Особенности организации работы ресторанов в предприятиях гостиничного хозяйства



РУБРИКИ	Особенности организации работы ресторанов в предприятиях гостиничного хозяйства	РЕКЛАМА

Главная

Логика

Логистика

Международное публичное право

Международное частное право

Международные отношения

Авиация и космонавтика

Административное право

Экономико-мат. моделирование

Экономическая география

ПОИСК

Особенности организации работы ресторанов в предприятиях гостиничного хозяйства

заповнюючи 3/4 склянки і вливають інші компоненти, перемішують ложечкою,

прикрашають гілочкою м'яти.

Коктейлі айс-крім виготовляють на основі молока або сиропів із

мінеральною або фруктовою водою і мороженим, що кладуть у конусну склянку

перед відпусткою, не смешивая з іншими компонентами.

Молочні коктейлі з морозивом готують у электромиксерах, а із соками - у

конічних склянках. Асортимент цих коктейлів дуже широкий.

При готуванні крюшонів використовують натуральні фрукти, ягоди, сиропи;

подають у спеціальних крюшонницах із скляними чашками або склянками, із

соломиною і чайною ложечкою для фруктів.

До гарячих змішаних напоїв відносяться гроги, шлях^ци, глинтвейны.

Безалкогольними наготовлюють пунші, глинтвейны. Пунш містить декілька

компонент-цукор, цукровий сироп або мед, сік фруктові, цитрусовий, прянощі,

у деяких випадках яйця.

Глінтвейн наготовлюють на основі чаю, соків, прянощів.

Буфет – підприємства громадського харчування, в яких реалізують

головним чином холодні закуски, солодкі страви, холодні та гарячі напої,

соки, кондитерські вироби. Буфети получають продукцію від підприємств,

филиалами якиз вони є, та призначені для швидкого обслуговування

споживачів.

В готелях організовують поповерхові буфети, що обслуговують туристів.

Вони працюють за методом самообслуговування.

Обслуговування в буфеті готелю. Особи, що мешкають у готелі, можуть

харчуватися в буфетах, розташованних на поверхах. Буфети розміщують з

розрахенком на два-три поверхи. Режим роботи передбачає забезпечення

харчуванням в ранкові та вечірні години.

Буфет складається з зали, віробничих та підсоьних приміщень. У залі

повинно бути організовано робоче місце для буфетчика, встановлені столи з

гігієнічним покриттям для харчування. Обладнання буфета і організація

праці буфетчика аналогічні обладнанню та організації праці завнішніх

буфетів. Поповерхові буфети за допомогою службових ліфтів, підьомників,

повинні мати зручний зв’язок зі складом та виробництвом ресторана, що

забезпечує їх безперебійну роботу.

Заявки з буфету на продукти та закази пожильців готелю на

обслуговування у номері передають по телефону.

Передані заявки на постачання поповерхового буфету продуктами записують

у книзі заказів складу чи виробництва ресторану, а закази на обслуговування

у номерах – у книзі заказів зала. В деяких готелях поповерхові буфети

використовують і для забезпечення офіціантів посудом, приборами при

обслуговування у номері. У цьому випадку кількість приборів, посуду, рюмок

і фужерів, що знаходяться у поверховому буфеті, має бути більшено з

урахуванням обслуговування у номері.

Допомога робітників поверхових буфетів для організації харчування в

залах кафе, ресторанів готелів сприяє скороченню переносів продукції з

виробництва на поверхи, раціональному використанню трудових ресурсів,

покращенню санітарного стану на поверхах готелів. Якщо ж виникає

необхідність в організації допоміжних буфетів, то їх краще розташувати на

перших поверхах поряд кафе та ресторану. В відповідності з будівничими

нормами кількість місць в буфетах повинно складає не менш ніж 10% від

місткості готелю.

1.3. Виробнича діяльність та планування товарообігу на підприємствах

ресторанного господарства.

Основна діяльність підприємств ресторанного господарства, полягає у

виробництві, реалізації та організації споживання кулінарної продукції у

формі, сніданків, обідів і вечерь.

Однак, діяльність підприємств ресторанного господарства не обмежується

цими основними функціями і є багатогранною. З метою скорочення часу на

приготування їжі в домашніх умовах, характерного для індивідуального

туризму, підприємства ресторанного господарства випускають різноманітні

напівфабрикати, кулінарні, кондитерські вироби, відпускають сніданки,

обіди, вечері до дому.

Таким чином, продукція ресторанного господарства — це продукти праці

фахівців ресторанного господарства, що мають споживчу вартість у вигляді

готової повноцінної їжі, що реалізується переважно у формі сніданків,

обідів, вечерь, а також різноманітних напівфабрикатів. Корисний результат

праці фахівців ресторанного господарства полягає не тільки у виробництві

нових споживчих вартостей ( кулінарних виробів і напівфабрикатів), але й у

наданні послуг у реалізації та організації споживання; вартість цих послуг

збільшує ціну продукції ресторанного господарства.

Загальний випуск продукції підприємств ресторанного господарства

визначається виробничою програмою та передбачає випуск перших, других,

третіх страв, холодних закусок і гарячих напоїв; борошняних, конди-

терсь'ких, кулінарних виробів, бутербродів і напівфабрикатів. Ця продукція

називається продукцією власного виробництва.

Продукція власного виробництва є найбільш важливою складовою виробничо-

торговельної діяльності підприємств ресторанного господарства. Частка

продукції власного виробництва складає близько 2/3 загального обсягу

товарообігу, в той же час, вона істотно диференціюється в залежності від

типу підприємств ресторанного господарства. Так, у ресторанах частка

власної продукції складає 45-60%, у кафе 70-75%, а в їдальнях доходить до

90%.

Уся власна продукція в залежності від місця в раціоні харчування та

ступеню готовності поділяється на дві групи: основну чи обідню та іншу

продукцію.

Основна (обідня) продукція являє собою основну частину (75-80%)

продукції власного виробництва. Показником обсягу виробництва цього виду

продукції є страва. Стравою називають порцію обідньої продукції, що

реалізується споживачам безпосередньо на підприємствах ресторанного

господарства чи у порядку відпуску для споживання в домашніх умовах. У

залежності від призначення страви поділяються на холодні та гарячі закуски,

перші, другі, треті страви та гарячі напої.

Інша продукція власного виробництва — це різні борошняні, кондитерські,

кулінарні вироби, бутерброди та напівфабрикати.

Виробнича програма являє собою план випуску продукції в натуральному

вираженні: обідня продукція — у стравах, інша продукція власного

виробництва — в одиницях, властивих тому чи іншому виду виробів (шту ки, кг

та ін.).

Асортимент продукції власного виробництва доповнюється продуктами

харчування, що закуповуються в різних галузях харчової промисловості,

торгівлі та на ринках — купівельними товарами. До них належать-хліб і

хлібобулочні вироби; фрукти, виноград, цитрусові та баштанні; цу. керки;

соки; консерви у банках; морозиво промислового виробництва; пиво,

алкогольні та безалкогольні напої; тютюнові вироби та інші подібні товари.

При цьому, якщо консервовані та інші продукти входять до складу страв, а

хліб враховується в обідній продукції, бутербродах, то ці вироби

відносяться до продукції власного виробництва.

Реалізація продукції власного виробництва, а також купівельних товарів

безпосередньо споживачам через обідній зал, буфети, магазини кулінарії

являє собою роздрібний товарообіг ресторанного господарства. До роздрібного

обігу ресторанного господарства відноситься реалізація продукції та

купівельних товарів не тільки за готівку, але й за перечисленням, талонами,

абонементами та ін., що досить характерно для організованого туризму.

Крім реалізації продукції безпосередньо населенню, туристам,

підприємства ресторанного господарства продають напівфабрикати,

кондитерські та випічні вироби іншим підприємствам ресторанного

господарства або через роздрібну торгівельну мережу. Оскільки в даному

випадку відпуск продукції не означає її безпосереднього споживання

населенням або туристами і рух її продовжується, цей вид реалізації за

своїм економічним характером належить до оптового обігу ресторанного

господарства. Перехід цієї продукції до сфери споживання відбувається

тількіу після доопрацювання та реалізації чи перепродажу.

Продаж напівфабрикатів, кулінарних, кондитерських і борошняних виробів

підприємствам, що входять до складу даного об'єднання, називаєтся

внутрішньосистемним обігом. Він характеризує обсяг кооперативний поставок

між підприємствами даного об'єднання ресторанного господарcтва. Оскільки у

процесі внутрішньосистемного обігу відбувається переміщення продукції в

рамках об'єднання (тресту), для визначення загального товарообігу в

об'єднанні (тресті) в цілому ця сума має бути виключеною, щоб не було

подвійного рахунку.

Товарообіг — основний розділ бізнес-плану підприємств та об'єднань

(трестів) ресторанного господарства. Всі інші показники виробничо-

господарської діяльності (валовий доход, витрати виробництва й обігу,

прибуток та ін.) перебувають у прямій залежності від показників цього основ-

чого розділу бізнес-плану.

План товарообігу ресторанного господарства включає наступні показники:

обсяг реалізації (в тому числі, продукції власного виробництва), товарні

запаси та надходження продуктів і сировини. Всі ці показники перебувають у

тісному взаємозв'язку.

Глибокий аналіз товарообігу є не тільки базою для розрахунку обсягу

товарообігу на майбутній рік, але й усіх розділів бізнес-плану.

На ступінь виконання плану товарообігу впливають різні чинники. Одні з

них залежать від діяльності підприємств ресторанного господарстві

організація завезення товарів і сировини , продуктивність праці, якість

обслуговування споживачів, ефективність використання основних виробні чих

фондів тощо. Інші не залежать від діяльності підприємств: зміна ці на

сировину та продукти і націнок ресторанного господарства на них, на явність

у постачальників необхідних товарних ресурсів, відсутність турис тів за

форсмажорних обставин.

У процесі аналізу товарообігу потрібен комплексний підхід, для чого

варто розглянути динаміку товарообігу, його склад і структуру; вплив

чинників, пов'язаних з наявністю товарних ресурсів, чисельністю працівник!)

організацією та продуктивністю їх праці, ефективністю використання оі

новних фондів та ін.

Вивчення динаміки товарообігу дозволяє виявити тенденції його розвиі ку

на даному підприємстві, співставити їх з іншими підприємствами міста,

області, із загальними тенденціями зміни товарообігу в країні.

У процесі аналізу динаміки товарообігу визначаються базисні та ланцю

гові темпи зростання (зниження), обсяг збільшення товарообігу за відпо

відний період, абсолютна величина одного відсотку приросту в грошової

вираженні.

Поряд з вивченням динаміки обсягу товарообігу за роками аналізуєть ся

динаміка товарообігу впродовж усього року. Для цього доцільно засто сувати

графічний метод, побудувати сезонну хвилю, що досить важливе для

підприємств ресторанного господарства, що обслуговують туристів.

Аналізуючи товарообіг за рік, необхідно знаходити резерви для йогс

збільшення у майбутньому році. Ці резерви можна виявити вивчаючи рів|

номірність розподілу товарообігу за кварталами та місяцями. Для характе|

ристики рівномірності виконання плану товарообігу необхідно визначи'

коефіцієнт ритмічності, рівномірності, варіації. Найпростішим методі

розрахунку коефіцієнту ритмічності є відношення числа періодів, за які

план виконано, до загальної їх кількості.

Коефіцієнти варіації та рівномірності можна визначити за допомогою

наступних формул:

( = (х-х)2 ; V = ( * 100 ; Крівн

= 100 - V

n x

де ( — середньоквадратичне відхилення;

х — відсоток виконання плану за кожний місяць;

х — середній відсоток-виконання плану товарообігу за рік;

n — кількість місяців;

V — коефіцієнт варіації (нерівномірність);

Крівн - коефіцент рівномірності.

Аналіз товарообігу здійснюється не тільки в діючих, але й у порівняльних

цінах. Для перерахунку товарообігу в порівняльні ціни необхідно фактичний

його обсяг з моменту зміни цін розділити на середній індекс цін. Таке

корегування особливо важливе сьогодні, в період нестабільної економіки,

інфляції, постійного зростання цін.

Таблиця 2 Аналіз показників товарного балансу підприємства за загальним

обсягом

(тис. грн.)

| |рік |рік | |товарообігу |

|1. Запаси сировини |6,90 |4,20 |-2,70 |-2,70 |

|2. Надходження |155, 73 |18?,50 |+26,77 |+26,77 |

|в т.ч. | | | | |

|вітчизняного |62,30 |82.-50 |+20,20 |+20,20 |

|імпорт |38,90 |45,60 |+6,70 |+6,70 |

|від підсобних |11,50 |15,80 |+4,30 |+4,30 |

|колгоспів, ринків |28,00 |30,00 |+2,00 |+2,00 |

|інші надходження |11,33 |6,80 |-4,53 |-4,53 |

|зниження товарних |3,70 |1,80 |-1,90 |-1,90 |

|3. Природне |0,73 |0,90 |+0,17 |-0,17 |

|4. Запаси товарів і |5,80 |6,30 |+0,50 |-0,50 |

|Обсяг товарообігу |156,10 |179,50 |+23,40 |+23,40** |

** Для визначення ступеню впливу вищевказаних факторів на зміну обсягу

товарообміну слід застосовувати формулу товарного балансу:

3н + П = Р + Е + 3к, звідси товарообіг дорівнюватиме:

Р=3Н+П-Е-3К і відповідно

Р (+23,40) = - 2,70 +26,77 - 0,17 - 0,50

Істотно впливає на зміну обсягу товарообігу величина товарних запасі і

швидкість їх обігу.

Для розрахунку впливу на обсяг товарообігу зміни товарних запасів

шаидкості їх обігу використаємо дані таблиці 3.

Таблиця 3. Дані про товарообіг і середні товарні запаси

(тис. грн.)

| |рік |згідно з | |

| | | |1.01.|1.0|1.0|1.1|1.01|

| | | | |4. |7. |0. |. |

|156,10 |179,50 |5,80 |4,20 |5,4|6,1|5.1|6,30|

| | | | |0 |5 |0 | |

Фактичні середньорічні запаси розраховуються за середньохронологічною:

Де:

З – величина середніх запасів на рік, що плануються;

З1, З2, З3, З4 – запаси на конкретні дати;

n- кількість періодів.

Використовуючи дані таблиці, можна визначити фактичні середні запаси:

Як показують розрахунки середні запаси за рік були нижчі нормативу на

325 грн., що негативно вплинуло на обсяг товарообігу.

Важливим чинником збільшення обсягу товарообігу та випуску продй ції

власного виробництва є зростання продуктивності праці. На підприемствах

ресторанного господарства підвищення продуктивності праці модйжна досягти

шляхом впровадження високопродуктивної сучасної техніки та передової

технології, наукової організації виробництва та праці, вдоской лення форм

обслуговування споживачів, підвищення кваліфікації праці ників ресторанного

господарства та ін. Вплив цих факторів призводить до скорочення затрат

праці на одиницю продукції та кращого виконання бочого часу, в результаті

чого зростає випуск продукції власного виробництва та реалізації

купівельних товарів.

Значні резерви зростання продуктивності праці та обсягу товарообігу

приховані в покращенні використання основних фондів підприємств

ресторанного господарства. У процесі їх аналізу особливу увагу потрібно

звертати на такі показники як середньорічна вартість активної частини

основних фондів, фондовіддача на 1 тис. грн. основних фондів (у тому числі

фондовіддача їх активної частини). Це дозволить дійти висновку про

ефективність використання основних фондів, визначити шляхи удосконалення їх

структури, реконструкції та модернізації.

Важливим показником для визначення резервів збільшення обсягу

товарообігу є обіговість місця на підприємствах ресторанного господарства.

Для розрахунку коефіцієнту обіговості місця необхідно мати дані про

чисельність споживачів, які користуються послугами підприємства. Якщо таких

даних немає, то їх можна визначити шляхом розрахунку за формулою:

Де Pk – розрахунковий континтент;

Кm – кількість місь у залі;

Др – кількість днів роботи підприємства за період, що

аналізується;

Нр – час роботи підприємства за день;

То – середня тривалість обслуговування одного споживача

(визначається шляхом хронометражу).

Знаючи розрахунковий (плановий) і фактичний контингент споживачів,

можна, відповідно, визначити планову та фактичну обіговість місця,

а потім коефіцієнт обіговості місць (Kom) на підприємстві за період, що

аналізується, який дорівнюватиме:

[pic]

Методом ланцюгових підставлянь можна визначити вплив усіх вищевказаних

факторів на обіговість місць, тобто кількість місць, режим роботи

підприємства, оперативність обслуговування.

Наступним етапом аналізу є аналіз виробничої програми, тобто випуску

власної продукції в натуральних показниках. Дуже часто спостерігається

збільшення обсягу реалізації продукції власного виробництва під час

(зниження) невиконання плану виробничої продукції, що пояснюється

збільшенням випуску продукції, що дорого коштує, та підвищенням середі ньої

ціни страви. Такий підхід до організації торговельно-виробничої діяльї

ності не сприяє більш повному задоволенню виробничих потужностей під|

приємств ресторанного господарства.

Випуск продукції власного виробництва аналізується, насамперед, за

складом: перші, другі, треті страви, холодні закуски та ін.

Аналіз виробничої програми випуску продукції власного виробництва буде

неповним, якщо не розглянути її внутрішньогрупового асортименту. Наприклад,

у процесі аналізу других страв визначається частка м'ясних, рибних,

овочевих, круп'яних, молочних та інших у загальному їх випуску, На цьому

етапі аналізу необхідно встановити як дотримується асортимен-1 тна

структура й чи дозволяє вона забезпечити збалансованість раціону харчування

споживачам.

Велике значення має систематичний аналіз виконання плану випуску

напівфабрикатів, кулінарних, кондитерських і борошняних виробів. Це

дозволяє своєчасно приводити в дію внутрішньовиробничі резерви зростання

продуктивності праці та випуску напівфабрикатів, що сприятиме збільшенню

випуску власної продукції та обсягу товарообігу.

Завершальним етапом аналізу є розробка комплексу заходів, спрямованих на

подальший розвиток і покращення обслуговування на підприємствах

ресторанного господарства. Одним з таких заходів є переведення кафе,

ресторанів на комплексне постачання напівфабрикатами. Це створює необхідні

умови для поглиблення процесів спеціалізації та кооперації, зайпровадження

комплексної механізації й автоматизації найбільш трудомісткі ких процесів

первинної обробки сировини. В результаті раціональніше використовуються

площі та устаткування, підвищується продуктивність праці, збільшується

випуск продукції, покращується її якість.

Після аналізу плану випуску власної продукції та товарообігу приступають

до планування виробничої програми та товарообігу.

Планування виробничої програми проводиться роздільно: основної

(обідньої) продукції та іншої власної продукції.

У залежності від типу підприємства ресторанного господарства, специфіки

його діяльності застосовуються різні методи планування виробниче програми

та товарообігу.

На підприємствах з відносно постійним, зформованим контингентом

споживачів (що спеціалізується на лікувальному, діловому туризмі та ін.)

визначення планових показників виробничої програми здійснюється виходячи з

контингенту споживачів, середньої кількості страв на одного споживача за

день (раціон харчування) і кількості робочих днів даного підприємства у

період, що планується.

Чисельність споживачів може визначатись кількома методами:

— методом вибіркових спостережень;

— шляхом прямого підрахунку відвідувачів впродовж кількох днів і

визначення середньоденної їх чисельності;

— за числом касових чеків;

— шляхом ділення середньоденного випуску страв на раціон харчування

одного відвідувача.

Визначений за одним з методів фактичний контингент за звітний рік

доцільно порівняти з максимально можливим контингентом згідно з діючим

режимом роботи підприємства (методику розрахунку показано вище). Це дає

можливість визначити резерви збільшення випуску продукції власного

виробництва, а також оптимізації режиму роботи підприємства та підвищення

коефіцієнту обіговості місць у залі.

Далі розрахунок проводиться таким чином: контингент споживачів за день

множиться на кількість днів роботи підприємства та на раціон харчування

одного споживача.

Наприклад, контингент споживачів складає 3100 осіб за день. У році, що

планується підприємство працюватиме 350 днів. Раціон харчування одного

споживача — 2,8 страви. Випуск страв, що планується дорівнюватиме 3038 тис.

страв (3100.350.2,8).

У загальнодоступних підприємствах ресторанного господарства, де

чисельність споживачів коливається, в процесі розрахунку виробничої

програми використовуються дані її аналізу за попередні роки, ступінь

використання потужності підприємства, його пропускної здатності, а також

можливості збільшення виробництва напівфабрикатів для приготування готових

блюд.

Виробнича потужність підприємства характеризується максимальним обсягом

продукції, що може бути виробленою за певний проміжок часі (рік, місяць,

добу, зміну). Порівнюючи фактичний випуск страв за передплановий період з

максимально можливим, встановлюють ступінь використання виробничої

потужності, визначають резерви зростання випуск продукції власного

виробництва.

Наприклад, загальна ємність варильного посуду для перших страв - 1200 л,

середня тривалість варіння — 140 хв., а витрати часу на вивантаження, миття

та завантаження котлів — 40 хв., тобто один виробничий цикл займає 180 хв.

Втрати часу за організаційно-технічними причинами становлять у середньому

60 хв. за зміну. Кухня працює впродовж 10 год., (600 хв.) за добу, а об'єм

однієї першої страви дорівнює 0,5 л.

Звідси потужність щодо виробництва перших страв дорівнює:

Якщо у звітному періоді випуск перших страв за добу становив 6430 то

коефіцієнт використання виробничої потужності підприємства дорівнює

0,89(6430:7200), відповідно у періоді, що планується, підприємство має

резерви для збільшення випуску перших страв.

Для реального використання вказаних резервів, слід визначити пропус кну

здатність обіднього залу — максимальна чисельність споживачів, їй може бути

обслуженою за певний період. Вона залежить від площі залу норми площі на

одне місце, тривалості роботи та форми, обслуговувані відвідувачів,

коефіцієнту обіговості.

Після визначення загального обсягу випуску продукції власного

виробництва приступають до досить відповідального етапу планування —

розподілу його за групами та видами страв. Розподіл за асортиментом

проводиться з урахуванням тенденції зміни попиту, національних особливосте

можливого контингенту. З цією метою великі підприємства ресторанного

господарства використовують матеріали маркетингових досліджень.

Так, наприклад, у німецькому ресторані «Аллексбах» досліджувала

прихильність до різних кухонь за віковими категоріями (таблиця 4.).

Таблиця 4. Прихильність до кухні в залежності від віку відвідувачів

(у %)

|Кухня | |Вік |

| |16-29 |30-44 |45-49 |60 |

|Німецьке |22 |41 |43 |68 |

|французька |24 |23 |20 |14 |

|Італійська |17 |11 |4 |- |

|Китайська |16 |14 |14 |5 |

|Волконська та |34 |24 |20 |5 |

Як показують дослідження, з віком усе більше відвідувачів віддають

перевагу німецькій кухні, а в молоді роки, бажаючи все пізнати, вони

віддавали перевагу «екзотичним» стравам. Така інформація дозволяє точніше

формувати асортимент готової продукції, особливо, якщо постійно вивчати

контингент туристів за різними сегментами.

Планування виробничої програми може здійснюватись також на основі

планового меню з урахуванням можливого попиту споживачів. При цьому до

уваги береться тип підприємства, його виробнича потужність, можливості

постачання сировиною та ін. Планове меню складається на день, тиждень,

десять днів. У ньому вказується перелік страв, що пропонуються до випуску.

На основі планового меню знаходять середньоденний випуск страв кожної групи

та кожного виду, потім його множать на число днів роботи підприємства у

період, що планується, й одержують таким чином виробничу програму випуску

страв в асортименті. Така методика планування виробничої програми

найчастіше застосовується на підприємствах, розташованих у місцях масового

сезонного туризму (турбази, туристичні поселення, центри молодіжного

туризму та ін.).

Після визначення випуску страв розраховують обіг за обідньою (основною)

продукцією шляхом множення запланованого випуску страв за групами на

середню ціну однієї страви відповідної групи.

Для визначення всього обігу продукції власного виробництва необхідно

визначити обсяг і асортимент іншої продукції (кулінарні, кондитерські

вироби, напівфабрикати тощо), що визначаються на основі: попиту споживачів

на цю продукцію; можливостей забезпечення підприємства сирови-мою;

виробничої потужності підприємства. Інша продукція власного виробництва

доповнює асортимент обідньої продукції та забезпечує повніше вдоволення

потреб туристів.

Для визначення загального товарообігу слід визначити обіг купівельи

товарів як у цілому, так й окремих товарів, вивчивши для цього динаміі його

розвитку, а також попит в асортиментному розрізі.

Розрахований таким чином річний план товарообігу розподіляється!

кварталами та місяцями. Частка кожного кварталу у товарообігу колі| ється у

зв'язку з сезонними змінами попиту та контингенту туристів, це

обгрунтованого розподілу товарообігу за кварталами вивчаються показникии

попередніх років, визначається та прогнозується сезонна хвиля попиту.

Важливою умовою виконання плану виробничої програми та товарообігу є

забезпеченість підприємства сировиною й товарами. Тому наступні етап

планування — визначення потреби у сировині та товарах, визначається

виходячи з установлених норм витрат на одиницю готову продукції та плану

виробництва основної та іншої власної продукції.

Розрахунок потреби у сировині проводиться за індивідуальними норі ми

витрат сировини на окремі види продукції. Ці норми вказані у збірку

рецептур страв і кулінарних виробів, де на кожну страву дається на

сировини. Індивідуальні норми застосовуються на невеликих підприємствах

ресторанного господарства. На великих підприємствах застосовуй ся

середньогрупові норми, наприклад, витрати м'яса в середньому наї ну другу

страву та ін. Обчислення потреби у сировині за середньогру вими нормами

значно полегшує та прискорює розрахунки.

Потреба в сировині визначається для кожної групи страв окремо, рахунок

проводиться шляхом множення середньогрупових норм витрати окремих видів

сировини на встановлену планом кількість страв у кожній групі. Одержана

кількість сировини з кожної групи страв додається одержують загальну

витрату основних видів сировини (м'ясо, риба, к топля, овочі тощо) на

обідню порцію. Вартість сировини визначається урахуванням прогнозних цін

закупівлі цієї сировини.

Розрахунок потреби в купівельних товарах здійснюється також з кожної

товарної групи на основі запланованого товарообігу купівельних товарів з

урахуванням зміни цін.

Оскільки вартість сировини та товарів розраховується в роздрібних цінах,

до неї слід додати суму націнки ресторанного господарства. Націнки

встановлюються у відсотках до роздрібної ціни та диференціюються п'ятьма

категоріями підприємств ресторанного господарства, а також видами сировини,

за власною продукцією та купівельними товарами. Доцільно, визначену таким

чином, загальну вартість сировини, напівфабрикатів і купівельних товарів

порівняти з обсягом товарообігу. Це дозволяє перевірити правильність

планування та забезпечити узгодженість виробничої програми й обігу з

потребою у сировині та продуктах.

Після визначення потреби у сировині та продуктах визначається розмір

товарних запасів на кінець періоду, що планується. На підприємствах

ресторанного господарства запаси продовольчих товарів плануються у сумі та

в днях обігу. Запаси у ресторанному господарстві мають свої особливості, що

витікають із специфіки функцій, що виконують підприємства галузі. Тут

формування запасів пов'язано не тільки з процесом обігу, але й з процесом

виробництва. В якості виробничих запасів виступають сировина та

напівфабрикати, призначені для приготування страв та іншої власної

продукції, а також незавершене виробництво.

Товарними запасами є готова кулінарна продукція та купівельні товари.

Характерною особливістю товарних запасів у ресторанному господарстві є

те, що сировина, напівфабрикати та багато купівельних товарів надходять від

постачальників порівняно невеликими партіями. Крім того, чимало

продовольчих товарів є такими, що швидко псуються, мають чітко обмежені

терміни зберігання, що обумовлено їх фізико-хімічними властивостями. Тому

товарні запаси в ресторанному господарстві відносно менші, ніж у роздрібній

торгівлі. Ритмічність виробничого та торговельного процесів, більш повне

задоволення попиту споживачів обумовлюють необхідність оптимізаціі товарних

запасів шляхом їх нормування.

Норматив запасів сировини та товарів можна визначити різними методами:

дослідно-статистичним, техніко-економічних розрахунків, економіко-

математичного моделювання. Однак, така класифікація методів досить умовна

тому, що у процесі застосування методу технічно-економічних розрахунків,

окремі елементи можуть бути розрахованими за допомогою економіко-

математичних методів.

Найбільш широке застосування у практиці нормування запасів знайшов

найбільш простий і найменш економічно обгрунтований дослідно-статистич-нии

метод, оснований на аналізі даних про фактичні запаси сировини та то-^рів

за ряд останніх років. Норму запасів визначають на основі виявлених

тенденцій їх зміни шляхом екстраполяції на період, що планується.

Більш ефективним, хоча й дещо складнішим, є метод техніко-екомічних

розрахунків. У ході розрахунку норми запасу за допомогою і го методу, вона

визначається з урахуванням складових елементів:

— робочий запас, що складається з презентабельного асортименте набору,

запасу в розмірі середньоденної реалізації та запасу на г йом і підготовку

товарів до продажу (цей елемент норми запасу цільно розраховувати тільки з

купівельних товарів);

— запас поточного поповнення;

— страховий запас.

Для визначення запасу поточного поповнення необхідно використати дані

про інтервали поставки сировини та товарів, а також середню кількість

асортиментних різновидів, що не повторюються, в одній партії.

Більш економічно обгрунтовано визначити запас поточного попові можна за

формулою Уілсона:

[pic] [pic]

де q — розмір оптимальної партії поставки;

V — обсяг потреби в сировині та товарах (без націнок і надбавок);

В2 — витрати на транспортування партії товару;

В1 — витрати на збереження одного різновиду сировини та товару.

Для застосування вищевказаної формули потрібна додаткова інформація про

витрати на доставку та збереження кожного асортиментного різновиду, що її

мають нині тільки великі підприємства ресторанного господарства, що

використовують ЕОМ і АСУ.

Страховий (резервний) запас на практиці, як правило, приймається в

розмірі 0,5-1,0 від розміру запасу поточного поповнення (20 днів).

Коефіцієнт (0,5-1,0) залежить від рівня, що гарантує безперебійне

постачання сировини та товарів. Припустимо, що у нашому прикладі коефіцієнт

дорівнює 0,5, тоді страховий запас становитиме 10 днів, а загальна норма

запасів сировини та товарів у кафе становитиме 32 дні (2+20+10).

Норми запасів доцільно визначити за всіма основними видами сировини та

асортиментними різновидами товарів.

На основі запланованої потреби в сировині та продуктах і встановлених

запасів на кінець періоду, що планується, визначається надходження сировини

та продуктів за формулою продуктового балансу: Зн + Н = Р + Зк. Звідси

надходження дорівнюватиме: Н = Р + Зк — Зн.

Баланс сировини та продуктів дозволяє погодити та перевірити

правильність і обгрунтованість розрахунків усіх показників плану

товарообігу підприємств ресторанного господарства.

В умовах ринкової економіки централізовані джерела надходження сировини

та товарів утратили свою необхідність і реальність, вибір постачальників

визійчається комерційною службою підприємств ресторанного господарства.

Такими джерелами можуть бути: підприємства харчової промисловості

України, імпортні поставки, підсобні господарства об'єднань ресторанних

підприємств, продукція, що закуповується у населення на ринках, а також У

колективних сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств,

підприємств торгівлі різних форм власності.

ІІ. АНАЛІЗ ОРГАНІЗАЦІЇ ХАРЧУВАННЯ В ГОТЕЛІ “ДІАМАНТ”

2.1. Характеристика ресторану в готелі «Діамант».

Готель «Діамант» знаходиться у Празі, Чехія. Це трьохзірковий

туристичній готель на 43 номери, 115 місць. Готель має два поверхи. У всіх

номерах власний туалет, душ, супутникове телебачення та телефон. До послуг

гостей також: влісна автомобільна стоянка, ліфт, обмін валют, сейф у

приймальній та готельний ресторан.

Ресторан знаходиться на першому поверсі готелю. Це невеликий ресторан на

100 посадкових місць. До ресторану є два входи – з приймальні готелю та з

вулиці. Над входом з вулиці висить світлова вивіска з назвою ресторану.

Ресторан складається з двох торгових залів – великої та малої, та кухні.

Велика та мала торгові зали з’єднуються між собою проходом, з обох залів є

вихід на кухню. Офомлення ресторану виконане у жовто-блакитних тонах. На

стінах висять картини сучасних художників. Столи прямокутні, в основному

шестимісцеві, є столи чотирьохмісцеві; столи стоять вздовж стін. На столах

лежать білі скатертини, а зверху, з середени лежать маленькі кольорові

паперові скатертини. Скатертини замінюються по мірі їх забруднення. На

столах стоять невеликі вази зї штучними квітами. На підлозі, у кутках також

стоять штучні квіти – фікуси.

У малій залі знаходяться сім шестимісцевих столів. У великій залі

знаходяться сім шестимісцевих столів, три чотирьохмісцеві столи, шведський

стіл, який складається зі столу для закусок, столу для посуду та приборів,

столу для автомату з соками та автомату для нагрівання води для чаю та

кави.

У ресторані користуються фаянсовим посудом восьмої групи художнього

оздоблення. Для соків подають скляні стакани з кольоровим оздобленням, для

спиртних напоїв у барі подають скляні чарки, стакани та келихи. Прибори

металеві із нержавіючоі сталі.

Музичне оформлення у ресторані представлене стереофонічною апаратурою.

У ресторані є тільки одна кухня. У кухні знаходяться: великий

холодильник для зберігання продуктів та напоїв, стіл та шафа для посуду,

столи для приготування холодних закусок, нарізання хліба, зелені, овочів.

Навпроти стоїть електрична плита, стіл для електроприборів, стіл для

овочів, мийна ванна. Кухня обладнана мікрохвильовою піччю,

єлекторочайником, та електорокавоваркою, електром’ясорубкою, електроножем.

До кухні є один службовий вхід. Кухня та торгові зали розділяються

коридором для персоналу. Сміття з кухні виносять через коридор для

персоналу у подвір’я готелю. Схему ресторану «Діамант» представлено на

мал.1.

Ресторан починає свою роботу о сьомій годині ранку та закінчує о 23-й

годині. У ресторані працюють два куховари в одну зміну з 11-ї до 22-ї

години, та чотири офіціанта. Офіціанти працюють по одному у дві зміни:

один на сніданок з 7-ї до 11-ї години, та один на день та на вечір, з 11-ї

до 23 години. Тиждневий графік розділяється на два тижні: довгий та

короткий. Наприклад, один тиждень працюють у понеділок, вівторок, п’ятницю,

суботу та неділю; другий тиждень працюють у середу та четвер.

Сніданок починається восьмій годині ранку. О сьомій годині ранку

офіціант починае готевати шведський стіл до сніданку. Він нарізає

шматочками 2 види ковбаси, сир, шинку. Зранку привозять свіжий хліб,

булочки, молоко та масло. Офіціант виложує ці продукти на тарілки. Потім

він накриває шведський стіл. На столик для посуду він виставляє тарілки,

прибори, чашки та стакани. Наливає в автомат для соків помаранчевий та

яблучний сік. Наливає воду в автомат для кави та чаю, та вмикає його,

заправляє касету з кавою, поруч ставить коробочку з пакетиками чаю. Поруч з

автоматом для нагрівання води ствиться цукор, та нарізаний шматочками

лимон. Потім він приносить з кухні та розтавляє на столі холодні закуски:

ковбасу, шинку, сир нарізаний шматочками, та сир, розфасований у виробничу

упаковку.

Розтавляє на столі йогурти, булочки, масло, печиво, мармелад, джем,

молоко, пластівці. Потім офіціант накриває обідні столи чистими

скатертинами. Сніданок починається о восьмій годині. Коли сніданок почався,

офіціант по мірі закінчення приносить страви на шведський стіл.

Куховар тимчасом починає готувати перші та другі страви, випікає

пиріжки, готує овочі для салатів. Асортимент перших страв як правило

складається з двох-трьох найменувань. Асортимент гарнірів теж невеликий, як

правило це – рис, картопля фрі, овочеві гарніри. Салатів у ресторані поряд

сьоми найменувань, в основному це овочеві салати. Другі страви

виготовляються з м’яса, курки, риби. В основному страви виготовляються з

напівфабрикатів.

Продукти у ресторан постачаються різноманітними продуктовими фірмами, що

привозять продукти до ресторану. Ресторан не виготовляє напівфабрикати для

продажу та не виготовляє самостійно кулінарні вироби, крім того, що кухар

сам випікає пиріжки.

Рис.1 Схема ресторану у готелі «Діамант»

ІІ

IV V III

I – приймальня;

II – мала зала; III – велика зала: 1 – столи шестимісцеві, 2 – столи

чотирьохмісцеві, 3 – стіл для закусок і страв, 4 – стіл для посуду та

солових наборів, 5 - стіл для автомату з соком та напоїв

IV – кухня: 1- холодильник, 2 – шафа для посуду, 3 – столик для посуду,

4 – стіл для віробництва, 5 – електрична плита, 6 – стіл для

єлектроприборів, 7 – стіл для овочів, 8 – мийна ванна.

V – прохід з кухні до залів; VI – сходи на другий поверх.

2.2. Аналіз процесу обслуговування в ресторані.

Сніданки у ресторані готелю «Діамант» організовуються за типом

шведського столу, що значно прискорює обслуговування туристів. Сніданок

починається о восьмій ранку. О сьомій годині ранку офіціант починає

готувати шведський стіл до сніданку. Шведський стіл у ресторані складається

з трьох столів – одного великого столу для страв та закусок, та двох столів

маленьких, що стоять з боків великого столу. На великому столі стоять

страви та закуски. Як правило сніданок складається з наступих страв:

нарізані шматочками два види ковбаси – варена та копчена, сир, нарізаний

шматочками та сир завернутий у виробничу обгортку, йогурти, здобні булочки,

хліб, вершкове масло, молоко, варені яйця. На цьому ж столі праворуч лежать

столові прибори. На столі, шо стоїть праворуч знаходиться посуд для

сніданку. На столі, що стоїть ліворуч стоїть автомат для соків. Цей автомат

розраховано на два види соків. Як правило у нього наливають помаранчовий та

яблучний соки, але інколи туди наливається сік іншого виду. Поруч з

автоматом для соку стоїть невелика кавоварка, яка також нагріває воду для

чаю. Чай заварюється одноразовими пакетиками.

Усі страви офіціант готує самостійно. Він нарізає усі продукти,

розкладує їх на великі тарілки, та самостійно накриває шведський стіл.

Сніданки по типу шведського столу організовують для туристів зі всіх

країн окрім туристів з країн СНГ. Нажаль апетит пострадянських туристів

дуже великий, тому виникає ризик, що сніданку не вистачить на всіх

мешканців готелю. тому для цих туристів пропонують сніданок по типу

«Експрес-сервіс». Це оперативна форма обслуговування споживачів. Меню

містить обмежений асортимент страв. На кухні на «експрес-сервіс»

виділяється окремий працівник, який приймає та виконує замовлення. Інколи

столи до сніданку накриваються вже готовими стравами, кількість порцій

залежить від того, скільки осіб буде сидіти за столом.

Після закінчення сніданку, десь о дев’ятій, офіціант прибирає столи та

миє посуд. З 10.30 до 12-ї години у ресторані перерва. У цей час починає

свою роботу куховар. Він готує сніданок для персоналу готелю та ресторану.

Як правило, це гарячі другі страви. О 12-й годині ресторан починає

обслуговувати споживачів. Обслуговування споживачів проводиться офіціантом,

який працює один на обидві зали. Він приймає замовлення від споживачів,

потім передає замовлення куховару. Куховар готує замовлені страви,

розкладує іх по тарілках, оздоблює готові страви. Потім офіціант виносить

готові страви для споживача.

Розрахунок призводиться після того, як відвідувач поїв. Офіціант

приносить рахунок та чекає оплати. Оплата може проводитися готівкою, тоді

офіціант вибиває чек у касовому апараті, обо ж кредитною карткою.

Інколи у готелі розміщують учасників з’їздів, конгресів, нарад. Тоді

обслуговування таких туристів передбачає триразове харчування.

Як правило, для зручності обслуговування, за кожним учасником делегації

закріплюється певне місце за столом, а столи сервіруються зазадалегідь.

Розрахунок зі споживачами у такому випадку проводиться за безготівковою

формою оплати. Учасникам з’їздів, конференцій видають книжки з розмінними

талонами.

В процесі підготовки до обслуговування скомплектованими сніданками,

обідами та вечерями офіціант до приходу споживачів виставляє на столі

молоко, кефір, кондитерські вироби, фректи, безалкогольні напої, соки,

хліб, передбачені в меню. А на кухні заздалегідь готують холодні закуски,

які в залежності від строку реалізації, інколи виставляють на столи

заздалегідь. Якщо обслуговування проводиться з вілним вибором страв, то

продукцію, що не швидко псується, та що користується попитом підприємства

час сніданку чи обіду, готують на робочому місці офіціанта.

У ресторані готелю інколи обслуговують різноманітні банкути, свята,

весілля. Обслуговування банкутів та урочистіх подій може проводитися за

різнии формами, а саме:

- банкет-прийом за столом з повним обслуговуванням офіціантами;

- банкут з частковим обслуговуванням офіціантами;

- банкет-фуршет.

Банкет-прийом за столом з повним обслуговуванням офіціантами найчастіше,

як форма організації обслуговування, застосовується на офіційних прийомах.

Замовлення на банкет-прийом приймає адміністратор від упорядників

банкету, при цьому уточнює: дату, час його проведення, чисельність гостей,

їх склад (стать, вік, національність, професію), подію, що відзначається,

загальну суму асигнувань і суму на кожну персону, форму оплати, списки

запрошених і почесних гостей.

Під час підготовки такого виду банкету працюють обидва куховари. Банкет

обслуговують чотири офіціанти. Банкети у ресторані проводять у великій

залі. Розміщення столів прои обслуговування банкетів показано на мал. 2.

Столи розміщують у вигляда літери Г або літери П, яко треба розмістити

бальшу кількіть гостей.

Сервирування столів для банкету проходить у наступній послідовності:

накривають столи скатертинами, потім розставляють посуд із порцеляни.

Розкладують столові прибори, розставляють посуд із скла та кришталя

(стакани, келихи, чарки тощо). Потім розкладують серветки, розставляють на

столи квіти та спеції. При розстановці дотримуються правил розміщення

посуду, приборів, серветок, квітів на столі.

Мал. 2. Розміщення столів при обслуговування банкету.

Однією з особливостей сервірування банкету є те, що до набору кожного

учасника банкету праворуч за пиріжковою тарілкою слід покласти картку меню,

а також візитку з іменем гостя.

Повне обслуговування відвідувачів в залі включає наступні операції:

зустріч адміністратором гостей, привітання та розміщення за столом гостей,

прийом замовлення, передача замовлення на виробництво, отримання замовлення

з кухні та подача страв відвідувачам, заміна та прибирання посуду ( при

підготовці столу до наступної страви, при прибирання столу після відходу

відвідувачів), надавання інших послуг.

Банкет з частковим обслуговуванням офіціантами є характерним для

неофіційних прийомів (сніданок, обід, вечеря чи просто частування з приводу

якоїсь події, нагоди). Меню на таких прийомах менш вишукані, сервірування

більш просте, на столах не розкладаються візитні картки, напої можуть

наливатися гостями самостійно.

Банкет-фуршет (переклад з французької — «на виделку») — приводом для

його проведення бувають звичайно ділові зустрічі, переговори, підписання

угод та ін. Крім того, вони можуть бути організованими на відзначення

різних ювілеїв, сімейних урочистостей та інших святкових заходів.

Характерною особливістю банкетів-фуршетів є те, що гості їдять і п'ють

стоячи біля столів, до меню включають широкий асортимент холодних, гарячих

закусок і страв, десерт, гарячі напої. Закуски подають невеликими порціями

— «під виделку» тому, що стіл сервірується без ножів. Другі страви також

подаються тільки маленькими порціями, дрібно нарізаними, що не потребують

ножа для вживання. Завдяки тому, що гості обслуговуються стоячи, на банкеті-

фуршеті можна обслужити у 4-5 разів більше гостей, ніж за банкетним столом.

Тривалість банкету-фуршету — 1-1,5 год. Столи для банкетів-фуршетів мають

бути вищими звичфйних. В ресторані звичайно для такого виду банкетів

використовують столи, що використовуються для шведвького столу. Накривають

фуршетні столи спеціальними скатерками до підлоги.

Гостей на такому банкеті може бути більше ніж місць за столами, тому

гостям, які не за столом, офіціанти підносять напої та закуски.

ІІІ. ПРОПОЗИЦІЇ, ЩОДО УДОСКОНАЛЕННЯ РЕСТОРАННОЇ СПРАВИ У ГОТЕЛІ «діамант».

Я вважаю, що діяльність у ресторані готелю «Діамант» в цілому

організована непогано, але для кращого обслуговування споживачів у мене є

декілька пропозицій.

У ресторані не організоване обслуговування мешканців у номері. В обідні

та вечірні часи у ресторані не дуже багато відвідувачів. Одже два

офіціанта, які працюють у торговій залі можуть встигати обслуговувати

мешканців готелю у номерах

Обслуговування у номерах потребує від робітників готелю особливої

підготовки. Воно пов’язано не тільки з виповненням побажань гостей,

сервирування стола, послідовністю подачі страв, тухнікою обслуговування,

але й з правилами поведінки в номері.

Офіціанти, що приймають участь в обслуговування номерів, повинні пройти

спеціальний інструктаж про дотримуванні правил етикету, поведінки у номері.

Достатньо одного офіціанта, щоб організувати обслуговування у номерах

готелю.

На другому поверсі готелю у службовому приміщенні треба організувати

збереження невеликого запасу столової білизни, посуду, приборів, рюмок,

фужерів, для приготування деяких закусок та нопоїв, миття скляного посуду.

Тут требавстановити невелику шафи, виробничий стіл, кип’ятильник,

настольну електроплиту. Приміщення повинно відповідати санітарним вимогам,

що пред’являють до підприємства громадського харчування.

Черговий офіціант перед початком роботи уточнює кількість перданих

раніше замовлень, номера, з яких вони надійшли та час їх виповнення. Крім

того, він підготовлює сіль, перець, гірчицю, посуд, неохідний для

виповнення замовлень.

Готуючи піднос для подачі сніданку на одну особу, офіціант повинен мати

предмети, необхидні для сніданку і приготовлені блюда розмістити на підносі

так, як при сервіровці столу, оскільки страви можна приймати на підносі.

Якщо передбачається обід (вечеря) на декілька осіб, то для подачі можна

використовувати офіціантський візок.

Замовлення на обслуговування у номері, що не поступили заздалегідь,

можуть бути передані проживаючим черговому офіціанту по телефону. Інколи (у

вечірні години) гості можуть попросити працівника ресторану прийти для

складання заказу в номер. Офіціант, взявши меню, повинен прийти до номеру і

спитати дозволення увійти. У номері він повинен привітатися, уточнити, чи

був виклик. Пропонуючи гостям меню, офіціант може допомогти у виборі страв

і складання заказу, визначає місце, де можна потім призвести сервіровку. Це

дозволить йому скоріше виповнити заказ.

Із службового приміщення офіціант по телефону передає заказ на кухню

ресорана і підприємства час його виповнення підготавлює посуд та прибори,

що необхідні для сервирування столу в номері.

Якщо замовлення поступають у той час, коли черговий офіціант зайнятий

обслуговуванням у номері, то їх приймає і реєструє у книзі обліку

адміністратор чи інший член бригади офіціантав зали. Приймаючи замовлення,

треба записати, з якого номеру він переданий, час його виповнення,

асортимент страв та напоїв, особливості приготування, кількість гостей.

Підібраши необхадні для сервирування предмети, офіціант розміщує їх на

підносі так, щоб найбільш важкі знаходилися ближче до центру. З країв

підносу нагрузка повинна бути розподілена рівномірно.

У готельних номерах не має обідніх столів, тому можна сервирувати

журнальний столик. Севирують стіл так як і в залі ресторану, але

використовують меншу кількість скляного посуду. Якщо при обслуговування у

номері використовують офіціантський візок, то на ньому можна комплектувати

декілька невеликих замовлень із номерів одного поверху.

Основну кількість продуктів для виповнення замовлень підприємства

підприємства час обіду чи вечері офіціант отримує по заборному листу з

кухні та буфеті (з невеликим запасом). При цьому буреться до уваги

кількість продуктів, що необхідна для виповнення замовлень, що вже

надійшли, та можливість надходження допоміжних.

Використовуючи своє службове приміщення на другому поверсі готелю чи

офіціант має можливість зварити яйця, сосиски, сардельки, приготувати

яєчню, гарячі напої, розкласти на тарілки чи блюда нарізані на кухні

ковбасу, шинку, сир, розлити в стакани кефір, молоко. Організована таким

чином робота скорочує час на обслуговування.

Холодні закуски, складні за виготовленням, порціонні другі страви, які

замовляють у денні та вечірні години роботи, офіціант отримує на кухні.

Доставляє їх у номера у посуді з кришками чи накриває при переносі льняними

серветками. Підприємства час обслуговування декількох гостей необхідно

уточнити строки подачі других страв, десерта, чорної кави.

Після обслуговування офіціант прибирає всі прибори, посуд, приводить до

порядку стіл. Інколи посуд, прибори за проханням гостей можна залишити у

номері до наступного дня.

У книзі обліку посуду записують номер, у якому залишен посуд, та його

кількість. При цьому попереджають покоївку та чергову по поверху. Офіціанти

другої зміни, перевіряючи перед початком роботи наявність переданого

посуду, приборів і столової білизни, уточнити кількість, залишену у номері.

У процесі роботи використаний звільнившийся посуд забирають з номера,

відмічають у журналі обліку, що він повернен.

Додаткову плату за обслуговування у номерах встановлюють за тарифами на

додаткові послуги, що утверджують місцеві органи влади.

Для обслуговування в номерах можна виділяти окремого офіціанта.

У ресторані немає бару. Я вважаю, що для підвищення класу ресторану у

ньому треба устаткувати бар. Ба можна устаткувати у приміщенні малої зали.

У торговому помешканні бара основним видом устаткування є барна

стійка. Стійку може бути виконана у виді літер Г або П.

Кількість місць за стійкою треба розташовати так, щоб споживачі не

заважали один одному. столу стійки бара дорівнює 600 мм.

У малій заліможна залишити три шестимісцевих столи та постпвити три

чотирьохмісцеві.

Бари повинен бути обладнаний холодильною шафою і прилавком, вмонтованим

в барну стійку. На робочому місці бармена можна встановити фризер для

виготовлення м'якого морозива, соковижималку. Автоматичну кавоварку можна

встановити на стійці або за ній. Тут же можна встановити тостер для

підсмажування шматочків хліба, ростер для підсмажування порціонних

шматочків м'яса.

На барній стійці необхадно встановити автомат для розливання пива.

Балон з пивом слід розмістити підприємства барною стійкою.

Також бар необхідно устаткувати інвентарем для приготування коктейлів.

Основним предметом для готування коктейлів способом інтенсивного

перемішування компонентів вручну є шейкер. Для приготування газованої води

і гристих коктейлів у барах використовують сифони з балончиками

вуглекислого газу, а для збереження льоду на робочому місці - контейнери

для льоду.

У ресторані ніяк не організований відпочинок для гостей. У малій залі,

після устаткування бару, залишиться достатньо місця для встановлення

більярдного столу. Це залучить до ресторану більше відвідувачів, не тільки

мешканців готелю.

Музичне оформлення у ресторані представлено стереофонічною апаратурою. Я

вважаю, що можна зробити невелику перестановку у великій залі, з тим щоб

можна було ввечері розважати гостей живою музикою.

Пропозицїї, щодо удосконалення ресторану та перестановки меблів у

ресторані представлено на мал.4.

У готелі часто зупиняються дитячі групи. Я вважаю, що для покращення

обслуговування у ресторані дитячих груп треба зманиті меню сніданку.

Наприклад, можна поставити на стіл декілька солодких стрів, фрукти,

більший асортимент йогуртів. Взагалі я вважаю, що на шведський стілдо

сніданку слід додати свіжі овочі та фрукти, як то огірки, помідори, яблука,

банани та ін.

Мал.4. Устаткування біру та перестановка меблів у ресторані.

бар

Висновки

У своїй роботі я намагалася описати особливості роботи підприємств

ресторанної діяльності при готелях. У першому розділі своєі роботи

розкриваеться економічне значення ресторанного господарства та його

сутність, характеризуєються окремі види підприємств громадського харчування

у готелях. Зокрема приводиться опис та класифікація ресторанів, описуються

особливості обслуговування у номерах. Також докладно розповідається про

організацію роботи в барах та буфетах. Далі у першому розділі приводиться

характеристика виробничої діяльності та правила планування товарообігу на

підприємствах ресторанного господарства.

У другому розділі курсової робіти приводиться характеристика ресторану

при готелі «Діамант», що знаходиться у Празі. Докладно розповідається про

інтер’єр ресторану, про роботу офіціантів та кухарів, організацію

виробничої діяльності ресторану. Також приводяться деякі пропозиції щодо

удосконалення діяльності ресторану.

Органязація харчування у готелях – дуже важливий чинник обслуговування

відвідувачів готелю, що впливає на кількість відвідувачів та завантаження

готелю. Підприємства ресторанного господарства в готелях сприяють

залученню додоткових доходів готелю. дуже важливо правильно організувати

діяльність ресторану у готелі, щоб відвідувачам було затишно і комфортно, і

щоб їм знову і знову хотілося прийти і відпочити саме в цьому ресторані.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. “Громадське харчування в умовах комерціалізації і приватизації”,

збарник наукових праць. Київ, КДТЕУ, 1994 р.

2. “Менеджмент гостинничного и ресторанного обслуживания», навчальний

посібник, Москва, 1997 р.

3. «Гостинничный и туристический бизнесс», навчальний посібник,

Асоц.авторов та видавців “Тандем”, Москва, 1998 р.

4. Аграновский Е.Д. и др. «Организация производства в общественном

питании», учебное пособие, Москва, 1990 г.

5. Бутєйкіс Н.Г. “Органнизация производства предприятий общественного

питания», учебное пособие, Москва, 1990 г.

6. Кузнєцова Н.М. “Основи економіки готельного та ресторанного

гостподарства”. Київ, 1997 р.

7. Усов В.В. «Организация обслуживания в ресторанах». Москва, 1990 г.

-----------------------

[pic]

Більярдний стіл

Місце для музикантів

?????????????????????????????????????????????1

Страницы: 1, 2