Билеты: Тести з ВЕМ

Билеты: Тести з ВЕМ

. Економічний механізм - це:

а) спосіб взаємодії господарських явищ;

б) зв'язок між виробництвом і споживанням;

в) спосіб досягнення господарської рівноваги.

Предметом внутрішнього економічного механізму є :

а) горизонтальні економічні відносини всередині підприємства;

б) вертикальні та горизонтальні відносини всередині підприємства;

в) горизонтальні та вертикальні економічні відносини як всередині

підприємства, так і за його межами.

Економічні механізми обміну регулюють:

а) відносини між підрозділами підприємства;

б) відносини між виробництвом та споживанням;

в) розподіл між капітальними вкладеннями і споживанням.

. Головні напрямки діяльності підприємства:

а) економічна та соціальна діяльність,

б) виробнича, іноваційна, комерційна діяльність, післяпродажний сервіс,

вивчення ринку товарів. Всі ці види діяльності "пронизує" економічна та

соціальна діяльність;

в) стратегічне та поточне планування, облік та звітність, ресурсні збереження

виробництва.

Підприємство як система включає:

а) певну сукупність виробничих та функціональних підрозділів;

б) сукупність усіх виробничих підрозділів;

в) капітал, виробничі ресурси.

Особливості будь-якої системи:

а) між елементами системи обов'язково існують зв'язки;

б) кожен елемент системи має характерні лише для нього особливості;

в) будь-яка система складається з двох або більше елементів, які мають

характерні лише для них особливості і між цими елементами існують зв'язки

. Результатом горизонтального поділу праці на підприємстві є:

а) створення підрозділів, які координують дії всіх інших підрозділів

підприємства;

б) відокремлення управлінської праці від виконавчої;

в) формування підрозділів підприємства, які виконують певні частини

загального трансформаційного процесу.

Результатом вертикального поділу праці на підприємстві є:

а) створення підрозділів, які координують дії всіх інших підрозділів

підприємства і здійснювали загальне управління підприємством;

б) відокремлення управлінської праці від виконавчої;

в) створення функціональних структур управління.

В процесі внутрішніх економічних відносин між

підрозділами підприємства виникають:

а) виробничі відносини;

б) фінансові та орендні відносини;

в) майнові, орендні, фінансові, виробничі відносини.

Кінцевою метою функціонування підприємства як системи є:

а) підвищення ефективності виробництва;

б) одержання прибутку шляхом випуску і реалізації конкурентоспроможної

продукції високої рентабельності;

в) повна фінансова та економічна самостійність.

. При організації системи внутрішніх економічних відносин підрозділам надається:

а) повна економічна та фінансова самостійність;

б) відносна майнова, організаційна, економічна і фінансова самостійність;

в) відносна майнова, але повна організаційна, економічна і фінансова

самостійність.

Підрозділи підприємства абсолютно самостійно можуть вирішувати питання:

а) внутрішньовиробничого оперативного планування, регулювання і управління

виробництвом;

б) номенклатурного плану;

в) затверджувати норми, нормативи, ліміти.

. В рамках системи внутрішніх економічних відносин найбільш прийнятним і

можливим є виникнення самостійних юридичних осіб, що мають повну

організаційно-правову форму, на базі:

а) деяких допоміжних та обслуговуючих підрозділів;

б) цехів основного виробництва;

в) взагалі це не можливо.

. Виникнення самостійних юридичних осіб на базі основного виробництва може

призвести до:

а) розриву технологічного ланцюжка основного виробництва;

б) збитків в економіці підприємства;

в) спаду виробництва.

Підприємство в організації економічної роботи повинно керуватись

наступними принципами:

а) повна юридична самостійність, відносна фінансова самостійність,

матеріальна зацікавленість;

б) створення ринкової інфраструктури;

в) самоокупність затрат, самофінансування, матеріальна зацікавленість,

грошовий контроль за діяльністю підприємства, повна економічна

відповідальність за кінцеві результати господарювання,

Принцип самофінансування передбачає:

а) повне відшкодування витрат за рахунок одержаного прибутку;

б) розвиток підприємства повністю за рахунок власних коштів;

в) беззбитковість і рентабельність.

Форми реалізації економічних інтересів на рівні окремого працівника:

а) заробітна плата в розмірі, що забезпечує нормальне відтворення робочої сили;

б) прибуток підприємства і формування на його основі фондів стимулювання

працівників;

в) створення нормальних умов праці.

. В основі внутрішнього економічного механізму лежать відносини:

а) між підприємством і його структурними підрозділами;

б) між самими підрозділами підприємства;

в) між підприємством і державою.

Відносна майнова самостійність підрозділів на практиці реалізується

через:

а) організацію договірних відносин;

б) організацію фінансових відносин;

в) організацію внутрішньовиробничої ринкової інфраструктури.

За допомогою норм та нормативів відбувається:

а) формування виробничої програми підрозділів;

б) формування фонду оплати праці;

в) визначаються розміри затрат на виробництво продукції.

. Система норм та нормативів дозволяє :

а) розмежувати відповідальність за результати діяльності між підрозділами:

б) встановити необхідні співвідношення між кінцевими результатами виробництва

і розмірами одержаного доходу;

в) науково обгрунтувати госпрозрахункові завдання.

. Дія принципів самоокупності та самофінансування на рівні підрозділів

проявляється через:

а) реалізацію виробленої продукції, одержання прибутку та покриття усіх

поточних витрат;

б) порівняння фактичних та нормативних затрат на виробництво;

в) на рівні внутрішніх підрозділів ці принципи не діють.

. На рівні цеху нормативна база включає:

а) норми витрачання сировини, матеріалів, затрат праці;

б) цінники на продукцію і послуги цеху;

в) норми витрачання сировини, матеріалів, палива, затрат праці, незавершеного

виробництва, цінники на продукцію, напівфабрикат і послуги цеху.

На рівні виробничої дільниці і бригади нормативна база включає:

а) норми витрачання сировини, основних матеріалів і затрат праці;

б) розцінки на продукцію підрозділів;

в) норми витрачання сировини, матеріалів, палива, енергії, використання

основних фондів, цінники на готову продукцію.

. Планові та оцінні показники діяльності підрозділів регламентуються:

а) державою;

б) підприємством;

в) колективом підрозділу.

. Держава втручається у процес планування діяльності підрозділів за допомогою:

а) системи економічних важелів (податки, норми амортизаційних відрахувань та

ін.);

б) стратегічних плинів розвитку країни;

в) нормативів утворення фонду заробітної плати

. Під нормою розуміється:

а) максимально-допустима величина абсолютного витрачання сировини,

матеріалів, палива та ін. на виготовлення одиниці продукції (робіт, послуг);

б) величина витрачання сировини, матеріалів, палива і тд. на виготовлення

одиниці продукції (робіт, послуг) певної якості;

в) відносна величина, що характеризує рівень використання знарядь та

предметів праці.

Норматив -це:

а) абсолютна величина, що характеризує рівень використання знарядь та

предметів праці;

б) відносна величина, що характеризує рівень використання знарядь праці,

предметів праці, їх використання на одиницю обсягу, площі, ваги і мін.

Відрахувань з прибутку;

в) відносна величина, що показує величину відрахувань з прибутку

. У плануванні діяльності підрозділів застосовують показники:

а) натуральні та вартісні

б) вартісні

в) кількісні, якісні, об'ємні та питомі

Для розрахунку планових показників застосовують наступні

одиниці виміру:

а) вартісні і натуральні

б) натуральні, трудові та вартісні

в) вартісні

. Оперативний план деталізує завдання виконавцям на:

а) місяць, тиждень, добу по комплексам робіт

б) поточний рік

в) місяць

ІІри плануванні діяльності підрозділів повинна бути забезпечена спів­

ставність такого показника, як собівартість продукції:

а) по складу витрат;

б) по цінам на матеріальні ресурси;

в) по складу витрат і цінам на матеріальні ресурси.

У виробничих підрозділах і цехах з тривалим виробничим циклом виготовлення

виробів валова продукція визначається слідуючим чином:

а) Пвал = Пкінц;

б) Пвал = Пкінц+Н2-Н1;

в) Пвал = Пкінц+Н1-Н2.

. сумарна кінцева продукція підрозділу визначається слідуючим чином:

а) Пкінц=;

б) Пкінц=;

в) Пкінц=.

При визначенні обсягу продукції (яких саме?) підрозділів використовують

гуртові ціни:

а) усіх виробничих підрозділів підприємства;

б) підрозділів, що випускають продукцію внутрішнього призначення;

в) підрозділів, що випускають готову продукцію.

При визначенні обсягу продукції (яких саме?) підрозділів використовують

планово-розрахункові ціни:

а) усіх виробників підрозділів підприємства;

б) підрозділів, що випускають продукцію внутрішнього призначення;

в) підрозділів, що випускають готову продукцію.

Вкажіть правильне твердження:

а) валова продукція підрозділу завжди більша обсягу реалізованої продукції;

б) товарна продукція підрозділу завжди більша обсягу реалізованої продукції;

в) на різницю обсягів валової і токарної продукції впливають залишки

незавершеного виробництва.

. Якщо валова продукція за місяць склала 12 тис. грн, товарна 9 тис. грн, а

обсяг продажу - 10 тис.грн., то запаси продукції на складі:

а) зменшились;

б) збільшились;

в) залишились без змін.

. Обсяг реалізованої продукції - це:

а) вартість готових виробів, напівфабрикатів та робіт промислового характеру,

виготовлених для реалізації па сторону;

б) вартість проданої в календарному періоді готової продукції та капітального

ремонту техніки;

в) це весь обсяг продукції підприємства, незалежно від того, де вона буде

використана: чи в межах підприємства чи поза ним.

Вартісними показниками виробничої програми є: (дайте найбільш повну відповідь)

а) обсяги валової, товарної, реалізованої продукції;

б) обсяги товарної, кінцевої, реалізованої продукції, валового і

внутрізаводського обороту;

в) обсяги товарної, валової, реалізованої, чистої продукції валового і

внутрізаводського обороту, обсяги незавершеного виробництва.

Цехова собівартість продукції включає витрати:

а) цеху на виконання технологічних операцій;

б) підприємства на виконання даного виду продукції;

в) цеху на виконання технологічних операцій і управління цехом.

Технологічна собівартість продукції включає наступні витрати:

а) цеху на виконання технологічних операцій;

б) цеху на управління виробництвом;

в) цеху на виконання технологічних операцій і управління цехом.

. Виробнича собівартість продукції включає витрати:

а) цеху па виробництво даного виду продукції;

б) цехову собівартість та загальногосподарські витрати;

в) на виробництво і збут продукції.

На зниження собівартості продукції впливають внутрішньовиробничі техніко-

економічні фактори:

а) покращання використання природних ресурсів;

б) підвищення технічного рівня виробництва;

в) покращання структури продукції, що виробляється.

До змінних витрат відносяться:

а) матеріальні витрати;

б) витрати по реалізації продукції;

в) заробітна плата виробничого персоналу.

Всі витрати поділяють на постійні і змінні з метою:

а) виділення технологічної, цехової і виробничої собівартості;

б) визначення для кожної конкретної ситуації обсягу реалізації, що

забезпечує, беззбиткову діяльність;

в) виявлення резервів зниження витрат.

Із наступних видів витрат підприємства вкажіть постійні:

а) витрати на придбання сировини та матеріалів;

б) амортизаційні відрахування;

в) податок на прибуток.

Додані витрати виробництва - це:

а) всі власні витрати виробництва за мінусом вартості купованих матеріалів та

ресурсів;

б) всі власні витрати виробництва;

в) поточні витрати виробництва підрозділу за виключенням вартості купованих

матеріалів та ресурсів і вартості напівфабрикатів, що надійшли по внутрішнім

поставкам від інших підрозділів.

Коефіцієнт розподілу прибутку між підрозділами доводиться у вигляді норми

рентабельності:

а) однакової для усіх цехів і служб;

6) різної для цехів і служб;

в) однакової тільки для основних цехів.

.Прибуток від реалізації - це:

а) виручка, отримана від реалізації продукції;

б) різниця між обсягом реалізованої продукції в грошовому вираженні (без ПДВ

і акцизу) та її собівартістю;

в) різниця між обсягом реалізованої продукції в грошовому вираженні та її

собівартістю.

Перевитрачання доданих витрат виробництва порівняно з плановим завданням

покривається відповідними підрозділами за рахунок:

а) прибутку підприємства;

б) кошторису витрат па виробництво;

в) власного прибутку.

Якщо підрозділу (цеху) не планується прибуток, то ціна виробу буде

визначатись як:

а) цехова собі вартість;

б) Ці = Сці + Пні , де Сці - планова цехова собівартість виробу; Пні -

нормативний прибуток;

в) технологічна собівартість.

За базу розподілу прибутку підрозділу між

окремими виробами виступають:

а) додані витрати виробництва;

б) сума усіх витрат підрозділу;

в) фонд заробітної плати працівників цеху.

. Економічні збитки включають:

а) матеріальні збитки;

б) невиконання договірних зобов'язань;

в) втрачену вигоду, непродуктивні витрати, матеріальні втрати.

Дієвість системи внутрішніх економічних відносин проявляється:

а) у величині чистого прибутку підрозділу;

б) у зростаючій продуктивності праці;

в) у відсутності економічних збитків по вині структурних підрозділів

Коефіцієнт дієвості системи внутрівиробничих економічних відносин на рівні

підприємства показує:

а) сумарні економічні збитки, нанесені усіма підрозділами підприємству;

б) частку економічних збитків (по затвердженим претензіям) у чистому прибутку

підрозділу;

в) сумарні економічні збитки, нанесені виробничими підрозділами підприємству.

Економічним критерієм оцінки системи внутрішніх економічних відносин є

"ефективність роботи підприємства в цілому". На практиці цей критерій

кількісно проявляється через показник:

а) рентабельність виробництва підрозділу;

б) рентабельність продукції підрозділу;

в) систему показників визначення ефективності роботи підприємства.

. Вклад підрозділу в економіку підприємства можна оцінити за допомогою

показника:

а) рентабельність виробництва підрозділу;

б) рентабельність продукції підрозділу;

в) рентабельність виробництва підприємства.

Адміністративно-правові методи регулюються:

а) законодавчими актами, інструкціями, наказами і розпорядженнями;

б) законодавчими актами;

в) наказами і розпорядженнями.

. Загальна структура підприємства включає:

а) підрозділи основного та допоміжного виробництва;

б) підрозділи основного виробництва та управлінської служби;

в) підрозділи основного, допоміжного виробництва, обслуговуючого та

підсобного господарства, управлінської служби та підрозділи.

Виробнича структура підприємства включає:

а) цехи, дільниці, обслуговуючи господарства та служби, взаємозв’язок та

співвідношення між ними;

б) цехи, дільниці, бригади;

в) підрозділи основного та допоміжного виробництва.

Основна структурна виробнича одиниця промислового підприємства:

а) цех;

б) бригада;

в) відділ.

Допоміжні або обслуговуючі цехи:

а) інструментальний, нестандартного обладнання, ремонтний, енергетичний,

транспортний;

б) заготівельний, обробки, зборки;

в) інструментальний, ремонтний, енергетичний, обробки, товарів широкого

вжитку, переробки відходів виробництва.

Розрізняють наступні основні типи виробництва:

а) одиничне, серійне, масове;

б) одиничне, дрібносерійне, крупно серійне, масове;

в) предметний, технологічний, змішаний.

. Елементами системи внутрішніх економічних відносин є:

а) підсистеми планування, контролю, економічного стимулювання,

економічної відповідальності;

б) фінансові відносини між підрозділами підприємства, між підрозділами і

підприємством в цілому;

в) відносини між основними, допоміжними, обслуговуючими та

управлінськими підрозділами.

Грошовий контроль за діяльністю підприємства здійснюють (в першу

чергу) :

а) держава;

б) банки;

в) фінансові органи.

Принцип повної економічної відповідальності за кінцеві результати

господарювання реалізується через:

а) систему економічних санкцій;

б) матеріальне стимулювання працівників;

в) податкове законодавство.

Для організації системи внутрішніх економічних відносин на підприємстві бути

створені наступні умови:

а) відносна майнова, економічна і фінансова самостійність підрозділів;

б) економічна і фінансова самостійність підрозділів;

в) повна майнова самостійність підрозділів.

. Створення внутрішньовиробничої ринкової інфраструктури передбачає:

а) укрупнення структурних підрозділів підприємства;

б) формулювання різних підрозділів підприємства;

в) формування внутрішніх банків.

В основі фінансових розрахунків між підрозділами підприємства лежать:

а) відпускні ціни підприємства;

б) повна собівартість виробництва;

в) внутрішні планово-розрахункові ціни.

. Джерелами фінансових розрахунків для підрозділу є:

а) внутрішній кредит та частина прибутку підприємства;

б) прибуток підприємства та кошти амортизаційного фонду;

в) власний чистий прибуток та оборотні кошти, внутрішній кредит,

надходження коштів по санкціям.

Форми реалізації економічних інтересів на рівні підприємства:

а) збільшення обсягу виробництва і реалізації продукції;

б) рентабельність;

в) забезпечення постійно зростаючих потреб споживачів.

Форми реалізації економічних інтересів на рівні підрозділів:

а) виконання доведених завдань у заданому обсязі і у встановлені терміни;

б) зниження трудомісткості продукції;

в) одержання прибутку.

. Класифікація норм за призначенням включає:

а) норми використання засобів і предметів праці;

б) норми витрачання, нормативи режимів, нормативи ефективності;

в) норми організації та управління.

Класифікація норм по об’єктам нормування включає:

а) групи норм використання засобів, предметів праці, трудових ресурсів,

норми організації виробництва і управління;

б) норми витрат основних і допоміжних матеріалів, що доводяться цехам;

в) нормативи обслуговування, тривалості виробничого циклу, незавершеного

виробництва.

. Формування норм і нормативів проходить наступні стадії:

а) забезпечення методичною документацією та розрахунок;

б) організація роботи, розрахунок та затвердження;

в) організаційна, методична, розрахункова.

Основні фонди при зарахуванні їх на баланс підприємства (цеху,корпусу)

в результаті придбання, будівництва оцінюється:

а) по відповідній вартості;

б) по повній первісній вартості;

в) по залишковій вартості.

. Рівень використання основних виробничих фондів характеризують:

а) фондоозброєність праці робітників;

б) фондовіддача, фондомісткість;

в) коефіцієнт змінності.

Інтенсивне використання обладнання характеризують:

а) продуктивність даного виду обладнання;

б) фондоозброєність праці робітників;

в) коефіцієнт інтенсивного використання обладнання.

. Показник фондовіддачі характеризує:

а) обсяг товарної продукції (в грошовому вираженні), що приходиться на 1

грн. вартості основних виробничих фондів;

б) рівень технічного забезпечення праці;

в) питомі затрати основних фондів на 1 грн. реалізованої продукції.

Матеріаломісткість продукції характеризує:

а) економічне витрачання матеріалів;

б) загальну вагу матеріалів, витрачених матеріалів на виготовлення

продукції.

Для виробничих підрозділів-суб’єктів ринку планують показники:

а) поставок і реалізації продукції, прибутку;

б) по капітальному будівництві;

в) по фінансуванню технічного розвитку.

. Для виробничих підрозділів, що не мають завершеного циклу

виробництва планують:

а) обсяг виробництва і поставок продукції;

б) обсяг поставок і реалізації продукції;

в) обсяг виробництва, поставок і собівартість продукції.

Для цехів до числа найважливіших показників, за якими планується та

оцінюється їхня діяльність відносяться:

а) обсяг виробництва продукції (робіт, послуг) – найчастіше у натуральному

вираженні та собівартість продукції;

б) обсяг реалізації продукції;

в) прибуток.

. Які критерії враховують при виборі показників для планування і оцінки

діяльності допоміжних підрозділів:

а) підрозділи виробляють продукцію для внутрішнього призначення;

б) підрозділи, що обслуговують технологічний процес;

в) реалізація “на сторону” продукції (робіт,послуг) допоміжних підрозділів.

Основним показником обсягу продукції підрозділу є:

а) кінцева продукція;

б) валова продукція;

в) валовий оборот.

. До складу кінцевої продукції підрозділу включаються:

а) вироби, деталі, комплекти деталей (робіт, послуг), що пройшли повністю

виробничий цикл на підприємстві;

б) вироби, деталі і комплекти деталей, що споживаються всередині

підрозділу;

в) вироби, деталі, комплекти деталей, що пройшли повністю виробничий

цикл у даному підрозділі і поступають за межі підрозділу іншим підрозділам

або, що поставляються на сторону як товарна продукція.

. Кінцева продукція є товарною продукцією у:

а) основних цехах;

б) випускаючих виробничих підрозділах і цехах;

в) цехах з тривалим виробничим циклом.

У обсяг валової продукції включають:

а) всю продукцію у вартісному виразі;

б) всю продукцію, що повністю пройшла весь виробничий цикл;

в) всю продукцію у вартісному виразі, незалежно від ступеня її готовності.

Обсяг чистої продукції можна визначити за слідуючою залежністю:

а) ЧП = ТП – М – А;

б) ЧП = ТП – М;

в) ЧП = ТП – А.

. Валовий оборот (ВО) це:

а) обсяг валової продукції підприємства, незалежно від того де вона буде

використана: чи в межах підприємства, чи поза ним;

б) обсяг продукції підприємства, яка використовується всередині нього для

подальшої переробки;

в) обсяг продукції підприємства, яка готова для реалізації на сторону.

Внутрізаводський оборот (ВЗО) – це:

а) кількість готової продукції підприємства, яка використовується всередині

нього для подальшої переробки;

б) кількість продукції підприємства, яка використовується всередині нього

для подальшої переробки;

в) кількість продукції підприємства, яка пройшла повністю виробничий цикл

і використовується в межах підрозділу.

Вкажіть елементи, які обов’язково входять до складу ціни:

а) собівартість, прибуток, ПДВ, акцизний збір;

б) собівартість, прибуток, ПДВ, акцизний збір, торгівельні надбавки;

в) собівартість, прибуток.

До собівартості продукції відносяться:

а) поточні витрати на виробництво;

б) виражені у грошовій формі затрати підприємства на виробництво і

реалізацію продукції;

в) витрати на сировину, матеріали і заробітну плату працівників.

Призначення класифікації витрат на виробництво за економічними

елементами:

а) розрахунок собівартості одиниці конкретного виду продукції;

б) підстави для складання кошторису витрат на виробництво;

в) розрахунок витрат на матеріали.

. Призначення класифікації за калькуляційними статтями витрат:

а) розрахунок собівартості одиниці конкретного виду продукції;

б) служить основою для складання кошторису витрат на виробництво;

в) розрахунок прямих і непрямих витрат.

Який з перерахованих нижче елементів витрат можна визначити як

різницю між виробничою собівартістю і матеріальними затратами в цілому:

а) заробітна плата з нарахуваннями;

б) амортизація основних фондів;

в) позавиробничі витрати.

Виробничим дільницям і бригадам планується:

а) собівартість продукції;

б) окремі елементи витрат, що залежать від їхньої роботи;

в) кошторис витрат на виробництво продукції.

Розподіл загальної суми прибутку підприємства відбувається між:

а) усіма виробничими підрозділами підприємства;

б) усіма виробничими і функціональними підрозділами підприємства;

в) виробничими підрозділами, що здійснюють свою діяльність на принципах

самоокупності і часткового самофінансування.

Розподілу між підрозділами підлягає та частина прибутку підприємства,

яка залишається:

а) після усіх розрахунків підприємства з бюджетом;

б) після розрахунків підприємства з бюджетом, банками, кредиторами і

утворення фондів на рівні підприємства;

в) після сплати податку на прибуток.

Орендна плата підрозділом здійснюється:

а) з валового прибутку;

б) з чистого прибутку;

в) з прибутку підприємства.

Економічні збитки покриваються підрозділом:

а) з валового прибутку;

б) з чистого прибутку;

в) з прибутку підприємства.

Кошти резервного фонду можуть бути використані для:

а) фінансуванням розвитку виробництва;

б) формування оборотних виробничих фондів зверх встановлених лімітів;

в) виплати заробітної плати.

Критерієм розподілу частини прибутку підприємства між його

підрозділами виступають:

а) витрати на виробництво продукції;

б) витрати на заробітну плату працівників підрозділів;

в) додані витрати виробництва підрозділу.

Причинами виникнення збитків є:

а) невиконання договірних зобов’язань по термінам поставок;

б) невиконання договірних зобов’язань по обсягу, номенклатурі і термінам

поставок;

в) недотримання норм, нормативів та лімітів.

Джерелами покриття збитків є:

а) фонд оплати праці;

б) собівартість продукції і прибуток;

в) собівартість, прибуток, фонд оплати праці, накладні витрати.

. “Втрачена вигода” виникає через:

а) невиконання договірних зобов’язань;

б) порушення норм, нормативів та лімітів;

в) простої робітників.

Матеріальні втрати виникають через:

а) невиконання договірних зобов’язань;

б) порушення норм, нормативів та лімітів, крадіжки, псування;

в) простої обладнання.

Непродуктивні втрати виникають через:

а) невиконання договірних зобов’язань;

б) порушення норм, нормативів та лімітів;

в) простої обладнання та робіників.

Виробнича потужність підрозділу – це:

а) сукупність виробничих ресурсів, які можуть бути використані;

б) його потенційна здатність випускати максимальну кількість продукції за

встановлений термін при допомозі наявних на підприємстві знарядь праці.

Високий рівень дієвості системи внутрішніх економічних відносин

характеризується таким значенням коефіцієнта дієвості:

а) kд = 0;

б) kд > 0;

в) kд < 0.

В якому випадку внутрішні економічні відносини можна вважати

ефективними:

а) коли величина прибутку підрозділу постійно збільшується;

б) коли відсутні взаємні претензії структурних підрозділів;

в) коли фактичні показники роботи підрозділів кращі за планові.

Правильно визначити фактичну рентабельність виробництва підрозділу

можна за формулою:

а) Рфі = (Псі/Вдфі)*100; б) Рфі = (Пі/Вдфі)*100; в) Рфі = (Псі/Вді)*100.

Критерій часткове самофінансування підрозділів показує:

а) втрати чистого прибутку підрозділів від санкцій по притензіям інших

підрозділів;

б) долю чистого прибутку підрозділів у формуванні власних фондів

(нагромадження і споживання);

в) частку чистого прибутку підрозділу у загальній величині прибутку

підприємства.

Ступінь майнової самостійності підрозділів залежить від:

а) договірних відносин на підприємстві;

б) наявності прибутку підрозділу;

в) наявність власних і орендованих виробничих фондів.

Надійність виробничої системи передбачає її здатність ...

а) зберігати результативність протягом тривалого часу;

б) пристосовуватись до змінних умов зовнішнього середовища;

в) локалізувати у відносно невеликих частинах системи негативні наслідки

випадкових змін.

Яку якість виробничої системи характеризує наступне твердження:

"Виробнича система зберігається при безперервних змінах її елементів"?

а) гнучкість;

б) рухому рівновагу;

в) інертність.

Елементом виробничої системи може бути:

а) робітник, робоче місце, партія деталей;

б) основні, допоміжні, обслуговуючі та побічні цехи та виробництва;

в) а)+б).

При наявності альтернативних зв'язків між елементами системи предмет праці ..

а) переходить з даного робочого місця тільки на одне робоче місце;

б) переходить на одне з ряду робочих місць;

в) надходить на склад, а звідти - до іншого або інших робочих місць системи.

В цеху основного виробництва ...

а) виконується технологічно однорідна робота;

б) виконуються різні операції по виготовленню однорідної продукції;

в) а)+б)

Первинним елементом виробничого процесу є ...

а) цех або виробнича дільниця;

б) робоче місце;

в) робітник.

Які цехи сприяють випуску основної продукції, створюючи умови для нормальної

роботи основних цехів?

а) допоміжні;

б) обслуговуючі;

в) а) + б).

При розрахунку виробничої потужності підприємства не враховується...

а) все недіюче внаслідок несправності, ремонту та модернізації устаткування

основних виробничих цехів;

б) устаткування, що знаходиться на складі і в стані монтажу;

в) устаткування, що знаходиться на випробовуваннях.

Виробнича потужність підприємства залежить від рівня пропорційності, який

визначається ...

а) питомою вагою основних, допоміжних та обслуговуючих виробництв за

кількістю робітників, обладнання та виробничих площ;

б) відповідністю структури устаткування та робочих місць структурі

трудомісткості виробів, що виготовляються;

в) відповідністю основних виробничих та основних невиробничих фондів, що

припадають на одного робітника основного виробництва.

Коефіцієнт використання виробничої потужності підприємства визначається як

відношення ...

а) фактичного обсягу випуску продукції до середньорічної виробничої

потужності підприємства;

б) фактичного обсягу випуску продукції до проектної потужності підприємства;

в) планового обсягу випуску продукції до проектної потужності підприємства.

На використання виробничої потужності підприємства впливає ...

а) величина виробничих площ, кількість робочих місць, режим роботи та

продуктивність обладнання;

б) організація роботи обладнання, організація обслуговування виробництва,

ступінь забезпечення робочою силою;, організація праці;

в) а) + б).

В результаті розрахунків визначили що коефіцієнт завантаження групи обладнання

Кзав. > 1. Це означає ...

а) ідеальний випадок завантаження обладнання;

б) "вузьке" місце;

в) "широке" місце.

Коефіцієнт змінності роботи обладнання характеризує ...

а) екстенсивне використання обладнання;

б) інтенсивне використання обладнання;

в) завантаження одиниці обладнання

До основних факторів, що впливають на розмір незавершеного виробництва на

підприємстві, відносять ...

а) трудомісткість продукції, що виготовляється, та чисельність основного,

допоміжного та обслуговуючого персоналу;

б) тривалість виробничого циклу та середню величину випуску продукції в

одиницю часу;

в) структуру парку обладнання та ступінь його завантаження.

До складу виробничого циклу включають:

а) час технологічних операцій, час природних процесів, час пролежування;

б) час технологічних операцій, час нетехнологічних операцій, час природних

процесів;

в) час технологічних операцій, час нетехнологічних операцій, час природних

процесів, час пролежування.

Операція як основна складова виробничого процесу це ...

а) дія, яка повторно здійснюється над одним і тим же предметом праці на

одному робочому місці;

б) частина виробничого процесу, яке здійснюється над певним предметом

праці на одному робочому місці одним або групою робітників;

в) доведена до завершення сукупність дій робітника, яка характеризується

певним цільовим призначенням.

Складний виробничий процес передбачає поєднання ...

а) послідовно виконуваних операцій;

б) паралельно виконуваних операцій;

в) а)+б)

Який принцип раціональної організації виробничого процесу характеризується

закріпленням за кожним виробничим підрозділом (цехом, дільницею, робочим

місцем) обмеженої та стабільної номенклатури продукції або виконання

технологічно однорідних робіт?

а) диференціація;

б) спеціалізація;

в) розподіл.

Для масового виробництва характерна робітників основного виробництва:

а) висока;

б)середня;

в)низька.

За ступенем сталості завантаження робочих місць, обумовленого масштабом і

трудомісткістю виробництва розрізняють ...

а) потокове, непотокове виробництво

б) потокові лінії, автоматизовані лінії, конвеєрне виробництво;

в) масове, середнє, одиничне виробництво.

. Під виробничим циклом розуміють ...

а) календарний період часу від моменту запуску сировини та матеріалів у

виробництво до моменту повного виготовлення продукції;

б) проміжок часу від моменту запуску сировини та матеріалів у виробництво

до моменту повного виготовлення виробу та здачі його на склад готової продукції;

в) сукупність взаємопов'язаних процесів праці та природних процесів, в

результаті яких вихідна сировина і матеріали перетворюються в готову

продукцію.

Простоювання устаткування в межах обробки партії деталей є основним недоліком

_____ виду руху предметів праці у виробництві.

а) послідовного;

б) паралельного;

в) паралельно-послідовного.

При паралельно-послідовному русі предметів праці у виробництві ...

а) окремі деталі передаються на наступну операцію зразу після обробки їх на

попередній операції незалежно від всієї партії;

б) наступні операції починаються раніше, ніж завершиться виготовлення всієї

партії на попередній операції;

в) кожна наступна операція починається лише після завершення обробки всієї

партії деталей на попередній операції..

. При ________ виді руху предметів праці у виробництві тривалість

циклу обробки партії деталей є найкоротшою.

а) послідовному;

б) паралельному;

в) паралельно-послідовному.

. Паралельний вид руху партії деталей найчастіше використовується

а) в масовому виробництві;

б) серійному виробництві;

в) дослідному виробництві.

. Для якого методу організації виробничих процесів характерне використання

універсального обладнання та універсальних пристосувань?

а) потокового;

б) непотокового;

в) автоматизованих ліній.

Потоковий метод організації виробничих процесів в одиничному виробництві.

а) не застосовується;

б) частково застосовується;

в) широко застосовується.

. За якою ознакою потокові лінії класифікуються на конвеєрні та неконвеєрні?

а)за видом транспортних засобів;

б) за місцем виконання операцій;

в) за способом підтримки ритму.

При потоковому методі організації виробничих процесів час між запуском

(випуском) двох чергових виробів називається ______ потокової

лінії.

а) ритмом;

б) тактом;

в)темпом.

Оперативне виробниче планування - це система заходів, спрямованих на...

а)конкретизацію річного плану економічного та соціального розвитку

підприємства в часі та просторі;

б) своєчасне забезпечення в достатній кількості основного виробництва

засобами виробництва, матеріалами, трудовими та фінансовими ресурсами;

в) координацію роботи суміжних цехів, дільниць, бригад, робочих місць.

. На рівні управління цехом оперативне виробниче планування полягає в

організації руху предметів праці в межах ...

а) кварталу, місяця, декади, тижня;

б) кварталу, місяця, декади, тижня, доби, зміни, години:

в) року, кварталу, місяця, декади.

. Оперативні плани видаються цехам щоквартально з розбивкою по місяцях, якщо ...

а) потреба в даній продукції може суттєво змінюватись;

б) виготовлення продукції освоєне повністю з якісної і кількісної сторони;

в) процес виробництва налагоджений недостатньо.

Головним завдання диспетчеризації слід вважати ...

а) попередження появи негативних відхилень в ході виробничого процесу,

б) розробку календарних план-графіків та доведення їх до всіх структурних

підрозділів;

в) підвищення рівня спеціалізації виробництва і на цій основі підвищення

рівня продуктивності праці.

Інструментальне господарство підприємства забезпечує ...

а) придбання, використання, ремонт, відновлення та облік інструменту і

технологічного оснащення;

б) придбання, проектування, виготовлення, ремонт, відновлення, зберігання,

облік та видачу на робочі місця інструменту та технологічного оснащення;

в) придбання, проектування, виготовлення, використання, ремонт, відновлення,

зберігання, облік та видачу на робочі місця інструменту та технологічного

оснащення.

До інструменту відносять:

а) різці, свердла, мікрометри, прес-форми, молотки;

б) різці, свердла, штангенциркулі, штампи;

в) .різці, свердла, зубила, викрутки, молотки.

Система, відповідно до якої весь інструмент розподіляється на класи,

підкласи, групи, підгрупи та види; і кожен класифікований підрозділ містить

10 груп, називається ...

а) порядково-серійною;

б) десятково-цифровою;

в) порядково-цифровою.

. В залежності від номенклатури матеріалів, що зберігаються, розрізняють

склади...

а)відкриті, напіввідкриті, закриті, спеціалізовані;

б) універсальні та спеціалізовані;

в) сипучих, штучних, рідких, газоподібних матеріалів.

Порядок роботи складів визначається...

а) з врахуванням виробничих потужностей, спеціалізації підприємства,

номенклатури продукції, видів та об'ємів матеріальних запасів;

б) розміщенням виробничих підрозділів на території підприємства та можливістю

скорочення обсягів перевезень вантажів;

в) періодичністю, обсягами та особливостями прийомки, зберігання та відпуску

матеріальних цінностей.

. Коефіцієнт переробки вантажів на складі визначається як відношення...

а) об'ємів вантажообороту до об'ємів вантажопереробки за один і той же період

часу;

б) об'ємів вантажопереробки до об'ємів вантажообороту за один і гой же період

часу;

в) об'ємів вантажопереробки до товарообороту складу за один і той же період

часу.

Відділ головного механіка здійснює організацію і планування ремонту і

експлуатації...

а) технологічного обладнання;

б) енергозабезпечуючого обладнання;

в) а) + б).

. Комплекс операцій по підтриманню роботоздатності обладнання та

забезпеченню його технічних параметрів в процесі експлуатації називається

а) ремонтом;

б) оглядом;

в) технічним обслуговуванням.

. На невеликих підприємствах одиничного та дрібносерійного виробництва

застосовується ______ метод організації ремонту.

а)централізований;

б) децентралізований;

в)змішаний.

. Децентралізований метод організації ремонту застосовується в.

а) масовому виробництві;

б) серійному виробництві;

в) експериментальному виробництві.

Внутрішньовиробничий транспорт забезпечує перевезення вантажів.

а) між цехами підприємства та всередині цехів;

б) між складами підприємства;

в) а)+б).

Виконану транспортну роботу характеризує.

а) вантажопоток;

б) вантажооборот;

в) обсяг перевезень.

Кількість вантажів, які транспортуються в одному напрямку між двома суміжними

пунктами, називається...

а) вантажопотоком;

б) вантажооборотом;

в) обсягом перевезень.

Кільцева схема маршрутів може бути ...

а) односторонньою та двосторонньою;

б) односторонньою, двосторонньою та променевою;

в) вищенаведені класифікації не відносяться до кільцевої схеми маршрутів.

В залежності від характеру технологічного процесу розрізняють такі робочі місця:

а) стаціонарні, пересувні та маршрутні;

б) немеханізовані, механізовані та маршрутні;

в) універсальні та спеціалізовані.

. При організації багатоверстатного робочого місця...

а) декілька робітників на робочому місці використовують один верстат;

б) декілька верстатів використовує один робітник;

в) декілька робітників використовують декілька верстатів.

Технічне нормування праці включає визначення...

а) норм виробітку;

б) норм затрат робочого часу або норми обслуговування;

в) а)+б).

. Оперативний час включає в себе.

а) основний та додатковий час;

б) основний, додатковий час та час обслуговування робочого місця;

в) основний, додатковий час, час обслуговування робочого місця та підготовчо-

заключний час.

Форма оплати праці, згідно якої оплата проводиться за виконання

певного виробничого завдання (одна споруда, один комплекс) на певній стадії

виробництва по укрупненим розцінкам називається . .

а) відрядною,

б) погодинною;

в) ця форма не є різновидом ні відрядної ні погодинної форм оплати праці.

Діяльність об'єктів господарювання по підтвердженню відповідності продукції

вимогам, встановленими нормативними актами та конкретними стандартами чи

іншими нормативними документами по стандартизації - це...

а) стандартизація продукції;

б) сертифікація продукції;

в) атестація продукції.

Вищим критерієм якості продукції є...

а) надійність;

б) довговічність;

в) відповідність світовим стандартам.

. Використання принципу "петля якості" вимагає при розробці системи

управління якістю продукції...

а) охоплення всіх етапів життєвого циклу продукції;

б) використання вхідного, попереднього, проміжного та завершального видів

контролю;

в) розробляти заходи по визначенню, обліку, встановленню причин, усуненню та

попередженню браку.

. Організація виробництва визначає, як краще поєднувати.

для того, щоб перетворити предмет праці в готовий продукт.

а) засоби праці і предмети праці;

б) предмети праці і робочу силу ;

в) засоби виробництва і робочу силу.

. Організувати виробничий процес означає зробити його .

а) безперебійним і ритмічним;

б) здатним створювати продукцію;

в) найбільш економічним.

Цілеспрямованість виробничої системи – це її здатність .

а) досягати мети та вкладатися в обмеження по ресурсах;

б) виготовляти продукцію чи надавати послуги;

в) не змінюватись суттєво під впливом зовнішнього середовища.

. Резерви обладнання, робітників, незавершеного виробництва тощо

відносяться до .

а) організаційних резервів;

б) інтенсивно-екстенсивних резервів;

в) ресурсних резервів.

В умовах орієнтації на ринкові потреби ступінь автономії виробничого

підрозділу .

а) підвищується;

б) знижується;

в) між цими факторами немає суттєвої взаємодії.

Предметна спеціалізація виробничих підрозділів призводить до.

а) збільшення часу на транспортування напівфабрикатів;

б) зменшення завантаження обладнання;

в) а) + б)

Прямоточність виробничого процесу забезпечується при .

спеціалізації виробничих цехів і дільниць.

а) технологічній;

б) предметній;

в) а) + б)

Виробнича потужність підприємства – це .

а) річний випуск продукції заздалегідь визначеної номенклатури,

асортименту та якості за умов повного використання устаткування та

виробничих площ;

б) середньорічна вартість основних фондів виробничого призначення;

в) максимально можливий річний випуск продукції у номенклатурі та

асортименті за умов повного використання устаткування та виробничих площ.

Виробнича потужність підприємства визначається виходячи з

потужності . цехів (дільниць, агрегатів) основного виробництва.

а) обслуговуючих;

б) провідних;

в) основних.

Під час розрахунку виробничої потужності використовують корисний

(дійсний) фонд робочого часу одиниці обладнання, який визначається з

врахуванням .

а) простоювання обладнання в планово-попереджувальному ремонті;

б) простоювання обладнання в аварійному ремонті;

в) повного використання обладнання, тобто за умови відсутності

простоювання обладнання.

Величина потужності технологічно однорідного обладнання, яке

випускає однакову продукцію, визначається за формулою:

а) П = n * КФРЧ * Кв.н. * Тє;

б) П = (n * КФРЧ * Кв.н.) / Тє;

в) П = (n * КФРЧ * Кв.н.) / tн,

де

n – кількість встановленого обладнання, шт.;

КФРЧ – корисний (дійсний ) фонд робочого часу одиниці обладнання, год.;

Кв.н. – коефіцієнт виконання норм виробітку;

Тє – трудомісткість обробки одиниці виробів, год.;

Тн – годинна продуктивність або норма виробітку одиниці обладнання,

шт/год.

Обсяги та асортимент продукції, що планується виробляти на підприємстві,

залежить від ...

а) суспільних потреб;

б) наявності та використання виробничих потужностей;

в) а)+б).

Виробнича програма визначає ...

а) плановий річний обсяг виробництва продукції при максимально можливому

рівні використання виробничої потужності підприємства і відповідній структурі

робіт;

б) оптимальний річний обсяг виробництва продукції при досягнутому рівні

використання проектної потужності і відповідній структурі робіт:

в) оптимальний річний обсяг виробництва продукції при досягнутому рівні

використання виробничих потужностей та відповідні й структурі робіт;

Продукція, яку отримують замість основної в результаті порушення

технологічних процесів, називається ...

а) супутньою;

б) побічною;

в) непридатною.

Відходи виробництва - це ...

а) відходи сирих матеріалів, отримані в процесі виробництва продукції;

б) частина сирих матеріалів, які залишились невикористаними при підготовці

матеріалів до виробництва;

в) а) + б).

Для визначення потреби підприємства в робочій силі, обладнанні, виробничих

площах, сировині, паливі в якості вихідних даних використовують ...

а) натуральні показники виробництва продукції;

б) вартісні показники виробництва продукції;

в) сумарні затрати нормованого робочого часу на виробництво продукції.

Валова продукція це ...

а) показник, який характеризує загальний обсяг виробництва та реалізації

продукції у вартісному виразі за певний період часу;

б) продукція, якій притаманні певні фізичні, хімічні, механічні та інші

властивості, що відповідають вимогам стандартів та технічних умов;

в) показник, який характеризує загальний обсяг виробництва продукції

підприємством у вартісному виразі за певний період часу.

Виробничі програми по окремих цехах складають ...

а) в послідовності, аналогічній ходу технологічного процесу;

б) в послідовності, зворотній ходу технологічного процесу;

в) орієнтуючись на виробничу програму підприємства в цілому, а не на

технологічні процеси.

Пропорційність як принцип раціональної організації виробничого процесу

передбачає ...

а) підвищення ступеня однорідності виконуваних на суміжних робочих місцях

операцій;

б) відповідність продуктивності в одиницю часу всіх виробничих підрозділів;

в) забезпечення випуску однакової кількості продукції протягом однакових

проміжків часу.

Розрізняють наступні типи виробництва:

а) масове, потокове, одиничне;

б) масове, потокове, крупно-серійне, середньо-серійне, дрібно-серійне,

одиничне;

в) масове, серійне, одиничне.

Для масового виробництва характерні ...

а) технологічні дільниці;

б) потокові і автоматизовані лінії;

в) предметно-замкнені дільниці, групові потокові лінії.

Для одиничного виробництва характерне таке розташування обладнання:

а) спеціальне обладнання розташоване за ходом технологічного процесу;

б) універсальне обладнання розташоване за технологічно однорідними групами;

в) обладнання розташоване частково за технологічною, частково за предметною

ознакою.

. Під природними процесами розуміють частину виробничого циклу, коли...

а) процес праці зупиняється, а процес, виробництва продовжується:,

б) процес виробництва зупиняється, а процес праці продовжується ;

в) природні процеси входять до складу технологічної о, а не виробничого циклу.

Тривалість виробничого циклу складається з таких елементів.

а) часу виготовлення деталей; часу складання деталей у вузли, вузлів - у

групи, груп - у виріб;

б) часу виготовлення деталей; часу складання деталей у вузли, вузлів - у

групи, груп - у виріб; часу регулювання та випробовування виробу, в) часу

виготовлення деталей; часу складання деталей у вузли, вузлів - у групи, груп

у виріб; часу регулювання та випробовування виробу; часу комплектування та

упаковки.

До регламентованих перерв у складі виробничого циклу відносять ...

а) вихідні та святкові дні, неробочі зміни, обідні перерви;

б) перерви на перевірку, наладку та ремонт обладнання;

в) а) + б).

Скорочення тривалості виробничого циклу здійснюється шляхом;

а) скороченням часу обробки, часу природних процесів та часу пролежування;

6) скороченням часу обробки та часу пролежування;

в) скороченням часу пролежування;

Скорочення тривалості виробничого циклу здійснюється шляхом ...

а) вдосконалення техніки і технології виробництва;

б) підвищення рівня організації виробництва;

в) а)+б).

При потоковому методі організації виробничих процесів ...

а) партія деталей переміщується під час обробки за встановленим маршрутом у

відповідності із заданим темпом;

б) партія деталей переміщується під час обробки за встановленим маршрутом з

темпом, кратним кількості операцій,

в) предмет праці переміщується (гід час обробки за встановленим маршрутом у

відповідності із заданим темпом.

Головними ознаками методу організації виробництва як способу здійснення

виробничого процесу є ...

а) такт, ритм, крок та синхронність виконаних операцій;

б) взаємозв'язок між послідовністю виконання операцій технологічного процесу

та розміщенням обладнання і ступінь безперервності виробничого процесу;

в) послідовність виконання операцій технологічного процесу і ступінь

безперервності виробничого процесу.

. При непотоковому методі організації виробничих процесів виготовляється

продукція ...

а) в одиничних екземплярах;

б) невеликими партіями;

в) а)+б).

При потоковому методі організації виробничих процесів особливого значення

набуває ...

а) оптимальний рівень запасів;

б) детальна розробка складних транспортних маршрутів;

в) розташування за групами верстатів.

. При розрахунку параметрів потокової лінії програма запуску або випуску

визначається за залежністю

а)Пз=(Пв* 100)/(100+α);

б) Пз=(Пв* 100)/(100- α);

в)Пв=(Пз* 100)/ (100 - α),

де Пз- програма запуску, шт.;

Пв- програма випуску, шт.;

α- частка технологічно неминучого непоправного браку, %.

Потокове виробництво найбільш ефективне при ...

а) обмеженій номенклатурі виробів;

б) широкій номенклатурі виробів; ...

в) не залежить від номенклатури та асортименту виробів.

. Основним завданням організації оперативного виробничого планування є ...

а) здійснення господарської діяльності, спрямованої на отримання прибутку з

метою задоволення спеціальних то економічних інтересів членів трутового

колективу та власника майна підприємства;

б) розрахунок планового обсягу продукції, її собівартості, продуктивності

праці, прибутку та рентабельності, а також економічної ефективності ОТЗ;

в) забезпечення чіткого та безперебійного функціонування підприємства і його

внутрішніх підрозділів при найбільш ефективному використанні виробничих

ресурсів.

До планово-облікових одиниць оперативного виробничого планування

відносяться:

а) валова продукція, товарна продукція, залишки незавершеного виробництва;

б) виробниче замовлення, вузловий комплект, умовний машинокомплект,

деталь;

в) обсяг виробництва продукції у відповідній номенклатурі та асортименті.

До основних календарних планових нормативів відносяться:

а) норми виробітку, норми затрат праці, норми витрат основних та

допоміжних матеріалів;

б) нормативи трудомісткості продукції, нормативи власних оборотних засобів;

в) розміри партій деталей,тривалість виробничих циклів, величина

незавершеного виробництва.

Планово-економічний відділ підприємства розробляє сумарне завдання

по обсягу випуску продукції .

а) по підприємству в цілому;

б) по окремих цехах;

в) а) + в).

Критеріями оцінки ефективності функціонування оперативного

виробничого планування є .

а) виконання договірних зобов`язань по поставках продукції;

б) ритмічна робота підприємства та рівномірний випуск продукції;

в) собівартість продукції, прибуток та рентабельність.

.Класифікація та індексація інструменту забезпечує на підприємстві .

а) його раціональне розміщення, збереження та облік;

б) оптимізацію планування, проектування та виготовлення;

в) його раціональне використання.

Загальна потреба підприємства в оснащенні скадається з .

а) обігового та страхового фондів;

б) витратного та обігового фондів;

в) витратного, обігового та страхового фондів.

. Під нормою оснащення робочого місця інструментом розуміють .

а) кількість інструментів, які необхідні для обробки однієї деталі;

б) кількість інструментів, які необхідні для виконання певного обсягу робіт;

в) кількість інструментів, які повинні одночасно знаходитись на відповідному

робочому місці на протязі планового періоду.

Отриманий запас інструменту та оснащення на центральному

інструментальному складі повинен .

а) бути не меншим за мінімальний запас і не більшим за максимальний;

б) дорівнювати точці замовлення;

в) дорівнювати величині страхового запасу.

До складу ремонтного господарства входять:

а) ремонтні цехи, ремонтні дільниці, складські приміщення для зберігання

ремонтних матеріалів;

б) ремонтні засоби, які знаходяться в розпорядженні основних робітників і

ремонтного персоналу, ремонтні цехи, ремонтні дільниці, склади для зберігання

ремонтних матеріалів;

в) б) + бюро планово-попереджувальних ремонтів.

Система організації ремонтного господарства, яка передбачає виконання

всіх видів ремонтів та обслуговування службами головного механіка,

називається .

а) децентралізованою;

б) централізованою;

в) змішаною.

Системою планово-попереджувальних ремонтів назвають .

а) сукупність планових технічних та організаційних заходів, які здійснюють

основні та допоміжні підрозділи підприємства по підтриманню парку

технологічного обладнання основних цехів в стані стабільної експлуатаційної

готовності;

б) комплекс планових та організаційних заходів по відновленню параметрів

технічної характеристики обладнання та забезпечення його подальшої

експлуатації;

в) сукупність технічних та організаційних заходів по догляду, нагляду і

ремонту обладнання, які проводяться за заздалегідь складеним планом з метою

попередження прогресивного зносу, раптових виходів обладнання зі строю і

підтримки його в роботоздатному стані.

Енергетичне господарство підприємства являє собою сукупність

процесів . всіх видів енергетичних ресурсів.

а) виробництва та перетворення;

б) виробництва, перетворення та розподілу;

в) виробництва, перетворення, розподілу і використання.

.Норма витрат палива і енергії – це планова кількість .

а) цих ресурсів, яка потрібна для забезпечення виконання виробничої норми в

номенклатурі і асортименті;

б) цих ресурсів, яка потрібна для виробництва одиниці продукції (робіт)

встановленої якості;

в) палива для виробництва одиниці енергії.

.Під транспортним господарством підприємства розуміють .

а) одну з галузей народного господарства, яка забезпечує обіг вантажів між

сферами виробництва та споживання;

б) комплекс транспортних засобів, які знаходяться в розпорядженні

підприємства та призначені для його обслуговування;

в) основні фонди, які забезпечують виконання транспортних,

навантажувально-розвантажувальних та інших робіт по перевезенню вантажів.

.Централізована схема організації перевезень, передбачає

обслуговування виробничих цехів транспортом і призначена в основному для

переміщенням вантажів .

а) між цехами підприємства;

б) між цехами і складами підприємства;

в) між цехами і складами підприємства та для обслуговування зовнішнього

товарообігу.

Виберіть найбільш суттєвий фактор підвищення ефективності

транспортного обслуговування:

а) створення ремонтної бази для забезпечення необхідної якості транспортних

робіт та зменшення витрат на ремонтні роботи;

б) впровадження у виробництво сучасного підйомно-транспортного

обладнання і підвищення на цій основі рівня механізації та автоматизації

навантажувально-розвантажувальних робіт;

в) раціональна організація праці водіїв шляхом закріплення транспортних

робітників за цехами, дільницями або окремими транспортними засобами.

. Відокремлення основної роботи від допоміжної забезпечує .

а) безперервність виконання робітником виробничої операції;

б) найбільш повне використання кваліфікації робітника;

в) можливість послідовно виконувати декілька однорідних операцій на

одному робочому місці.

Затрати часу на виготовлення одиниці продукції (норма штучного часу)

tшт визначається за формулою

а) tшт = tо + tдод + tобсл;

б) tшт = tо + tдод + tобсл + tвідп;

в) tшт = tо + tдод + tобсл + tвідп + tпідг-закл,

де

tо – основний час;

tдод – додатковий час;

tобсл – час обслуговування робочого місця;

tвідп – час на відпочинок робітника;

tпідг-закл – підготовчо-заключний час.

Спостереження, запис та аналіз всіх без виключення затрат робочого

часу на протязі повного робочого дня (зміни) або його частини це .

а) фотографія робочого дня;

б) самофотографія робочого дня;

в) хронометраж.

Об’єктом хронометражу є .

а) час, необхідний для виконання одиниці робіт або виготовлення одиниці

продукції;

б) операція, яка виконується одним робітником на одному робочому місці;

в) одиниця робочого часу – година, робочий день, зміна.

Виробничий леверидж показує:

а) На скільки відсотків зростає розрахунковий дивіденд з ростом виручки або

обсягу продажу на 1 %;

б) частку від ділення відносної зміни дивіденду на одну акцію до відносної

зміни прибутку;

в) ступінь впливу витрат на прибуток (збиток) при коливанні обсягу виробництва.

Основними показниками звітності підприємств з праці є:

а) середньоспискова чисельність персоналу підприємства;

б) продуктивність праці;

в) середня заробітна плата.

Зменшення коефіцієнта невідкладності вирішення соціальних проблем характеризує:

а) погіршення рівня соціального розвитку колективу;

б) погіршення рівня соціального розвитку колективу;

в) незмінний рівень соціального розвитку колективу.