до 300 т. Расход снрья на 1 т

готовой продукции в сотни раз превосходит о&ьем готового изделия, а при

производстве редких металлов — в десятки й даже сотни тнсяч раз.

>• Исключительная многокомпонентность сьірья (например, уральские меднне

колчеданьї содержат медь, железо, серу, зо­лото, кадмий, серебро, селен,

теллур, индий, галий й другие

150

злементн, в общей сложности до ЗО, например, карабашские рудн в Челябинской

области).

>• Огромная топливоемкость й злектроемкость снрья в процессе его переработки

(для производства никеля — до 55 т топлива на 1 т готовой продукции; для цинка

—до 3 т; черно-вой меди — до 3,5 т; глинозема —до 12 т й т.д.). Для

производ­ства 1 т алюминия требуется до 17 тне. кВт»ч злектрознергии, 1 т

титана — до 20—60 тьіс. кВт»ч, магния — до 20 тьіс. кВт'ч й т.д.

Особенности снрьевой й топливно-знергетической баз ока-зьівают сильное влияние

на размещение цветной металлургии, которая является: материало- й знергоемкой

отраслью про-мьплленности. В связи с зтим размещение цветной металлур­гии

зависит главннм образом от снрьевой базн. При зтом обогащение непосредственно

привязано к местам добнчи руд цветннх металлов, за исключением тех случаев,

когда вблизи отсутствуют достаточно надежнне источники водоснабжения, так как

обогащение требует большого количества водн (8— 10 тне. м3 на 1 т

полиметаллических руд, 15—20 м3 на 1 т мед-но-никелевнх руд й т.д.).

Особенностью цветной металлургии, как уже било отмече-но, является внсокая

знергоемкость снрья в процессе его подготовки к металлургическому переделу й

переработке. В связи с зтим в отрасли различают топливоемкие й злектроем-кие

производства. Внсокая топливоемкость (50—55% на 1 т го­товой продукции)

характерна, например, для производства ни­келя, глинозема из нефелинов (11,5т

на 1т готовой продук­ции), черновой меди й др. Повншенной злектроемкостью

отличается производство алюминия (17—18 тне. кВт«ч на 1 т готовой продукции),

магния (18—20 тне. кВт*ч), кальция (ЗО— 50 тне. кВт»ч), титана (20—60 тне.

кВт'ч) й др. В целом же по отрасли доля топливно-знергетических затрат

составляет от 10 до 50—65% общих затрат на 1 т производимой продукции. Зта

особенность снрьевой бази обусловливает размещение цветной металлургии в

регионах, наиболее обеспеченннх злек-трознергией.

Урал является старейшим из регионов России по производ-ству цветннх металлов,

особенно меди, алюминия, цинка, никеля, кобальта, свинца, золота й многих

редких металлов. В настоящее время на Урале действуют 11 предприятий медной

промьішленности, в состав которнх входят 16 рудников, 8 обога-тительннх

фабрик, 5 медеплавильннх й 2 медезлектролитннх завода.

151

В Україні є два райони кольорової металургії: Донецький і Придніпровський.

У Донецькому районі на привізних цинкових концентра­тах працює великий

Костянтинівський цинковий завод. Цинк — універсальний метал. Його

використовують у різних галузях господарства: для виробництва цинкових білил,

друкарських кліше, для виготовлення сплавів з іншими металами, покриття

чорних металів. Під час виробництва цинку утворюються сірчисті гази, які

йдуть на виготовлення сірчаної кислоти.

До складу підприємств кольорової металургії Донецького району входить також

Артемівський завод обробки кольорових металів, який виробляє латунь, латунний

і мідний прокат. Завод наплавочних твердих сплавів розміщений у Торезі

До­нецької області, підприємство «Інтерсплав» — у Свердловську Луганської

області. Крім того, тут знаходяться кілька різних за величиною і

спеціалізацією підприємств. Район має добре енергетичне забезпечення.

У Придніпровському районі працюють два великих , підприємства кольорової

металургії в Запоріжжі — алюміні­євий і магнієвий заводи. (Пригадайте, де

земній корі?)

Виробництво алюмінію складається з двох стадій. Спочатку одер­жують глинозем з

бокситів чи іншої алюмінієвої руди. Потім з глинозему виплавляють металічний

алюміній. Підприємства, які виробляють глинозем, мають сировинну орієнтацію.

Для виготовлен­ня 1 т глинозему необхідно від 2,5 до 4 т бокситів або ж

до 6 т нефелінів, кілька тонн вапняків, багато соди і електроенергії. Ве­ликий

глиноземний завод, що працює на імпортних бокситах, зна­ходиться в місті

Миколаєві.

Для виплавлення 1 т алюмінію необхідно до 20 тис. кВт-год електроенергії. Ще

більш енергомістке виробництво магнію (до 22 тис. кіловат-годин). Тому

підприємства виробництва алюмінію і магнію у Запоріжжі орієнтуються на дешеву

елек­троенергію Дніпровської ГЕС. Алюмінієвий завод одержує си­ровину з

Миколаївського глиноземного заводу (мал. 75), ти­тановий — з родовищ Івано-

Франківської, Житомирської, Дні­пропетровської областей, а також з кримського

виробничого об'єднання «Титан».

У Придніпровському районі знаходиться Верхньодніпров­ський гірничо-

металургійний комбінат. Він орієнтується в своєму розміщенні на

електроенергію Дніпродзержинської ГЕС і потужної Придніпровської ДРЕС.

Сировинною базою комбі^, нату є Самотканське титанорудне родовище.

У зв'язку з освоєнням нових родовищ кольорових металів є перспективи для

дальшого розвитку кольорової металургії в Придніпровському районі.

Тут зосереджені значні людські ресурси. За кількістю та густотою населення

район посідає перше місце в Україні. Обидві області дуже урбанізовані

(Донецька — 90, Лугансь­ка — 87 %).

Донецький район має найвищий рівень економічного роз­витку в Україні.

Найрозвинутішими галузями господарства є електроенергетика, вугільна,

металургійна, хімічна промисло­вість, важке машинобудування та промисловість

будівельних матеріалів. У сільському господарстві переважає приміський тип.

На півночі і півдні району вирощують зернові культури, соняшник, розвиваються

молочно-м'ясне скотарство і свинар­ство. Район має вихід до Азовського моря і

розгалужену транспортну мережу, якою здійснюються інтенсивні міжра­йонні і

міжнародні зв'язки.

Провідною галуззю в районі є вугільна промисловість. Тут видобувають коксівне

(Донецька область) і енергетичне (Лу­ганська область) вугілля. На вугільній

промисловості базується потужна електроенергетика. Вона представлена

тепловими електростанціями, які дають близько третини всієї електро­енергії

країни (Вуглегірська, Луганська, Курахівська, Миро-нівська,

Сіверськодонецька, Слов'янська, Старобешівська, Штерівська).

Галуззю спеціалізації є чорна металургія, проте за вироб­ництвом металу

Донецький район поступається Придніпров­ському. Тут виробляють чавун, сталь,

різноманітний прокат. (Пригадайте, на яких сировинних ресурсах працює ця

галузь. Які з них власні, а які девізні?)

пром»). Цьому

сприяють запаси кухонної солі, а також карбонатної сировини. (Пригадайте, де.)

Дістала розвиток хімія органічного синтезу. Сировиною для неї є продукти

нафтопереробки, природний і коксовий газ. Нафтопереробна промисловість

зосереджена в Лисичансь-ку, смоли і пластмаси виробляють у Донецьку і

Сіверськодо­нецьку, гумотехнічні вироби — в Лисичанську. Сажу (техніч­ний

вуглець) постачає виробництво в Стаханові. (Які екологічні проблеми

пов'язані з розвитком цих галузей про­мисловості?)

Значного розвитку в районі досягло важке машинобуду­вання, передусім

виробництво обладнання для гірничодобувної, металургійної, будівельної

індустрії, рухомого складу заліз­ничного транспорту.

Найбільші підприємства важкого машинобудування знахо­дяться в Краматорську.

Тут виробляють крокуючі екскаватори, прокатні стани, шахтне і транспортне

устаткування, верстати для обробки великих деталей для прокатних станів,

залізнич­них вагонів.

Виробництво гірничошахтного устаткування налагоджено на машинобудівних

заводах Донецька, Луганська, Горлівки, Дружківки, Ясинуватої, обладнання для

металургійної про­мисловості — у Макіївці, Дебальцевому, Слов'янську.

Транспортне машинобудування Донецького району представ­лене вагонобудівним

заводом у Стаханові. Маріупольське ВО «Маріупольважмаш» виготовляє різні типи

залізничних цистерн, ВО «Луганський тепловозобудівний завод» (найбільше

підпри­ємство транспортного машинобудування в Україні) — тепловози.

У Луганську і Маріуполі виробляють сільськогосподарські машини, в

Первомайську Луганської області — електродви­гуни для врубових машин.

Виробництво різноманітного елек­тротехнічного обладнання зосереджено у

Донецьку, Слов'ян­ську і Торезі.

Район має потужну будівельну індустрію, підприємства якої переважно розміщуються

в малих і середніх містах. (Пригадайте, чи є сировинна база для цієї галузі

в Донбасі.) Найбільшого розвитку досягла цементна і скляна промисло­вість.

Виробляють також покрівельні матеріали (толь, шифер), керамічні вироби,

залізобетонні конструкції.

Високий рівень територіальної концентрації характерний для цементної

промисловості району. Працює цементний ком­бінат у Амвросіївці, цементні

заводи в Макіївці, Єнакієвому і Краматорську.

У Донецькому районі зосереджена значна частка вироб­ництва віконного і

технічного скла в країні. Найбільшим підприємством галузі є Костянтинівський

завод «Автоскло».

Природні умови і потреби міського населення сприяли формуванню в районі

потужного АПК. Близько 80 % сільськогосподарських угідь припадає на орні

землі. Вони займа­ють площу понад 3 млн 'гектарів. З них близько 50 %

зна­ходиться під зерновими культурами, 35 % — під кормовими.

Особливістю сільського господарства району є переважання тваринництва над

рослинництвом. Тваринництво має молоч­но-м'ясний напрям. (Чому?)

Розвинуто також свинарство і птахівництво. В найбільш індустріальній частині

району сіль­ське господарство має приміський характер. Південь і північ

Донецького району спеціалізуються на вирощуванні зерна, насамперед озимої

пшениці та соняшнику.

Підприємства, що переробляють сільськогосподарську про­дукцію, переважно

зосереджені у найбільших промислових вузлах. Серед них виділяються

борошномельно-круп'яна, м'яс­на, молочна, пивоварна, виноробна, хлібопекарська

та конди­терська. (Розміщення яких галузей визначається сировинними

чинниками, а які тяжіють до споживача?)

Розвинута в районі соляна галузь, що належить до харчової. промисловості. Тут

зосереджено 75% видобутку солі в країні.

Легка промисловість використовує як місцеву сировину, так і девізну. В галузі

зайняті здебільшого жіночі трудові ресурси. Найбільшими підприємствами в

районі є Донецький бавовняний та Луганський тонкосуконний комбінати,

трико­тажні підприємства Луганська, Донецька, Маріуполя, шкіря­но-взуттєві —

Донецька, Луганська, Костянтинівки, Артемів-ська. В багатьох містах району

знаходяться швейні цехи і фабрики.

Значно розвинутий в районі транспортний комплекс. За об­сягами перевезень

район посідає перше місце в країні. Провідне місце за цим показником займає

залізничний транспорт.

Висока густота міських поселень і великі обсяги пере­везень сировини і' готової

продукції зумовлюють найгу-стішу в країні мережу залізниць, що становить 56 км

на 1 000 км2 території.

Основними електрифікованими: залізницями є Ясинувата—

Чаплине—Дніпропетровськ—Кривий Ріг, їловайськ—Слов'­янськ— Лозова—Харків,

Слов'янськ—Донецьк—Маріуполь.

Друге місце за обсягами перевезень у районі займає авто­мобільний транспорт.

Основними магістралями є: Донецьк— Дніпропетровськ,

Донецьк—Артемівськ—Харків, Луганськ— Дебальцеве—Донецьк—Запоріжжя.

Промисловими вузлами району є: Донецько-макіївський, Маріупольський,

Горлівсько-Єнакіївський, Луганський, Кра-маторсько-Костянтинівський,

Стаханово-Алчевський, Лисичан-сько-Рубіжанський.

Провідними галузями Донецько-макіївського проми слового вузла є вугільна

промисловість і чорна металургія Основні центри вузла — Донецьк (1 млн

121 тис. чоловік) Макіївка (424 тис. чоловік).

У межах вузла знаходяться підприємства чорної металургії, представлені

Донецьким і Макіївським металургійними заво­дами, Харцизьким трубним заводом.

Машинобудівні підприємства розташовані в Донецьку, Ма­кіївці, Ясинуватій

тощо. Розвинуті також легка та харчова галузі промисловості. Донецьк —

важливий залізничний ву­зол, що об'єднує 6 станцій.

Маріупольський промисловий вузол розміщений на півдні району на березі

Азовського моря. Найбільшим центром вузла є Маріуполь (549 тис.

чоловік). Тут працюють два великих металургійних комбінати. Зосереджено

виробництво залізничних цистерн і металургійного устаткування, коксохі­мія. В

місті є підприємства легкої (швейна, взуттєва, трико­тажна) та харчової

(м'ясна, молочна, рибоконсервна, борош­номельна, хлібопекарська, кондитерська)

галузей промислово­сті. Маріупольський порт — найбільший на Азовському морі.

До Горл і всько - Єн ак іївс ького промислового вузла належать Горлівка,

Єнакієве, Дебальцеве, Пантелей-монівка та Ясинівка.

У промисловому вузлі зосереджені вугільна, хімічна, кок­сохімічна, металургійна

і машинобудівна галузі промисловості. В Горлівці (336 тис. чоловік) та

на її околицях працює кілька великих шахт потужністю понад 1 млн тонн вугілля

на рік.

На газі Горлівського і Єнакіївського коксохімічних заводів виробляють аміак і

гранульовані добрива (Горлівське ВО «Сти­рол»).

Великий машинобудівний завод в Горлівці випускає ву­гільні комбайни та інше

шахтне устаткування. На території вузла знаходиться Микитівський ртутний

комбінат. Для за­безпечення потреб населення міста і збалансованого

викорис­тання трудових ресурсів в Горлівці виникли підприємства легкої і

харчової промисловості.

Єнакієве (120 тис. чоловік) майже втричі менше Горлівки за кількістю

населення. Місто є значним центром ву­гільної, коксохімічної, металургійної та

цементної промисло­вості.

До складу Краматорсько-Костянтинівського про­мислового вузла входять

Краматорськ, Слов'янськ, Арте-мівськ, Часів Яр та ін. Вузол знаходиться на

півночі Донецької області і спеціалізується на важкому машинобудуванні,

чорній і кольоровій металургії. Розвинуті тут також хімічна проми­словість,

промисловість будівельних матеріалів, видобуток во­гнетривких глин і кам'яної

солі. Промисловість вузла працює на електроенергії Слов'янської і

Миронівської ДРЕС.

Найбільшим промисловим центром вузла є Краматорськ (204 тис. чоловік).

Серед галузей переважає важке машино­будування. Три машинобудівні заводи

виробляють машини і обладнання для чорної металургії, хімії, енергетики,

вугільної промисловості: блюмінги, слябінги, ротори для турбін, мостові крани,

крокуючі екскаватори, потужні преси, шахтні підйом­ники тощо. Працюють також

заводи: металургійний, коксовий, будівельних матеріалів.

Важливим центром Краматорсько-Костянтинівського вузла є Слов'янськ (138

тис. чоловік) — досить своєрідне за своєю спеціалізацією місто. Місцеві ресурси

солі і крейди є основою для розвитку хімічної і соляної промисловості (ВО

«Хімпром»). Розвинуті також важке і електротехнічне машинобудування,

виробництво обладнання для чорної металургії і коксохімії та

арматурно-ізоляційного устаткування, будівельних машин. Місто — найбільший в

країні центр, що виробляє олівці. Поряд із Слов'янськом розташований

Слов'яногірськ — важ­ливий рекреаційний центр, що використовує грязі і соляну

ропу Торських соляних озер.

На південь від Краматорська знаходиться Костянтинівна (106 тис. чоловік)

— потужний центр чорної і кольорової металургії, хімічної і будівельної

індустрії. В місті працюють металургійний і цинковий заводи, виробляють

фосфорні доб­рива і сірчану кислоту (яка це галузь?), віконне,

кольорове і автомобільне скло, мінеральну вату, дзеркала тощо.

Центром гірничодобувної промисловості (кам'яна сіль, крей­да, гіпс, вогнетривкі

глини) є Артемівськ (92 тис. чоловік). Працює кілька соляних шахт.

Розвинуті машинобудування і металообробка, промисловість будівельних

матеріалів. У місті знаходиться завод шампанських вин. Легка промисловість

представлена взуттєвою і швейною галузями.

Між Краматорськом і Костянтинівкою знаходиться Друж-ківка (75 тис.

чоловік) — центр важкого машинобудування і будівельної індустрії. В місті

виробляють породонавантажу­вальні машини, електровози і вагонетки для шахт і

рудників, механізовані кріплення для вугільних шахт. Фарфоровий завод

здебільшого використовує жіночі трудові ресурси.

У місті Часів Яр видобувають найкращі за якістю в країні вогнетривкі глини,

налагоджено виробництво вогнетривких матеріалів.

До Луганського промислового вузла входять Лу­ганськ (504 тис. чоловік) і

навколишні селища. Основою виробничої спеціалізації вузла є транспортне

(тепловозобудів­ний завод), а також важке машинобудування, виробництво

інструментів, верстатів, деталей до автомобілів і сільськогос­подарських машин,

санітарно-технічного обладнання, труб.

Легка промисловість представлена швейною, текстильною, взуттєвою галузями.

Розвинута меблева і харчова промисло­вість (молочна, м'ясна і кондитерська).

ДоЛисичансько-Рубіжанського промислового ву­зла входять Лисичанськ,

Сіверськодонецьк, Рубіжне і Кре­мінна.

Центром хімічної промисловості є Сіверськодонецьк (Ї35 тис. чоловік), де

працюють підприємства ВО «Азот» і ВО «Склопластик». Доповнюють виробничий

комплекс міста приладобудування, легка і харчова промисловість.

У Лисичанську (127 тис. чоловік) розвинуті вугільна, хі­мічна, скляна

галузі промисловості і промисловість будівель­них матеріалів. У місті і поблизу

нього є кілька шахт. Хімічна промисловість представлена содовим заводом,

заводами гумо-технічних виробів та нафтопереробним. У Лисичанську вироб­ляють

скло для автомобілів, телевізорів, вагонів тощо. Роз­винута також легка і

харчова промисловість.

Центром хімічної промисловості є Рубіжне (76 тис. чоловік). У місті

знаходиться хімічний комбінат (виробництво синте­тичних барвників,

отрутохімікатів тощо). Працюють підпри­ємства промисловості будівельних

матеріалів (виробництво си­лікатної цегли), легкої (швейне і

панчішно-шкарпеткове ви­робництва) і харчової промисловості.

До Стаханово-Алчевського промислового вузла входять міста Стаханов, Алчевськ,

Брянка, Первомайськ та ін.

Центром вугільної і коксохімічної промисловості є Стаха­нов (114 тис.

чоловік). У місті і поблизу нього є вугільні шахти. Розвинута чорна металургія

(завод феросплавів). Хі­мічна промисловість представлена коксохімічним заводом

і заводом технічного вуглецю, машинобудівна — виробництвом бурового

устаткування і металоконструкцій, легка — комбі­натом шовкових тканин із

штучного волокна. Є підприємства харчової промисловості.

Алчевськ (129 тис. чоловік) — центр металурги і коксохімії. Одне з

найзабрудненіших міст України. Тут також розвинуті машинобудування,

промисловість будівельних матеріалів, лег­ка і харчова промисловість.

З Донецького економічного району експортують в інші райони вугілля, кокс,

чорні метали, електроенергію, різнома­нітні машини і устаткування, добрива,

продукцію АПК. З Придніпров'я в Донбас надходять залізна і марганцева руди, з

Карпатського району — калійні добрива, ліс, автобуси, те­левізори, із

Столичного — різноманітні машини і обладнання, продукція легкої

промисловості. Значну кількість продуктів харчової промисловості дістає район

з Причорноморського та Подільського районів.

Проблеми Донецького району можна розділити на соціаль­но-економічні і

екологічні. Такий поділ досить умовний, ос­кільки всі вони взаємопов'язані.

Важливою проблемою є нерівномірність розвитку окремих частин району. Передусім

це стосується Луганської області, на півночі якої багато слаборозвинутих малих

міст. (Помір­куйте, що може стати основою їх економічного розвитку в

ринкових умовах.)

Ще одна проблема пов'язана з раціональним використанням трудових ресурсів. Для

Донбасу гострою є також проблема розвитку малих і середніх міст, селищ міського

типу, госпо­дарство яких тісно пов'язане з вуглевидобутком. Закриття шахт,

скорочення обсягів будівництва нових підприємств при­зводять до того, що

населення працездатного віку починає залишати такі міста і селища. (Чи

впливає на це явище екологічна ситуація в містах району?)

Проблемою є також технічне переозброєння і реконструкція металургійних

підприємств району, де знаходяться найстаріші заводи України. Гостроти набула

і соціальна проблема, оскільки умови праці на таких підприємствах дуже важкі.

Надзвичайно гострою є також проблема водопостачання промисловості та

сільського господарства. Здебільшого підпри­ємства району дуже водомісткі. Не

вистачає води і на побутові потреби населення.

Багато проблем у розвитку сільського господарства району. Насамперед

необхідно збільшити вирощування свіжих овочів, картоплі, фруктів, ягід,

виробництво незбираного молока для промислових районів і міст. Ґрунти стають

менш родючими. Великі площі в Донбасі і Приазов'ї займають еродовані землі.

Азовське море, в минулому одне з найчистіших і найпро­дуктивніших на рибу морів

світу, поступово втрачає своє значення. (Поміркуйте, чому так сталось.)

Придніпровський район

Район розташований у центральній і південно-східній ча­стинах країни, в

басейні Дніпра.

Площа його становить 59,1 тис. квадратних кілометрів. Населення — 6,0 млн

чоловік. Район охоплює територію Дні­пропетровської і Запорізької

областей (див. мал. 109).

За рівнем економічного розвитку Придніпровський район поступається тільки

Донецькому. За вартістю виробленої продукції промисловість значно, переважає

над сільським госпо­дарством. Її частка досягає 80 %.

Найрозвинутішими галузями району є чорна металургія, машинобудування та

металообробка, хімічна промисловість та електроенергетика.

На відміну від Донецького району в Придніпровському виробляється більший

обсяг сільськогосподарської продукції, тут більша розораність земель і більші

її площі зрошуються. Рослинництво розвинуте краще, ніж тваринництво. У районі

розгалужена транспортна мережа, конфігурацію якої визна­чають розміщення

головних промислових центрів і географічне положення району.

Район має сприятливі природні умови, різноманітні й багаті природні ресурси.

Окремі з них за якістю і кількістю мають світове значення.

За кількістю населення Придніпровський район посідає шосте місце в країні. Проте

він досить густо заселений (понад 103 чоловіка на 1 км2).

(Визначте за картами, яка частина району і чому найменш заселена.)

За рівнем урбанізації район поступається лише Донбасу. Разом з тим за кількістю

міст, де проживає понад 700 тис. чоловік, він не має собі рівних у країні.

(Які це міста? Знайдіть їх на карті. Чому саме в цьому районі вони виникли?)

Однією з провідних галузей промисловості Придніпров'я є чорна металургія. За

виробництвом чорних металів (більша частина загального обсягу) район посідає

перше місце в країні. Тут виник цикл виробництв, що складається з добування

коксівного вугілля (Західний Донбас), залізної і марганцевої руд, нерудної

сировини, виробництва коксу, вогнетривів, ча­вуну, сталі, сплавів, прокату.

(Накресліть у зошиті схему циклу виробництв чорної металургії.)

Коксохімія району розвивається в комплексі з чорною ме­талургією. Основними

її центрами є Дніпропетровськ, Кривий Ріг, Дніпродзержинськ, Запоріжжя,

Новомосковськ, Нікополь. Кольорова металургія представлена виробництвом

алюмінію, магнію і титану (Запоріжжя).

Машинобудування і металообробка поступається тільки чорній металургії.

Провідну роль відіграє важке метало­містке машинобудування, але воно все ж

поволі втрачає свої позиції, поступаючись трудомістким його галузям —

ви­робництву інструментів, верстатів, приладобудуванню тощо. Металургійне і

гірничошахтне устаткування виробляють у Дніпропетровську, Кривому Розі,

Марганці, електротехнічне — в Запоріжжі і Бердянську, будівельно-шляхове — в

Бер­дянську, Дніпропетровську, Нікополі. Транспортне машинобу­дування

зосереджено в Дніпродзержинську і Запоріжжі, ви­робництво металоконструкцій —

у Кривому Розі і Дніпропет­ровську.

Підприємств хімічної промисловості в районі порівняно небагато, але їх

продукція значна за обсягом.

Шини для автомобілів виробляють у Дніпропетровську, мінеральні добрива — у

Дніпродзержинську, лаки і фарби — у Кривому Розі і Дніпропетровську,

пластмаси — У Дніпро­петровську.

У Придніпров'ї дуже розвинута будівельні індустрія (чо­му?), яка

використовує значну і різноманітну сировинну базу (яку?). Основні

підприємства розміщено у найбільших містах (назвіть їх).

У великих містах району розміщується також деревообробна промисловість (чому?).

Велику роль у розвитку господарства Придніпров'я відіграє АПК. За валовою

продукцією сільського господарства район посідає шосте місце серед

економічних районів країни. А за загальною земельною площею, площею

сільськогосподарських угідь і площею орних земель він переважає донецький

район. Значно більші тут і площі зрошувальних земель.

Головною галуззю сільськогосподарського виробництва є рослинництво. Під

зерновими культурами зайнято близько 50 % посівних площ. Більша частина

посірів зернових при­падає на озиму пшеницю. Провідними технічними культурами

є соняшник, цукрові буряки, південні коноплі. Поблизу ве­ликих міст створено

приміські господарства-Потреби населення індустріальних центрі-в визначають

спе­ціалізацію тваринництва. Провідну роль відіграє молочно-м'яс­не

скотарство. Дістали розвиток також свинарство, птахів­ництво, вівчарство. У

водосховищах Дніпра і в Азовському морі виловлюють рибу. Особливу цінність

мають осетрові Азов­ського моря.

На місцевій, а також частково девізній сировині працюють підприємства легкої

і харчової промисловості,, основні потужності яких зосереджено у великих

містах. Найрозвинутішими галу­зями легкої промисловості є швейна, трикотажна

і взуттєва.

Підприємства харчової промисловості району розміщено повсюдно. Основні її

галузі — м'ясна, молочна, олійно-жирова, борошномельно-круп'яна, цукрова,

консервна, крохмале-патокова, хлібопекарська, кондитерська.

Підприємства яких галузей харчової промисловості і чому (із зазначених)

тяжіють у розміщенні до сировинних зон, а яких — до споживача?

Придніпровський район має добре розвинуті всі види тран­спорту, але перше місце

належить залізничному. За густотою залізниць, що становить 38 км на 1 ОО'О км

2, район посту­пається тільки Донбасу. Тут є кілька великих залізничних

вузлів: Дніпропетровськ, Запоріжжя, Кривий Ріг, Апостолове, Пологи, П'ятихатки,

Синельникове.

У внутрішньообласних перевезеннях на невеликі відстані першість веде

автомобільний транспорт. Найбільшими вузлами є Дніпропетровськ, Запоріжжя,

Кривий Ріг, Нікополь, Мелі­тополь, Новомосковськ.

Велике значення мають річковий і морський транспорт. Найбільшими портами на

Дніпрі є Дніпродзержинськ, Дніп­ропетровськ, Нікополь. У Запоріжжі працюють

два великих річкових порти. Найбільший порт на Азовському морі — Бердянськ.

У різних напрямах район перетинають трубопроводи, що йдуть переважно від

газових родовищ Шебелинки до найбіль­ших міст.

Основними промисловими вузлами району є Дніпропетровсько-Дніпродзержинський,

Нікополь-Марганецький, Павлоградсько-Петропавлівський, Запорізький.

Найпотужніший промисловий вузол Придніпров'я — Дніпропетровсько-

Дніпродзержинський. До його складу входять Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ,

Новомосковськ, Підгородне, Таромське, Придніпровськ та ін.

Значним промисловим центром вузла є Дніпропетровськ (1 млн 186 тис.

чоловік). Він має винятково зручне географічне положення. СУ чому його

зручність?)

Основою промислового комплексу міста є чорна металургія, машинобудування і

хімічна промисловість. Тут знаходяться чотири металургійних заводи, які

виплавляють чавун, сталь, виробляють сталевий лист, труби і різноманітний

прокат. Чорна металургія є базою для розвитку важкого машинобу­дування.

Машинобудівні і металообробні підприємства міста вироб­ляють металеві

конструкції, металургійне устаткування для доменного і прокатного

виробництва, шахт, рудників, збага­чувальних фабрик, тюбінги для шахт

метрополітенів та інших підземних споруд, обладнання для целюлозно-паперової

про­мисловості, ковальсько-пресові машини і штампувальні преси. Відомою

продукцією є також бурякозбиральні комбайни, елек­тровози, електротехнічні

вироби, інструменти тощо.

Дніпропетровськ займає провідні позиції в країні за рівнем розвитку

військово-промислового комплексу. Останнім часом тут інтенсивно відбувається

конверсія оборонної промисловості. Одним з реальних її здобутків є випуск

дефіцитних у нашій країні тролейбусів.

Хімічна промисловість міста досить тісно пов'язана з чор­ною металургією. Тут

виробляють різноманітні продукти кок­сування, пластмаси, смоли. Найбільшим в

Україні щодо ви­робництва лаків, фарб, емалей, білил, оліфи є

Дніпропетров­ський лакофарбовий завод. ВО «Дніпрошина» спеціалізується на

виробництві шин для великовантажних автомобілів, куль­тиваторів, сівалок

тощо.

На довізній сировині розвиваються деревообробна, меблева і паперова галузі

промисловості.

Як і в кожному великому місті, в Дніпропетровську є підприємства легкої і

харчової промисловості. До легкої на­лежать швейна, трикотажна і

шкіряно-взуттєва галузі. Хар­чова представлена майже всіма галузями, що

обслуговують населення великого міста. (Які це галузі?)

Сприятливе географічне положення Дніпропетровська пе­ретворило місто у важливий

транспортний вузол. (Які види транспорту і чому дістали тут найбільший

розвиток?)

Вище за течією Дніпра від Дніпропетровська знаходиться Дніпродзержинськ

(217 тис. чоловік). Господарська спеціалі­зація міста дещо відмінна від

Дніпропетровська передусім через значно меншу частку машинобудування у

галузевій структурі.

Основними галузями промисловості міста є чорна металур­гія, машинобудування,

хімічна та цементна промисловість. Дніпродзержинський металургійний комбінат

— один із про­відних у країні. В комплексі з ним працюють коксохімічні

підприємства. Крім своєї основної продукції — коксу, вони виробляють коксовий

газ, фенол, бензол, толуол, нафталін, смоли тощо.

Виробниче об'єднання «Азот» спеціалізується на виробництві азотних добрив,

кислот (азотна, сірчана, соляна), аміаку тощо.

Найбільшим машинобудівним підприємством є вагонобудів­ний завод, що виробляє

вантажні вагони для перевезення гарячого агломерату, гранульованої сажі,

нафтобітуму, різно­манітних сипких вантажів.

Зручне географічне положення (у чому воно проявляється?) має також

Новомосковськ (78 тис. чоловік). Основною галуззю міста є чорна металургія.

Новомосковський трубний завод виробляє труби для нафто і газопроводів,

оцинкований Ї сталевий лист, емальований та оцинкований металевий посуд. Є

підприємства будівельної індустрії — заводи залізобетонних виробів, цегельний,

а також шпалопросочувальний завод, меб­лева фабрика, підприємства легкої і

харчової промисловості.

Великим промисловим центром району є Кривий Ріг (737 тис. чоловік) —

місто, що у вигляді окремих селищ простяглася на багато десятків кілометрів

вузькою смугою уздовж Інгульця і Саксагані. (Поміркуйте, що визначає таку

незвичну конфігурацію великого міста.)

Кривий Ріг — найбільший у країні центр залізорудної промисловості. Високоякісну

залізну руду видобувають на де­сятках шахт, серед яких виділяються

«Гігант-Глибока», «Саксагань». Залізна руда збагачується на п'ятьох

гірничо-збага­чувальних комбінатах. Комбінат «Криворіжсталь» має повний цикл

виробництва. Він є одним з найпотужніших у країні. На комбінаті працює

найбільша у світі доменна піч. Тісно пов'язані з металургійним виробництвом

коксохімія і цементна промисловість міста. Машинобудування спеціалізується на

ви­пуску гірничого і енергетичного устаткування. Найбільшим виробником

сурикової фарби в країні є Криворізький сури­ковий завод. Серед галузей легкої

промисловості виділяються швейна, вовнопрядильна і взуттєва, харчової — м'ясна,

мо­лочна, олійна (чому?).

Нікополь-Марганецький промисловий вузол. До складу вузла входять міста

Нікополь, Марганець, Орджонікідзе.

Нікополь (161 тис. чоловік) знаходиться на правому березі Каховського

водосховища. Місто — порт на Дніпрі, через який проходить важлива залізниця з

Кривого Рогу до Запо­ріжжя, центр марганцеворудної промисловості світового

зна­чення (шахти, кар'єри, збагачувальні фабрики). Південно-трубний завод

виробляє безшовні сталеві труби (нафтопровідні, для буріння, радіорелейних

ліній зв'язку тощо). Машинобу­дування представлене заводом будівельних машин.

Тут вироб­ляють баштові крани, транспортери для шахт і елеваторів, пасажирські

ліфти, розвантажувачі сипких матеріалів та ін. У Нікополі працюють підприємства

легкої і харчової проми­словості, будівельної індустрії тощо.

На схід від Нікополя, також на березі Каховського водосхо­вища, знаходиться

місто Марганець (56 тис. чоловік). Сама назва міста свідчить про його

спеціалізацію. Це — значний центр марганцеворудної промисловості з шахтами,

кар'єрами, гірничо-збагачувальними комбінатами. В місті розміщено під­приємства

будівельної індустрії, легкої і харчової промисловості.

На захід від Нікополя розташоване місто Орджонікідзе (46,2 тис. чоловік)

— центр видобування і збагачення мар­ганцевих руд, ремонту гірничого

устаткування.

Ядром Павлоградсько-Петропавлівського промис­лового вузла, що формується, є

Павлоград (137 тис. чоло­вік) — великий багатогалузевий промисловий центр,

«столи­ця» Західного Донбасу. Поблизу міста розміщені 11 вугільних шахт і

збагачувальна фабрика. У Павлограді провідною га­луззю є машинобудування і

металообробка (заводи з вироб­ництва ливарних машин та хімічного

машинобудування)- Є підприємства будівельної індустрії, легкої і харчової

промис­ловості.

До Запорізького промислового вузла входять Запо­ріжжя, Вільнянськ та кілька

селищ, що знаходяться на обох берегах Дніпра.

Провідними галузями промисловості Запоріжжя (900 тис. чоловік) є чорна і

кольорова металургія, машинобудування і металообробка, електроенергетика.

Чорна металургія представлена потужними заводами «Запоріжсталь» та

електрометалургійним «Дніпроспецсталь», що виплавляють чавун, всі види

високоякісної сталі, виробляють стальний лист, інші види прокату. До цієї ж

галузі належать феросплавний завод та завод вогнетривів. У Запоріжжі

зосе­реджено також виробництво кольорових металів. Це насам­перед

Дніпровський алюмінієвий завод і Запорізький титано­магнієвий комбінат.

Машинобудування і металообробка представлена найбіль­шими у країні

підприємствами: «Запоріжтрансформатор» (си­лові трансформатори), ВО «АвтоЗАЗ»

(малолітражні автомобілі «Таврія»), Запорізьким абразивним комбінатом

(абразивні ін­струменти), «Моторобудівник» та ін.

Серед галузей легкої промисловості виділяються швейна і взуттєва, харчової —

м'ясна, молочна, борошномельна, олій­но-жирова. Запоріжжя є залізничним

вузлом і річковим пор­том.

Великими промисловими центрами району є Мелітополь і Бердянськ. Мелітополь

(178 тис. чоловік) знаходиться на півдні району у Запорізькій області на

перетині автомобільних і залізничних магістралей, що ведуть з Північно-Східного

і Донецького районів до Криму. Це значний промисловий центр, який у Запорізькій

області за індустріальним потенціалом поступається тільки Запоріжжю.

Машинобудування і метало­обробка найбільш розвинута порівняно з іншими

галузями. В місті працюють заводи: моторний, «Автокольорлит»,

«Ав-тогідроагрегат», ВО «Мелітопольпродмаш», «Старт».

Харчова промисловість складається з борошномельної, мо­лочної, олійної,

плодоовочевої та інших галузей. Легка — представлена швейним, трикотажним і

панчішно-шкарпетко­вим виробництвом. (Що є основою для розвитку харчової

Бердянськ (137 тис. чоловік) — місто, що знаходиться на півдні району на

березі Азовського моря. За галузями про­мисловості нагадує Мелітополь, хоч має

і відмінності (чим вони зумовлені?).

Провідна галузь міста — машинобудування і металооброб­ка, що представлена

заводами: «Азовкабель», сільськогоспо­дарських машин, дорожніх машин та ін.

Працюють завод скловолокна і дослідний нафтомаслозавод. Розвинуті швейна,

трикотажна та взуттєва галузі промисловості. Розміщено кіль­ка підприємств

м'ясної, молочної, борошномельної, плодоово­чевої, виноробної, рибної

промисловості.

Бердянськ — другий за значенням порт країни на Азов­ському морі, відомий

кліматичний і бальнеологічний курорт­ний центр.

З Придніпровського району вивозять у Донбас залізну і марганцеву руди,

алюміній, титан, гірниче і металургійне устаткування. В усі економічні райони

країни звідси надходять легкові автомобілі, шини, лаки і фарби,

бурякозбиральні ком­байни тощо, продукція АПК (олія, черешні тощо). З інших

районів країни Придніпров'я одержує вугілля і кокс, гірниче і металургійне

устаткування, різноманітні машини і облад­нання, продукцію легкої

промисловості і АПК.

Проблеми Придніпровського району багато в чому збіга­ються з проблемами

Донецького району. Так, загальною є проблема, що пов'язана із спеціалізацією

обох районів. Донбас і Придніпров'я доцільно спеціалізувати не тільки на

вироб­ництві чавуну, сталі і прокату для металомістких галузей

машинобудування (автомобілі, комбайни, локомотиви, судна, вагони,

сільськогосподарські машини). Металургійні заводи мають задовольняти потреби

в асортименті металу підприєм­ства точного машинобудування, що

розвиватиметься приско­реними темпами.

Проблемою є розміщення Запорізької АЕС поряд з потуж­ною ДРЕС. Теплова

станція викидає у повітря тисячі тонн пилу, оксидів сірки і азоту, ставок-

охолоджувач АЕС випаровує десятки мільйонів тонн води щороку. Це призвело до

утворення в районі найпотужнішого в Європі «генератора» кислотних дощів.

Ґрунти втрачають свою родючість. Рекультивовані землі майже непридатні для

використання. Видобування залізної і марганцевої руд відкритим способом

призвело до значних змін земної поверхні, різко знизило рівень ґрунтових вод.

Кольорова металургія включає видобуток, збагачення, металур­гійну

переробку кольорових руд, дорогоцінних і рідкісних металів, у тому числі

виробниіітво сплавів, прокат кольорових металів, пе­реробку вторинної сировини

і видобуток кольорового каміння.

Кольорова металургія в Україні розвинена слабше, ніж чорна, і представлена

окремими галузями. Це зумовлено нестачею покла­дів різних руд кольорових

металів. В умовах науково-технічного прогресу значення кольорової металургії

зростає, оскільки їй нале­жить значна роль у створенні конструкційних

матеріалів високої якості. Провідними галузями кольорової металургії в

Україні є алю­мінієва, цинкова, магнієва, титанова, ртутна, феронікелева.

Для кольорової металургії характерними є комплексне викорис­тання рудної

сировини та її висока здатність комбінуватися з іншими галузями

промисловості. Так, для зниження собівартості виробни­цтва алюмінію доцільно

поєднувати його з випуском соди, поташу, цементу, а титаномагнієве

виробництво — з випуском титанових білил, смол, соляної кислоти, хлору.

На розміщення підприємств кольорової металургії впливають сировинний та

енергетичний фактори. До джерел сировини тяжі­ють виплавляння ртуті, нікелю,

рідкісних металів. Алюмінієве, титаномагнієве і цинкове виробництво

розміщуються в місцях одер­жання дешевої електроенергії.

У структурі виробництва кольорових металів України провідне місце посідає

алюмінієва промисловість, що складається з вироб­ництва глинозему та

алюмінію. На випуск цієї продукції припадає майже 20 % усього виробництва

кольорової металургії. Поряд з основ­ною продукцією алюмінієва промисловість

випускає кристалічний кремній, алюмінієво-кремнієві сплави (силуміни), содові

продукти, мінеральні добрива, цемент, п'ятиоксид ванадію, металевий галій.

Основною алюмінієвою рудою є боксити, запаси яких в Україні невеликі.

Промислове значення мають Високопільське (Дніпропет­ровська обл.) і

Смілянське (Черкаська обл.) родовища. Перспектив­ними районами для бокситів є

південь Дніпропетровської області, Карпати, Приазов'я. Алюмінієвою сировиною,

крім бокситів, є ще нефеліни, алуніти, каоліни і глини, запаси яких є

практично неви­черпними: В Україні є значні запаси нефелінових порід, що

мо­жуть бути сировинною базою великої алюмінієвої промисловості (Жовтневе та

Єланчицьке в Приазов'ї). Крім алюмінію, з нефелічових порід можна одержувати

содопродукти, скло.

З алунітів економічно вигідно одержувати алюміній лише за умови комплексного

використання руди. Найбільші родовища алу­нітів є в Закарпатській області

(Берегівське і Беганське).

Алюмінієва промисловість України має новий великий глино­земний завод,

збудований у Миколаєві, який працює на бокситах Гвінеї, Запорізький завод і

завод алюмінієвих сплавів у Свердловську (Луганська обл.).

Підприємства титано-магнієвої металургії добувають і збагачу­ють титано-

магнієву сировину і виробляють титан і магній.

Сировиною для одержання магнію в Україні є потужні родови­ща калійно-

магнієвих солей Прикарпаття (у Стебнику, Калуші), мілководні водойми

Приазов'я і Причорномор'я (Сиваш), що міс­тять у розчиненому вигляді багато

сполук магнію та інших солей. У Калуші збудовано магнієвий завод у

виробничому об'єднанні "Оріана", у Запоріжжі — магнію і титану. Магнієву

сировину до Запо­ріжжя довозять із Стебника (Львівська обл.), Калуша (Івано-

Фран­ківська обл.) і Сиваша (Автономна Республіка Крим), а титанову — з

Іршанського гірничо-збагачувального комбінату (Житомирська обл.). Основними

титановими мінералами Іршанського родовища є ільменіт і рутил, що містяться в

каолінових розсипах і вивітрених габро, з яких на Іршанському гірничо-

збагачувальному комбінаті виробляють титановий (ільменітовий) концентрат.

Руди Самотканського родовища (Дніпропетровська обл.) характеризуються

висо­ким вмістом титану і цирконію. На Верхньодніпровському гірничо-

металургійному комбінаті, розташованому у м. Вільногірську (Дніп­ропетровська

обл.), виробляють цирконієвий, рутиловий, ільменіто­вий концентрати, цирконій

знезалізнений, двоокис цирконію. Комбі­нат збудовано на базі Малишівського

родовища титанових пісків і оснащено устаткуванням, яке забезпечує комплексне

використан­ня сировини. Крім того, на комбінаті освоєно нові технологічні

процеси, в тому числі добування знезалізненого цирконію на стру­минних

млинах. Титан і його сплави у два рази легший від легова­ної сталі, стійкий

проти корозії, придатний для виробництва хіміч­ного устаткування, літаків,

космічних кораблів. Оксиди титану ви­користовуються для виробництва білил,

емалей, вогнетрив­ких глин та ін., цирконій та його сполуки — для виробництва

жа­ростійких мінералів, необхідних для сучасного літакобудування, ракетної,

атомної техніки, виготовлення жаростійких фарб тощо.

Запорізький титаномагнієвий комбінат виробляє титан, напів­провідниковий

германій, магній, калійні добрива, пігментний дво­оксид титану, фасонне

титанове литво.

На місцевих покладах кіноварну понад століття працює Микигівський ртутний

комбінат (Донецька обл.), у складі якого є руд­ник, металургійне виробництво,

допоміжні цехи, три кар'єри для видобутку ртутних руд. На комбінаті

впроваджено вперше в світі технологію виготовлення ртуті високої чистоти з

повною механіза­цією всіх процесів випалювання ртутної руди в печах

"киплячого шару", збагачують сурм'яні місцеві руди і виробляють з них сурму.

Створено Закарпатський розвідувально-експлуатаційний ртутний комбінат.

В Україні є значні родовища поліметалевих руд, свинцю і цин­ку, відомі у

Донбасі в Нагольному кряжі і Прикарпатті, які поки що не мають промислового

значення. Костянтинівський завод "Укрцинк" працює на базі цинкових

концентратів. Основна продукція заводу — металевий цинк. Крім того, вилучають

майже 20 цінних компонентів — свинець, мідні та піритні концентрати,

дорогоцінні метали, кадмій, сірчану кислоту, деякі рідкісні метали тощо, на

ос­нові яких виробляють понад 40 видів продукції. Основні напрями поліпшення

техніко-економічних показників роботи цинкової про­мисловості полягають в

удосконаленні технологічних процесів пе­реробки концентратів, підвищенні

комплексності використання їхніх корисних компонентів. /

Побузький нікелевий завод (Кіровоградська обл.) переробляє місцеві окислені

залізо-нікелеві руди. Основна його продукція — нікель і феронікель —

використовується на металургійних і маши­нобудівних заводах Придніпров'я і

Донбасу.

У Артемівську (Донецька обл.) збудовано завод для обробки кольорових металів,

який випускає мідний і латунний круглий і плоский прокат (прути, труби, дріт,

листи, стрічки, штаби). Це під­приємство має закінчений виробничий і

технологічний цикл. У Світловодську (Кіровоградська обл.) працює Дніпровський

завод чистих металів, що виробляє напівпровідникові матеріали, а в До­нецьку

— завод кольорових сплавів.

В Україні налагоджено виробництво кобальту, ніобію та гаф­нію, а також

рідкісних металів. Продукцію підприємств рідкісних металів широко

застосовують в атомній енергетиці, радіоелектро­ніці, авіаційній і ракетній

техніці, приладобудуванні тощо.

Майже 25 % товарної продукції кольорової металургії припадає на виробництво

вторинних кольорових металів, їх випуск налаго­джено у Харкові, Києві,

Донецьку, Одесі; у Володарську-Волинському (Житомирська обл.) створено і

функціонує виробниче об'єднання "Західкварцсамоцвіт".

Освоєння нових родовищ руд кольорових металів і створення підприємств для їх

переробки значно поліпшують забезпечення народного господарства кольоровими

металами. Нещодавно відкрито п'ять родовищ золота промислового значення

поблизу Кривого Рога та п'ять родовищ — у Донецькій області, невелике

родовище золо­та — у Закарпатській області. Провадяться підготовчі роботи з

екс­плуатації їх. За попередніми прогнозами, Україна на перспетиву зможе

видобувати майже 25 т золота щороку. Проте й сьогодні Україна ще залишається

великим споживачем кольорових металів, які надходять з інших держав.

КОЛЬОРОВА МЕТАЛУРГІЯ

Кольорова металургія поєднує видобуток руд кольорових, благород­них і

рідкісних металів, їх збагачення і переробку. Зростаюче значення кольорової

металургії у створенні та застосуванні матеріалів високої якості визначає її

винятково важливу роль у сучасних умовах науково-технічної революції. За

останні десятиріччя у кілька разів збільшився об­сяг виробництва промислової

продукції в світі, набули розвитку нові га­лузі — атомна енергетика,

електронна, ракетна, космічна і низка інших, які потребують багато легованої

сталі, кольорових і рідкісних металів.

В Україні кольорова металургія не набула значного розвитку. В її

про­мисловому комплексі частка кольорової металургії у 1990 р. становила за

основними виробничими фондами — 1,5%, за промислово-виробничим персоналом —

0,7, за обсягом продукції — 1,2%.

Кольорова металургія — матеріало і енергоємна галузь. Її підпри­ємства

розміщуються у місцях виробництва сировини та електроенергії. В Україні

поширені ті виробництва, для розвитку яких є сприятливі умови.

Наша країна має значну сировинну базу кольорової металургії. Її надра оагап

на поклади різноманітних руд, зокрема алюмінієвих і таких, що містять в собі

титан, цирконій, магній, ртуть та інші метали.

У сучасній техніці широко застосовується титан — метал, який має

комплекс незамінних властивостей. У ньому поєднуються мала питома вага (майже в

2 рази менша, ніж у заліза) і висока міцність. Він добре кується, прокатується,

штампується, зварюється, не ржавіє. Застосуван­ня його у виробництвах дуже

ефективне, бо він у 1000 разів дешевший віл золота і платини, деталі з яких він

може заміняти в сучасній техніці.

Тепер у світі спостерігається бум у попиті на титан. Виробництво

аерокосмічних комплексів дедалі більше переходить на виготовлення де­талей з

титану. Розвинуті країни намагаються зосередити кінцеву продук­цію титанового

виробництва на внутрішніх ринках.

Уряд України в 1994 р. затвердив Державну програму «Титан Украї­ни». мета

якої — створити якомога повніший цикл виробництва цього важливого металу.

За запасами титанової сировини Україна займає помітне місце у світі. Титано-

цирконієві руди є в Житомирській, Київській. Дніпропетров­ській, Черкаській і

Донецькій областях. В основному вони знаходяться в межах Українського

кристалічного щита. Основним промисловим міне­ралом титанових руд є ільменіт.

Спорідненість технологічних процесів зу­мовили об'єднання виробництва титану

і магнію в одну галузь. Вироб­ництво титану і одночасно магнію і германію

здійснюється на Запорізь­кому титаномагнієвому комбінаті. Сировинною базою є

велике родовище ільменітів біля селища Іршанськ Володарсько-волинського

району Житомирської області, де діє Іршинський гірничо-збагачувальний

комбінат, що виробляє титанові (ільменітові) концентрати.

Малишівське родовище титано-цирконієвих пісків (Дніпропетровсь­ка область)

розробляє Верхньодніпровський державний гірничо-мета­лургійний комбінат. Його

продукція — цирконієві, титанові (рутилові та ільменітові концентрати,

знезалізнений цирконій тощо). Цей комбінат є сировинною базою для багатьох

дуже важливих виробництв. У складі комбінату рудник, збагачувальна фабрика, 3

металургійні цехи та цех гірничо-технологічного транспорту. На комбінаті

зайнято понад б тис. працівників. Тут виробляються десятки видів унікальної

продукції, здій­снюється переробка відходів дорогоцінних металів.

З продукцією Верхньодніпровського комбінату протягом кількох де­сятиріч було

пов'язано вирішення завдань науково-технічного прогресу, розвиток хімічної,

електронної, машинобудівної промисловості. Однак зв'язок вітчизняного ринку з

продукцією комбінату був недостатнім, що зумовлювалося підпорядкуванням

підприємств кольорової металургії ко­лишнім союзним органам. Продукція

комбінату йшла на потреби обо­ронного комплексу, підприємств-споживачів, що

знаходилися в Росії.

Тепер Верхньодніпровський комбінат постачає концентрати в Амери­ку, Японію.

Єгипет, Сирію, Об'єднані Арабські Емірати, Німеччину, Італію, Туреччину,

Угорщину — всього у 25 країн світу.

Для нашої держави дуже важливо створити власний замкнутий цикл виробництва

титану.

На базі солей Сиваша функціонує підприємство виробництва магнію в Криму

(Армянсько-Красноперекопський промисловий вузол). Магній виробляють також із

калійних солей Калусько-Галицького родовища в Передкарпатті. Застосовується

магній у металургії для виробництва маг­нієвих сплавів.

Важливе народногосподарське значення має алюміній. Це — метал

універсальний. Він застосовується у машинобудуванні, хімічній промис­ловості.

будівництві, виробництві побутових товарів. Добувають його з алюмінієвих руд —

бокситів, алунітів, нефелінів тощо. В Україні вони представлені покладами

бокситів (Смілянське — в Черкаській області і Високопільське — в

Дніпропетровській), нефелінових сієнітів (в Приазов'ї). алунітів (Беганське і

Берегівське родовища в Закарпатській об­ласті).

Світовий ринок алюмінію переживає період перевиробництва. Розви­ток

алюмінієвої промисловості в Україні ускладнюється відсутністю кош­тів для

інвестицій. Для здійснення Державної програми виробництва алюмінію потрібно

близько 3 млрд доларів. Алюмінієві магнати світу роз­глядають Україну як

великий і неосвоєний ринок алюмінію і виробів з нього. Зважаючи на те. що

потреби в алюмінії нашої держави будуть збільшуватися, а сировинні ресурси

досить великі, дуже важливо мати власну потужну алюмінієву промисловість.

Запаси ртутних руд в Україні зосереджені в основному в межах До­нецького кряжу.

Розробляється Микитівське родовище ртуті (Горлівка Донецької області).

Основний мінерал цих руд — кіновар (містить понад 80% ртуті). Родовище відоме з

1879 р. Переробляє ртутні руди Микитів-ський ртутний комбінат, у складі якого —

рудник і металургійне вироб­ництво. Окремі прояви ртутних руд відомі у

Закарпатті і Криму. Ртуть ви­користовується в електротехніці, вимірювальних

приладах тощо.

В Україні добувають н і келе-кобальтові і залізонікелеві руди (на По­бужжі і в

Придніпров'ї), які генетичне пов'язані з корою вивітрювання Українського

кристалічного щита. Вміст нікелю в рудах невисокий — 0,4—1,5%.

Промисловими вважаються руди, у яких міститься понад 1 % нікелю. Побузьке

родовище окислених залізонікелевих руд стало сиро­винною базою для Побузького

нікелевого заводу (смт Побузьке Голо-ванівського району Кіровоградської

області). Основна його продукція — феронікель. Нікель має широке застосування у

виробництві сплавів, якісних сталей, машинобудуванні, військовій техніці тощо.

Поліметалічні руди. до складу яких входять свинець і цинк,

розвідані в межах Донецького кряжу, в Закарпатті (Берегівське і Беганське

родо­вища). прояви їх виявлені у Передкарпатті. Цинк виплавляють в

Костян­тинівні Донецької області.

Україна має значні запаси уранових руд. Основний промисловий мінерал руди —

ураніт (вміст ізотопів урану до 38%). Добувають уран в Кіровоградській

і Дніпропетровській областях. Діє гірничо-збагачуваль­ний комбінат (Жовті Води

Дніпропетровської області), що забезпечує первинну обробку уранової руди.

Уранові руди — стратегічна сировина, необхідна для функціонування атомної

енергетики.

Характерною рисою кольорової металургії України є те, що в її струк­турі

важливе місце займають рідкісні метали. Ця умовна назва пов'язана з їх

порівняно невеликим обсягом виробництва через високий ступінь розсіяності,

незначну кількість у природі і складність технологічних методів їх одержання

в заводських умовах. До цих металів належать титан. цирконій, уран тощо. В

Україні набула певного розвитку промисловість рідкісних металів та

напівпровідникових матеріалів як галузь кольорової металургії. Рідкісні, у

тому числі і рідкісноземельні метали, одержують як супутні елементи під час

екстракції основних металів з мінеральної си­ровини на спеціалізованих

підприємствах кольорової металургії.

До кольорової металургії належать і заводи вторинних металів, у Хар­кові,

Києві. Одесі, Донецьку; електродів — у Запоріжжі; твердих спла­вів — у Торезі

(Донецька область) та Світловодську (Кіровоградська об­ласть). Латунний і

мідний прокат випускає Артемівський завод кольоро­вих металів (Донецька

область).

В Україні поширені руди рідкісноземельних і розсіяних металів. Ос­новні

промислові мінерали цих елементів: монацит, бастензит, лопарит, газолініт,

евксеніт та ін. З різної за хімічнім складом сировини на під­приємствах

України одержують вольфрам, молібден, цезій, торій, літій, берилій, гафній,

ніобій, індій, германій, кадмій, тантал, рідкісноземельні елементи церієвої

(лантан, церій, празеодим тощо) та ітрієвої (гадоліній, ітрій, тербій тощо)

груп.

Металорудна сировина, особливо кольорових рідкісних металів, дефі­цитна. Нині

деякі країни (наприклад, Китай, Японія) скуповують її ідідкісні метали на

світових ринках, оскільки передбачають бурхливий роз­виток власних

продуктивних сил у наступному XXI ст. Без сировини рід-/ кісних і

рідкісноземельних металів у майбутньому не обійтись. Виходячи з цього,

потрібно ощадно ставитись до земних скарбів України, їх треба зберегти для

майбутніх поколінь, а не розтринькувати, не розпродувати на світових ринках.

Не можна забувати, що забезпеченість нашої країни металорудними ресурсами

дається ціною великих зусиль і що обсяги спо­живання сировини швидко

зростають, а багато видів мінеральної сиро­вини унікальні і разом з тим

невідновні. Отже. їх треба берегти і вико­ристовувати тільки для внутрішніх

потреб на благо України та її народу. Земні скарби України — для України, для

збільшення її національного багатства.

В Україні є два райони кольорової металургії: Донецький і Придніпровський.

У Донецькому районі на привізних цинкових концентра­тах працює великий

Костянтинівський цинковий завод. Цинк — універсальний метал. Його

використовують у різних галузях господарства: для виробництва цинкових білил,

друкарських кліше, для виготовлення сплавів з іншими металами, покриття

чорних металів. Під час виробництва цинку утворюються сірчисті гази, які

йдуть на виготовлення сірчаної кислоти.

До складу підприємств кольорової металургії Донецького району входить також

Артемівський завод обробки кольорових металів, який виробляє латунь, латунний

і мідний прокат. Завод наплавочних твердих сплавів розміщений у Торезі

До­нецької області, підприємство «Інтерсплав» — у Свердловську Луганської

області. Крім того, тут знаходяться кілька різних за величиною і

спеціалізацією підприємств. Район має добре енергетичне забезпечення.

У Придніпровському районі працюють два великих підприємства кольорової

металургії в Запоріжжі — алюміні­євий і магнієвий заводи. Виробництво

алюмінію складається з двох стадій. Спочатку одер­жують глинозем з бокситів

чи іншої алюмінієвої руди. Потім з глинозему виплавляють металічний алюміній.

Підприємства, які виробляють глинозем, мають сировинну орієнтацію. Для

виготовлен­ня 1 т глинозему необхідно від 2,5 до 4 т бокситів або ж до 6 т

нефелінів, кілька тонн вапняків, багато соди і електроенергії. Ве­ликий

глиноземний завод, що працює на імпортних бокситах, зна­ходиться в місті

Миколаєві.

Для виплавлення 1 т алюмінію необхідно до 20 тис. кВт-год електроенергії. Ще

більш енергомістке виробництво магнію (до 22 тис. кіловат-годин). Тому

підприємства виробництва алюмінію і магнію у Запоріжжі орієнтуються на дешеву

елек­троенергію Дніпровської ГЕС. Алюмінієвий завод одержує си­ровину з

Миколаївського глиноземного заводу (мал. 75), ти­тановий — з родовищ Івано-

Франківської, Житомирської, Дні­пропетровської областей, а також з кримського

виробничого об'єднання «Титан».

У Придніпровському районі знаходиться Верхньодніпров­ський гірничо-

металургійний комбінат. Він орієнтується в своєму розміщенні на

електроенергію Дніпродзержинської ГЕС і потужної Придніпровської ДРЕС.

Сировинною базою комбі^ нату є Самотканське титанорудне родовище.

У зв'язку з освоєнням нових родовищ кольорових металів є перспективи для

дальшого розвитку кольорової металургії в Придніпровському районі.

Алюміній, магній, титан, цирконій та особливо їх сплави є важливими

конструкційними матеріалами, тобто матеріалами для виготовлення деталей

конструкцій. Вони легкі, міцні, витримують високі температури. Тому їх

використовують в літако-, ракето-, кораблебудуванні. Все більшого

застосування вони набувають у хімічній, ядерній, харчовій промисловості

(реактори, насоси, трубопроводи).

До електроенергії Кременчуцької ГЕС в Придніпровському районі тяжіє і

Світловодський завод чистих металів.

У Кіровоградській області Придніпровського району працює Побузький нікелевий

завод, що орієнтується на місцеву си­ровинну базу.

Великі перспективи для розвитку кольорової металургії має Карпатський район,

який ще не сформований. У районі зосереджена потужна сировинна база. Тут діє

ядро формування цього району — Калуське акціонерне товариство «Оріана».

В окремих містах (Харків, Одеса, Київ) кольорові метали виплавляють з

металобрухту. В Запоріжжі налагоджено ви­робництво електродів для кольорової

металургії.

Кольорова металургія країни має практично необмежені природні ресурси для

свого розвитку. Алюмінієва сировина — боксити, нефеліни і алуніти виявлено в

Черкаській, Дніпро­петровській, Донецькій, Хмельницькій і Закарпатській

обла­стях. Значні запаси поліметалевих руд знайдено в Луганській області і в

Закарпатті. Значні родовища руд кольорових металів відкрито в 90-ті роки. Це

— золото, нікелеві, мідні, олов'яні, цинкові, ртутні руди, кобальт, титан,

ніобій, гафній, цирконій, платина тощо.

Останнім часом посилилася негативна дія чинників, що стримують розвиток

металургії. Це призводить до виникнення цілої низки проблем. Головна з них

полягає в тому, що з розпадом СРСР Україні вже не потрібна така кількість

металу, яка вироблялася раніше.

Освоєння нових родовищ руд кольорових металів і створення підприємств для їх

переробки значно поліпшують забезпечення народного господарства кольоровими

металами. Нещодавно відкрито п'ять родовищ золота промислового значення

поблизу Кривого Рога та п'ять родовищ — у Донецькій області, невелике

родовище золо­та — у Закарпатській області. Проводяться підготовчі роботи з

екс­плуатації їх. За попередніми прогнозами, Україна на перспективу зможе

видобувати майже 25 т золота щороку. Проте й сьогодні Україна ще залишається

великим споживачем кольорових металів, які надходять з інших держав,

настільки великі, що дають підстави стверджувати наявність сталої тенден­ції

докорінної перебудови машинобудівного комплексу цих країн у напрямі

поступового витиснення багатьох традиційних галузей наукоємними

виробництвами, продукція яких зорієнтована великою мірою на людину, на її

матеріальні й духовні потреби.