|
|
|
|
Реферат: Екологічна ситуація в Україні
Реферат: Екологічна ситуація в Україні
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Факультет додаткових професій
ДИСТАНЦІЙНИЙ ПРОЕКТ
Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка
Виконала: ст. гр. Е-03-4В
Дубина О. Л.
Перевірила: проф. каф.
Зеленська Л. І.
Дніпропетровськ
2003
Зміст
Вступ
1. Загальні відомості..........................................................4
2. Аналіз загроз природи та тенденція їх прояву................................6
3. Аналіз реалізації природних загроз та прогноз їх розвитку...................8
4. Аналіз стану галузі техногенних загроз......................................8
5. Аналіз реалізації техногенних загроз і прогноз щодо їх розвитку............11
6. Основні джерела антропогенного забруднення навколишнього середовища
України ......................................................................15
7. Цілі та заходи поліпшення довкілля.........................................17
Висновки......................................................................18
Список використаних джерел....................................................20
.як нам дійти до злагоди і згоди
в буденних пристрастях, в суєтній метушні?
Є вищий смисл в гармонії природи,
дай, Боже, нам гармонії в душі.
Віталій Іващенко Вступ
Глобальна екологічна криза є реалією нашого часу. Але на фоні політичної і
економічної ситуації, яка склалася в Україні, проблема стосунків з природним
оточенням відкладається в побутовій свідомості на задній план. Найбільшу
увагу привертають такі аспекти загострення екологічної ситуації, як
погіршення якості життя в результаті забруднення довкілля і наслідки
антропогенних катастроф, перш за все – наслідки аварії на ЧАЕС. Від цієї
проблеми, певно, ми позбавимось ще нескоро, мине чимало десятиліть, а,
можливо, і століття, поки ми будемо згадувати про це як про історичний факт
із життя України. Тому для українського суспільства проблема формування
екологічної свідомості є нагальною, і у найближчих десятиліттях вона повинна
стати найважливішим фактором його розвитку.
Мета цієї роботи полягає в тому, щоб як умога глибше вникнути в головні
причини, що призвели до загрозливого стану довкілля України, та виявити
наслідки, які є результатом в основному недбалого відношення людства, а саме в
нашій державі, до навколишнього середовища. В якості інформаційних джерел
я використовувала мережу Internet. Була проведена робота, в результаті якої мною
були знайдені:
- велика кількість статистичних даних, що стосуються показників рівня
забруднення навколишнього середовища (водних ресурсів, повітряних, земельних,
радіаційне забруднення, забруднення токсичними відходами тощо) в Україні;
- незворотні зміни, які вже сталися з довколишнім середовищем (кліматичними
умовами, фауністичними ресурсами та флорою тощо), на цей час, що являються
досить загрозливими для здоров’я та генетики людини на даний момент та
прогресують рік від року;
- багато екологічних ресурсів в мережі, де розміщені електроні газети та
журнали з тематики екологічних проблем України, в яких містяться статті з
найсвіжішими показниками щодо екологічної статистики;
- останні новини щодо екологічних проблем України, шляхів та заходів, що
приймаються для вирішення, пом’якшення цих проблем та можливості запобігання
їх подальшого виникнення та розвитку.
В цій роботі я також пропоную Вашій увазі карти, які є додатком. Вони
наглядно ілюструють екологічні проблеми України (в певних аспектах), які
стали саме результатом людської недбалості, недостатньої турботи держави про
довколишнє середовище та недуже добрий контроль за шкідливими викидами
підприємств, людські помилки в розрахунках, а іноді й халатності на
загрозливих об’єктах , що може призвести, а у випадку ЧАЕС призвело до
трагічних, фатальних наслідків та страшних змін у здоров’ї та генетиці
людей, в результаті яких українська нація буде страждати ще не один десяток
років.
1. Загальні відомості
У відповідності зі статтею 3 Конституції України життя і здоров'я людини є
найвищою соціальною цінністю, за забезпечення яких держава відповідає перед
ним. Безпека людини і навколишнього середовища, їхня захищеність від впливу
шкідливих техногенних, природних, екологічних і соціальних факторів з
неодмінною умовою стабільного розвитку суспільства.
Ключові задачі державної політики в сфері екологічної безпеки населення на
найближчу перспективу, викладені в Положенні Президента України Верховній
Раді "Стратегія економічної і соціального розвитку на 2000-2001 роки і
Програма дій Уряду України, схваленої Верхою Радою.
Дані про надзвичайні ситуації в Україні реєструються з 1992 року. Діяльність
Міністерства надзвичайних ситуацій, створеного наприкінці 1996 року
спрямована на систематизацію, констатацію й аналіз надзвичайних ситуацій і
надання невідкладної допомоги при їхньому виникненні.
В Україні в період з 1997 року до кінця 2000 року в різних надзвичайних
ситуаціях загинуло близько 50 тисяч чоловік, з них у 2000 році більш 11 тисяч
чоловік. За цей період зареєстроване близько 6,4 тисяч надзвичайних ситуацій,
у тому числі більш 2000 — техногенного характеру і майже 1000 — природного
характеру [1].
Матеріальні збитки від дій надзвичайних ситуацій (НС) складають 3,1 млрд.
грн., з них: 2,9 млрд. грн. (93%) — збитки від природних надзвичайних ситуацій,
і 0,2 млрд. грн. (7%) — від техногених.
Динаміку основних статистичних показників надзвичайних ситуацій показано на
рис. 1 – рис. 3, а їхній розподіл по регіонах України на рис. 4.
Рис.4 Роподіл техногенних та природних надзвичайних ситуацій по регіонах
України за період 1997 – 2000 рр.
2. Аналіз загроз природи і тенденція їхніх проявів.
Кількість природних аномалій і стихійних явищ виросла (величезні температурні
контрасти, різкі переходи від холодних до жарких перевищення абсолютних
значень максимальних і мінімальних температур, сильні снігопади і дощі,
пізні заморозки).
Безперечний факт глобальних змін клімату. За даними Всесвітньої
метеорологічної організації, що діє в рамках ООН, 2000 рік виявився одним із
самих теплих за останні півтора сторіччя, а погодні умови характеризуються як
екстремальні. Учені попереджували, що кліматична ситуація може ще
погіршитися в 2001—2002 роках.
З огляду на географічне положення України, самими небезпечними регіонами в
який можливі стихійні і небезпечні метеоявища, є Крим і Закарпаття. Відлиго -
морозні явища найбільш ймовірні в Південному регіоні, Донбасу, Вінницької,
Хмельницької, Кіровоградської, Дніпропетровський областях.
Небезпечні і стихійні рівні вітру можливі на більшій території України, але
найбільш ймовірні вони в Західному і Південному регіонах.
Найбільша кількість смерчів за останні 40 років спостерігалося в Київської,
Черкаської, Запорізької, Миколаївський областях, а в Криму і Херсонській
області - один раз у п'ять років [1, 2].
За прогнозами вчених високих паводків варто очікувати на ріках Західного
регіону, басейни рік Прип'ять, Десна, Сіверський Донець, Нижній Дунай
Південний Буг.
До регіонів найбільш схильних повеням відносять Захід України і
Дніпропетровськ.
Велика кількість населених пунктів попадають під вплив селевих потоків. У
Карпатах виявлено 219 селевих водозборів.
В Україні в цілому 9/10 території попадає під дію небезпечних геологічних
процесів.
По сейсмічному районуванню території України близько 120 тисяч квадратних
кілометрів її з населенням близько 11 млн. чоловік знаходиться в зоні
можливих землетрусів силою 6 – 9 балів (по 12 бальній шкалі MSK). Крім того
за даними фахівців, підтоплення, селі і карсти приводять до підвищення
сейсмічності на 1 – 3 бали [2].
На 60% території України розвиваються процеси карстоутворення, у тому числі
на 27% виявляється відкритий карст (лійки, колодязі, прірви, обриви).
Зрушення характерні для зон тектонічних утворень, високих терас, ухилів
ерозійних систем, рік і водоймищ. Торік найбільші утрати від зрушень понесли
Дніпропетровська (35 млн. грн.), Луганська (22 млн. грн.) і Чернівецька
(близько 20 млн. грн.) області.
Абразивним процесам подверженно 2630 км морських берегів і 1200 берегів
водосховищ, що приводить до втрати щорічно сотень гектарів коштовних замілин.
В Україні підтоплено 900 тис. гектарів земель (15% територій) через глобальне
потепління та існування сухих і вологих періодів: втрати води з водоносних
комунікацій, неорганізований поверхневий стік, ліквідація чи погіршення
фільтраційних властивостей ґрунтів, зменшення випарів у зв'язку з
асфальтуванням, і т.д.
Підйому ґрунтових вод сприяє система водосховищ Дніпровського каскаду, що
приводить до підтоплення прилягаючих територій.
Основною причиною підтоплення сільськогосподарських угідь стало будівництво
дренажних споруджень: у зоні впливу Північно-Кримського каналу — підтоплено
96 тис. гектарів, Каховської зрошувальної системи — 5,1 тис. гектарів,
Каланчацкой — 9,1 тис. гектарів [ 2].
Підтоплення значних територій України є результатом безгосподарного
відношення до них, а це у свою чергу приводить до забруднення вод, підвищення
вологості і погіршенню санітарного стану територій, засоленню і заболоченню
ґрунтів, зниженню врожайності сільських угідь, виникненню зрушень, осідання,
карст, обвалів.
Більш 10 млн. гектарів території України займають ліси і торфовища, а щорічно
виникає 3,5 тисячі природних пожеж, що знищують більш 5 тис. гектарів лісу.
Близько 90% лісових пожеж виникають у 10 - кілометровій приміській зоні, з
них 60% — у 5-кілометровій зоні, у 90% випадків причиною яких є чи
необережність зловмисність людини.
На значній території України існує небезпека виникнення інфекцій через їхню
здатність десятки років існувати в навколишнім середовищі, передаючи
збудників хвороб людині через тварин, воду, ґрунт.
3. Аналіз реалізації природних загроз і прогноз їхнього розвитку
Виникнення надзвичайних природних ситуацій є в основному неконтрольованим
процесом, але існує ряд факторів, що сприяють їхніму виникненню [3]. До них
відносяться:
— збільшення техногенного навантаження на навколишнє середовище;
— аномальні зміни деяких параметрів біосфери, атмосфери, гідросфери і літосфери;
— висока урбанізація територій, нераціональне розміщення об'єктів
господарської діяльності;
— неефективність чи відсутність моніторингу компонентів природного середовища;
—низька вірогідність прогнозування небезпечних природних явищ;
— відсутність чи поганий стан гідротехнічних, протизсувних, протиселевих
захисних споруджень;
Таким чином, на території України можливе виникнення небезпечних і стихійних
явищ широкого спектру метеорологічних, гідрологічних, геологічних.
Безперечним є факт глобальних змін клімату.
4. Аналіз стану галузі техногенних загроз
Недосконала структура господарства України десятиліттями формувалася без
урахування об'єктивних потреб населення й екологічних можливостей її
конкретних територій. Морально застаріле і фізично зношене устаткування
обумовило інтенсивне використання енергії, води, інших ресурсів територій і
практично неконтрольовані викиди забруднюючих речовин в усі компоненти
природи. Таким чином, на сьогоднішній день для країни фактично сформоване
положення виробництва є головним чинником, що формує рівень техногенно-
экологической безпеки.
Сучасні тенденції розвитку народного господарства такі: використання
потенційне небезпечних технологій і виробництв, істотне погіршення
екологічних характеристик окремих регіонів, господарське освоєння територій з
підвищеною погрозою природних катастроф. Перевага доцентрових тенденцій у
розміщенні виробництва і населення, у свою чергу, приводить до концентрації
економічного і соціального життя у великих містах [4].
Наявність в Україні розвиненої промисловості, надвисока її концентрація,
колосальні промислові комплекси, частіше потенційно небезпечні, розвинена
система транспортних комунікацій у тому числі нафте-, газо- і
продуктопроводів, велика кількість енергетичних об'єктів, використання у
виробництвах значних кількостей потенційно небезпечних речовин збільшує
імовірність виникнення техногенних надзвичайних ситуацій, що несуть загрозу
природному навколишньому середовищу і людині.
Розподіл надзвичайних ситуацій техногенного характеру по видах за період
1997—2000 років представлено в таблиці 1[4].
Таблиця 1
Надзвичайні ситуації техногенного характеру
:
Вид Надзвичайних ситуацій | кількість н. с. | загальножержавний | Регіо- нальний | місцевий | Об'єктивний | Загинуло людей | Постраждало людей | | Пожежі, вибухи | 655 | 10 | 14 | 232 | 389 | 711 | 697 | | Аварії з викидом шкідливих речовин | 51 | | | 11 | 40 | 6 | 66 | | Наявність в ОС шкідливих речовин вище ГДК | 44 | 1 | | 13 | 30 | | 2 | | Аварії з викидом радіоактивних речовин | 2 | | | 1 | 1 | | 2 | | Аварії на очисних спорудженнях | 5 | | | 3 | 2 | 3 | | | Гідродинамічні аварії | 3 | | | 2 | 1 | 1 | |
В Україні існує високий рівень радіаційної небезпеки, обумовленої розміщенням
на її території чотирьох атомних станцій із тринадцятьма атомними реакторами,
двох досвідчених ядерних реактора і більш трьох тисяч підприємств і
організацій, що використовують радіоактивні речовини і випускають
радіоактивні відходи.
Протягом останніх 4 років на АЕС України відбулося 131 надзвичайна ситуація
через позапланову зупинку реакторів. Розподіл аварій за зазначений період
приведено в таблиці 2.
В Україні функціонує близько 2 тисяч хімічно небезпечних виробництв, де
зберігається чи використовується 300 тисяч тонн сильнодіючих отруйних речовин
(СДОР).
За останні чотири роки в Україні відбулася 51 надзвичайна подія через викиди
СДОР.
У таблиці 2 приведена статистика надзвичайних ситуацій, які відбувались на
атомних електростанціях в межах України (тут приводяться дані щодо всіх
електростанцій) [4].
Таблиця 2
| АЕС | Кількість надзвичайних ситуацій | | Запорізька | 53 | | Ровенська | 35 | | Південно - Українська | 24 | | Чорнобильська | 12 | | Хмельницька | 7 |
У господарствах України існує більш 1200 вибухо- і пожежнонебезпечних
об'єктів, в яких зосереджено більш ніж 13,6 млн. тони твердих і рідких
вибухо- і пожежнонебезпечних речовин: хімічні, нафто- і газопереробні,
коксохімічні, металургійні і. машинобудівні підприємства, мережа нафто-,
газо-, аміакопроводів, вугільні шахти. У таблиці 3 приведені дані про
кількості надзвичайних ситуацій, зв'язаних з пожежами і вибухами в
промисловості впродовж останніх чотирьох років.
Таблиця 3.
Надзвичайні ситуації в промисловості
| Назва надзвичайної ситуації | кількість | Загинуло людей | Постраждало людей | | Пожежі і вибухи в шахтах, підземних і гірських видобутках | 132 | 262 | 148 | | Пожежі і вибухи в спорудженнях, комунікаціях і технологічному устаткуванні | 136 | 53 | 117 | | Пожежі і вибухи на об'єктах розвідки, видобутку, переробки , транспортування і збереження пальних і вибухонебезпечних речовин, що легко займаються | 62 | 9 | 114 | | Пожежі на радиаційно -, хіміко- і біологічно небезпечних об'єктах | 13 | 7 | 2 |
Аварії на магістральних газопроводах, довжина яких більш ніж 35 тисяч
кілометрів, і нафтопроводах, довжина яких більш ніж 4 тисячі кілометрів;
компресорних нафтопереробних (31 шт.) і газопереробних (89 шт) станціях,
продуктопроводах (3,3 тис. км) в основному через злочинні ушкодження
призводять до значного негативного впливу на навколишнє середовище. За
останні чотири роки відбулося 136 аварій, особливо багато у Львівській
області [4].
Загальна площа сховищ виробничих відходів в Україні перевищує 30 тисяч гектарів,
вони постійно горять і забруднюють повітряне середовище газом і пилом. З
загальної кількості хвостосховищ - 70% (154) належать до вугільної
промисловості, 19% (42) — підприємствам металургійної і хімічної промисловості,
11 % — підприємствам будіндустрії. Крім того Україна має 2300
гідроспоруджень для збереження відходів хімічних, металургійних ,ТЕЦ,
промстоків агропромислового комплексу. Усе це негативно впливає на стан
навколишнього середовища і забруднює території і підземні води.
Сьогодні фіксується тривожна тенденція зниження рівня надійності гідротехнічних
споруджень Дніпровського каскаду, Довжина Якого складає 120 км. Досвід
експлуатації гребель показує, що після 50 років збільшується ймовірність
аварій, у тому числі й руйнування їхнього тіла. У 1994—1995 роках за
пропозицією Світового банку приведена експертиза робочого стану дніпровської
ГЕС, що визначила необхідність реконструкції її. При руйнуванні 1 Дніпровського
каскаду ГЕС можливе затоплення близько 60 тисяч гектарів земель, руйнування 80
мостів, зупинка роботи енергосистем, виведення з ладу до 2000 км ЛЕП,
вихід з ладу газового, водяного господарства, порушення транспортного
сполучення [2].
Основними шляхами проникнення на територію України небезпечних хімічних
речовин, особливо сильнодіючих отруйних речовин, є перенесення їх атмосферним
повітрям і поверхневими водами.
5. Аналіз реалізації техногенних загроз і прогноз щодо їх розвитку.
Сучасний період розвитку суспільства характеризується все більш зростаючими
розбіжностями людини і навколишньої природного середовища. Промислові регіони
є зонами з надзвичайно високим ступенем ризику виникнення аварії і катастроф
техногенного походження. Цей ризик постійно зростає внаслідок збільшення
кількості застарілих технологій і устаткування, зниження темпів поновлення і
модернізації виробництва (зношеність основних фондів усіх галузей
промисловості складає 50%, у середньому). У багатьох випадках антропогенна
діяльність приводить до усе більшої залежності об'єктів господарювання від
дії природних факторів.
У мережі населених пунктів України ведучу роль грають великі міста. У країні
нараховується 24 міста з населенням понад 250 тис. чел. де проживає 46 %
міського населення. Найвищий рівень урбанізації характерний для Донецької
області – 90,3%, Луганської – 86,4; Дніпропетровської – 83,6; Харківської –
78,6 %. Зрозуміло, що з таким рівнем концентрації населення зв'язане
зосередження промислового виробництва (у тому числі і потенційно
небезпечного), що спричиняє погіршення екологічної ситуації.
Слід зазначити, що до потенційно небезпечних виробництв належать ті, котрі
супроводжуються важкими соціально-економічними й екологічними наслідками за
допомогою впливу на середовище, людину і господарські об'єкти.
Потенційно небезпечні виробництва мають велику питому вагу в структурі
промислового виробництва. У цілому по країні на них приходиться 42,8 % вартості
основних промислових фондів, 33,8 % обсягів виробництва і 21 % працюючих.
Особливо велика частка потенційно небезпечних виробництв у Луганської,
Донецької, Дніпропетровської, Івано-Франківської, Київський областях. По
вартості промислових виробничих фондів на перші три області приходиться 55,3 %
від їхньої вартості в Україні в цілому. У середньому по країні на 1км2
території приходиться 2,6 чол. промислово-виробничогоого персоналу, зайнятого на
техногенно небезпечних об'єктах. По областях цей показник розподіляється в
такий спосіб: до 0,5 чол. — Тернопільська, Херсонська; від 0,5 до 1 чол. —
Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Житомирська, Закарпатська,
Миколаївська, Одеська, Полтавська, Ривненская, Хмельницька, Чернігівська,
Чернівецька; від 1,1 до 2,6 чол. — Запорізька, Івано-Франківська, Київська,
Кіровоградська, Сумська, Харківська, Черкаська; 2,7 чол. — Львівська; 6,1 чол.
— Дніпропетровська; 10,8 чол. — Луганська; 19,9 чол. — Донецька. Надзвичайно
забруднені території площею 61 тис. км2, де загрянение повітря в
20—250 разів перевищує нормативи, води — у 5-45, ґрунту — у 2-10 разів,
знаходяться в районах Наддніпрянщини, Донбасу, східної частини Причорномор'я,
Чорнобильської АЕС [5].
Обсяги скидань забруднених стічних вод у природні об'єкти є одним з
параметрів, що характеризують промисловий вплив на навколишнє середовище. Так
у цілому по Україні в 2000 р. у порівнянні з 1999 р. ситуація погіршилася.
Найбільш забрудненими областями є Донецька, Луганська, Дніпропетровська,
Запорізька, у яких у природні поверхневі водяні об'єкти скидається
забруднюючих речовин, відповідно, 33,34 %; 12,64; 7,99 і 4,31 % від
загального обсягу скидань (див. табл. 1).
Економічна криза обумовила спад промислового виробництва, що спричинило за
собою скорочення обсягів споживання ресурсів і зменшення викидів шкідливих
речовин. Так, у 2000 р. у порівнянні з 1999 р. у країні обсяги викидів
стаціонарними джерелами забруднення атмосфери зменшилися на 901,6 тис.т., чи
на 5,8% (див. табл. 4). Хоча в Запорізькій області і Києві – зросли,
відповідно, на 5,3 тис. (1,97 %) і 8,8 тис. (16,51 %). Але темпи зниження
споживання ресурсів у порівнянні з темпами спаду обсягів виробництва
промислової продукції значно менше. Це зв'язано з експлуатацією застарілого
устаткування, його зносом, із загальним технологічним руйнуванням
виробництва.
По показнику обсягів викидів в атмосферу процентне співвідношення між
найбільш забрудненими областями (за станом на 2000 р.) наступне: Донецька –
40,2 %, Дніпропетровська – 17,43, Луганська – 11,12, Запорізька – 5,7, Івано-
Франківська – 3,7 % [5].
Таблиця 4
Забруднення поверхневих водних об’єктів та атмосфери викидами
Адміністративно-територіальні одиниці | Об’єми викидів забруднюючих речовин в природні поверхневі водні об’єкти (тыс.т/год) | Викиди шкідливих речовин в атмосферне повітря стаціонар-ними джерелами (тыс. т) | | роки | | 1998 | 1999 | 2000 | 1998 | 1999 | 2000 | Всього по Україні в тому числі: Автономная Республика Крым (включая Севастополь) Винницкая Волынская Днепропетровская Донецкая Житомирская Закарпатская Запорожская Ивано-Франковская Киевская (без Киева) Киев Кировоградская Луганская Львовская Николаевская Одесская Полтавская Ривненская Сумская Тернопольская Харьковская Херсонская Хмельницкая Черкасская Черновицкая Черниговская. | 4766,43 712,16 20,00 11,15 430,39 1701,44 26,53 8,28 141,44 43,96 25,89 118,66 33,56 701,14 158,82 23,61 137,16 54,37 19,92 26,45 11,81 133,92 141,43 16,24 43,01 11,72 13,38 | 4325,43 449,52 16,85 12,34 540,39 1571,44 19,90 7,21 133,76 41,30 16,45 105,85 28,4 608,12 136,13 28,18 104,11 51,29 19,42 27,62 10,59 133,04 179,69 12,53 48,17 10,88 11,93 | 4703,7 1034,5 16,0 10,6 375,7 1568,1 15,3 6,8 202,6 37,1 10,4 100,9 28,2 594,7 129,6 31,1 72,3 45,2 15,9 23,4 11,0 136,3 164,4 6,5 43,9 9,1 10,2 | 6210,4 120,6 112,2 18,6 1172,1 2093,1 35,8 15,0 299,5 244,0 129,9 65,0 91,9 786,3 153,1 43,3 45,8 175,5 29,4 33,1 27,1 276,7 46,0 52,4 67,9 11,8 35,2 | 5687,0 90,6 127,0 15,3 1031,2 2136,5 30,6 13,2 268,8 271,7 122,6 53,3 84,3 578,1 124,6 34,6 42,9 126,2 25,3 42,5 21,9 241,2 37,5 54,4 63,6 10,3 38,8 | 4785,4 64,9 82,4 15,0 833,9 1925,4 23,4 11,8 274,1 180,5 77,6 61,2 56,1 532,2 106,5 25,0 33,4 97,3 20,3 34,3 15,5 168,0 24,1 31,2 55,6 7,6 28,1 |
Рівень техногенного навантаження на регіон у 1999 р. ілюструють дані таблиці
5, з яких видно, що найбільша техногенна напруга створює промисловість.
Найгірша ситуація склалася в електроенергетиці, вугільної, металургійної
промисловості, що дають, відповідно, 32,3%, 27, 23,1 % від загальної
кількості промислових викидів [5].
Таблиця 2
Викиди шкідливих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами
забруднення по галузях економіки в 2000 р.
| Галузі | Викинуто шкідл речов (тис. т) | Зменшення (збіль-я) викидів у порівн з 1999 р. (тис. т) | Викинуто в одним об'єктом (т) | Розподіл викидів по галузях (%) | Питома вага газ і рідких речовин у викидах (%) | Усього Електроенергетика Нафтовидобувна, нафтопереробна і газова промисловість Вугільна Металургійна Хімічна і нафтохімічна Машинобудування Промисловість будівельних матеріалів Харчова Сільське господарство Транспорт Житлово-комунальне господарство Інші галузі | 4785,4 1545,4 225,6 1106,9 1294,3 99,1 53,6 79,3 112,2 51,4 52,8 51,0 113,8 | 901,6 355,7 5,6 185.2 138,5 22,2 21.5 59.3 37,6 18,8 6.6 61.0 50,7 | 322,2 9037,4 409,4 1473,9 6776,4 854,3 64,4 51,3 122,0 17,7 27,9 72,3 26.7 | 100,0 32,6 4,7 23,1 27,0 2,1 1,1 1,7 2,3 1,1 1,1 1,1 2,4 | 83 75 99 00 83 92 70 57 94 77 70 86 80 |
За станом на 1999 р. повітряний басейн нашої держави був найбільш забруднений
викидами, що містять: бензапирен (максимальне перевищення ПДК по разовій
щільності – у Маріуполеві (у 33 рази), а по середньорічній щільності – у
Донецьку (у 11 разів); сірководень (максимальне перевищення ПДК по разовій
щільності – у Дніпропетровську (у 4,9 рази); фенол (відповідно, у Донецьку (у
4,9 рази) і у Єнакієвому (у 4,2 рази); двоокис азоту (відповідно, у Донецьку
(у 9,5 рази) і в Єнакієвому (у 3,2 рази); аміак (відповідно, у Донецьку (у
4,9 рази) і в Горлівці (у 3,4 рази). Причиною віднесення даних домішок до
групи основних виступає їхня висока токсичність, тривалі терміни перебування
в атмосфері, що обумовлює їхній перенос на великі чи відстані нагромадження в
об'єктах середовища [5].
Підсумовуючи короткий аналіз техногеної ситуації регіонів України, можна
зробити висновок, що сучасне екологічне положення критичне. У деяких регіонах
(Донбас, Придніпровський) деградація має незворотній характер, і в цьому
випадку правомірно застосовувати термін «екологічне нещастя». Зростаюча
інтенсивність експлуатації природних ресурсів і криза в економіці, що
супроводжуються підвищенням частки застарілих технологій і устаткування,
зниженням рівня модернізації і відновлення основних фондів, збільшують ризик
виникнення техногенних катастроф, вимагають розробки оптимальної еколого-
економічної стратегії подальшого розвитку господарства, що розширить
можливості керування рівнем техногено-екологичної безпеки.
При колосальному техногенному навантаженні території, несприятливому впливі
умов розвитку в Україні ринкової економіки, світової екологічної кризи,
основними причинами виникнення надзвичайних ситуацій навколишньої серед
техногенного характеру в Україні є:
— незадовільний стан і порушення вимог технологій виробництва;.
— низький рівень культури виробництва;
— незадовільний стан збереження, утилізації і поховання
відходів, особливо високотоксичних, радіоактивних і побутових;
— ігнорування екологічних факторів, вимог, стандартів і т.д.;
— низький рівень застосування прогресивних ресурсозбережуючих та
екологічно безпечних технологій;
— низький рівень екологічного навчання і підготовки фахівців;
— зростаючий дефіцит кваліфікованих кадрів;
— відсутність моніторингу природного середовища, незалежної екологічної
експертизи.
Міністерство з надзвичайних ситуацій та ядерної безпеки, виконуючи програму
діяльності Кабінету Міністрів України, взаємодіючи з територіальними органами
виконавчої влади, завершило перший етап паспортизації потенційно небезпечних
для навколишнього середовища, об'єктів і територій України. На основі :
цієї роботи підготовлені заходи щодо проведення потокового і перспективного
планування запобіжних заходів, внесених у Паспорти ризику виникнення
надзвичайних ситуацій областей.
У підсумку - 7541 об'єкт України є потенційно небезпечним і вимагають
постійного моніторингу [6].
Найбільшу небезпеку представляють об'єкти, віднесені до 1 і 2 групам ризику,
попереджувальні заходи на яких необхідно провести протягом 2001 року.
Метою Державної політики в справі охорони навколишнього середовища повинно
стати забезпечення гарантованого рівня безпеки особистості, суспільства і
навколишнього середовища в межах показників прийнятого ризику, нормативи яких
встановлено для відповідного періоду соціально-екологічного розвитку країни з
урахуванням світового досвіду. Перспективою такої діяльності є удосконалення
системи керування техногенною і природною безпекою.
6. Основні джерела антропогенного забруднення навколишнього середовища.
Останнім часом усі великі міста України збільшили забруднення атмосфери
викидами транспорту (його частина в загальному забрудненні складає від 55 до
82%). В Україні металургійна промисловість викидає біля третини забруднювачів
атмосфери і природних вод. Наприклад «Запоріжсталь» щорічно викидає більш 150
тисяч тонн шкідливих речовин в атмосферу (більш 50% викидів міста).
Сьогодні через низький рівень технології виробництва і відсутності
ефективного газо – пило - уловлюючого устаткування, місто Запоріжжя
перетворилося в одне з найбільш брудних міст в Україні, з великою кількістю
професійних захворювань, погіршення здоров'я населення, особливо дітей,
підвищення смертності. Крім шкідливих газів: окису вуглецю, двоокису сірки і
т.д., «Запоріжсталь» викидає щорічно в повітря декілька сот тонн такої
канцерогенної речовини, як бензопропилен, у мільйон разів токсичніше окису
вуглецю.
По кількості промислового забруднення на душу населення Україна займає одне з
перших місць у Європі, що і визначає середню тривалість життя — 66 років,
тоді, як у Японії, Швейцарії, Ісландії і США — 75—79 років, 15% території
України є зоною екологічного лиха. В Україні функціонує 1700 шкідливих
виробництв, 1000 з них, хімічні, є особливо екологічно небезпечними, а майже
третина знаходяться в реакційних зонах. За масштабами дитячої смертності
Україна займає перше місце в Європі, як і по показниках кількості
онкологічних захворювань [7, 8].
На площі більш 3 млн. гектарів необхідно вилучити з користування через
підвищений зміст токсичних речовин, у більшості це ділянки землі уздовж
доріг.
Сьогодні в Україні виявлена безліч районів з перевищенням гранично
припустимих концентрацій нафтопродуктів у воді, повітрі і ґрунтах. Це райони
аеродромів, нафтобаз, нафтосховищ, нафтопереробних заводів, нафтових шпар,
автостоянок, автозаправок, ділянки нафтопроводів. Критичною стала ситуація
через забруднення нафтопродуктами в Лисичанськом і Херсонському
нафтопереробних заводах, військових аеродромах Білої Церкви й Узины,
Борислава, Долини у Прикарпаття, Шебелинки на Полтавщині. Ці регіони відомі
уже всій Україні і за її межами, а нафта потрапила не тільки в повітря, а
сконцентрована в колодязях, ярах, підземних водах і стала не тільки отруйної,
але і пожежнонебезпечних. Це тільки кілька прикладів антропогенного
забруднення в нашій країні, їх можна перелічувати без кінця і тому необхідно
зосередити усі свої зусилля на раціональному природокористуванні.
Раціональне природокористування— це соціально-економічний процес
залучення в господарський оборот природно-ресурсного потенціалу як матеріальну
основу розширення відтворення, сприяє реалізації основного економічного закону,
впливає на темпи економічного росту, забезпечує охорону навколишнього
середовища від забруднення і створює нормальні умови для функціонування
ефективних систем життєдіяльності. Усі ці питання неможливо вирішити без
визначення стратегії і тактики збереження і стабільності розвитку життя на
Землі, і конкретно в Україні, без створення правового захисту охорони
навколишньої; низки й екологічного законодавства України [8].
7. Цілі та заходи поліпшення стану довкілля
Державною задачею стає питання екологізації громадського життя, свідомості
людей, промислового виробництва і т.д.; ефективна і послідовно здійснювана
система державних регіональних і місцевих мір, спрямованих на впровадження в
практику якісно нових ресурсозберігаючих, еколого-безпечних видів техніки,
технологій і організації матеріального виробництва, способів і методів
функціонування промислових, транспортних, господарсько-побутових і інших
комплексів. Метою цих заходів є ощадливе і високоефективне використання,
збереження, відтворення різних видів ресурсів; підтримка динамічної
екологічної рівноваги і сприятливих з погляду здоров'я людини умов і якісних
характеристик навколишнього середовища. Кінцевим результатом екологізації
суспільного розвитку повинне бути досягнення прийнятного рівня техногено –
екологічної безпеки населення і природного середовища. Для цього необхідно
використовувати важелі і напрямки регулювання соціально-економічного розвитку
регіонів. Варто дотримувати стандартів і нормативів еколого-безпечної
підприємницької діяльності; підвищувати відповідальність її суб'єктів;
прогнозувати можливості виникнення техногенних надзвичайних ситуацій;
проводити необхідну експертизу проектів створення виробничих і інших
об'єктів, ліцензувати діяльність, зв'язану з їх будівництвом і безпечним
функціонуванням; удосконалювати конкретні технологічні процеси і підвищувати
їхня надійність; створювати ефективні системи технологічного контролю і
попередження аварійних ситуацій; упроваджувати засобу, спрямовані на усунення
причин і самих небезпечних явищ [8].
У цьому питанні важливе місце займають правові механізми відповідальності
підприємств за заподіяний збиток (у першу чергу — при використанні
небезпечних речовин). Адже значна частка порушень екологічної рівноваги
зв'язана з невідповідністю структури і господарської спеціалізації природним
умовам і ресурсам окремих регіонів.
У Законі України «Про охорону навколишньої природного середовища» від 25
червня 1991р. відзначено, що охорона навколишньої природного середовища,
забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини є невід'ємною умовою
стійкого економічного і соціального розвитку України.
Оскільки виробнича діяльність викликає порушення природного середовища,
суспільству випадає взяти на себе турботу щодо відновлення її властивостей та
охорони від подальшої деградації.
Цілі охорони природи мають ставитись рівнозначно з іншими
цілями використання (виробництвом продуктів харчування, промисловим
виробництвом та створенням інфрастуктури) [9].
В Україні охорона навколишнього середовища розглядається як самостійно
політичне завдання.
Політика щодо навколишнього середовища - це сукупність усіх дій,
спрямованих на уникнення втручання в навколишнє середовище, на його зменшення
та на усунення пошкоджень довкілля, що вже стались [10].
Конкретні цілі та програми стосуються насамперед:
· визначення граничнодопустимих значень шкідливих для навколишнього
середовища викидів;
· економії енергії;
· сприяння використанню відходів тепла;
· утилізація старих матеріалів, а також відходів;
· підтримання здоров'я лісів та природної сили самоочищення водойм;
· впровадження автомобілів з мінімальною кількістю відпрацьованих
газів і бензинів без вмісту свинцю;
· заохочення бережливого ставлення споживачів до навколишнього
середовища.
Заходи щодо поліпшення довкілля, а саме:
1) технологічні — розробка і впровадження нових технологій,
очисних споруд, видів палива;
2) архітектурно-планувальні — озеленення населених пунктів,
організація санітарно-захисних зон, раціональне планування підприємств і
житлових масивів;
3) інженерно-організаційні - зниження інтенсивності руху
транспорту на перевантажених автомагістралях, організація
екологічно-патрульного контролю;
4) економічні - вкладання коштів у розвиток нових,
ресурсозбережуваних технологій;
5) правові — прийняття і додержання законодавчих актів щодо
підтримання якості атмосфери, водойм, ґрунту;
6) освітянсько-виховні - формування екологічної культури,
насамперед у молоді.
Охорона природи має проводитись лише в поєднанні з сільським
господарством, оскільки тут можуть урівноважитись найзначніші за площею
екосистеми [11]. Важливими вимогами є:
· уникання будь-якої інтенсифікації використання;
· обмеження розмірів, широкі смуги околиць;
· розширення сівозмін з місцевими видами та сортами замість
централізовано вирощуваних високопродуктивних видів;
· скорочення застосування добрив;
· недопущення виливання рідкого гною на сільськогосподарські площі,
замість цього - кругообіг органічних відходів;
· підтримка природних методів господарювання;
· перехід від грошової допомоги виробництву до допомоги, пов'язаної з
певними місцями;
· врахування досягнень сільського господарства для забезпечення
природного балансу.
Правовий метод охорони довкілля ґрунтується на здатності права визначати:
· міру можливого (власне право громадянина);
· міру належного (обов'язки громадянина);
· міру відповідальності (відповідальність громадянина)
поведінки людей, підприємств або держав. Норми екологічного права є
обов'язковими, якщо вони формально встановлені та закріплені законом і
підкріплюються методами державного примусу.
У міжнародному екологічному праві провідне місце займає принцип
запобігання, відповідно до якого основною метою цивільних дій є
попередження порушень природного середовища, а не ліквідація наслідків таких
порушень. При розгляді навколишнього середовища як різновидності товару постає
питання про отримання платних ліцензій на користування цим видом товару [13,
14].
Одним з найважніших завдань охорони природи є збереження біологічного
різноманіття. У прийнятті концепції охорони біологічного різноманіття
велику роль зіграла Конвенція про охорону біологічного різноманіття
, схвалена на Конференції ООН з питань довкілля та розвитку (Ріо-де-Женейро,1992
рік, 179 країн) [15].
Червона книга України - основний державний документ, в якому
узагальнено матеріали про сучасний стан рідкісних рослин і тварин у країні, на
підставі якого розробляються наукові і практичні заходи, спрямовані на їх
охорону, відтворення і раціональне використання.
Мета заснування Червоної книги - поліпшення охорони рідкісних та
таких, що знаходяться під загрозою зникнення видів рослинного і тваринного
світу; є основою для розробки подальших дій, спрямованих на охорону занесених
до неї видів тварин і рослин.
Висновки
В дослідженнях, які торкаються проблеми «людина-природа», переважає аналіз
екологічних проблем, які виникають у зоні екологічного лиха. Переважно в
такому ж контексті екологічно незадовільних умов життя розробляються проблеми
екологічного виховання, навчання і екологічної пропаганди. Визнаючи значення
такої роботи, слід підкреслити актуальність вивчення не тільки наслідків, але
й причин виникнення екологічних порушень.
Системний аналіз сучасної екологічної ситуації приводить до розуміння
значення побутових уявлень про щоденні, профанні форми взаємодії з природним
оточенням, оскільки врешті саме ці уявлення мають визначальне значення у
розвитку екологічних криз як на мікро-, так і на макрорівні.
Коли у 1960-ті роки людство почало усвідомлювати серйозність посталих перед
ними екологічних проблем, виникло питання: скільки часу у нас залишилось?
Скільки років мине, перш ніж ми зіткнемося з трагічними наслідками нашого
недбайливого ставлення до довкілля? Відповіддю було: 30-35 років. Зараз, коли
ми наблизились до кінця зазначеного тридцятирічного терміну, цей прогноз,
нажаль, має своє підтвердження і він був недалекий від істини, бо очевидь
потеплення клімату, дірки в захисному озоновому шарові над полюсами,
повсякчасна присутність токсичних хімічних речовин у ґрунтових водах багатьох
країн світу, забруднення харчових продуктів залишками пестицидів і вимирання
численних видів в міру відступання лісів перед зростаючим народонаселенням
планети. Але це не означає, что таке має місце скрізь, крім нашої держави.
В Україні головними причинами, що призвели до загрозливого стану довкілля та
виникненню багатьох екологічних катастроф є [16]:
· застаріла технологія виробництва та обладнання,
· висока енергомісткість та матеріаломісткість, що перевищують у два-
три рази відповідні показники відповідних країн;
· високий рівень концентрації промислових об'єктів;
· несприятлива структура промислового виробництва з високою
концентрацією екологічно небезпечних виробництв,
· відсутність належних природоохоронних систем (очисних споруд,
оборотних систем водозабезпечення тощо);
· низький рівень експлуатації існуючих природоохоронних об'єктів;
· відсутність належного правового та економічного механізмів, які б
стимулювали розвиток екологічно безпечних технологій та природоохоронних
систем;
· відсутність належного контролю за охороною довкілля.
У нас, у українців, також просто немає інших тридцяти або хоча б десяти років
для вивчення і обговорення екологічних проблем. Необхідно вже зараз вжити
рішучих заходів задля спасіння біосфери. Ще через тридцять років ми або
створимо стійке суспільство, або станемо свідками згасання цивілізації на
Землі.
Все це дуже прикро, але втішно те, що перераховані проблеми вивчені і вже
розроблені (принаймні теоретично або на рівні дослідних установок)
технології, які дозволяють їх вирішити, а значить, забезпечити стійкий
розвиток суспільства. Треба серйозно взятися до справи.
Яким би ми хотіли бачити довкілля? Якщо б нас попросили його описати, ми б,
ймовірно, згадали такі речі, як чиста вода, чисте повітря, родючий ґрунт і
високопродуктивне сільське господарство, відсутність небезпечних відходів та
недоторканий людиною простір з багатим рослинним і тваринним світом. Але
більше за все ми, мабуть, прагнемо, щоб взаємозв’язок людства з довкіллям був
стійким, тобто можна було б з упевненістю дивитися у майбутнє, знаючи, що
наведені вище риси не деградують і не зникнуть, а будуть зберігатися,
постійно відновлюючись, і в майбутньому доступність їх, принаймні, не
зменшиться.
Через засоби масової інформації лунають попередження про неминучі, екологічні
лиха. Забруднюється повітря і вода. Їжа отруєна пестицидами. Кислотні дощі
загрожують озерам та лісам. Ерозія призводить до втрат ґрунтів. Руйнується
захисний озоновий шар, котрий зберігає все живе на Землі. Клімат теплішає
через надмірне виділення двоокису вуглецю при спалюванні різних видів палива
– це парниковий ефект. Воді, якою ми користуємося, загрожує забруднення, або
вона вже містить токсичні відходи. Дика природа зубожіє: тисячі видів
наближаються до межі вимирання, а сотні вже перейшли цю межу. Багато ресурсів
виснажені надмірним використанням. Перенаселення загрожує поринанням світу в
епоху безмежного голоду за прикладом Ефіопії. Коротше кажучи, наші теперішні
взаємостосунки з довкіллям дуже далекі від стійкості. Наші дії призводять до
її виснаження та деградації. Якщо так буде продовжуватися й надалі,
середовище в решті решт стане непридатним для життя.
Отже, те що ми маємо, вочевидь відрізняється від того, чого ми прагнемо.
Існує давнє китайське прислів’я, яке несе за своєї простоти глибинний зміст:
«якщо не отримуєш бажаного – зміни свої дії». Зміни стосуються самого погляду
на проблему і глибину її розуміння, а також змісту, якого ми надаємо різним
бокам життя. Дбайливе ставлення до довкілля веде до добре помітних змін у
поглядах, діях, а отже свідомості людей і суспільства у цілому.
Але як показує досвід, не маючи ефективно функціонуючих державних структур в
галузі охорони довкілля в Україні, і маючи переважно громадські (а інколи
навіть просто аматорські) структури, реалізація зазначеної проблеми не
досягає бажаних результатів .
У своїй роботі я прагнула розкрити основні проблеми у стосунках «людина-
природа», і базуючись на цьому, спробувати пов’язати усі сторони нашого
повсякденного життя, як то економічні, політичні й юридичні, у контексті
екологічної свідомості суспільства, а також сформулювати модель
адміністративних державних органів влади і недержавних місцевих структур у
сфері захисту довкілля. Як я вважаю, все ж таки основна мета цієї роботи
полягала в виявленні тих факторів, що мають найбільш питому вагу в
забрудненні довколишнього середовища.
Список використаних джерел
1. http://www.globallast.od.ua/library/docs/39.doc.
2. http://www.uran.donetsk.ua/~masters/2003/fgtu/library/dok1.htm
3. http://eugine-bondar.front.ru/frame/geogr.html
4. http://www.ogmi.farlep.odessa.ua/problems.htm
5. http://www.enwl.net.ru/2002/law/06131418.PHP
6. http://www.cyrillic.milieukontakt.nl/index.php?show=general&co_id=3
7.
http://www.bankwatch.org/russian/downloads/html/ukraine.htm#problems
8. http://www.dossier.kiev.ua/news_ru/news_ru.htm
9. http://www.globallast.od.ua/library/
10. http://users.kharkiv.com/ecosafe/links.html
11. http://proeco.visti.net/txt/pravo_eco.html
12. http://proeco.visti.net/links/index.html
13. http://proeco.visti.net/links/posil.html
14. http://www.sukraine.kharkov.ua/articles.html
15. http://www.dovkilia.kiev.ua/ru/
16. http://cn.com.ua/N193/investigations/threat/threat.html
17. http://www.ecoleague.net/library.img
|
|
|
|
|
