Курсовая: Конкурентоспроможність торгівельного підприємства

Курсовая: Конкурентоспроможність торгівельного підприємства

Зміст

сторінка

Вступ .........................................................................3

1. Сутність і значення конкурентоспроможності роздрібного

торгівельного підприємства.....................................................4

2. Конкурентоспроможність товару та послуг як запорука

ефективної діяльності суб’єктів ринку..........................................9

3. Аналіз конкурентоспроможності і взаємодій в комерційній

діяльності торгових підприємств...............................................19

4. Проблема підвищення конкурентоспроможності товарів і

Література ........................... 28

Додатки ......................................................................29

Вступ

Одна з найважливіших задач розвитку підприємства і країни в цілому,

нерозривно пов`язана з ефективністю виробництва, забезпечення випуску

необхідної кількості сучасних виробів та покращення якості, досягнення

конкурентоспроможності продукції на ринку.

Загострення конкурентної боротьби (за збут своєї продукції, за місце на

ринку) поміж фірмами-виробниками та торговими організаціями змушує шукати їх

нові засоби впливу на рішення покупців. Одним з таких шляхів є створення

товарів покращенного рівня якості.

Передовий закордонний досвід свідчить, що якість, безперечно, є найбільш

вагомою складовою конкурентоспроможності, але разом з тим, можливості

реалізації продукції, крім якості, визначаються значним числом параметрів і

умов, більшість з яких розповсюджується не тільки на товар, але і на

підприємство, фірму і навіть країну.

Актуальність теми. Протягом багатьох десятків років у нашій країні, в умовах

високої монополізації виробників та торгових представників, регулятором

виробництва продукції був не реальний попит, а - виробництво й

адміністративно-командний механізм розподілу, що регулювали споживання,

формували потреби і випуск показників.

У цих умовах проблема конкурентноздатності підприємства і продукції, у

виробників практично не вставала, а якщо і виникала, то зважувалася лише у

відношенні тієї продукції, що підлягала реалізації на зовнішньому рику.

З розвитком ринкового механізму ця проблема в нашій країні, природно, різко

загострилася, і її вирішення жадало від усіх суб'єктів ринку активного пошуку

шляхів і методів підвищення конкурентноздатності вироблених і споживаних

товарів. У зв'язку з цим у сучасній економіці головним напрямком фінансово-

економічної і виробничо-збутової стратегії кожного торгового підприємства

стає підвищення конкурентноздатності для закріплення його позицій на ринку з

метою одержання максимального прибутку.

Мета роботи: проаналізувати сутність і значення конкурентоспроможності

підприємства.

Поняття конкурентоспроможності інтерпретується і аналізується в залежності

від економічного об`єкту який розглядається. Безумовно, критерії,

характеристики і фактори динаміки конкурентоспроможності на рівні товару,

фірми, корпорації, галузі, національного господарства, або нації мають свою

специфіку. Аналіз конкурентоспроможності може бути проведений для кожного з

рівнів, в залежності від цілей дослідження.

Якщо говорити про поняття конкурентоспроможності на макрорівні, то воно

відображає позиції національної економіки в системі міжнародних відносин,

головним чином в сфері міжнародної торгівлі, і одночасно її здатність

зміцнювати позиції. Це найбільш важливий, але не єдиний аспект поняття

конкурентоспроможності нації. Слід враховувати здатність зберігати і

нарощувати темпи економічного зростання, зайнятості, реальні доходи громадян.

Конкурентоспроможність - це ступінь, з якою нація при справедливих умовах

вільного ринку виробляє товари і послуги, які задовольняють світовим вимогам

і при цьому збільшує доходи своїх громадян.

Рівень конкурентоспроможності нації визначається такими основними факторами, як:

- технологія;

- наявність капіталів;

- наявність людських ресурсів;

- стан зовнішньої торгівлі.

Конкурентоспроможність (взагалі), - як соціально-економічна категорія - це

спроможність, вміння досягати законним шляхом найвищих економічних та

соціальних переваг. З цього визначення виходить важливий практичний висновок

про те, що конкурувати (досягати найвищих економічних та соціальних переваг)

можливо:

а) самому з собою (у часі: результати досягнуті в попередній період

діяльності та результативність за аналогічний останній період суттєво

відрізняються);

б) один з одним (суперництво за досягнення будь-чого);

в) колективу з колективом;

г) продукції даного виду з аналогічною продукцією і таке інше.

Зрозуміло, що конкурентоспроможність виступає не сама по собі, не як

самоціль, а як засіб для створення визначеного товару (продукції), послуг

різного виду.

У цілому конкурентноздатність торгового підприємства це відносна

характеристика, що виражає відмінності розвитку даної фірми від розвитку

конкурентних фірм по ступеню задоволення своїми товарами потреби людей і по

ефективності виробничої діяльності.

Конкурентноздатність торгівельного підприємства характеризує можливості і

динаміку його пристосування до умов ринкової конкуренції.

Конкурентноздатність підприємства залежить від ряду таких факторів, як:

- конкурентноздатність товарів підприємства на зовнішньому і внутрішньому

ринках;

- вид товару та його асортимент;

- місткість ринку (кількість щорічних продажів);

- легкість доступу на ринок;

- однорідність ринку;

- конкурентні позиції підприємств, що вже працюють на даному ринку;

- конкурентноздатність галузі;

- можливість технічних нововведень у галузі;

- конкурентноздатність регіону і країни.

Як показує світова практика ринкових відносин, взаємозалежне вирішення цих

проблем і використання даних принципів гарантує підвищення

конкурентноздатності підприємства.

Щоб повніше зрозуміти суть проблеми, вичленуємо кілька важливих наслідків

цього положення.

1. Конкурентноздатність включає три основні складові. Перша жорстко зв'язана

з виробом як таким і значною мірою зводиться до якості. Друга зв'язана як з

економікою створення збуту і сервісу товару, так і з економічними

можливостями й обмеженнями споживача. Нарешті, третя відбиває все те, що може

бути приємно чи неприємно споживачу як покупцю, як людині, як члену тієї чи

іншої соціальної групи і т.д.

2. Покупець — головний оцінювач товару. А це приводить до дуже важливої в

ринкових умовах істині: всі елементи конкурентноздатності товару повинні бути

настільки очевидні потенційному покупцю, щоб не могло виникнути найменшого

сумніву чи іншого тлумачення у відношенні любого з них. Коли ми формуємо

"комплекс конкурентноздатності", у рекламі дуже важливо враховувати

особливості психологічного виховання й інтелектуальний рівень споживачів,

багато інших факторів особистого характеру. Цікавий факт: майже всі

закордонні посібники по рекламі особливо виділяють матеріал, зв'язаний з

рекламою в малограмотній чи інтелектуально нерозвиненій аудиторії.

3. Як відомо, кожен ринок характеризується «своїм» покупцем. Тому споконвічно

неправомірна ідея про деяку абсолютну, не зв'язану з конкретним ринком,

конкурентноздатністю.

Ринкове господарство, а слідом за ним і його вченими давно і добре зрозуміли,

що намагатися схематично виразити конкурентноздатність товару — це все рівно,

що намагатися схемою показати всю складність і всі тонкощі ринкового процесу.

Для них конкурентноздатність стала просто зручним, що концентрує увагу і

думку терміном, за яким вибудовується вся розмаїтість стратегічних і

тактичних прийомів менеджменту в цілому і маркетингу зокрема.

Конкурентноздатність — не показник, рівень якого можна обчислити для себе і

для конкурента, а потім перемогти. Насамперед — це філософія роботи в умовах

ринку, орієнтована на:

- розуміння нестатків споживача і тенденції їх розвитку;

- знання поведінки і можливостей конкурентів;

- знання стану і тенденцій розвитку ринку;

- знання навколишнього середовища і її тенденцій;

- уміння створити такий товар і так довести його до споживача,

щоб споживач зволів його товару конкурента.

Визначення, аналіз та узагальнення існуючих в науковій та учбовій літературі

основних категорій, щодо конкурентоспроможності дозволяє охарактеризувати

поняття наступним чином.

Конкурентоспроможність продукції - це комплекс споживчих та вартісних

характеристик, які визначають його успіх на ринку, тобто спроможність саме

даного товару бути обміненим на гроші в умовах широкої пропозиції до інших

конкуруючих товаровиробників.

Конкурентоспроможність підприємства слід розуміти, як реальну та

потенційну спроможність, а також наявні для цього можливості підприємства

вивчати попит (ринок), проектувати, виготовляти та реалізувати товари, які по

своїм параметрам у комплексі більш для споживачів, ніж товари конкурентів.

Конкурентоспроможність підприємства - можна розглядати також, як вміння

виготовляти і реалізувати швидко та дешево якісну продукцію в достатній

кількості.

Конкурентоспроможність персоналу, тобто робітників, спеціалістів,

керівників підприємства - це вміння кожного з них і всім разом, як одне ціле,

швидко і ефективно сприймати і реалізувати різні новинки в кожній стадії

життєвого циклу продукції. Це вміння створювати вироби, які відповідають всім

вимогам споживача з найменшими витратами всіх видів ресурсів.

Критерій конкурентоспроможності - важливий елемент апарату даної

категорії. Визначається стабільністю місця на своєму ринку підприємства і його

продукції, а також рівнем продажі продукції підприємства на ринках.

Зразу треба звернути увагу на одну з суттєвих помилок, які роблять наші

підприємства. Вона полягає в тому, що ми зосереджуємо свої зусилля на продажі

окремих видів продукції, порівнюючи їх з закордонними аналогами, - не завжди

кращими, - стараємось перевершити їх по деяких параметрах. А якщо вдалося що-

небудь продати за валюту - радість на ґрунті самообману. Ми не враховуємо, не

приймаємо до уваги головне, - що єдиний критерій конкурентоспроможності

підприємства і його продукції, - стабільне місце їх на ринку, а не разова,

нехай навіть вдала угода.

Звідси, для досягнення цього критерію нам треба змінити акценти, перенести

центр уваги нашої роботи при вирішенні даної проблеми на створення насамперед

конкурентоспроможних персоналу та підприємства. А в цьому тандемі пріоритет

повинен віддаватися персоналу, так як саме в людях зосереджується

конкурентоспроможна сила підприємства.

Тільки в цьому випадку вони (персонал і підприємство) зможуть гнучко і

ефективно реагувати на запити різних споживачів, задовольняючи їх високі

вимоги до тієї або іншої продукції.

З цього можна зробити висновок: у багатогранній практичній діяльності по

досягненню конкурентоспроможності акценти повинні бути розставлені наступним

чином:

1) Конкурентоспроможність персоналу;

2) Конкурентоспроможність підприємства;

3) Конкурентоспроможність продукції (одержана як похідна перших двох).

Зрозуміло, що вся робота повинна проводитися паралельно, енергійно,

відповідними службами, але пріоритет повинен належати персоналу.

В багатогранній роботі по досягненню конкурентоспроможності важливе місце

належить показникам, які повинні характеризувати та давати змогу оцінювати

конкурентоспроможність того чи іншого об`єкту.

Поняття конкурентоспроможності фірми містить у собі великий комплекс

економічних характеристик, визначаючих положення фірми на галузевому ринку

(національному або світовому). Цей комплекс може містити характеристики

товару, які визначаються сферою виробництва, а також фактори, формують у

цілому економічні умови виробництва і збуту товарів фірми.

Конкурентоспроможність продукції і конкурентоспроможність фірми-виробника

продукції відносяться поміж собою як частина і ціле. Можливість компанії

конкурувати на визначеному товарному ринку безпосередньо залежить від

конкурентоспроможності товару і сполуки економічних засобів діяльності фірми,

надаючи перевагу в умовах конкурентної боротьби.

На рівень конкурентоспроможності торгівельної фірми впливає науково-технічний

рівень і ступінь удосконалення технологій продажу, використання новітніх

винаходів та відкриттів, залучення сучасних засобів автоматизації збуту та

збільшення асортименту продукції.

Рівень конкурентоспроможності торгівельної фірми залежить від того, якими

товарами вони торгують, де і як товари споживаються.

Конкурентні позиції фірми на ринку залежать також від тієї підтримки, яку

фірма отримує з боку національних державних органів і інших організацій

шляхом надання гарантій експортних кредитів, їх страхування, звільнення від

податків, надання експортних субсидій, забезпечення інформацією про

кон’юнктуру ринку та ін.

Як правило, конкурентоспроможним є підприємство (фірма), що здатна довгий час

залишатися прибутковим в умовах відкритої ринкової економіки.

До кола показників, які визначають конкурентоспроможність торгівельних фірм,

включаються:

Ø частка на внутрішньому і світовому ринках;

Ø чистий доход на одного зайнятого;

Ø чисельність зайнятих;

Ø кількість основних конкурентів.

Слід вважати, що закордонні дослідники класифікують і визначають для всіх

рівнів цінову і структурну конкурентоспроможність. Остання, іноді,

визначається як "конкурентоспроможність за обсягом", або "загальна

конкурентоспроможність торгових підприємств". Відділення цього типу

конкурентоспроможності відображає той об`єктивний процес, коли міжнародна

конкуренція переміщується із цінової сфери в сферу, де конкурують національні

умови виробництва. Іншими словами, структура конкурентоспроможності являє

собою інтегральне поняття, в якому відображається виробничий, технологічний,

експортний потенціал національної економіки.

2. Конкурентоспроможність товару та послуг як запорука ефективної діяльності

Конкурентноздатність товару – вирішальний фактор його комерційного

успіху на розвитому конкурентному ринку. Це багатоаспектне поняття, що означає

відповідність товару умовам ринку, конкретним вимогам споживачів не тільки по

своїм якісним, технічним, економічним, естетичним характеристиках, але і по

комерційних і інших умовах його реалізації (ціна, терміни постачання, канали

збуту, сервіс, реклама). Більш того, важливою складовою частиною

конкурентноздатності товару є рівень витрат споживача за час експлуатації.

Інакше кажучи, під конкурентноздатністю розуміється комплекс споживчих і

конкуруючих товарів аналогів. І оскільки за товарами стоять їхні виробники,

то можна з повною підставою говорити про конкурентноздатність відповідних

підприємств, об'єднань, фірм, так само як і країн, у яких вони базуються.

Любий товар, що знаходиться на ринку, фактично проходить там перевірку на

ступінь задоволення суспільних потреб: кожен покупець купує той товар, що

максимально задовольняє його особисті потреби, а вся сукупність покупців –

той товар, що найбільше повно відповідає суспільним потребам, ніж конкуруючі

з ним товари.

Тому конкурентноздатність (тобто можливість комерційно вигідного збуту на

конкурентному ринку) товару можна визначити тільки порівнюючи товари

конкурентів між собою. Іншими словами, конкурентноздатність – поняття

відносне, чітко прив'язане до конкретного ринку і часу продажу. І оскільки в

кожного покупця є свій індивідуальний критерій оцінки задоволення власних

потреб, конкурентноздатність здобуває ще й індивідуальний відтінок.

Нарешті, конкурентноздатність визначається тільки тими властивостями, що

становлять помітний інтерес для покупця (і, природно, гарантують задоволення

даної потреби). Усі характеристики виробу, що виходять за рамки цих

інтересів, розглядаються при оцінці конкурентноздатності як ті що не мають до

неї відношення в даних конкретних умовах.

Перевищення норм, стандартів і правил (якщо тільки воно не викликано

майбутнім підвищенням державних і інших вимог) не тільки не поліпшує

конкурентноздатність виробу, але, навпроти, нерідко знижує її, оскільки веде

до росту ціни, не збільшуючи з погляду покупця споживчої цінності, у силу

чого представляється йому марним.

Вивчення конкурентноздатності товару повинне вестися безупинно і

систематично, у тісній прив'язці до фаз його життєвого циклу, щоб вчасно

уловлювати момент початку зниження показника конкурентноздатності і прийняти

відповідні рішення (наприклад, зняти виріб з виробництва, модернізувати його,

перевести на інший сектор ринку). При цьому виходячи з того, що випуск

підприємством нового продукту перш ніж старий вичерпав можливості підтримки

своєї конкурентноздатності, звичайно економічно недоцільний.

Разом з тим будь-який товар після виходу на ринок починає поступово витрачати

свій потенціал конкурентноздатності. Такий процес можна сповільнити і навіть

тимчасово затримати, але зупинити – неможливо. Тому новий виріб проектується за

графіком, що забезпечує його вихід на ринок до моменту значної втрати

конкурентноздатності колишнім виробом. Інакше кажучи, конкурентноздатність

Конкурентноздатність товару – сукупність якісних і вартісних

характеристик товару, що забезпечує задоволення конкретної потреби покупця.

Конкурентноздатним є той товар, комплекс споживчих і вартісних характеристик

якого визначає його успіх на ринку, тобто здатність даного товару бути

виміняним на гроші в умовах широкої пропозиції до обміну інших конкуруючих

товарів-аналогів. Конкурентноздатний товар – синтетичний показник, що відбиває

в собі підсумки багатьох доданків: ефективності роботи конструкторських бюро;

виробничої діяльності підприємств, їхніх суміжників; роботи

зовнішньоекономічних організацій по реалізації експортних товарів на зовнішніх

ринках.

Існує тісний взаємозв'язок між поняттями конкурентноздатність і якість,

конкурентноздатність і технічний рівень, але ставити знак рівності між першим

поняттям і двома іншими неправомірно.

Крива життєвого циклу товару.

Життєвий цикл товару (ЖЦТ) – це період життя товару на ринку від моменту його

появи до моменту його витіснення більш досконалим товаром, тобто фактично до

його повного морального зносу. (Рис.1)

v

Об’єм

продаж

t

впровадження ріст зрілість старіння час

Рис.1 Крива життєвого циклу товару

У своєму житті товар переживає кілька етапів, як правило які плавно

переходять один в іншій. По-перше, це етап впровадження, коли товар є

новинкою на ринку і потребує певний час і значні грошові витрати (особливо на

рекламу), щоб переконати споживача в його комерційних перевагах. По-друге,

етап росту, коли визнання товару на ринку супроводжується швидким збільшенням

попиту на нього. В – третіх, етап зрілості, коли обсяг продажів товару, досяг

свого максимального значення, починає поступово знижуватися. І нарешті, по-

четверте, етап старіння, коли попит на товар на ринку неухильно падає.

Облік ЖЦТ дозволяє оцінювати конкурентноздатність товару в динаміку, що

особливо важливо при розробці товарів-аналогів і принципово нових товарів.

Якщо передбачається почати розробку того чи іншого товару, необхідно

насамперед з'ясувати, у якій стадії ЖЦТ знаходяться його аналоги, які уже

представлені на ринку. Щоб досягти стабільності в продажах, розробку нового

товару доцільно починати ще до того моменту, коли попередній товар вступає в

стадію зрілості. Необхідно підтримувати обсяг продажів на визначеному досить

стабільному рівні. Для цього варто забезпечувати впровадження і ріст

модифікованого чи іншого товару, розробленого до настання старіння вихідного

товару.

У противному випадку буде безповоротно упущений час і знижений потенціал

конкурентноздатності.

Критерії і фактори конкурентноздатності продукції.

Критерій конкурентноздатності – це якісна і (або) кількісна

характеристика продукції, що служить підставою для оцінки її

конкурентноздатності.

Одиничний критерій конкурентноздатності відноситися до однієї з простих

характеристик, що визначають конкурентноздатність. Прикладом є продажна ціна,

ступінь автоматизації приладу.

Комплексний критерій конкурентноздатності відноситься до сукупності

характеристик, що визначають конкурентноздатність. Різновидами комплексного

критерію є груповий і узагальнений критерії.

Груповий критерій конкурентноздатності – це комплексний критерій, що

відноситься до групи характеристик, що визначають конкурентноздатність товару з

тієї чи іншої сторони. Приклади групового критерію:

Груповий критерій може включати в себе:

Ø Рівень якості Ø Імідж Ø Рівень новизни Ø Ціна споживання Ø Інформованість товару

Поняття одиничного і групового критеріїв трохи умовні: у різних умовах

оцінки, що оцінюють конкурентноздатність. Деякі критерії можуть виступати в

ролі одиничних або групових критеріїв. Наприклад, продажна ціна з позиції

споживача одиничний критерій, з позиції підприємства-виробника – групової.

Узагальнений критерій конкурентноздатності – це комплексний

критерій конкурентноздатності, по якому приймають рішення про результати оцінки

конкурентноздатності продукції. Прикладом є рівень конкурентноздатності

продукції, рейтинг товару.

Рис. 2. Класифікація критеріїв конкурентоспроможності

Фактор конкурентноздатності – безпосередня причина, наявність якої

необхідно і досить для зміни одного або кількох критеріїв конкурентноздатності.

Аналіз причин зниження значення окремих критеріїв конкурентноздатності

продукції і установлення факторів (дод. 3), що підвищують конкурентноздатність,

так називаний факторний аналіз, - важливий момент у діяльності

підприємств–виробників і підприємств-продавців.

Рис.3 Загальна схема оцінки конкурентоспроможності товарів та послуг.

Факторний аналіз є частиною загальної схеми (!) оцінки конкурентноздатності,

що проводиться при освоєнні нової продукції.

Формування конкурентноздатності, встановлення, забезпечення і

підтримка необхідного рівня конкурентноздатності товару на всіх етапах його

створення і просування до споживача.

Так, для забезпечення необхідної якості товарів здійснюють вплив на:

ü виробничі фактори (сировина, конструкція, рецептура, технологія);

ü збутові фактори (умови транспортування, збереження);

ü сервісні фактори (дегустація товару й інша допомога у

виборі товару, установка виробу вдома).

Відхилення, що виявляються при оцінці конкурентноздатності, (у негативну

сторону) від товарів – конкурентів спонукують виготовлювача (продавця)

здійснювати коригувальні дії, тобто впливати на фактори з метою поліпшення

значення критеріїв.

Конкуренція товарів можлива тільки при створенні і підтримці конкурентного

середовища, високого ступеня насиченості ринку й обмеженому платоспроможному

попиті.

Найважливішими ознаками товарів-конкурентів служать спільність

функціонального призначення, задоволення аналогічних або однакових потреб,

взаємозамінність. Так, фізіологічну потребу у воді людина може задовольнити

безалкогольними водами, питною водою, соками, фруктово-ягідними напоями,

квасом, морсом і т.п., а також пивом, чаєм і іншими напоями, що є

товарами-конкурентами на конкретному сегменті ринку. Однак вони не будуть

конкурентами на різних географічних сегментах ринку. Так, Кока-Кола, Фанта і

подібні імпортні напої не були конкурентами квасу, морсу й іншим напоям доти,

поки не були представлені на нашому ринку.

Перш ніж дати класифікацію конкуруючих товарів і послуг, необхідно визначити

їхні класифікаційні групування. Раніше ми уже відзначали, що загальним

засобом задоволення потреб є товари в широкому розумінні цього слова. Товари

як засоби задоволення потреб підрозділяються на роди: матеріальні товари,

послуги, роботи (технології), цінні папери і т.п. Рід підрозділяється на

класи і підкласи, що у свою чергу поділяються на групи, підгрупи, види,

підвиди, найменування однорідних об'єктів. Самим нижчим і неподільним

об'єктом класифікації є найменування чи товарні марки і їх модифікації.

У залежності від приналежності товарів і послуг до різних чи тих самих

класифікаційних групувань товари-конкуренти підрозділяються на п'ять видів

рис. 4).

Рис 4. Класифікація товарів-конкурентів

Міжродові товари-конкуренти - матеріальні товари і результати послуг, що

відносяться до різних родів, що задовольняють аналогічні потреби тих самих

споживачів. Їх особливістю є приналежність не тільки до різних родів, але і до

галузей, сфер (наприклад, матеріальні товари як продукція переробних галузей

промисловості і матеріальних результатів послуг, що відносяться до сфери

обслуговування). Основні споживчі властивості таких товарів-конкурентів можуть

бути однаковими або схожими, але в деяких випадках принципово відрізнятися.

Товарні і споживчі сегменти ринку міжродових конкурентів збігаються не цілком.

При маркетингових дослідженнях ринку необхідно враховувати міжродові

конкурентні відносини між варами, часом представленими на різних сегментах

уторованого ринку, але орієнтованими на того самого споживача, тобто на

конкретний споживчий сегмент ринку, на якому визначені потреби можуть бути

задоволені або товарами, або послугами.

Рис. 5. Конкурентні відносини, які пов’язують міжродові товари-конкуренти.

Такі конкурентні відносини (КВ) показані на прикладах ринку борошняних

кондитерських виробів і ринку послуг по виготовленню кондитерських виробів, а

також ринку взуття і ринку побутових послуг по індивідуальному пошиттю взуття

(рис. 5).

Міжродові конкурентні відносини між товарами і послугами виникають тому, що

вони задовольняють однакові потреби і взаємозамінні. Борошняні кондитерські

вироби, вироблені в промисловості і сфері послуг суспільного харчування,

знаходяться в конкурентних відносинах на тому самому сегменті споживчого

ринку. Однак сегмент споживачів послуги по готуванню тортів може бути ширше

за рахунок виготовлення їх по індивідуальних замовленнях у точно позначений

час виконання. У результаті на ринку борошняних кондитерських виробів поряд

із сегментом, на якому існують міжродові конкурентні відносини, можливий

сегмент, де ці відносини відсутні (вироби, виготовлені на замовлення).

Аналогічна ситуація виникає і на ринку взуття, де міжродовими товарами-

конкурентами виступає взуття, яке випускається серійно підприємствами

взуттєвої промисловості, взуття, виготовлене по індивідуальному пошиттю, і

відремонтоване взуття, що є результатом послуги по його ремонту. При

обмеженій платоспроможності споживач, що ремонтує взуття, не купить замість

нього нове.

Вільний від конкуренції сегмент ринку взуття буде представлений продукцією,

виготовленою в особливих випадках по індивідуальному замовленню. Споживачі

такої послуги можуть віддавати їй перевагу в зв'язку з тим, що їм потрібно

взуття нестандартних розмірів або особливого фасону, яке не випускає

промисловість.

Таким чином, ринок товарів, що серійно випускаються, і ринок продукції як

результату послуг у певній мірі збігаються. На цьому співпадаючому сегменті

виникають міжродові конкурентні відносини між товарами і послугами. Однак є

сегменти товарного ринку і ринку послуг, що не перетинаються. Цей вільний

сегмент представлений продукцією, виготовленою по індивідуальних замовленнях

споживачів, що по певних причинах не можуть або не хочуть споживати серійно

вироблені товари. На таких сегментах конкурентні відносини між виробниками

продукції і виконавцями послуг не виникають.

Міжгрупові товари-конкуренти — товари (або послуги) різних однорідних

груп, що задовольняють аналогічні або однакові потреби за рахунок спільності

функціонального призначення. Їх особливостями є приналежність до різних груп

одного роду (або товари, або послуги), а також спільність функціонального

призначення при розбіжності інших споживчих властивостей і показників. Їх

товарні і споживчі сегменти в основному збігаються.

Так, ті самі аналогічні або однакові фізіологічні потреби можуть задовольняти

різні однорідні групи продовольчих або непродовольчих товарів. Енергетичні

потреби організму можна задовольнити практично за рахунок багатьох груп

харчових продуктів. Туристичні послуги можуть бути конкурентами рекреаційних

послуг будинків відпочинку, тому що вони теж задовольняють потреби у

відпочинку. Результатом міжгрупові конкурентних відносин є міжгрупові товари

або послуги-конкуренти.

Внутрігрупові товари-конкуренти — товари (або послуги) однорідних груп,

що задовольняють однакові потреби, але відрізняються асортиментною

приналежністю до різних видів.

Таким чином, різна видова приналежність товарів однорідних груп, різниці по

деяких споживчих властивостях (в основному ергономічним і естетичним),

спільність функціонального призначення складають особливості внутрігрупових

конкурентів. Товарні і споживчі сегменти внутрігрупових конкурентів

збігаються, але можливі розбіжності по окремим підсегментам і нішах.

Прикладом внутрігрупових конкурентів можуть служити різні види хліба (житній,

житньо-пшеничний, пшеничний), макаронних виробів (макарони, локшина,

вермішель і т.д.), алкогольних напоїв (горілки, лікери, настойки, наливки,

вина й ін.). Однак не всі товари однієї групи можуть вступати у внутрігрупові

конкурентні відносини. Такі відносини виникають тільки у товарів одного

функціонального призначення. Наприклад, у групі молочних товарів молоко,

вершки, кисломолочні напої відносяться до внутрігрупових конкурентів, а сир,

вершкове масло, морозиво, молочні консерви і продукти дитячого харчування не

є конкурентами, оскільки мають різне харчове призначення і задовольняють

різні органолептичні, енергетичні й інші потреби.

Отже, приналежність товарів або послуг до однорідної групи ще не означає

обов'язковість виникнення внутрігрупової конкуренції.

Внутрішньовидові товари-конкуренти — товари (або послуги) одного виду, що

задовольняють однакові потреби.

До особливостей внутрішньовидових конкурентів-товарів (або послуг)

відноситься приналежність до одного виду, але різним підвидам або торговим

маркам, що мають однакове функціональне призначення. Розходження між цими

товарами полягають у неоднакових рівнях якості, у тому числі і за

органолептичними показниками, у різних найменуваннях і/або товарних марках.

Для окремих підвидів, найменувань і/або торгових марок ці розходження можуть

бути обумовлені і соціальним призначенням (наприклад, престижністю товарної

марки). Прикладом внутрішньовидових конкурентів можуть служити різні торгові

марки пива (Жигулівське, Рогань, Чернігівське, Хайнекен, Балтика і т.д.),

горілки (Столична, Гетьман, Неміров, Мягков, Пшенична і т.д.), чаю (Майський,

Імператорський, Батік, Принцеса Канді, Бадьорість і т.д.).

Конкуруючі товари тих самих або різних видів можуть випускати різні

підприємства-виготовлювачі. Тоді між ними виникають міжфірмові конкурентні

відносини і з'являються міжфірмові товари-конкуренти однорідних і різнорідних

груп.

Міжфірмові товари-конкуренти — товари (або, послуги) однорідних і

різнорідних груп тих самих або різних видів, вироблені різними фірмами, але

задовольняючі аналогічні або однакові потреби.

Особливостями цих товарів є однакове функціональне призначення, незважаючи на

розходження інших споживчих властивостей, здатність задовольняти однакові

основні потреби, що і створює передумови для боротьби за обмежений

платоспроможний попит. По асортиментній приналежності такі конкуруючі товари

можуть мати розходження (наприклад, пиво і газовані фруктово-ягідні напої), а

можуть бути одного виду і найменування (наприклад, торти Пташине молоко,

Київський і інші вироблять багато кондитерських фабрик, а також цехи

підприємства суспільного харчування; ковбаси Докторську, Молочну, Краківську

і т.д. — також різні підприємства-виробники).

Таким чином, на насиченому ринку між товарами і/або послугами однорідних і

різнорідних груп і видів виникають конкурентні відносини, обумовлені

боротьбою за обмежений обсяг платоспроможного попиту і, що виражаються у

формі різних видів конкуренції.

В умовах конкурентного середовища прояв закону єдності і боротьби

протилежностей знаходить вираження в прагненні суб'єктів, що хазяюють,

розширювати й обновляти асортимент вироблених і реалізованих товарів для

більш повного задоволення потреб, що приводить до виникнення конкурентних

відносин між товарами що раніше випускали і новими товарами.

3. Аналіз конкурентоспроможності і взаємодій в комерційній діяльності

торгових підприємств.

Існує цілий ряд методик оцінки конкурентоспроможності з урахуванням як

цінових, так і нецінових факторів. Особливу роль при аналізі

конкурентоспроможності експортної продукції відіграє фактор часу. Приймається

до уваги так звана теорія "життєвого циклу" товару.

В практиці проведення оцінки конкурентоспроможності, в основному,

аналізуються технічні параметри (наприклад показники потужності,

вантажопідйомність, надійність і тип), менше уваги приділяється економічним

показникам таким як ціна, витрати виробництва, вартість споживання,

ефективність експорту, тощо. За однією з існуючих методик рівень

конкурентоспроможності товару визначається як співвідношення продажної ціни

експортного товару до "еталонної ціни", або середньозваженої ціни

аналогічного товару, який користується найбільшим попитом на даному ринку.

В практиці закордонних фахівців існують спеціальні індикатори та методи

визначення цінової конкурентоспроможності за даний період. Визначення цінової

конкурентоспроможності на внутрішньому національному ринку, як правило,

проводиться шляхом порівняння цін внутрішнього ринку і цін імпортних товарів,

або світових цін. На зарубіжному ринку співставляють три показники: витрати

виробництва в національній валюті; обмінні курси валют; розміри прибутків

(різниця між продажною ціною на ринку і витратами виробництва).

З нашої точки зору слід привернути увагу фахівців до розгляду питання КС

товару у тому вигляді, як воно подається у монографії "Пути повышения КС

экспорнной продукции" під редакцією В.Я.Маштабея. Розглядаючи КС, як

відповідність товару умовам ринку по технічним, економічним, комерційним та

іншим характеристикам, він пов`язує воєдино поняття "якість", "технічний

рівень", "конкурентоспроможність". Загальна кількість цих показників досягає

400.

Автори виділяють такі групи техніко-економічних показників, які

характеризують складний виріб на ринку споживання:

- властивості виробу на стадії попиту, а саме - економічна ефективність його

використання (наприклад, потужність обчислення, довгостроковість,

амортизація, ремонтоздатність, тощо);

- характеристики виробу з точки зору можливості його використання в комплексі

з машинами та зручності експлуатування (технічні параметри, площа, тощо);

- характеристики виробу на стадії цього збуту (зовнішній вигляд, вид

пакування, тощо);

- інші ознаки (наприклад, престижність).

Наведені групи показників поділяють на два основних види: технічні та

економічні. В свою чергу, вони відповідно поділяються на параметри

ергоекономічні, естетики, відповідності стандартам та законодавству, а також

на параметри, які визначають рівні окремих елементів ціни попиту (додаток 2).

Неабияку роль у визначенні КС продукції відіграє кон’юнктурна інформація.

Велике значення мають показники темпів зростання продажу, частка ринку та

темпи її зростання, обсяги експорту, тощо.

Для оцінки конкурентоспроможності фірми, використовують деякі чисельні

показники, які свідчать про ступінь стійкості положення фірми, спроможності

виготовляти продукцію, яка користується попитом на ринку й забезпечує фірмі

одержання намічених та стабільних кінцевих результатів. До ряду таких

показників відносяться:

- відношення вартості реалізованої продукції до її кількості за поточний

період. Збільшення цього співвідношення обсягів реалізованої продукції;

- відношення прибутку до загальної вартості продажу (profit to sales).

Підвищення цього показника свідчить про підвищення рівня КС фірми;

- відношення загальної вартості продажу та вартості нереалізованої продукції

(sales to finished goods) свідчить про спад попиту на продукцію фірми та

затоварювання готової продукції;

- відношення загальної вартості продажу та вартості матеріальних виробничих

запасів (sales to inventories) показує, що сталося, або зниження попиту на

готову продукцію, або збільшення запасів сировини. Зменшення цього показника

свідчить про уповільнення обігу запасів;

- відношення обсягу до суми дебіторської заборгованості (sales to

receivables) показує, яка частка реалізованої продукції поставлена покупцями

на основі комерційного кредиту.

Фірма, яка має більш низькі витрати виробництва, отримує більш великий

прибуток, що дозволяє розширювати обсяги виробництва, підвищувати його

технічний рівень, економічну ефективність та якість продукції, а також

удосконалювати систему збуту. В результаті КС такої фірми та виробляємої

продукції підвищується, що сприяє збільшенню її частки на ринку за рахунок

інших фірм, які не мають таких фінансових та технічних можливостей.

Важливе значення має аналіз витрат обігу, який обчислюється шляхом відношення

величини збутових витрат до розмірів прибутку.

Аналіз витрат обігу дозволяє викрити невиробничі витрати по всій системі

товарного руху від продавця до покупця.

Таким чином, оцінка КС фірми на конкурентному ринку, або його сегменті,

побудовані на ретельному аналізі технологічних, виробничих, фінансових та

збутових можливостей фірми. Вона є останнім етапом маркетингового дослідження

та покликана з`ясувати потенційні можливості фірми і заходи, які фірма

повинна вжити для забезпечення КС позицій на конкурентному ринку.

Така оцінка повинна містити наступні показники:

· потреба у капіталовкладеннях фактичних та перспективу як в

цілому, так і по окремим видах продукції і по конкретних ринках;

· асортимент КС продукції, її обсяги та вартість (продуктова

диференціація);

· набір ринків або їх сегментів для кожного продукту (ринкова

диференціація);

· потреба у засобах на формування попиту та стимулювання збуту;

· перелік заходів та засобів, якими фірма може забезпечити собі

перевагу на ринку;

· створення заохочуючого уявлення про фірму у покупців,

виготовлення високоякісної продукції, постійне оновлення продукції на основі

власних розробок та винаходів, забезпечених патентним захистом, добропорядне

та чесне виконання зобов`язань за угодами по відношенню терміну постачання

товарів та послуг.

Результати досліджень беруться за основу при розробці стратегії фірми, її

технічної, асортиментної та збутової політики.

Проведення економічного дослідження та використання великого набору

показників неможливе без використання комп`ютерної техніки.

У сучасних умовах виникає необхідність у зміні орієнтації і критеріїв оцінки

розроблювальної і продукції, що випускається.

Під конкурентноздатністю товару розуміється сукупність його якісних і

вартісних характеристик, що забезпечує задоволення конкретної потреби покупця

і вигідно для покупця відрізняє від аналогічних товарів – конкурентів.

Конкурентноздатність визначається сукупністю властивостей продукції, що

входять до складу її якості і важливих для споживача, що визначають витрати

споживача по придбанню, споживанню й утилізації продукції. Загальна схема

оцінки конкурентноздатності представлена на рис.3.

Оцінка конкурентноздатності починається з визначення мети дослідження:

v якщо необхідно визначити становище даного товару в ряді аналогічних, то

досить провести їх пряме порівняння по найважливіших параметрах;

v якщо ціллю дослідження є оцінка перспектив збуту товару на конкретному

ринку, то в аналізі повинна використовуватися інформація, що включає

відомості про вироби, що вийдуть на ринок у перспективі, а також відомості

про зміну діючих у країні стандартів і законодавства, динаміки споживчого

попиту.

Незалежно від цілей дослідження, основою оцінки конкурентноздатності є

вивчення ринкових умов, що повинне проводитися постійно, як до початку

розробки нової продукції, так і в ході її реалізації. Задача стоїть у

виділенні тієї групи факторів, що впливають на формування попиту у

визначеному секторі ринку:

Oрозглядаються зміни у вимогах постійних замовників продукції;

Oаналізуються напрямки розвитку аналогічних розробок;

Oрозглядаються сфери можливого використання продукції;

Oаналізується коло постійних покупців.

Вищевикладене має на увазі “комплексне дослідження ринку”. Особливе місце у

вивченні ринку займає довгострокове прогнозування його розвитку. На основі

вивчення ринку і вимог покупців вибирається продукція, по якій буде

проводитися аналіз чи формулюються вимоги до майбутнього виробу, а далі

визначається номенклатура параметрів, що беруть участь в оцінці.

При аналізі повинні використовуватися ті ж критерії, якими оперує споживач,

вибираючи товар. По кожній із груп параметрів проводиться порівняння, що

показує наскільки ці параметри близькі до відповідного параметру потреби.

Аналіз конкурентноздатності починається з оцінки нормативних параметрів. Якщо

хоча б один з них не відповідає рівню, що запропонований діючими нормами і

стандартами, то подальша оцінка конкурентноздатності продукції недоцільна,

незалежно від результату порівняння по інших параметрах. У той же час,

перевищення норм і стандартів і законодавства не може розглядатися як

перевага продукції, оскільки з погляду споживача воно часто є марним і

споживчої вартості не збільшує. Виключення можуть скласти випадки, коли

покупець зацікавлений у деякому перевищенні діючих норм і стандартів у

розрахунку на жорсткість їх у майбутньому.

Провадиться підрахунок групових показників, що у кількісній формі виражають

розходження між аналізованою продукцією і потребою по даній групі параметрів

і дозволяє судити про ступінь задоволення потреби по цій групі.

Розраховується інтегральний показник, що використовується для оцінки

конкурентноздатності аналізованої продукції по всіх розглянутих групах

параметрів у цілому.

Результати оцінки конкурентноздатності використовуються для вироблення

висновку про неї, а також - для вибору шляхів оптимального підвищення

конкурентноздатності продукції для рішення ринкових задач.

Однак факт високої конкурентноздатності самого виробу є лише необхідною

умовою реалізації цього виробу на ринку в заданих обсягах. Варто також

враховувати форми і методи технічного обслуговування, наявність реклами,

торгово-політичні відносини між країнами і т.д.

4. Проблема підвищення конкурентоспроможності товарів і послуг на ринку.

У міжнародній практиці вважається доцільним випускати не один виріб, а їх

досить широкий параметричний ряд, що утворить асортиментний набір. Чим обширнее

параметричні ряди й асортиментні набори, тим вище імовірність того, що покупець

знайде для себе оптимальний варіант закупівлі. Наприклад, випускають

автонавантажувачі того самого типу, але відрізняються друг від друга

вантажопідйомністю, швидкістю, радіусом розвороту і т.п. Кожному споживачу з

урахуванням конкретних умов його роботи необхідні визначені експлуатаційні

параметри автонавантажувачів, що купуються. Якщо продавець здатний їх

забезпечити, покупка відбудеться, якщо ні - покупець буде шукати іншого

продавця.

Щоб оцінити конкурентноздатність товару, необхідно вирішити широке коло

питань і насамперед одержати об'єктивну інформацію про ті ринки, де вже

реалізується чи пропонується збувати товар, про його конкурентів. Аналізу

ринків приділяється основна увага. Особливо це відноситься до оцінки тих

потреб, що передбачуваний товар не задовольняє, до виявлення негативних і

позитивних властивостей цього товару, що відзначають споживачі. На закінчення

зважується питання, чи відповідає в даний момент вироблена продукція по

технічному рівні і якості вимогам кінцевих споживачів, і оцінюється

конкурентноздатність її в результаті комплексного дослідження ринку.

Виходячи з оцінки існуючої і перспективної конкурентноздатності товару

приймається рішення про подальшу виробничо-збутову політику:

• чи продовжувати виробництво даного товару і його збут;

• чи провести модернізацію для перетворення товару в товар ринкової новизни;

• чи зняти його з виробництва і приступити до випуску нового товару.

Чи варто приступити до пошуку нового ринку збуту з урахуванням достатності

фінансових і матеріальних ресурсів, наявності товаропровідної і збутової

мережі, можливостей забезпечення сервісу проданого товару.

При виборі шляхів підвищення конкурентноздатності товару нерідко буває дуже

своєчасним рішення не про запуск нового, не про зняття з виробництва морально

застарілого, а про модифікацію товару. Рішення про модифікацію товару

приймається з метою задоволення особливих вимог покупців для одержання

більшого прибутку.

Безперечним є і розвиток такого напрямку підвищення конкурентноздатності

товару, як своєчасне надання комплексу послуг, зв'язаних зі збутом і

використанням машин, устаткування й іншої промислової продукції які б

забезпечували їхню постійну готовність до високоефективної експлуатації,

тобто сервісне обслуговування. При вмілій організації сервіс є вирішальним

чинником підвищення конкурентноздатності товару, тому що ціни на запасні

частини в 1,5 - 2,0 рази нижче, ніж ціни на комплектуючі, використовувані у

виробництві.

У вирішенні задач підвищення конкурентноздатності продукції з кожним роком

все зростаюче значення набуває проблема вибору, і освоєння нових ринків

збуту. У зв'язку з цим на будь-якому підприємстві дуже важливі аналітико-

пошукові зусилля в цій області. Нові ринки збуту вирішальним образом можуть

змінити конкурентноздатність товару і рентабельність збутової діяльності.

Зрозуміло, що, впроваджуючи товар на новий ринок, можна продовжити життєвий

цикл товару. Сезонні коливання в попиті можуть сприяти успішній реалізації

того самого товару в різних точках планети. А збільшення обсягу продажів на

нових ринках дозволить знизити витрати виробництва на одиницю продукції,

насамперед за рахунок використання дешевої робочої сили, досить низьких

рівнів податків і митних податків і ряду інших факторів на нових ринках

збуту. У зв'язку з цим дуже важливо для подальшого розвитку

конкурентноздатності товару (перш ніж перейти до нового, його модифікації,

зняттю з виробництва) спробувати вийти з ним на новий ринок збуту, тому що на

внутрішньому його конкурентноздатність різко упала.

У результаті оцінки конкурентноздатності продукції можуть бути прийняті

наступні шляхи підвищення конкурентноздатності:

Oзміна складу, асортименту, структури застосовуваних матеріалів (сировини,

напівфабрикатів), що комплектують виріб або конструкції продукції;

Oзміна порядку проектування продукції;

Oзміна технології виготовлення продукції, методів випробувань, системи

контролю якості виготовлення, збереження, упакування, транспортування,

монтажу;

Oзміна цін на продукцію, цін на послуги, по обслуговуванню і ремонту, цін на

запасні частини;

Oзміна порядку реалізації продукції на ринку;

Oзміна структури і розміру інвестицій у розробку, виробництво і збут продукції;

Oзміна структури й обсягів коопераційних постачань при виробництві продукції

і цін на комплектуючі вироби і складу обраних постачальників;

Oзміна системи стимулювання постачальників;

Oзміна структури імпорту і видів імпортованої продукції.

Стратегія підвищення якості товару є найважливішою складовою частиною

стратегії фірми. Об'єктами прогнозування є показники якості товару, що

уступають аналогічним показникам товарів конкурентів.

10 етапів для підвищення якості по Джозефуі М.Джурану.

1. Сформуйте усвідомлення потреби в якісній роботі і створіть можливість для

поліпшення якості.

2. Установіть цілі для постійного удосконалювання діяльності.

3. Створіть організацію, що буде працювати над досягненням цілей, створивши

умови для визначення проблем, вибору проектів, сформувавши команди і вибравши

координаторів.

4. Надайте навчання всім співробітникам організації.

5. Виконуйте проекти для вирішення проблем.

6. Інформуйте співробітників про досягнуті поліпшення.

7. Виражайте своє визнання співробітникам, які внесли найбільший внесок у

поліпшення якості.

8. Повідомляйте про результати.

9. Реєструйте успіхи.

10. Запроваджуйте досягнення, яких Вам удалося домогтися протягом року,

у системи і процеси, що регулярно функціонують в організації, тим самим,

закріплюючи їх.

Сім успішних факторів якості:

1. фокус на споживача;

2. фокус на процес і його результати;

3. управління участю/відповідальністю;

4. безупинне поліпшення;

5. проблеми, що залежать від робітників, повинні складати не більш 20 %;

6. проведення вимірів;

7. постійно діючі наскрізні функціональні наради, що представляють собою

постійно діючі команди по поліпшенню якості.

Висновок

Конкурентоспроможність, - як соціально-економічна категорія - це

спроможність, вміння досягати законним шляхом найвищих економічних та

соціальних переваг. Поняття конкурентоспроможності інтерпретується і

аналізується в залежності від розглядаємого економічного об`єкту. У

багатогранній практичній діяльності по досягненню конкурентоспроможності

акценти повинні бути розставлені наступним чином:

1) Конкурентоспроможність персоналу;

2) Конкурентоспроможність підприємства;

3) Конкурентоспроможність продукції (одержана як похідна перших двох).

Зрозуміло, що вся робота повинна проводитися паралельно, енергійно,

відповідними службами, але пріоритет повинен належати персоналу.

В багатогранній роботі по досягненню конкурентоспроможності важливе місце

належить показникам, які повинні характеризувати та давати змогу оцінювати

конкурентоспроможність того чи іншого об`єкту.

Як показало проведене дослідження, нараховується багато параметрів, які

повинні знаходитися в полі зору керівництва підприємства, як найважливіші

об`єкти управління. Разом з тим, задаючись параметрами конкурентоспроможності

для того або іншого об`єкту, необхідно постійно турбуватися про створення

належних умов, які забезпечують досягнення потрібних параметрів

конкурентоспроможності.

Умови (обставини, від яких будь-що залежить) виступають, таким чином, другою

основоположною складовою категорією конкурентоспроможності. Вони охоплюють

широкий спектр технічних, технологічних, організаційних, економічних,

соціальних, кадрових, правових, ідеологічних відносин, які складаються в

процесі функціонування господарського механізму підприємства. Створення всіх

необхідних умов для досягнення конкурентоспроможності об`єктів - первинна

турбота керівництва і всього персоналу підприємства.

Але успіх нашого, та інших підприємств буде залежати від Державної політики.

Основним завданням Держави має бути створення такого економічного,

політичного та правового середовища, інституційної інфраструктури, які б

стримували перспективні конкурентоспроможні товари. В першу чергу це

стосується визначення та проведенням реформ господарської діяльності в умовах

переходу до нової моделі розвитку економіки, створення ефективної експортно-

імпортної стратегії, політики таможні, валютно-фінансові, та інших, які б

враховували національні інтереси та інтереси виробників.

У той же час існують визначені шляхи підвищення їхньої конкурентноздатності,

пов'язані з економічними критеріями: зменшення торгових надбавок на товари і

зниження тарифів на послуги за рахунок використання внутрішніх резервів,

економії витрат на процеси обслуговування без зниження рівня їх якості, що

дозволить установити більш низькі ціни при реалізації товарів і наданні

послуг.

Обмеження активного впливу на підвищення конкурентноздатності товарів і

послуг у сфері обслуговування вимагає обґрунтованого добору і застосування

методів забезпечення конкурентноздатності, які необхідно розглядати як

найбільш ефективні шляхи підвищення конкурентноздатності.

Одним зі шляхів підвищення конкурентноздатності товарів і послуг у сфері

обслуговування є забезпечення їх організаційного й інформаційного

підкріплення у формі надання додаткових сервісних послуг, а також доведення

до споживачів необхідної і достовірної інформації. Крім того, підвищити

конкурентноздатність товарів і послуг у сфері виробництва й обслуговування

можна шляхом розробки і впровадження систем забезпечення

конкурентноздатності.

Література

1. Белоус О.П., Панченко Е.Г. Менеджмент: конкурентоспособность и

эффективность. К., "Знание Украины",1992 г., 40с.

2. Герасимчук В.И. Розвиток підприємства. Діагностика, стратегія,

ефективність. К., 1995 р., 268 с.

3. Герчикова И.Н. Менеджмент : Учебник .- М.: Банки и биржи ЮНИТИ,

1994. 685 с. : ил.

4. Дикань В. Управління якістю як фактор конкурентноспособності

підприємств\\ Економіка України.- 1996.- №1.- с.43-48

5. Економіка підприємств : Підручник .- В 2т. \ За ред.

С.Ф.Покропивного, - К.: Вод-во “Хвиля - Прес” , Донецьк : Мале підприємство

“Поиск” . Т-во Кноголюбів, 1995 - 400 с.

6. Кулагина Н.А. Способы оценки конкурентноспособности продукции

(работы услуги) как фактор роста эффективности производства. Проблемы

статистики и рыночных отношений. М., 1992 г. с, 50-57

7. Кредисов А. Чи конкурентноспроможні наші товари ? ( Про економіку

України) \\ Політика і час. - 1994- №8- с. 37-41

8. Львов Н.А. Маркетинг - ключ к решению проблемы

"Конкурентноспособность"." Стандарты и качество", 1990 г., №9, с 21-25.

9. Маштабет В. и др. Пути повышения конкурентноспособности экспортной

продукции. К., "Наукова думка" , 1988

10. Уотармен Р. Фактор обновления. Как сохраняют конкурентноспособность

лучшие компании. М., "Преса", 1988, 368 с.

11. Коммерческая деятельность. Учебник Ф.П.Половцева. М.:

«Инфра-М», 2000 г.

12. Коммерческая деятельность. Учебник Ф.Г.Панкратов, Т.К.Серегина. М.:

ИВЦ «Маркетинг», 2000 г.

13. Торговое дело: экономика и организация. Учебник под общ. Ред.

Л.А.Брагиной и Т.П.Данько. М.: «Инфра-М», 1997 г.

Додатки

Додаток 1.

Схема забезпечення конкурентноздатності.

Додаток 2.

Показники конкурентоспроможності.

Додаток 3.

Макроекономічні фактори конкурентоспроможності товару.