Курсовая: Теневой сектор экономики Украины

Курсовая: Теневой сектор экономики Украины

Міністерство освіти і науки України

Запорізька державна інженерна академія

Кафедра економічної теорії

Курсова робота на тему:

„Причини, форми, наслідки функціонування

тіньового сектора економіки України”

Виконала: студентка гр. ЕК-2-03д

Носко Ксенія

Перевірила: Троян О.В.

Запоріжжя, 2003р.

Зміст

Вступ___________________________________________________________3

Глава 1. Сутність та форми тіньової економіки________________________5

1.1Визначення поняття тіньової економіки та її форми _________________5

1.2. Історія тіньової економіки______________________________________9

1.3.Розвиток тіньової економіки як процесу__________________________12

1.4. Масштаби тіньової економіки__________________________________15

Глава 2. Особливості функціонування тіньового сектору в Україні ______18

2.1.Причини виникнення тіньової економіки_________________________18

2.2. Наслідки функціонування тіньової економіки в Україні ____________21

2.3.Розробка методів ліквідації тіньової економіки, як негативної

частини економіки України _______________________________________24

Висновки ______________________________________________________26

Список використаної літератури___________________________________32

Вступ

На протязі сторіч всі країни світу ведуть нескінченну боротьбу з тіньовою

економікою. Її вивчають, з нею домовляються, умовляючи вийти на світ, з нею

борються. І все ж вона існує. Як суспільне явище тіньова економіка притаманна

усім країнам незалежно від моделі та рівня соціально-економічного розвитку.

Практика засвідчує, що доки існуватиме державна форма організації суспільного

життя, а держава у той чи інший правовий спосіб впливатиме на економічний

розвиток шляхом реалізації бюджетної, податкової, грошово-кредитної, валютної

політики тощо, доти зберігатиметься й тіньова економіка. Суттєво може

змінюватися лише її питома вага, роль, яку вона відіграє у суспільному житті,

а також механізм її взаємодії з легальною економікою.

Треба зауважити, що різке зростання інтересу до проблеми тіньової економіки

збігається, як правило, в часі з кризовими тенденціями або затяжним

економічним спадом у ряді країн, у тому числі й економічно розвинених.

У наукових колах розвинутих країн вже в 70-х роках почала домінувати думка,

що тіньова економіка не тільки складає помітну частину всієї економічної

діяльності, але і продовжує неухильно зростати. У зв’язку з цим, з початку

80-х років парламентами і урядами деяких країн були створені спеціальні

робочі групи по вивченню тіньової економіки. Такі групи функціонують в

Австрії, Англії, Голландії, Португалії, США, Франції, Швеції та в інших

країнах. Вони вивчають сфери існування, діяльності, розміри і тенденції

розвитку тіньової економіки.

Тіньова економіка в Україні - це не відокремлене явище, а результат системної

кризи економіки. При переході від соціалістичних форм організації економіки

до ринкових відбулася реструктуризація тіньового сектора економіки, відбувся

його масштабний розвиток і його пристосування до нових умов соціального

існування. Тіньова економіка в Україні має суттєве поширення у всіх сферах

економічної діяльності. Найбільш корумпованими виявилися установи та

організації Державтоінспекції, митниці, міліції та податкової інспекції.

Тіньова економіка у поєднанні з організованою злочинністю та корупцією

становлять загрозу для економічної та національної безпеки держави.

Ситуація, що склалася на цей час в Україні внаслідок масштабно-вибухового

поширення такого явища, як тіньова економіка, потребує глибоких і комплексних

наукових досліджень цього найбільш своєрідного феномена перехідної (і не

тільки перехідної) економіки.

Проте, наукові дослідження тіньової економіки пов’язані з чималими труднощами

як теоретичного, так і практичного характеру. Це пояснюється тим, що тіньова

економіка являє собою значно складніший об’єкт дослідження, ніж економіка

офіційна.

Вагомою проблемою, що ускладнює дослідження тіньової економіки, є суттєва

нестача, а нерідко і повна відсутність необхідних інформаційно-статистичних

даних. Дослідженням перешкоджає або кон’юнктурне відомче приховування

необхідної наявної інформації, або фактична неможливість застосування

загальноприйнятих підходів до предметного дослідження суб’єктів і об’єктів

системи тіньових економічних відношень та характерних особливостей

функціонування внутрішніх структур і складових механізмів зазначеного

економічного укладу.

У зв’язку з таким тяжким економічним становищем нашої країни, метою нашої

роботи буде вивчення поняття тіньової економіки; на підставі яких чинників

вона набула форми великомасштабного всепроникаючого явища? Які причини,

закономірності, форми проникнення у всі сфери організаційно-управлінського і

суспільно-економічного життя? Наслідки діяльності тіньового сектору, а також

розробка спеціальної програми на питання про те, що? і як? робити

українському правлінню, щоб сонце економічного благополуччя засяяло над

просторами вітчизни, розганяючи тінь.

Глава 1. Сутність та форми тіньової економіки

1.1. Визначення поняття тіньової економіки та її форми

Економіка України знаходиться у перехідному періоді становлення ринкового

середовища. Недосконалість законодавчого забезпечення, залишки минулої

командно-адміністративної системи породили феномен “тіньової” економіки, яка

набула значних масштабів, що становить загрозу економічній безпеці країни.

Спад економіки, посилення соціальної напруги пояснюються впливом тіньового

сектора.

Що ж розуміють під тіньовою економікою? Існує чимало визначень "тіньової"

економіки. Незважаючи на певні розходження, всі спеціалісти сходяться на

тому, що до неї слід віднести ті види діяльності, які не піддаються прямому

контролю і спостереженню. Це:

1) види економічної діяльності, що приховуються їх учасниками у зв'язку з

небажанням афішувати її, а з нею - і одержувані при цьому прибутки, з метою

приховування останніх від оподаткування;

2) сукупність легальних, але не виявлених відкритими перевірочними методами

фінансово-господарських операцій;

3) протизаконну криміногенну діяльність, спрямовану на особисте збагачення;

4) неформальну економіку, в якій офіційний облік діяльності є утрудненим у

зв'язку з її непостійним характером і малим обсягом, а також з відсутністю

об'єктивних вимірників.

У вітчизняній і зарубіжній літературі в даний час відсутнє чітке,

загальноприйняте визначення тіньової економіки. Для його визначення

використовують надто широкий спектр характеристик („підпільна”, „друга”,

„неврахована”, „нерегламентована”, „неофіційна” тощо). Одне їх перелічення

дозволяє припустити, що тіньова економіка – дуже складне і багатоаспектне

явище.

Деякі автори сюди ж відносять і так звану "фіктивну економіку" - приписки,

спекулятивні угоди, хабарництво, шахрайство, пов'язане з грошовим обігом, а

також діяльність, спрямовану на одержання суб'єктами господарювання

необґрунтованих вигод і пільг, які добуваються на основі підкупу посадових

осіб.

Якщо ж "тіньову" економіку розглядати як економічну категорію, то можна

зупинитись на її визначенні як сукупності специфічних економічних відносин,

пов'язаних з діяльністю по виробництву, розподілу, обміну і споживанню

товарів і послуг, прихованих від державного контролю з метою одержання

доходів і особистого збагачення.

Та деякі автори пропонують власні визначення „тіньової економіки”:

Бородюк В.:

Тіньова економіка – це економічна діяльність, яка не враховується і не

контролюється офіційними державними органами, а також діяльність, спрямована на

отримання доходу шляхом порушення чинного законодавства. Тіньова економіка

повинна охоплювати весь спектр доходів, отриманих від нерегламентованої

державою економічної діяльності, починаючи від доходів дрібних

ремісників-кустарів і закінчуючи доходами організованих та індивідуальних

злочинців.

Ламанова Т.:

Тіньова економіка – сукупність відносин між окремими індивідуумами,

групами індивідуумів, індивідуумами та інституційними одиницями, окремими

інституційними одиницями щодо виробництва, розподілу, перерозподілу, обміну та

споживання матеріальних благ та послуг, результати яких за тих чи інших причин

не враховує офіційна статистика і обсяг якої не включається до макроекономічних

показників.

Попович В:

Тіньова економіка включає всю економічну діяльність, яка з будь-яких

причин не враховується офіційною статистикою і не потрапляє до ВНП.

Головач В.:

Тіньова економіка – неконтрольоване суспільством виробництво, розподіл,

обмін і споживання товарно – матеріальних цінностей і послуг; приховані від

органів державного управління і суспільства соціально - економічні відносини

між окремими громадянами, соціальними групами по використанню майна в корисних

особистих або групових інтересах.

З філософської точки зору тіньова економіка – це економіка в чистому

вигляді, не „спотворена” втручанням держави і яка це втручання заперечує.

Підсумовуючи наведене, зазначимо, що при визначенні змісту поняття „тіньова”

економіка необхідно враховувати, що воно може мати як широке, так і вузьке

розуміння. У широкому розумінні до складу „тіньової” економіки можуть бути

віднесені всі види „неврахованої”, „нерегламентованої”, „прихованої” та

„законспірованої” економічної діяльності незалежно від того, чи є вони

протиправними, чи ні (дод. 1, сектори 2, 3 і 4). У вузькому розумінні поняття

„тіньова” економіка обмежується виключно тими видами економічної діяльності

та відповідними відносинами, які за своїм змістом є або протиправними, або

суспільно небезпечними (дод. 1, сектор 4).

До „тіньової” економіки в широкому розумінні можуть бути включені сектори 2

(частково), 3 і 4. До „тіньової” економіки у вузькому розумінні включається

тільки сектор 4 із зазначеними внутрішніми структурними складовими (4.1, 4.2

і 4.3).

Сектор домашніх господарств, що виробляє товари та послуги, які

споживаються всередині домашніх господарств. Найважливішою характерною ознакою

цього сектора є те, що матеріальні блага та послуги, що тут виробляються, не

продаються, тобто не є об’єктами ринкових відносин, що робить оцінку вартісних

обсягів виробництва товарів та послуг в домашніх господарствах надзвичайно

важким завданням. В усіх країнах, що мають ринкову економіку, робота у домашніх

господарствах практично повністю виключається з розрахунків обсягів валового

внутрішнього продукту або враховується умовно і в дуже обмежених обсягах.

Неформальний сектор економіки („світло – сіра” економіка) складається з

дрібних виробників та їх найманих робітників разом із самостійними виробниками

товарів та послуг (наприклад, транспортних, будівельних, ремонтних тощо), а

також комерсантів-посередників. Діяльність вуличних торговців є найбільш

поширеним і видимим проявом діяльності неформального сектора. Неформальний

сектор, на відміну від сектора домашніх господарств, пов’язаний з купівлею –

продажем товарів та послуг, тобто він обов’язково повинен бути врахований у

складі ВВП. Слід зазначити, що цей сектор у багатьох країнах, що розвиваються

або тих, які знаходяться у стані ринкової трансформації, на цей час практично

не враховується.

„Темно – сірий” сектор тіньової економіки пов’язаний з більш серйозними

порушеннями діючих законів (наприклад, про реєстрацію підприємницької

діяльності та найманої робочої сили; ухилення від сплати податків із значних

доходів; про мінімальну заробітну плату; про охорону праці та соціальне

забезпечення). Тобто це сектор свідомо прихованих видів діяльності. Оцінка

розмірів цього сектора особливо складна, оскільки порушники законів ретельно

приховують інформацію. У деяких країнах продукцію тіньового сектора враховують

в національному доході, хоча ці оцінки базуються не на точній статистиці, а на

експертних оцінках. Зростання розмірів цього сектора в багатьох країнах дуже

турбує органи влади саме через великі втрати в офіційних цифрах національного

доходу. Тому основні зусилля влади спрямовуються на забезпечення повноти сплати

податків, запобігання порушень законодавства, а не на припинення випуску

продукції. Продукція цього сектора легальна, проте виробництво і (або) розподіл

товарів та послуг завжди мають протиправні і навіть кримінальні ознаки.

„Чорний” (в т. ч. кримінальний) сектор тіньової економіки має справу з

виробництвом, розподілом і споживанням продукції та послуг, руйнівних для

розвитку особистості продукції та послуг, до яких перш за все відносяться:

крадіжки і перепродаж краденого, рекет, наркотики, корупція, „відмивання” та

фальшування грошей, „кіллерські послуги”, торгівля живим товаром тощо. Тому

природним є те, що надвисокі протиправні доходи цього сектора уникають участі у

податковій системі. Однак, владу більш цікавить припинення виробництва товарів

та послуг цього сектора, ніж сплата податків від них. „Чорна” економіка має

тенденцію до постійного втручання (диверсифікації) у „світлу” економіку,

бруднить легальні виробничі відносини, що сприяє утворенню корумпованої

бюрократії, мафії. До проявів диверсифікованих часток „чорної” економіки можна

віднести всі види корупції, всі прояви використання та привласнення державної,

кооперативної, акціонерної, корпоративної та інших форм власності, фінансових

ресурсів держави, як для особистого збагачення окремих осіб, у розпорядженні

яких вони знаходяться (чиновників), так і для наживи суб’єктів кримінальної

злочинності та мафіозних кланів, джерела доходів яких пов’язані з використанням

вищезазначених методів. Тому, зазначене явище потребує системних наукових

досліджень, що особливо актуальні для умов країн, які знаходяться у стані

ринкової трансформації.

1.2. Історія тіньової економіки

На зорі формування європейських держав в „тіні” знаходилося все, до чого не

могли дотягнутися сюзерени або його васали. „Тінь” носила переважно

географічний характер. Однією з перших серйозних антітіньових акцій властей

на території сучасної України був кривавий похід княгині Ольги на древлян,

відмовившихся сплачувати дань.

Із часом держави окріпли, і тіньова економіка придбала більш витончені

форми. Внаслідок вимушеної компактності „тінь” облюбувала торгівлю і деякі

види високоприбуткового виробництва. Морські країни (Англія, Франція,

Голландія та ін.) вводили жорстоке законодавство проти контрабандистів, але

контрабанда процвітала. Характерно, що вже тоді проявилися признаки зрощення

тіньової економіки з владою: контрабандисти могли вижити лише завдяки щедрим

хабарям портовим чиновникам та охороні.

В Росії першою крупною галуззю, яка поринула в тінь, стала горілчана

промисловість (з 16 ст.). Держава, яка заробляла на горілчаній монополії,

нещадно катувала виробників самогону, але їх кількість не зменшувалася.

Лікеро-горілчана промисловість продовжує залишатися однією з самих „тіньових”

і в Росії, і в Україні (високоприбутковий бізнес, який жорстко регулює

держава).

Справжній розквіт тіньової економіки царська Росія пережила з розвитком

капіталістичних відносин. Причому, в тіні робили гроші і верхи (дворянство),

і низи (купці, промисловці). Вже тоді було ясно, що бюджетні гроші – найбільш

ласий шмат для тіньових операцій. Тіньове майно робилося на постачаннях в

армію, закупівлі для потреб царського оточення, на численних державних

програмах. Напівдикі племена Казахстану, Південного Кавказу не підозрювали,

скільки грошей, передбачених на їх освічення, переобладнання та інше осіло в

кишенях чиновників та підрядчиків.

Як правило, тіньова економіка активізувалася у важкі для держави часи,

наприклад, після відміни кріпосного права в Росії, коли ще було не ясно, що

робити з дворянськими та державними землями, які раптово залишилися без

„живого інвентаря”, почалися земельні афери. Об’єктом наживи була як сама

земля, так і бюджетні засоби, виділенні на влаштування кріпаків. Це типовий

приклад того, як „тінь” заповнює правовий вакуум.

До тієї ж категорії відносяться знамениті залізничні та банківські

„лихоманки” другої половини 19 ст.

Особливо показовим стан економіки був у перші роки після Жовтневої революції.

Держава втратила контроль над економікою і лише „набігами” намагалася

отримати своє. Економіка відповідала адекватно – повальним ухиленням від

уплати аналогів; занепадом важкої промисловості; одночасним існуванням

декількох видів грошей.

Цікаво, що взявши політичну ситуацію у державі під контроль, більшовики не

знайшли нічого кращого, ніж оголосити НЕП. Якщо тотальний контроль і жорстке

регулювання вели у глухий кут, то дарування короткочасної свободи приватній

ініціативі створило диво. Першими піднялися (вийшли з „тіні”) харчпром,

легпром, общепіт – галузі з швидким оборотом капіталу. На цей час держава вже

мала сформований за рахунок податків бюджет.

В Радянському Союзі „тінь” була загнана у вузькі рамки, але все ж таки

існувала. Носила вона географічний та галузевий характер.

Тоталітарна держава була сильною і особливої волі нікому не давала.

З початком розпаду СРСР масштаби "тіньової" економіки різко розширились. Якщо

на початку 60-х років обсяг тіньових послуг становив 5 млрд. рублів на рік,

то наприкінці 80-х – 90 млрд. рублів: зростання у 18 разів.

Після розвалу Союзу масштаби тіньової економіки нагадували постреволюційні

часи. У 1992 – 1994 рр. казкові скарби робилися на всьому - на бензині,

цукрі, металах. Згодом почалася приватизація. Держава якщо і приймала участь

у розподілі цих прибутків, то саму крихту. Потім настав період терору

(податкового і адміністративного) , який тільки недавно пішов на спад.

У наш час проблеми тіньової економіки заявили про себе на повну силу

(особливо в постсоціалістичних країнах). Реформування соціально-економічних

відносин призвело лише до зміни структури, форм та методів тіньової

економічної діяльності.

1.3.Розвиток тіньової економіки як процесу

Домінуючими причинами посилення тіньового сектора економіки на різних етапах

розвитку держави є зацікавленість у цьому процесі представників правлячого

режиму і звуження мотивації у фізичних і юридичних осіб до усунення

тотального контролю за всіма громадянами, властивого комуністичному режиму,

що призвело до хаотичного, неконтрольованого, вибухового зростання масштабів

і впливу тіньового сектора економіки. Реструктуризація тіньової економіки та

відсутність реальних механізмів, здатних обмежити її зростання і проникнення

до всіх шпарин держави, не змінила самої сутності цього явища. Тіньова

економіка залишається альтернативною економіці офіційній, і посилення першої

може здійснюватися тільки за рахунок послаблення другої. Наслідком цього

стала безрезультатність численних спроб стабілізації економіки держави, які

зводилися лише до різних спроб впливу на її офіційну складову.

Офіційний сектор економіки швидко руйнувався, обумовлюючи наростання

соціально-економічної дестабілізації. Разом з руйнуванням економіки

руйнувалися правові та морально-етичні підвалини суспільного нехтування

законами, криміналізація економічних і соціально-політичних відносин стала

нормою функціонування молодої держави.

Тотальна тінізація стала загрожувати не тільки наближенням економічної

катастрофи, але й розколом нації, втратою державної незалежності. В Україні

при переході від соціалістичних форм організації економіки до ринкових

відбулася реструктуризація тіньового сектора економіки, відбувся його

масштабний розвиток і його пристосування до нових умов соціального існування.

На першому етапі становлення України як незалежної держави (1991-1993 рр.) в

економіці країни повністю домінував держсектор. На внутрішньому і зовнішньому

ринку широкого поширення набули такі механізми отримання тіньових доходів:

- передача приміщень і технологічного обладнання в оренду на пільгових

умовах недержавним підприємствам. При цьому підприємство-орендатор

контролювалося керівництвом орендодавця (реальним власником) через довірених

осіб чи керівництво орендодавця, отримувало велику одноразову винагороду

(хабар) або брали постійну участь у розподілі прибутків;

- передача приміщень і технологічного обладнання статутного фонду

новостворюваних малих і спільних підприємств (схема, аналогічна оренді);

- приватизація у вигляді викупу за безцінь об’єктів і технічних

засобів, реальна вартість яких багаторазово

перевищувала ціну продажу.

В сучасних умовах господарювання одним із способів тінізації є ухилення від

оподаткування, яке проявляється в:

- навмисному зниженні у звітності суми заробітної плати, яка фактично

виплачена. 90 – 100% співробітників підприємницьких структур одержують

частину зарплати по відомості, а решту – без оформлення бухгалтерської

документації. Поширений засіб, коли заробітна плата видається по двох

відомостях (наприклад на виплату авансу і получки), а в подальшому одна з цих

відомостей або приховується від обліку, або взагалі знищується. Майже 100%

виконавців тимчасових робіт не укладають договору найма і отримують оплату

без оформлення. В цілому в підприємницьких структурах зарплата, що

відбивається по бухгалтерському обліку, складає не більш 30% від фактично

виплаченої;

- приховуванні виручки. Запровадження на підприємствах роздрібної

торгівлі касових апаратів ускладнило, але аж ніяк не ліквідувало можливості

приховування виручки від реалізації товару. Вироблено безліч шляхів обходу

обліку і звітності. У великих магазинах гроші від покупців приймаються через

касові апарати, але в магазині їх ставиться декілька, з яких 1 – 2

відповідним чином не реєструється, що дозволяє безконтрольно вилучати

виручку. Практично всі великі магазини застосовують так звану виносну

торгівлю через ларьки, лотки і т. ін. Згідно з експертними оцінками в

магазинах, де встановлені касові апарати, не оприбутковуються не менш 20%

виручки, а там, де надійний “дах”, – від 60 до 80%. Розміри приховування

виручки залежать від номенклатури товарів, що реалізуються, та їх

постачальників. Аналіз статистичної звітності дозволяє виявити зі значною

вірогідністю товари, реалізація яких в тій чи іншій пропорції виробляється

через тіньовий ринок. Це перш за все самий першочерговий продукт – хліб і

хлібобулочні вироби, молочна продукція, в тому числі кисломолочна, масло

рослинне;

- заниженні суми прибутку при експортно-імпортних операціях. При

імпорті товарів і продукції із-за кордону практикується використання

проміжної офшорної фірми, яка нібито купує товар у закордонного виробника і

потім поставляє його українському партнеру. В залежності від видів товару чи

продукції їх “ціна” на цій операції падає від 20 до 60%. Аналогічний метод

використовується і при експертних операціях для приховування різниці між

цінами на продукцію на внутрішньому і міжнародному ринках;

- приховуванні вивезення за кордон прибутків спільних підприємств.

Приховані обсяги вивезення прибутку спільних підприємств здійснюються за

допомогою застосування систем трансфертів, роялті, лідолагс. Обстеження

фахівцями спільних підприємств показали, що в уставних документах багатьох з

них містяться положення про проведення розрахунків зі своїми закордонними

партнерами за “трансфертними”, “прейскурантними”, “спеціальними” цінами.

Невідповідність їх світовим цінам на аналогічну продукцію досягає в окремих

випадках 40 – 50%. Контроль з боку українських владних структур за

застосуванням розрахункових цін спільними підприємствами , які здійснюють

зовнішньоекономічну діяльність, відсутній;

- бартерний операціях. Бартерні операції повинні здійснюватись на базі

еквівалента вартості товарів чи продукції, які обмінюють. Фактична ціна

товарів і продукції, які постачаються підприємцями державним підприємствам і

організаціям, завищується на 50 – 300%. До 70% продукції, що одержує

підприємець по бартеру, реалізується по цінам нижче цін заводу-виробника.

Багаторазове завищення цін на продукцію, що постачається підприємствами по

бартеру державним підприємствам, стало однією з причин зростання матеріальних

витрат в собівартості продукції багатьох галузей економіки;

- безприбуткових “операціях”. Використовується безліч способів

штучного завищення витрат і приховування отриманого прибутку. Існує великий

перелік продукції, ціни на яку змінюються в залежності від сезону, упаковки,

способу транспортування;

- поступці боргу. Існують фірми, які спеціалізуються на операціях по

поступці боргів. Як мінімум 50 – 60% цих боргів були б повернені без участі

посередника, решта вимагає відносно нескладних комерційних операцій;

- безнадійних боргах. По змові з керівниками державних підприємств

створюються так звані “фірми-хлопавки” – це дрібні приватні підприємства з

обмеженою відповідальністю, які засновують від імені осіб померлих, але

посвідчення яких були здані в установленому порядку, чи так званих бомжів,

які мають прописку, але не мають постійного місця проживання.

Використовуються також посвідчення загублені, викрадені, фальшиві. На такі

фірми перекладається велика кількість грошей в якості передплати на

виконання якихось робіт, які обготівковуються і привласнюються. Через три

місяці фірма закривається;

- підпільних касах позики. Одержання кредитів в банку пов’язано з

великими труднощами і високими ставками оподаткування. Існує мережа фірм, які

спеціалізуються на видачі кредитів, не фіксованих в звітності. Механізм

наступний: утворюється мережа підприємств, які затримують розрахунки з

контролерами, а гроші переводяться фірмі - “банкруту”. “Банкір”, в свою

чергу, видає кредити під великий відсоток. По загальному правилу такі фірми

організуються кримінальними структурами з могутнім апаратом для примушення до

дотримання обов’язків договору;

- неприхованому ухиленні від сплати податку. Практично повсюдно має

місце ухилення від сплати податку за результатами діяльності. В

бухгалтерських документах результати діяльності перекручуються або навіть і

відповідають дійсності, але суми, які підлягають оподаткуванню, довільно

зменшуються. Взаєморозуміння з перевіряючими досягається за допомогою хабара.

1.4. Масштаби тіньової економіки

Якими ж є сьогодні масштаби "тіньової" економіки в країнах з перехідною

економікою, в тому числі і в Україні?

Дуже складним є порівняльний аналіз рівнів тіньової економіки в різних

державах у зв’язку з тим, що деякі види нелегальної діяльності, включені в

тіньову економіку і заборонені в одних країнах, є офіційно дозволеними і

легальними в інших.

За розрахунками російських експертів, взагалі в світі у тіньовому секторі

створюється як мінімум 8 трлн. доларів. По своєму масштабу глобальна тіньова

економіка порівнянна з економікою США. У другій половині 90-х рр. минулого

століття у розвинених державах тіньова економіка була еквівалентна в

середньому 12% ВВП, у державах з перехідною економікою – 23%, а у державах,

які розвиваються – 39% ВВП.

В цілому у державах з розвинутою ринковою економікою відмічається постійний

ріст економічної „тіні”. Державою з більш високою долею тіньового сектору є

Греція (19% офіційного ВВП). До держав з великою „тінню” відносяться також

Італія (27,8%), Іспанія (23,4%) та Бельгія (23,4%). Середнє положення

займають Ірландія, Канада, Франція та Германія (14,9 – 16,3%). Найбільш

низькі показники долі тіньового сектора мають Австрія (9,1%), США (8,9%) та

Швейцарія (8%). У відносно благополучних державах абсолютний об’єм тіньової

економіки складає немало: у США – 700 млрд. Доларів; в Італії – 310 млрд.

доларів; у Великобританії – 190 млрд. доларів.

Найбільш швидкий ріст тіньового сектору у 80-90-х рр. 20 ст. Спостерігався в

Греції, Італії, Швеції, Норвегії і Германії. Наприклад, об’єм тіньової

економіки Германії з 1975-го по 1997 рік виріс у п’ять разів – з 60 млрд.

доларів до 300 млрд. доларів. А темпи росту неофіційного сектору у Германії

зіставили 8% за рік (це значно більше, ніж темпи росту офіційного ВВП).

Найбільших масштабів досяг тіньовий сектор економіки у державах, що

розвиваються. Наприклад, тіньова економіка у Нігерії оцінювалась у 76%

офіційного ВВП. Значний масштаб тіньового сектора відмічався також у Таїланді

(71%), Єгипті (68%), Болівії (66%) і Панамі (62%). Фактично, можна казати, що

в більшості держав Азії, Африки і Латинської Америки існує, скоріш,

„паралельна”, або „друга” економіка, яка не набагато поступається по масштабу

офіційній.

Якщо у державах Западу у тіньовому секторі працюють переважно невеликі фірми,

то у країнах, що розвиваються ситуація інша. Мігранти з сільської місцевості

не можуть знайти працю у легальному секторі, тому змушені працювати у

тіньовій економіці.

На пострадянському просторі у першій половині 90-х рр. минулого століття

найбільшу вагу тіньовий сектор мав в економіці Грузії (43-51% офіційного

ВВП), Азербайджані (34-41%) і Росії (27-46%). Для всіх пострадянських держав

характерна тенденція до росту тіньової економіки, у середньому з 26% у 1990-м

до 35% у 1995 році.

У Східній Європі найбільший масштаб тіньова економіка придбала у балканських

державах – Македонії, Хорватії і Болгарії (приблизно 40% ВВП). В Албанії

економіка практично повністю функціонує у тіньовій сфері. У цій державі, де

середньорічний прибуток громадянина складає лише 70 доларів, тільки по

офіційній статистиці на 3,2 млн. населення приходиться 500 тис. автомобілів

(60 % з них – „мерседеси”). Основна частина цих автомобілів викрадені із

західноєвропейських держав.

Існує безліч форм проявів тіньової економіки в Україні, проте механізми її

поширення досить уніфіковані і зводяться головним чином до формування умов:

протекціонізму, пріоритетності, капіталотворення в окремих сферах економіки,

зловживання службовим становищем тощо. Поширенню тіньової економіки сприяє

неврегульованість відносин власності на землю, капітал, засоби виробництва і

робочу силу.

За розрахунками Світового банку на неофіційний сектор української економіки

припадає 43% ВВП і більше.

Автори програми "Україна - 2010", спираючись на оцінки вітчизняних і

зарубіжних експертів, вважають, що вона становить близько 50% ВВП.

По даним журналу „Бізнес” у 2002 році у тіньовій економіці виготовлялося 40-

50% ВВП, що в абсолютному відношенні складає приблизно 88-110 млрд. грн.

(Додаток 2).

Тобто критичний рівень, який, за західними оцінками становить 30-35% ВВП, у

нашій країні вже перевершено.

Як свідчать проведені дослідження, у зрілих ринкових економіках існує прямий

зв'язок між рівнем оподаткування, часткою державних доходів у ВВП і розмірами

тіньової економіки: чим вищі податки, тим вищі доходи держави і тим більші

розміри тіньової економіки.

В перехідних економіках все навпаки: чим нижчий рівень державних прибутків (і

чим більше він знизився за останні роки), тим більший обсяг тіньової

економіки. Фактично в перехідних економіках спостерігається ефект витіснення

держави підпільним бізнесом "один до одного": на кожний процентний пункт

падіння частки державних доходів у ВВП приходиться в середньому збільшення

частки тіньової економіки у ВВП також на один процентний пункт.

Отже, можна стверджувати, що питома вага фінансових ресурсів, що перебувають

під контролем "тіньовиків" і мають неофіційний обіг у сфері торгово-

посередницьких та кредитних операцій сягнула 50% ВВП.

За даними офіційної статистики, в небанківському обігу перебуває близько 40%

всієї грошової маси України. Згадані ресурси також головним чином

обслуговують економіку і є одним з параметрів неофіційної економічної

діяльності в Україні.

В той же час треба враховувати, що величезна кількість тіньових товарно-

грошових операцій здійснюється в Україні з використанням валюти інших держав,

й передусім - це долари США готівкою.

Щорічний відплив капіталу за межі України становить кілька мільярдів доларів.

За деякими оцінками, за кордоном перебуває до 20 млрд. дол., неофіційно

експортованих з України. За іншими джерелами, за 5 років з України вивезено

15 млрд. доларів, тоді як сума кредитів, одержаних нею за той самий період,

становила 9 млрд. доларів.

При таких масштабах вплив аналізованого феномена на всі сторони суспільного

життя є винятково високим, а роль його в економіці важко переоцінити.

Глава 2. Особливості функціонування тіньового сектору в Україні

2.1.Причини виникнення тіньової економіки

Тінь з’являється у погано освітлених місцях. Економічна „тінь” – не

виключення. Конфлікт економічних інтересів держави і бізнесу породжує „тінь”.

Основними факторами відходу легальної економіки у „тінь” є непосильні

податкові навантаження; надмірна регламентація економічної діяльності;

невиправдане збільшення масштабів державного втручання в економіку.

Непосильне податкове навантаження є головною з причин тінізації. За

оцінками спеціалістів, з цієї причини 55% всіх підприємств повністю або

частково уходять у „тінь”. В Україні воно проявляється у високому рівні

відрахувань у фонди соціального страхування, високій ставці ПДВ та практиці

відшкодування цього податку. Неможливо обійти увагою і „неофіційні” податки, за

розміром порівняні із законодавчо оформленими. Для порівняння: в США тінізація

в основному зумовлена високими ставками прибуткового податку. Дослідження, які

були проведені в ряді розвинутих держав, показали пряму залежність між сукупним

рівнем оподаткування прибутків і масштабом розвитку тіньової економіки.

Наприклад, у Греції, Італії, Бельгії та Швеції, де у вигляді податків

вилучається 72 -78% прибутків, тіньовий сектор найбільш розвинений. А в США

і Швейцарії, де податковий тягар складає відповідно 41,4% і 39,7%, масштаби

„тіні” невеликі. Надмірне податкове навантаження та пов’язана з ним тінізація

приводять до деформації податкового навантаження в окремих галузях економіки.

Окрім того, поглибленню „тіні” сприяє репресивний характер санкцій, які

застосовуються податковими органами до правопорушників.

Надмірна регламентація економічної діяльності виражається в забороні

певних товарів та послуг; частій зміні законодавства. В результаті утворюються

нелегальні ринки праці, товарів, фінансів. Жорсткий контроль за валютним курсом

примушує імпортерів та експортерів розробляти схеми вивозу капіталу, а також

маніпулювати вартістю товарів при імпорті і експорті. Розширення практики

ліцензування стимулює залежність бізнесу від органів влади та обумовлює умови

для отримання державними службовцями нелегальних прибутків у вигляді хабарів.

Більш витонченою формою втручання є підтримка адміністрацією всіх рівнів

„дружніх” компаній. Разом с тим, українські чиновники (не безкоштовно)

подавляють небажаних конкурентів. При цьому активно використовуються сили

правоохоронних органів. Така ситуація спостерігається в основному у

високорентабельних видах бізнесу.

Невиправдане збільшення масштабів державного втручання в економіку пов’язане

з формуванням та розподілом бюджетних фондів. У промислово розвинених

державах через бюджет перерозподіляється 30-60% ВВП. Для цих держав

характерний прямий зв’язок між долею державних витрат у ВВП і масштабами

тіньової економіки. У державах з перехідною економікою, до яких можна

віднести і Україну, указаний зв’язок носить зворотний характер. Скорочення

витрат держави призводить до росту „тіні”. По оцінкам експертів, на кожний

процентний пункт зниження долі бюджету у ВВП приходиться один процентний

пункт росту тіньової економіки. В Україні через бюджет перерозподіляється

27,6 % ВВП. Порівняно з розвинутими державами це не багато. Але бюджетні

витрати на державне адміністрування постійно ростуть, а масштаби „тіні”

збільшуються. Це свідчить про афективне державне управління. Держава або

нічого не робить для детінізації економіки, або сама народжує тінь. Стрімкий

зріст корупції дозволяє припустити, що в Україні тіньова діяльність

генерується державою

Однією з головних причин криміналізації легальної економіки є прагнення

учасників ринку до установлення монопольного контролю. Самостійно ринок не

може протидіяти монополізації. Для цього необхідне відповідне державне

регулювання. Чиновники часто володіють ексклюзивною інформацією, яка може

вплинути на стан тієї чи іншої компанії. Така інформація стає товаром, який

реалізується через підкуп посадових осіб. А низький рівень оплати праці

держчиновників тільки стимулює корупцію. Для них ризик втратити роботу меркне

перед матеріальним благополуччям, яке обіцяє нелегальна торгівля посадовою

інформацією. В масштабах економіки така практика дуже скривлює умови

конкуренції між компаніями. В Україні успіх підприємницької діяльності часто

обумовлюється „близькістю” до відповідних державних чиновників. Деякі із них,

до речі, відкрито є співвласниками того чи іншого бізнесу.

Проблема неповноти інформації. Інформація про ринок розподілена між його

учасниками нерівномірно. Виникає інформаційна асиметрія, коли один або кілька

учасників ринка володіють інформацією, необхідною для прийняття рішень про

покупки, інвестиції, підписання договорів, а решта приречені на обмежену

діяльність. Спроби встановити статус – кво призводять до криміналізації ринку,

так як легальним способом отримати інформацію неможливо. Таким чином, корупція

викликає нову корупцію, а діяльність держслужбовців тісно прив’язується до

обслуговування інтересів певних політико – економічних груп. Неповнота

інформації і як наслідок тінізація особливо характерні для українських

монополій, діяльність яких надзвичайно непрозора.

Недосконалість політичного процесу призводить до того, що прийняття

економічних рішень тісно прв’язане до політичних інтересів влади. Українська

політична еліта повною мірою може реалізувати свої інтереси за допомогою

тіньових засобів отримання доходів. Наслідок таких дій виявляється в деформації

галузевої структури економіки. Деякі галузі, насамперед експортоорієнтовані,

обслуговують інтереси визначених політичних груп. Тому держава надає їм більш

вигідні умови для розвитку. В українській політиці тінізація інтересів та

рішень стала нормою. Питання в тому, чи можуть люди, народжені та виховані

тінню, боротися з нею?

2.2. Наслідки функціонування тіньової економіки в Україні

Одним із головних наслідків тінізації економіки є деформація податкової

системи. Вона проявляється у нерівномірності галузевого податкового

навантаження і скороченні розходів бюджету. Ухилення від сплати аналогів

приводить до зростання податкового навантаження на законослухняних платників

податків. В результаті частина їх уходить в „тінь”. А далі коло замикається:

ріст податкового навантаження на залишившихся знов уводить їх в „тінь”.

Загальний об’єм виробництва товарів та послуг не міняється, але його офіційна

частина зменшується. (Додаток 3).

Тіньова економіка значно зменшує ефективність макроекономічного регулювання.

Відсутність певних даних о масштабах і структурі розвитку „тіні” не дозволяє

уряду приймати адекватні економічні рішення.

Наприклад, якщо уряд не знає, що темпи росту тіньового сектору випереджають

темпи росту легальної економіки, він помилково може продовжувати стимулювати

економічний ріст. Тоді традиційні у цьому випадку зростання грошової маси,

ріст державних витрат і зм’якшення кредитно-грошової політики можуть

„перегризти” економіку і визвати ріст інфляції. Якщо товари і послуги,

виробляємі в „тіні” дешевше легальних, уряд може переоцінити темпи інфляції.

Крім того , якщо офіційна статистика не враховує ціни нелегального ринка,

темпи інфляції можуть бути занижені, як це відбувається в Україні. Можливі

помилки і в політиці зайнятості. Працівники тіньової економіки можуть бути

враховані як безробітні. Недооцінка параметрів тіні може також призвести до

перекручення платіжного балансу і завищення показників податкового тиску,

прибутку населення і державних витрат. Якщо темпи росту тіньових прибутків

опереджають темпи росту офіційного ВВП, уряд може недооцінити реальні потреби

економіки в грошах.

„Тінь” спроможна значно перекрутити структуру економіки. Вона викликає ріст

інвестиційних ризиків, зниження інвестиційної активності, зменшення попиту на

інвестиційні ресурси. Тіньова діяльність обмежує можливості залучення

підприємцями інвестиційних ресурсів, особливо іноземних. Розширення тіньового

сектора стимулює ріст спекулятивних фінансових і торговельних угод в шкоду

розвитку реального виробництва.

В умовах економічної кризи 1992-1997 рр. значний „вклад” в розвиток тіньової

економіки внесла енергетика. Цьому сприяли низька платіжна дисципліна,

використання ненадійних форм розрахунків, зловживання періодично спрямованими

в галузь бюджетними дотаціями, а також штучно занижені енерготарифи.

Одночасно зростав і бюджетний борг перед державними виробництвами, які не

квапилися розраховуватися за енергоресурси. В умовах гострої недостачі

грошових засобів в Україні сформувався напівтіньовий ринок боргових

обов’язків. Значна частина відмиваємих крізь нього грошей нелегально

переправлялась через кордон. В результаті енергетика перетворилась у

своєрідний емісійний центр тіньових капіталів, які зіграли вирішальну роль у

становленні деяких українських політико-економічних груп.

Основна частина прибутків тіньової економіки інвестується у розвиток

легальних видів діяльності. але тільки тих, які полегшують виконання тіньових

операцій і отримання швидких прибутків. Наприклад, стимулюється розвиток

сектору інформаційних, транспортних послуг.

Тінізація економіки викликає деформацію структури споживання. Стимул до

розвитку отримують ті сектори, які обслуговують осіб, які володіють

понадприбутками. У суспільстві встановлюється високий попит на предмети

розкоші. Імпульс до розвитку отримують і специфічні види діяльності, які

задовольняють деструктивні потреби – наркобізнес, проституція, нелегальний

ігорний бізнес.

Таким чином, негативний вплив тіньової економіки полягає в загальній

криміналізації держави і суспільства, а також в скороченні податкових

надходжень і неможливості держави забезпечити реалізацію соціально-

економічних програм і розвиток економіки в цілому.

При цьому тіньова економіка має і позитивну роль, яка полягає в тому, що вона

створює робочі місця, які не мають можливості існувати в умовах офіційної

економіки, а також є засобом виживання та поліпшення умов життя більшості

громадян.

Соціально-політичними причинами живучості тіньової економіки певною мірою є:

по-перше, нестабільність політичної ситуації в Україні, по-друге, недооцінка

суспільної небезпеки існування тіньової економіки, по-третє, неадекватність

форм і методів діяльності правоохоронних органів якісним змінам в тіньовій

економіці, зокрема в економічній злочинності.

“Вхід у тінь” спричинив структурні зміни в економіці України. Ще до

підвищення ставок оподаткування почався відтік капіталів із виробничої сфери

в торгівлю. Причина в тому, що виробничий процес при необхідності піддається

контролю, що дозволяє з відомим приближенням прорахувати затрати і виявити

факт приховування підприємцем оподаткованого прибутку, а в торгівлі, особливо

у перші роки реформ, коли в країні бракувало касових апаратів і відповідних

нормативних документів, приховувати прибуток було значно легше.

Зменшення платіжноспроможного попиту потребувало деякого зниження цін на

продукцію, а зробити це при зростаючих ставках податку було неможливо.

Непомірно високе оподаткування штовхає підприємця на пошуки обхідних шляхів

забезпечення рентабельності виробництва.

Між тим тіньова економіка приносить суспільству і безсумнівні блага.

По-перше, наслідки спаду в офіційній економіці нерідко перекривають підйом у

тіньовому секторі. Так було в Україні у 1991-1997 рр. тіньова економіка, по

суті, допомогла державі пережити глибоку економічну кризу. Ціною допомоги

став високий рівень корупції і перебудова структури економіки в перевагу

секторів, які знаходилися у „тіні” або обслуговували тіньову економіку. Ріст

тіньового сектора характеризується приховуванням джерел інвестицій. Таким

чином, українські інвестори у кризовий період страхують інвестиційні ризики.

Також слід відмітити, що у „тіні” прискорюється процес концентрації капіталу,

який є дуже важливим для держав із перехідною економікою. Крім того, ті, хто

отримують нелегальні прибутки, витрачаючи гроші в легальній економіці,

створюють попит на легально вироблені товари і послуги. Це означає, що „тінь”

стимулює ріст прибутків і податкових платежів у суміжних з тіньовими галузях.

Тіньова діяльність через використання легальних благ стимулює легальний

бізнес, і тим самим збільшує ВВП.

2.3.Розробка методів ліквідації тіньової економіки, як негативної частини

економіки України

Для протидії тіньовій економічній діяльності та її локалізації доцільно було

б розробити спеціальну комплексну програму, в основі якої повинні бути

глибока лібералізація та оптимізація екологічного режиму, впровадження лише

об’єктивно вимушених обмежень і вимог з боку держави. При цьому лібералізація

включає лібералізацію податків, кредиту, заробітної плати, цін, економічної

та зовнішньоекономічної діяльності.

Вирішення зазначеного завдання має зосереджуватися на таких основних напрямках.

По-перше, необхідно створити відповідну законодавчу базу, а саме:

• розробити та ухвалити пакет законодавчих актів, які б посилювали

захист приватної власності, комерційної та банківської таємниці,

забезпечували правову захищеність. Зокрема, доцільно розробити на підставі

Конституції України та ухвалити Закон України “Про приватну власність”;

• здійснити комплексну податкову реформу, яка передбачала б розширення

оподаткованої бази з однозначним скороченням номінальних обсягів податкових

ставок, впровадження принципів системності та стабільності у податковій

політиці;

• ухвалити Закон України “Про ліцензування підприємницької

діяльності”, який би упорядкував, визначив, а головне, спростив

організаційно-правові обмеження підприємницької діяльності;

• внести відповідні зміни та доповнення до Законів України “Про

підприємництво”, “Про підприємства в Україні”, які б спростили процедуру

реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності, упорядкували процедуру їх

ліквідації тощо.

По-друге, потребують вирішення питання організаційно-правового забезпечення,

а саме:

• ухвалення та реалізації програми легалізації тіньових капіталів, які

не мають кримінального походження, включаючи гарантії амністії для капіталів,

повернутих з-за кордону;

• запровадження єдиної загально регіональної комп’ютерної мережі

реєстрації та ліцензування підприємницької діяльності;

• реформування національної системи обліку і звітності з метою її

спрощення та уніфікації;

• створення привабливих, ніж в інших державах, умов для інвестування і

залучення фінансових ресурсів;

• зосередження роботи правоохоронного апарату на локалізації

організованої злочинності та кримінальних промислів, а також на захисті

власності, економічних прав і життя підприємців та громадян.

По-третє, враховуючи соціально-психологічні фактори, в першу чергу необхідно:

• розробити, а головне – реалізувати більш чітку ідеологію в

проведенні необхідних правових, організаційних та економічних заходів щодо

протидії тіньовій економічній діяльності;

• організувати підготовку та перепідготовку кадрів для підприємницької

діяльності через систему бізнес-центрів, технопарків тощо;

• провести необхідні заходи, спрямованні на формування відповідної

громадської думки щодо тіньової економічної діяльності;

• створити за рахунок державного фінансування мобільні науково-

практичні групи для дослідження тіньової економіки, оцінки її масштабів,

шляхів обмеження тощо.

Реалізація цих та інших заходів дозволить певною мірою локалізувати тіньову

економічну діяльність, повернути бодай найменш криміногенну частину тіньової

економіки в річище нормального розвитку. Усе це значною мірою сприятиме

формуванню позитивного іміджу нашої держави в очах світового співтовариства

та впливатиме на потік іноземних інвестицій, конче необхідних для структурної

перебудови господарського комплексу та економічного зростання в Україні.

Висновки

Таким чином, підсумовуючи все вище згадане слід нагадати: тіньовою

економікою – називається вся економічна діяльність, яка з різних причин не

враховується офіційною статистикою і, відповідно, не включається до складу

ВВП.

Тіньова економіка має антинаціональний характер, мішає утворенню крупного

легального національного капіталу. Основні вільні фінансові ресурси,

сформовані в цьому секторі, направляються за кордон для їх збереження.

Тіньова економіка створює певний інвестиційний вакуум, який буде

заповнюватися закордонним капіталом, і в першу чергу із держав СНД. Це не

тільки поставить національну економіку під значний зовнішній вплив, але,

безперечно, буде мати серйозні політичні наслідки.

Тіньова економіка деформує свідомість людей, привчає ігнорувати установлені

державою правила. Нові ринкові відносини ототожнюються у суспільній

свідомості з протиправною діяльністю, що формує психологічний опір реформам.

Причини виникнення тіньової економіки

Головною з причин тінізації є непосильне податкове навантаження. В

Україні воно проявляється у високому рівні відрахувань у фонди соціального

страхування, високій ставці ПДВ та практиці відшкодування цього податку.

Надмірне податкове навантаження та пов’язана з ним тінізація приводять до

деформації податкового навантаження в окремих галузях економіки. Однією з

головних причин криміналізації легальної економіки є прагнення учасників

ринку до установлення монопольного контролю. Самостійно ринок не може

протидіяти монополізації. Для цього необхідне відповідне державне регулювання.

Чиновники часто володіють ексклюзивною інформацією, яка може вплинути на стан

тієї чи іншої компанії. Проблема неповноти інформації.

Інформація про ринок розподілена між його учасниками нерівномірно. Виникає

інформаційна асиметрія, коли один або кілька учасників ринка володіють

інформацією, необхідною для прийняття рішень про покупки, інвестиції,

підписання договорів, а решта приречені на обмежену діяльність. Спроби

встановити статус – кво призводять до криміналізації ринку, так як легальним

способом отримати інформацію неможливо.

Недосконалість політичного процесу призводить до того, що прийняття

економічних рішень тісно прв’язане до політичних інтересів влади. Українська

політична еліта повною мірою може реалізувати свої інтереси за допомогою

тіньових засобів отримання доходів.

Тіньова економіка має різні форми прояву:

Неофіційна економіка. До неї відноситься діяльність, не нарушуюча ні

діючого законодавства, ні прав інших суб’єктів. Прикладом неофіційної економіки

є натуральне господарство. Цей сегмент тіньової економіки знаходиться поза

інтересами держави. В періоди важких економічних криз така діяльність допомагає

найменш забезпеченій частині населення вижити, як це було в Україні у

1992-1997рр.

Позаправова економіка. Вона охоплює види діяльності які порушують права

господарських суб’єктів і не регламентуються законом. Її розквіт в Україні

припав на середину 90-х рр. минулого століття.

Сьогодні розвиток позаправової економіки в Україні зосереджений у деяких

сферах IT- технологій (наприклад, електронна торгівля через інтернет).

Напівправова економіка. До неї відносяться види економічної діяльності,

які по меті співпадають із законодавством, але періодично виходять за його

межі. В напівправовій економіці формуються так звані

„сірі” ринки, пов’язані з ухиленням від сплати податків.

Кримінальна економіка. Охоплює заборонені законом види діяльності („Чорні

ринки”, наркобізнес, крупна контробанда, оргпростітуція, торгівля людьми,

рекет). Активно зрощується з напівправово економікою. На превеликий жаль,

перехід до легальній економіки практично не можливий.

Наслідки функціонування тіньової економіки в Україні:

Одним із головних наслідків тінізації економіки є деформація податкової

системи. Вона проявляється у нерівномірності галузевого податкового

навантаження і скороченні розходів бюджету.

Тіньова економіка значно зменшує ефективність макроекономічного регулювання.

Відсутність певних даних о масштабах і структурі розвитку „тіні” не дозволяє

уряду приймати адекватні економічні рішення.

Тіньова діяльність обмежує можливості залучення підприємцями інвестиційних

ресурсів, особливо іноземних. Розширення тіньового сектора стимулює ріст

спекулятивних фінансових і торговельних угод в шкоду розвитку реального

виробництва.

Таким чином, негативний вплив тіньової економіки полягає в загальній

програм і розвиток економіки в цілому.

При цьому тіньова економіка має і позитивну роль, яка полягає в тому, що

вона створює робочі місця, які не мають можливості існувати в умовах

офіційної економіки, а також є засобом виживання та поліпшення умов життя

більшості громадян.

Додаток 1.

1. „Офіційна” („легальна”, „світла”, „традиційна”) економіка.

2. Сектор домашніх господарств.

3. „Неформальний” сектор, „світло-сірий” сектор економічної діяльності.

4. Тіньова економіка.

4.1. „Темно-сірий” сектор тіньової економіки.

4.2. „Чорний” сектор тіньової економіки.

4.3. Диверсифіковані частки „чорної” економіки.

Додаток 2.

у 2002р., млрд. грн.

Додаток 3.

Список використаної літератури

1. Бабанина Н., Вовченко А. Тень, закрывающая солнце.//Бизнес. –

2003. – №22. – С.36-46.

2. Бородюк В. та ін. Оцінка стану тіньової економіки України та

методи розрахунків її обсягів. – К., 1997.

3. Бородюк В., Турчинов А., Приходько Т. Оценка масштабов теневой

экономики и её влияние на динамику макроэкономических показателей.//Экономика

Украины – 1996 – №11.– С. 4-16.

4. Варналій З. С. – Тіньова економічна діяльність підприємницьких

структур: суть, оцінка масштабів та шляхів її легалізації. – К., 1998. – С.

26-32.

5. Головач В. Аудит: теневая економика.// Деловая Украина. – 1996.

– №43

6. Зубанин В. Вторая эк.// Общество и экономика. – 1995. – №3. – .

24-28.

7. Мандибура В.О. Тіньова економіка України та напрями законодавчої

стратегії її обмеження. – К., 1998.

8. Попович В.М. Тіньова економіка. – К., 1998.

9. Проект “Тіньова економіка: соціальні проблеми неофіційної

економічної діяльності в Україні”. – К., 2000. – С. 12.

10. Теневая экономика: опыт криминологического исследования. – Луганск,

1997. – С. 113-123.

11. Яковлев А.М. Экономическая преступность: закон и жизнь. – М., 1990.

12. Сайты:

a. http://www.ccsis.msk.ru/

b. http://users.g.com.ua/

c. http://www.rol.ru/