 |
РУБРИКИ |
Диплом: Рентабельність підприємства |
РЕКЛАМА |
||
|
Диплом: Рентабельність підприємствареалізованої продукції, але при плановій собівартості і планових цінах. Для цього необхідно від умовного виторгу відняти умовну суму витрат: Потрібно підрахувати також, скільки прибутку підприємство могло б одержати при фактичному обсязі реалізації, структурі і цінах, але при плановій собівартості продукції. Для цього від фактичної суми виторгу варто відняти умовну суму витрат: За даними табл. 2.2 можна установити, як змінилася сума прибутку за рахунок кожного фактора. Слід зазначити, що на зміну рівня фактичного прибутку в порівнянні з її плановим рівнем впливало лише два фактори: обсяг реалізованої продукції і собівартість одиниці продукції. Це зв'язано з тим, що фактична ціна в порівнянні з планом не змінилася. Також в умовах розглянутого підприємства немає структурних зрушень в асортименті продукції, що випускається, тому що воно випускає всього один вид продукції. Таблиця 2.3 Розрахунок впливу факторів першого рівня на зміну суми прибутку від реалізації продукції
1. Зміна прибутку за рахунок зміни обсягу реалізації продукції: (19) 2. Зміна прибутку за рахунок зміни собівартості синиці продукції: (20) 3. Сумарна зміна прибутку: (21) Цей же результат одержуємо як суму відхилень за рахунок впливу окремих факторів: Аналіз показує, що план прибутку був перевиконаний головним чином за рахунок зменшення собівартості одиниці реалізованої продукції (збільшення склав 65,12 тис. грн.). Відчутний внесок вніс і другий фактор - збільшення обсягу реалізованої продукції. За рахунок впливу цього фактора прибуток збільшився на 33,35 тис. грн. Проведемо аналіз впливу факторів на суму фактичного прибутку звітного року, у порівнянні з попереднім роком, використовуючи дані, в табл. 2.4. Розрахунок впливу цих факторів на суму прибутку можна аналогічно виконати способом ланцюгових підстановок. Прибуток від реалізації продукції в 2001 році в порівнянні з 2000 зросла на 417,554 тис. грн. (2198,47-1780,918), чи на 23,45%. Таблиця 2.4 Вихідні дані для факторного прибутку від реалізації продукції 2001 р. порівняно з 2000 р. (тис. грн.)
За даними табл.2.4 можна установити, як змінилася сума прибутку за рахунок кожного фактора. Слід зазначити, що в даному випадку на зміну рівня прибутку в звітному році в порівнянні з попереднім впливало три фактори першого рівня: Таблиця 2.5 Розрахунок впливу факторів першого рівня на зміну суми прибутку від реалізації продукції
- обсяг реалізованої продукції; - собівартість одиниці продукції; - рівень середньореалізаційних цін. Це пов'язано з тим, що в умовах розглянутого підприємства немає структурних зрушень в асортименті продукції, що випускається, тому що воно випускає всього один вид продукції. 1. Зміна прибутку за рахунок зміни обсягу реалізації продукції: (23) 2. Зміна прибутку за рахунок зміни ціни одиниці продукції: (24) 3. Зміна прибутку за рахунок зміни собівартості одиниці продукції:. (25) 4. Сумарна зміна прибутку: (26) Цей же результат одержуємо як суму відхилень прибутку за рахунок впливу окремих факторів: (27) Аналіз показує, що найбільший вплив на збільшення прибутку в звітному році зробило підвищення рівня средньореалізаціоних цін (397,117 тис.грн.). Слід зазначити негативний вплив збільшення рівня собівартості на загальну суму прибутку: незначне підвищення собівартості одиниці продукції (на 0,002 грн.) зменшило загальну суму прибутку на 3,435 тис. грн. Незначне зменшення прибутку внаслідок підвищення собівартості було компенсовано за рахунок збільшення ціни одиниці продукції, а також за рахунок збільшення обсягу випуску продукції. І в підсумку загальна сума прибутку в звітному році збільшилася на 417,554 грн. у порівнянні з попереднім роком. І це, безсумнівно, є позитивним результатом господарської діяльності підприємства за звітний рік. Як було видно з попередніх пунктів, рівень цін, їхня зміна впливає на рівень прибутку, тому при аналізі прибутку підприємства не можна не враховувати ті фактори, що безпосередньо впливають на рівень цін на продукцію розглянутого підприємства. На зміну рівня цін впливають наступні фактори: якість реалізованої продукції, ринки збуту, кон'юнктура ринку, інфляційні процеси. При аналізі діяльності ТОВ ПКФ "Консалекс" особливу увагу варто приділити розгляданню впливу такого фактора, як ринки збуту, тому що цей фактор значно впливає на рівень средньореалізаціоних цін. Відомо, що в умовах сучасної російської економіки більшість підприємств випробують недостачу т.зв. "живих" грошей. Тому в практиці наших підприємств часто зустрічаються такі види господарських операцій, як бартер, взаємозаліки, взаємне списання заборгованостей, і ін. Розглянуте підприємство реалізує свою продукцію по досить широкому спектрі збутових каналів. У силу вищевказаної специфіки, а також у силу недостачі оборотних коштів, підприємство змушене встановлювати різні рівні цін на свою продукцію для різних покупців. Наприклад, велику частину своєї продукції підприємство реалізує за договірними цінами численним оптовим покупцям (в основному, це юридичні особи), але частина продукції підприємство реалізує Астраханському Рибоконсервному комбінату в рахунок оплати за оренду заводу, частина продукції реалізується по лінії взаємозаліків з різними постачальниками сировини, і т.д. Розрахуємо зміну середньої ціни реалізації в залежності від ринків збуту продукції (табл. 2.6) Таблиця 2.6 Вплив ринків збуту продукції на заміну середньої одиниці продукції
У зв'язку зі зміною ринків збуту продукції середній рівень ціни 1 банки збільшився на 0,02 грн., а сума прибутку - на 39,712 тис. грн. ( 0,02 грн.*1985,854 тис. бан.). Таким чином, ми бачимо, що в результаті збільшення на 5% у загальній масі частки продукції, продаваної по договірним, більш високих цінах, сума прибутку збільшилася на 39,712 тис. руб. 2.3 Аналіз рентабельності діяльності підприємства Показники рентабельності характеризують ефективність роботи підприємства в цілому, прибутковість різних напрямків діяльності (виробничої, підприємницької, інвестиційної), окупність витрат і т.д. Вони більш повно, чим прибуток, характеризують остаточні результати господарювання, тому що їхня величина показує співвідношення ефекту з наявними чи використаними ресурсами, їх застосовують для оцінки діяльності підприємства і як інструмент в інвестиційній політиці і ціноутворенні. Показники рентабельності можна об'єднати в кілька груп: 1) показники, що характеризують рентабельність (окупність) витрат виробництва й інвестиційних проектів; 2) показники, що характеризують рентабельність продажів; 3) показники, що характеризують прибутковість капіталу і його частин. Усі ці показники можуть розраховуватися на основі балансового прибутку, прибутку від реалізації продукції і чистого прибутку. Рентабельність виробничої діяльності (окупність витрат) шляхом відношення валової (Прп„) чи чистого прибутку (ЧП) до суми витрат по реалізованій чи зробленій продукції (И): Вона показує, скільки підприємство має прибутку з кожної гривні, витраченої на виробництво і реалізацію продукції. Може розраховуватися в цілому по підприємству, окремим його підрозділам і видам продукції. Рентабельність продажі розраховується розподілом прибутку від реалізації продукції, робіт і послуг чи чистого прибутку на суму отриманого виторгу (ВР). Характеризує ефективність підприємницької діяльності: показує, скільки прибутку має підприємство з карбованця продажів. Широке застосування цей показник одержав у ринковій економіці. Розраховується в цілому по підприємству й окремим видам продукції. У процесі аналізу варто вивчити динаміку перерахованих показників рентабельності, виконання плану по їх рівні і провести міжгосподарські порівняння з підприємствами - конкурентами. 2.3.1. Аналіз рентабельності виробничої діяльності підприємства Рівень рентабельності виробничої діяльності (окупність витрат), обчислений у цілому по підприємству, залежить від трьох основних факторів першого порядку: зміни структури реалізованої продукції, її собівартості і середніх цін реалізації. Факторна модель цього показника має вид: Проведемо розрахунок впливу факторів першого порядку на зміну рівня рентабельності в цілому по підприємству в звітному році в порівнянні з попереднім способом ланцюгових підстановок, використовуючи дані табл. 2.4 та 2.5. Так як. підприємство випускає один вид продукції, те структурний фактор враховуватися не буде. На основі даних вищевказаних таблиць, складемо табл. 2.7. у який покажемо вплив кожного фактора на зміну рівня рентабельності. 1. Зміна рівня рентабельності за рахунок зміни обсягу реалізованої продукції: (31) 2. Зміна рівня рентабельності за рахунок зміни ціни одиниці продукції: Таблиця 2.7 Розрахунок впливу факторів першого рівня на зміну рівня рентабельності підприємницької діяльності в звітному році (2001 р.) у порівнянні з попереднім (2000 р.)
(32) 3. Зміна рівня рентабельності за рахунок зміни собівартості одиниці продукції: (33) 4. Загальна зміна рівня рентабельності: (34) Той же результат можна одержати як суму змін за рахунок впливу кожного фактора: Отримані результати свідчать про те, що збільшення рівня рентабельності відбулося в зв'язку з підвищенням середнього рівня цін. При збільшенні ціни одиниці виробу з 5,30 грн. до 5,50 грн. рентабельність підвищилася на 4,56%. Ріст собівартості реалізованої продукції на 118,762 тис. грн. викликав зниження рівня рентабельності на 0,06%. У підсумку загальна зміна рівня рентабельності в 1998 р. у порівнянні з 1997 р. склало 4,50%. Тобто з кожної гривні, витраченої на виробництво і реалізацію продукції, підприємство стало одержувати прибутку на 4,5 коп. більше в звітному році в порівнянні з попереднім. Детермінована факторна модель показника рентабельності продажів, обчисленого в цілому по підприємству, має наступний вид: В умовах розглянутого підприємства, Рівень рентабельності продажів залежить від середнього рівня ціни і собівартості виробу (підприємство робить один вид продукції): Аналогічно тому як це було зроблено в п. 2.3.1. складемо табл. 2.8 де і покажемо вплив кожного фактора на рівень рентабельності продажів підприємства. Таблиця 2.8 Розрахунок впливу факторів першого рівня на зміну рівня рентабельності продажів у звітному році (2001 р.) в порівнянні з попереднім (2000 р.)
1 . Зміна рівня рентабельності продажів за рахунок зміни ціни одиниці продукції: (38) 2. Зміна рівня рентабельності за рахунок зміни собівартості одиниці продукції: (39) 3. Загальна зміна рівня рентабельності: (40) Той же результат можна одержати як суму змін за рахунок впливу кожного фактора: Отримані результати свідчать про те, що збільшення рівня рентабельності відбулося, як і в попередньому аналізі, у зв'язку з підвищенням середнього рівня цін. При збільшенні ціни одиниці виробу з 5,30 грн. до 5,50 грн. рентабельність продажів підвищилася на 3,01%. Ріст собівартості реалізованої продукції на 118,762 тис. грн. викликав зниження рівня рентабельності на 0,03%. У підсумку загальна зміна рівня рентабельності в 2001 р. у порівнянні з 2000 р. склало 2,98 %. Тобто з кожного карбованця продажів підприємство стало одержувати прибутку на 2,98 коп. більше в звітному році в порівнянні з попереднім. Проведемо аналіз рентабельності виробничого капіталу, обчислювальної як відношення балансового прибутку до середньорічної вартості основних засобів і матеріальних оборотних фондів: Аналіз будемо проводити аналогічно факторному аналізу рентабельності в попередніх пунктах, тобто методом ланцюгових підстановок. Таблиця 2.9 Розрахунок впливу факторів першого рівня на зміну рівня рентабельності виробничого капітана в звітному році (2001 р.) в порівнянні з попереднім (2000 р.)
1. Зміна рівня рентабельності виробничої діяльності за рахунок зміни величини балансового прибутку: (43) 2. Зміна рівня рентабельності за рахунок зміни середньорічної вартості ОПФ: (44) 3. Зміна рівня рентабельності за рахунок зміни середньорічної вартості залишків оборотних коштів: (45) 4. Загальна зміна рівня рентабельності виробничої діяльності: (46) Той же результат можна одержати як суму змін за рахунок впливу кожного фактора: За результатами проведеного аналізу можна зробити наступні висновки: Найбільше збільшення рівня рентабельності виробничої діяльності відбулося в зв'язку з підвищенням величини балансового прибутку. При збільшенні величини прибутку на 417,55 тис. грн. рівень рентабельності збільшився на 2,83%. За рахунок зменшення середньорічної вартості ОПФ на 1499,41 тис. грн. рівень рентабельності збільшився на 1,68%. Збільшення середньорічної вартості залишків оборотних коштів на 48,9 тис. грн. привело до зменшення рентабельності за рахунок впливу цього фактора на 0,06%. У підсумку загальна зміна рівня рентабельності виробничої діяльності в 2001 р. у порівнянні з 2000 р. склало 4,45%. Тобто, з кожної гривни вартості ОПФ і ОС, підприємство стало одержувати прибутку на 4,45 коп. більше в звітному році в порівнянні з попереднім. Висновок На основі проведеного аналізу господарської діяльності ТОВ ПКФ "Консалекс" можна зробити наступні висновки: 1) Насамперед, не можна не помітити, що результати фінансово-господарської діяльності підприємства в 1998 році помітно покращилися в порівнянні з 1997 р. А саме: ü Фізичний випуск і реалізація продукції збільшилися на 1,34%; ü Виручка від реалізації підвищився на 5,16%; ü Витрати на 1 грн. реалізованої продукції знизилися на 3,60%; ü Прибуток від реалізації продукції збільшилася на 23,45%; ü Рентабельність продажів збільшилася на 17,38%. Усе це говорить про успішне функціонування підприємства в звітному році. Більш того, порівнюючи темпи зростання прибутку і виторги від реалізації, можна зробити висновок, що підприємство йде по інтенсивному шляху розвитку, тобто при не значному росту випуску продукції показники прибутку і рентабельності виросли на досить значну величину. Це говорить про досить ефективне використання підприємством своїх ресурсів. 2) Однак у роботі підприємства є і деякі негативні моменти: ü Підприємство випускає усього лише один вид продукції одного сорту, тобто відсутня диверсифікованість виробництва, унаслідок чого на показниках роботи підприємства може сильно позначитися коливання попиту на його продукцію; ü Частина своєї продукції підприємство реалізує по більш низьких цінах іншим підприємствам у формі взаємозаліків, що негативно позначається на його фінансових результатах; ü Не можна не відзначити деяке збільшення собівартості одиниці продукції в 2001 р. у порівнянні з 2000 р., хоча, швидше за усе воно викликано інфляційними моментами і компенсується ціною, що збільшилася; ü Як показав проведений аналіз, деяка частина ресурсів підприємства 3) У ході аналізу були виявлені резерви зростання прибутку за рахунок декількох факторів: ü За рахунок збільшення обсягу реалізації продукції; ü За рахунок зниження собівартості товарної продукції; ü За рахунок підвищення середньореалізаціойних цін внаслідок оптимізації структури реалізації продукції. За результатами аналізу можна зробити наступні пропозиції: А) По-перше, для одержання максимального прибутку підприємство повинне найбільше повно використовувати знаходяться в його розпорядженні ресурси, і в першу чергу воно повинно використовувати виявлений резерв по виробництву на наявному в нього устаткуванні додаткової продукції. Збільшення випуску знижує витрати на одиницю продукції, тобто витрати на її виготовлення в розрахунку на одиницю продукції знижуються, а отже, знижується собівартість, що в остаточному підсумку веде до збільшення прибутку від реалізації продукції. Ну а крім цього, додаткове виробництво рентабельної продукції вже саме по собі дає додатковий прибуток. Таким чином, при збільшенні випуску і, відповідно, реалізації рентабельної продукції збільшується прибуток у розрахунку на одиницю продукції, а також збільшується кількість реалізованої продукції, кожна додаткова одиниця якої збільшує загальну суму прибутку. Унаслідок цього, збільшення рентабельної продукції, що випускається, за умови її реалізації дає значний приріст обсягу прибутку. У нашому випадку додатковий приріст обсягу продукції, що випускається, може дати підприємству 237,405 тис. грн. додаткового прибутку. Б) Зниження собівартості також значно може збільшити одержувану підприємством прибуток. Як описувалося в попередньому пункті, одним з факторів зниження собівартості є збільшення обсягу продукції, що випускається. Іншими факторами є: ü Злагоджена робота всіх складових виробничого процесу (основного, допоміжного, обслуговуючого виробництва); ü Оптимізація потокових процесів на підприємстві. Пророблений аналіз показав, що після проведення відповідних заходів щодо зниження собівартості підприємство може дістати додатковий прибуток у розмірі 440,000 тис. грн. В) Немаловажним фактором одержання додаткового прибутку є оптимізація структури збуту. При проведенні даної оптимізації питома вага продукції, реалізованої по договірним, більш високих цінах, повинна збільшитися до свого максимального рівня, а в ідеалі - до 100%. Відповідно, частка продукції, реалізованої підприємством іншим організаціям по лінії взаємозаліків по більш низьких цінах повинна бути якнайнижче. Як було показано в ході проведеного аналізу, при впровадженні пропонованих заходів підприємство може дістати додатковий прибуток у розмірі 1007,45 тдс. руб. При цьому рентабельність виробничої діяльності збільшиться на 32,92 %. 3. Визначення резервів збільшення суми прибутку і рентабельності 3.1. Визначення головних внутрішніх і зовнішніх чинників підвищення діяльності підприємства. Резерви збільшення суми прибутку і рентабельності пов'язані з напрямками господарювання підприємства, для керівників і відповідних спеціалістів (менеджерів), важливим є детальне значення масштабів дії, форм контролю та використання найбільш істотних внутрішніх і зовнішніх чинників ефективності на різних рівнях управління діяльністю підприємства. Головний внутрішній і зовнішній чинники підвищення ефективності діяльності підприємства. 1. Технологія. Технологічні нововведення, особливо сучасні форми автоматизації та інформаційних технологій, справляють най статичний вплив на рівень і динаміку ефективності виробництва продукції. 2. Устаткуванню належить провідне місце в програмі підвищення ефективності передовсім виробничої діяльності. Продуктивність діючого устаткування залежить не тільки від його технологічного рівня, а й від належної організації ремонтно-технічного обслуговування оптимальних строків експлуатації, змінності роботи, завантаженні в часі. 3. Матеріали та енергія позитивно впливають на рівень ефективності, якщо розв'язуються проблеми ресурсозбереження, зниження матеріаломісткості та енергоємності продукції, раціоналізується управління запасами матеріальних ресурсів і джерелами постачання. 4. Вироби. Самі продукти праці, їхня якість і зовнішній вигляд (дизайн) також є важливими чинниками. Рівень дизайну має корелювати з корисною вартістю, тобто ціною, яку покупець готовий заплатити за вироби відповідної якості. Проте для досягнення високої ефективності господарювання самої тільки користі товару недостатньо. Пропоновані підприємством для реалізації продукти праці мають з'явитися на ринку в потрібному місці, у потрібний час і за добре обміркованою ціною. У зв'язку з цим суб'єкт діяльності має стежити за тим, щоб не виникало будь- яких організаційних та економічних перешкод між виробництвом продукції (наданням послуг) та окремими стадіями маркетингових досліджень. 5. Працівники. Основним джерелом і визначальним чинником зростання ефективності діяльності є працівники – керівники, менеджери, спеціалісти, робітники. Ділові якості працівників, підвищення продуктивності їхньої праці багато в чому зумовлюється діловим мотиваційним механізмом на підприємстві, підтриманням сприятливого соціального мікроклімату в трудовому колективі. 6. Організація і системи. Єдність трудового колективу, раціональне делегування відповідальності, належні норми керування характеризують добру організацію діяльності підприємства, що забезпечує необхідну специфікацію та координацію управлінських процесів, а отже, вищий рівень ефективності будь-якої складної виробничо-господарської системи. При цьому остання для підтримання високої ефективності господарювання має бути динамічною та гнучкою, періодично реформуватися відповідно до нових завдань, що постають за зміни ситуації на ринку. 7. Методи роботи. За переважання трудомістких процесів досконаліші методи роботи стають достатньо перспективним для забезпечення зростання ефективності діяльності підприємства. Постійне вдосконалення методів праці передбачає систематичний аналіз стану робочих місць та їхню атестацію, підвищення кваліфікації кадрів, узагальнення та використання нагромадженого на інших підприємствах позитивного досвіду. 8. Стиль управління, що поєднує професійну компетентність, діловитість і високу етику взаємовідносин між людьми, практично впливає на всі напрямки діяльності підприємства. Від цього залежить, у якій мірі враховуватимуться зовнішні чинники зростання ефективності діяльності на підприємстві. Відтак належний стиль управління як складовий елемент сучасного менеджменту є дійовим чинником підвищення ефективності діяльності підприємства 9. Державна економічна і соціальна політика істотно впливає на ефективність суспільного виробництва. Основними її елементами є: а) практична діяльність владних структур; б) різноманітні види законодавства; в) фінансові інструменти (заходи, стимули); г) економічні правила та нормативи (регулювання доходів і оплати праці, контроль за рівнем цін, ліцензування окремих видів діяльності); д) ринкова, виробнича і соціальна інфраструктури; е) макроекономічні структурні зміни; є) програми приватизації державних підприємств; ж) комерціалізація організаційних структур виробничої сфери. 10. Інституціональні механізми. Для безперервного підвищення ефективності діяльності всіх суб'єктів господарювання держава має створити відповідні організаційні передумови, що забезпечуватимуть постійне функціонування на національному, регіональному чи галузевому рівнях спеціальних інституціональних механізмів – організацій. Їхню діяльність треба зосередити на: 1) розв'язання ключових проблем підвищення ефективності різних виробничо- господарських систем; 2) практичні реалізації стратегії і тактики розвитку національної економіки на всіх рівнях управління. 11. Інфраструктура. Важливою передумовою зростання ефективності діяльності підприємств є достатній рівень розвитку мережі різноманітних інституцій ринкової та виробничогосподасрької інфраструктури. Інші всі підприємницькі структури користуються послугами інноваційних фондів і комерційних банків. бірж та інших інститутів ринкової інфраструктури. Безпосередній вплив на результативність діяльності підприємства справляє належний розвиток виробничої інфраструктури. 12. Структурні зміни в суспільстві також впливають на показники ефективності на різних рінях господарювання. Найважливішими є структурні зміни економічного та соціального характеру. Головні з них відбуваються в таких сферах: а) склад та технічний рівень основних фондів; б) масштабів виробництва та діяльності; в) склад персоналу за ознаками статі, освіченості, кваліфікації. Лише вміле використання всієї системи перелічених чинників може забезпечити достатні темпи зростання ефективності виробництва. При цьому обов'язковість урахування зовнішніх чинників не є такою жорсткою, як чинників внутрішніх. 3.2. Резерви збільшення прибутку Основними джерелами резервів збільшення суми прибутку є збільшення обсягу реалізації продукції, зниження її собівартості, підвищення якості товарної продукції, реалізації її на більш вигідних ринках збуту і т.д. (мал.3.2). 1. Для визначення резервів зростання прибутку за рахунок резервів збільшення обсягу реалізації продукції необхідно виявлений раніше резерв росту обсягу реалізації продукції помножити на фактичний прибуток у розрахунку на одиницю продукції відповідного виду: На розглянутому підприємстві при існуючому устаткуванні і рівні організації виробництва максимальний обсяг виробництва може досягати значення 2200 тис. бан. у рік. Таким чином, резерв росту обсягу реалізації продукції складає: У звітному році сума прибутку, що приходиться на одиницю продукції склала: (50) Резерв зростання прибутку складає: 2. Резерви збільшення прибутку за рахунок зниження собівартості товарної продукції і послуг підраховуються в такий спосіб: попередньо виявлений резерв зниження собівартості кожного виду продукції збільшується на можливий обсяг її продажів з урахуванням резервів його росту: Розрахунки економістів підприємства показали, що при більш високому рівні організації робочого часу (скорочення простоїв, непродуктивних утрат часу і т.д.), при оптимізації потокових процесів на підприємстві, при більш раціональному використанні основних і оборотних коштів підприємства собівартість можна знизити на 0,20 грн. При цьому прибуток збільшується на наступну величину: (53) 3. Що стосується такого фактора, як якість продукції, то в даному випадку його розглядати недоцільно, оскільки підприємство випускає продукцію тільки одного сорту відповідно до вимог ДСТУ. 4. Аналогічно тому, як був підрахований резерв збільшення прибутку за рахунок зменшення собівартості можна підрахувати резерв збільшення прибутку за рахунок збільшення ціни. Консерви, вироблені підприємством являються товаром, попит на який малоеластчний . Тому при незначному підвищенні відпускної ціни попит на дану продукцію залишиться на колишньому рівні. Звичайно, цей резерв варто використовувати дуже обережно, тому що необгрунтоване підвищення ціни може змусити покупця відмовитися від покупки товару даної фірми. Рівень середньореалізаційних цін може бути збільшений шляхом пошуку більш вигідних ринків збуту, де цю продукцію можливо реалізувати по більш високих цінах. При оптимізації структури ринків збуту на даному підприємстві реально підвищити рівень середньореалізаційних цін на 0,15 грн. Підвищення прибутку в цьому випадку складе: (55) На закінчення аналізу необхідно узагальнити усі виявлені резерви зростання прибутку Таблиця 3.1 Вплив резервів росту прибутку на її зміну
Сві - можливий рівень собівартості і-х видів продукції з урахуванням виявлених резервів зниження; Пф - фактичний прибуток від реалізації продукції; Иф - фактична сума витрат по реалізованій продукції. Резерв підвищення рівня рентабельності складе: Ми бачимо, що після впровадження описаних вище заходів рентабельність виробничої діяльності може збільшитися на 32, 92% і скласти: 58,12 %. 3.3. Резерви збільшення рентабельності Основними джерелами резервів підвищення рівня рентабельності продажів є збільшення суми прибутку від реалізації продукції і зниження собівартості товарної продукції. Для підрахунку резервів може бути використана наступна формула: де Р↑R - резерв росту рентабельності; Rв - рентабельність можлива; Rф - рентабельність фактична; R↑П - резерв зростання прибутку від реалізації продукції; VРПвi - можливий обсяг реалізації продукції з урахуванням виявлених резервів його росту; Список літератури 1. Закон України від 4 лютого 1998 р. "Про підприємництва в Україні". 2. А.М. Поддєрьогін, Фінанси підприємства – К.: 2000. 3. С.Ф. Покропивного, Економіка підприємства – К.: 2000. 4. М.Д. Білик, І.А. Золотко, Податкова система України – К.: 2000. 5. А.Г. Савченко, Г.О. Пухтаєвич, Макроекономіка – К.: 1999. 6. Т.А. Агапова, С.Ф. Серегина, Макроекономика – М.: 2001. 7. Л.Н. Чечевицина, Макроекономіка – Р на Д.: 2000. 8. В.М. Опорин, Фінанси – К.: 1999. 9. В.В. Радіонова, Фінанси – М.: 1996. 10. К.А. Доброзична, Общая теория финансов – М.: 1992. 11. Л.И. Прокопенко, Управление производством – М.: 1990. 12. Некрасов, Державне регулювання економіки – К.: 1998. 13. Михайлова, Державне регулювання – Л.: 1999. 14. Німбах, Гроппейм, - Фінанси – К.: 2000. 15. Стоякова, Финансовый менеджмент – М.: 1999. 16. А.А. Богдановская, Г.Г. Виногоров, О.Ф. Мигун, Анализ хозяйственной деятельности предприятия в промішленности – М.: 1996. 17. Шиншила А.К., Вартакан С.С., Микрюнов В.А., Бухгалтерський учт и финансовый анализ на комерческих пердприятиях – М.: 1996. 18. Краюхина Г.А., Экономический анализ – М.: 1998. 19. Бухгалтерская отчетность ТОВ ВКФ "Консалекс" за 2000 та 2001 г. |
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
(17)
(18)
(22)
або 
(28)
або 
(29)
(30) 
(35) 
(36) 
(37) 
(41) 
(42)
(47)
(48) 
(49) 
(51) 
(52)
(54) 
(57) 
(58) 
(56) 
© 2007 |
|