Транснаціональні корпорації та їх роль в сучасних міжнародних економічних відносинах



РУБРИКИ	Транснаціональні корпорації та їх роль в сучасних міжнародних економічних відносинах	РЕКЛАМА

Главная

Логика

Логистика

Международное публичное право

Международное частное право

Международные отношения

Авиация и космонавтика

Административное право

Экономико-мат. моделирование

Экономическая география

ПОИСК

Транснаціональні корпорації та їх роль в сучасних міжнародних економічних відносинах

цін і доступності інших економічних ресурсів, розвиненості

інфраструктури, а також політико-правових факторів, серед яких

найважливішим є політична стабільність;

- можливість акумулювання капіталу в рамках усієї системи ТНК,

включаючи позикові засоби в країнах розташування іноземних

філій;

- використання у своїх цілях фінансових ресурсів усього світу.

[pic]

Джерелами їх фінансування виступають не стільки головні американські

компанії, скільки фізичні і юридичні особи з третіх країн, що приймають,

(див. діаграма 3). Для цього іноземні філії ТНК широко використовують

позики комерційних і фінансових інститутів держави , що приймає , і третіх

країн, а не тільки країн базування материнської компанії; постійна

проінформованість про кон'юнктуру в товарних, валютних і фінансових ринків

у різних країнах; раціональна організаційна структура , що знаходиться під

пильною увагою керівництва ТНК, постійно удосконалюється; досвід

міжнародного менеджменту, включаючи оптимальну організацію виробництва і

збуту, підтримка високої репутації фірми.[7]

2.3. Прямі іноземні інвестиції і ТНК

Частка американських ТНК у фонді міжнародних прямих інвестицій

знизилася з 50,4% у 1967 р. до 25,9% в 1990 р. У той же час сумарна частка

Японії і Німеччини збільшилася за той же період із 4,0% до 21,6%.

Накопичення іноземних прямих інвестицій німецьких ТНК у 1990 р. досягли 155

млрд. дол.

Японія вийшла нині на перше місце по інтенсивності щорічного

вивозу капіталу у формі прямих інвестицій, відкинувши на друге і третє

місця відповідно Великобританію і США. За період 1988 - 1990 рр. Японія

експортувала у формі прямих інвестицій капітал вартістю 126 млрд. дол., не

рахуючи реінвестицій іноземних відділень. У ті ж роки іноземні прямі

інвестиції Великобританії з урахуванням реінвестицій склали 94 млрд. дол.,

а США (також з урахуванням реінвестицій) - 72 млрд. Різко

зріс річний експорт прямих інвестицій країн, що розвиваються,

за рахунок головним чином нових індустріальних країн. Ще на початку 80-х на

країни, що розвиваються, припадав усього 1% щорічного вивозу прямих

інвестицій, а до 1990 р. ця частка збільшилася до 5%.

Починаючи із середини 20 ст. основна частина міжнародних прямих

інвестицій направлялася в ровинуті країни. Особливо привабливими в цьому

відношенні були США і Західна Європа. За останні роки значення регіонів як

імпортерів капіталу у формі прямих інвестицій ще більш зросло.

За станом на 31 березня 1991 р. на частку США і ЄС прийшлося 60%

кумулятивної суми прямих інвестицій за рубежем японських ТНК, проти 35%

десятьма роками раніше. В цілому для всіх ТНК в останні роки є типовим

витрата 80% міжнародних прямих інвестицій для купівлі чинних підприємств

або для злиття з ними. Відповідно тільки 20% міжнародних прямих інвестицій

йде на створення нових підприємств.

Характерною рисою ситуації в області міжнародних інвестицій в останні

роки для Західної Європи і США є вирівнювання їхніх позицій як експортерів

та імпортерів прямих інвестицій. У 1990 р. накопичення країн Західної

Європи як експортерів приблизно на 13% перевищували кумулятивну суму

міжнародних прямих інвестицій у цьому регіоні, тоді як у 1967 р. експортні

накопичення перевищували імпортні в 1,5 раза. Експортні накопичення прямих

інвестицій США в 1990 р. усього на 7% перевищували суму завезеного

капіталу, тоді як у 1967 р. перевищення було майже десятикратним, Японія на

декілька десятиліть відстає від США за співвідношенням експорту й імпорту

прямих інвестицій. Її експортні накопичення в 1990 р. у 20 разів

перевищували імпортні.

Щодо розширення діяльності ТНК у сфері послуг спостерігається зниження

частки інвестицій у видобувній і обробній промисловості базові галузі.

Частка видобувних галузей у іноземних інвестиціях із промислово розвинутих

країнах зменшилася з 22,7 % у 1970 році до 18,5 % у 1980 році і до 11, 3 %

у 1990 році, частка промисловості відповідно - із 45,2 % до 43,8 %, і 38,7

% тоді як частка сфери послуг зросла з 31,4 % до 37,7 % і 50.1 %.

Аналогічна картина складається й у структурі іноземних вкладень: у

промислово розвинуті країни - у загальній сумі іноземних інвестицій частка

видобувних галузей знизилася з 16,2% у 1970 році до 9,1 % у 1990 році,

промисловості - із 60,2% до 42,5%, тоді як частка сфери послуг зросла з 23,

7 % до 48,4%; країнах, що розвиваються - у 1980 - 1990 роках частка

видобувних галузей зменшилася з 22,7 % до 21,9 %, промисловості - із 54,6%

до 48,6 %, тоді як частка сфери послуг збільшилася з 22,7 % до 29,5%. Як

очевидно в країнах, що розвиваються, структура іноземних інвестицій

змінилася не настільки радикально.

Однією з причин зменшення частки інвестицій у видобувній й обробній

галузях є відносне зменшення значення сировини в економіці. Тенденція до

зниження в міру розвитку науково-технічного прогресу матеріало- і

енергоємністі готової продукції протистоїть абсолютному збільшенню

виробництва і споживання сировини і палива. Це призводить до скорочення

"частки продукції найважливіших галузей і до зменшення витрати сировини й

енергії на одиницю національного доходу і промислового виробництва.

Підводячи підсумок, можна сказати, що ТНК в усе зростаючому ступені

перетворюються в двигуни економічного росту, оскільки вони створюють

найкращі умови для розкриття можливостей підприємництва, розвитки передової

технології і росту кваліфікації робочої сили. Задача національних урядів

складається в тому, щоб використовувати ці можливості ТНК.

2.4. Фінансові і валютно-кредитні аспекти функціонування ТНК

Найбільший вплив ТНК має на світовий кредитний ринок і ринок акцій.

Вони не тільки активно використовують євродолари як позичальники, але і

нарощують їхні резерви, будучи самими помітними власниками депозитів у

євродоларах. Що стосується світового ринку акцій, то, по суті, більшість

головних на фондових біржах компаній, - це ТНК. Продаючи на іноземних

фондових ринках свої акції, випускаючи свої єврооблігації на євроринках і

прибігаючи до єврокредитів, ТНК за рахунок цих фінансових джерел можуть

фінансувати значну частину своїх капіталовкладень.

Транснаціональні корпорації перетворилися в найбільш активних

учасників світового фінансового ринку, діючи на всіх його сегментах. Так,

будучи головними експортерами й імпортерами товарів і послуг у світі, ТНК

стали значними клієнтами на світовому валютному ринку. Хоча комерційні

банки і проводять на цих ринках операції у своїх інтересах, основна маса

валютних операцій здійснюється ними з доручення своїх клієнтів, насамперед

ТНК.

З розвитком світового господарства на світовому валютному ринку

з'явилися нові «чинні особи». Валютний ринок розширився за рахунок

міжнародної торгівлі, більш активної участі банків у міжбанківському ринку.

Для діяльності ТНК і інтеграційних угруповань знадобилися зміни у валютному

режимі. Виник євроринок валют - сукупність операцій із валютами, що

виступають на вільному світовому валютному ринку поза країною походження.

ТНК і інші міжнародні компанії володіють значними сумами у вільно

конвертованій валюті, можуть обміняти їх у будь-який час на будь-яку іншу

валюту. Вкласти гроші в банк будь-якої країни. Маса цих грошей величезна,

ТНК намагаються вкладати їх у найбільше стабільні валюти і при найменших

змінах курсів ці гроші перетворюються в «гарячі». ТНК мають накопичення в

різних валютах, це веде їхній ризик до мінімуму.

Євродолар, швейцарський франк і німецька марка - це європейські

валюти, але на рахунках банків, що знаходяться не США, Швейцарії,

Німеччини, не на батьківщині цих валют. Ці гроші швидко переміщаються з

однієї країни в іншу ще й у залежності від розміру процентної ставки і

співвідношення курсів. Джерела цих грошей - платежі по експортних і

імпортних постачаннях міжнародних підприємств - частіше усього філій і

субпідрядників ТНК.

У 80-і роки для послаблення валютних ризиків були створені декілька

механізмів. Наприклад, «своп» - обмін деякої суми грошового капіталу разом

із відсотками в одній валюті на відповідну суму з відсотками в іншій

валюті. Своп містить у собі чотири моменти:

1) взаємний обмін фінансовими засобами за узгодженим валютним курсом;

2) обмін процентними виплатами, накопиченими за півроку або рік на основі

узгодженої суми капіталу і процентної ставки;

3) обернений обмін початкових сум після закінчення визначеного терміну по

початкового валютного курсу;

4) відсутність зв'язку з визначеною статтею активу або пасиву (загальний

обсяг зобов'язань підприємств не змінюється).

Не слід також забувати, що хоча курси валют регулюються на урядовому і

міжурядовому рівнях, найбільшою мірою від валютних ризиків захищені

підприємства ТНК.

Одне з головних напрямків діяльності ТНК - вивіз капіталу. Формами

вивозу капіталу є прямі і портфельні інвестиції, а також позики і кредити.

Найбільш значимими є прямі інвестиції. Їхній глобальний обсяг зріс за

період 1982 - 1994 рр. у чотири рази; за цей же період частка глобальних

прямих інвестицій подвоїлася, досягнувши 9% в світовому ВВП. У 1996 р.

обсяг прямих іноземних інвестицій у світі оцінювався в 3,2 трлн. доларів.

Протягом 1986-1995 рр. за темпами росту він обганяв валові вкладення в

основний капітал більш, чим удвічі, що свідчить про інтернаціоналізацію

національних систем, що збільшується, виробництва.

У 1996 році глобальний обсяг вивозу прямих іноземних інвестицій досяг

рівня 350 млрд. доларів і збільшився в порівнянні з 1995 роком на 10%. У

1996 році надходження прямих іноземних інвестицій досяг рекордних розмірів

у 54 країнах, а їхній вивіз - у 20 країнах. У 1995-1996 рр. частка країн,

що розвиваються, у глобальному обсязі інвестицій, що надходять, рівнялася

34%.

Транснаціональні корпорації мобілізують капітал, використовуючи

різноманітні джерела усередині країни і за межею: комерційні банки, місцеві

і міжнародні ринки акцій, державні організації і свої власні корпоративні

системи у формі внутрішнього прибутку на цілі реінвестування. З урахуванням

усіх цих джерел фінансування інвестиції в іноземні філії - інвестиційний

компонент міжнародного виробництва - оцінювалися в 1996 році в 1,4 трлн.

доларів. З цієї суми лише 350 млрд. доларів, тобто її чверть, фінансувалася

за рахунок прямих іноземних інвестицій. З цього випливає, що питома вага

міжнародного виробництва також значно вище: в світовому обсязі валових

вкладень в основний капітал на іноземні філії припадала приблизно одна

п'ята частина. (Цей показник не дозволяє відбити додаткові інвестиції,

контрольовані ТНК через різноманітні неакціонерні канали, наприклад, по

лінії спілок корпорацій).

Причиною іноземного інвестування часто стає інтерес до природних

ресурсів різноманітних країн із метою забезпечити гарантоване постачання

своїх підприємств сировиною. Так, на базі іноземних інвестицій США

одержують всі імпортовані країною фосфати, мідь, олово, 75% марганцевої і

залізної руди; Японія - 40% бокситів, 50% нікелю, 60% мідної руди. При

цьому постачання з іноземних підприємств ТНК здійснюються за трансфертними

цінами, рівень котрих нижче світових.

При освоєнні іноземних джерел сировини на основі прямих інвестицій

враховуються розбіжності в екологічних нормах і стандартах між країнами.

Капіталовкладення в іноземну економіку - активний спосіб стимулювання

попиту на вітчизняну продукцію. Це досягається за рахунок того, що, по-

перше, за кордоном створюються нові ринки; по-друге, частина експорту ТНК

постійно йде на адресу їхніх іноземних філій, і ця гарантована частка

складає понад 1/3 експорту Канади, Німеччини, Франції, Швеції, до 1/2

експорту США.

Нарешті, інвестиції, будучи розміщеними усередині національної

території іноземних держав, дозволяють фірмі обминути тарифні і нетарифні

бар'єри.[8]

Транснаціональні корпорації здійснюють свої капіталовкладення

переважно для довгострокових цілей. Хоча вони часто швидко перекидають

величезні фінансові ресурси з одного регіону земної кулі в іншу, що може

дестабілізувати фінансові ринки в окремих регіонах, не можна забувати, що

ТНК - це прямі інвестиції, вкладені в багаторічні проекти. Тому діяльність

ТНК може бути оцінена як переважно сприятлива стабілізація світових ринків

капіталу. Адже це великі компанії, яким потрібне стабільне господарське

середовище, у тому числі фінансове.

2.5. Експансіоністична діяльність ТНК

Бурхливий ріст ТНК припадає на період 1960 - 70 років, коли наступила

нова фаза в розвитку монополістичного капіталізму.

ТНК відносять до категорії міжнародних монополій, відомих уже декілька

десятиліть і це не є щось випадкове і довільне. Проте, їхня діяльність

істотно відрізняється від монополій, що виникнули у формі картелів,

синдикатів, трестів і т.п. Вони, наприклад, не ставлять за ціль формальний

поділ сфер впливу і ринків, не діють тільки в сфері обороту. Головна увага

приділяється виробництву, орієнтації на іноземні філії і збутові

підрозділи.

ТНК являють собою визначену форму прояву більш загальної тенденції

-прагнення капіталу до зовнішньоекономічної експансії, пов'язаний з

особливостями самого капіталізму останньої чверті XX сторіччя.

На ранньому етапі розвитку капіталізму переважною формою експансії

була торгівля товарами (товарний експорт). Наприкінці XIX сторіччя за

межами національних економік починає здійснюватися експансія у формі

позичкового капіталу, тобто здійснюється експорт капіталу для одержання

більш високого відсотка за рубежем, ніж це можливо усередині країни. У

іноземній літературі такий експорт називається "портфельними інвестиціями".

Наприклад, значним експортером капіталу на початку XX сторіччя була

Великобританія. У 1913 році понад 90 % іноземних інвестицій припадали на

портфельні інвестиції. Експорт капіталу в такій формі не дає експортеру

право контролю над іноземними промисловими підприємствами.

Після Другої світової війни масштаби експорту капіталу за національні

межі зростають, але відбувається це у формі прямих іноземних інвестицій.

Закордонне виробництво, що раніше носило епізодичний характер, стало

значним.

ТНК як міжнародна монополія - реальний показник того, що рівень

концентрації капіталу і виробництва переріс національні межі, що вони стали

займати пануючі позиції не тільки в національній, але й у світовій

економіці.

У цьому плані ТНК можна розглядати як олігополістичну, у якій

власність, управління , виробництво і продаж здійснюються в рамках

юрисдикції кількох національних держав. Головна контора знаходиться в одній

країні, а субсидії утворюються в інших країнах. Головною ціллю корпорації є

забезпечення виробництва товарів для світового ринку з як найменшими

витратами для одержання максимального прибутку. Ця ціль досягається або

шляхом найбільш ефективно розташованого, найбільш наближеного до споживача

розподілу виробництва або послуг, або шляхом мінімального оподатковування,

що досягається за допомогою місцевого уряду. Все це реалізується у формі

прямих іноземних інвестицій.

У цьому зв'язку виникає питання, коли стала можлива і необхідна

подібна форма експансії капіталу, поширена у вигляді прямих іноземних

інвестицій. Специфіка діяльності ТНК полягає в створенні і розширенні

іноземних і дочірніх підприємств і встановленні контролю над їхньою

діяльністю.

За допомогою іноземних ресурсів монополії більш вільно формують свою

політику під час криз. Вони вдаються цілком спроможним заходам - не

припускати тих перерв, що їм не вигідні і стимулювати ті з них, що їм

необхідні. У деяких випадках, коли криза вигідна ТНК - з'являється

можливість позбутися від конкурентів, що не мають опору, втілену в

закордонне виробництво.

Порівняно безболісне переживання криз ТНК - є ще одним немаловажним

свідченням їхньої живучості, а головне гнучкості і могутності.

Орієнтація на іноземні філії створює об'єктивну базу для самостійності

і незалежності розвитку ТНК по відношенню не тільки до країни, що приймає,

але до економік країн -походження. Подібні розбіжності між ТНК і

національною економікою відомі як феномен "англійської хвороби". Так,

найбільше яскравим і практичним прикладом може послужити ситуація в Англії.

Англія за багатьма показниками давно відстає від інших промислово

розвинутих країн. Вона поступово втратила панівне положення промислової

держави, лідера міжнародної торгівлі, найбільшого банкіра.

На початку 1970-х років американці стали більш іноземним вкладником,

чим експортером готових товарів, зроблених усередині країни. Американським

ТНК стало набагато вигідніше вкладати капітали за рубежем, чим виробляти

продукцію в себе вдома.

Існують різноманітні інтепретації і пояснення різкої активізації

діяльності капіталу. Деякі іноземні вчені висувають спрощене, на наш

погляд, пояснення. Називаються дві основні причини. Перша - звичайна теорія

торгівлі. Друга - одержання більш високих прибутків за рубежем. Так вони

звертають увагу на торгові бар'єри, обмінні курси валют і більш сприятливий

політичний клімат. Також відзначається значимість технологічних змін,

скорочення транспортних витрат і значне поліпшення засобів зв'язку,

підкреслюється роль олігополістичного змагання.

У всіх країнах загальновизнаним є факт широких можливостей ТНК і

неухильного розширення їхньої діяльності поза національними межами.

Загально визнана також їхня роль у широких вкладеннях капіталу в

національну економіку. Сама оцінка діяльності ТНК дається дуже по-різному,

починаючи від украй позитивною і закінчуючи вкрай негативною. Широко

обговорюється також проблема впливу ТНК на збільшення добробуту місцевого

населення, причому думки висловлюються самі різноманітні, від того, що вони

піднімають, до визнання, що вони знижують добробут.

За останні тридцять років ці відносини перетерпіли великі перерви: від

конфліктів до співробітництва. Якщо раніш уряди намагалися обмежити

діяльність ТНК, то сьогодні ТНК розглядаються ними як засіб зміцнення

національних позицій, створення національних переваг.

У 1990-і роки, уряди стали грати координуючу роль у використанні

виробничих можливостей, і іноземні інвестиції розглядаються як доповнення

до внутрішніх. Вони розробляють політику, що стимулює потік іноземних

інвестицій у їхні країни і порівняльні конкурентні переваги їх ТНК на

іноземних ринках.

Вважається також, що американські ТНК продовжують фінансувати баланс і

є головним джерелом зберігання обміну і балансу цього обміну з іноземними

країнами, що зміцнює американську глобальну військову і політичну позицію,

тому вони розглядаються як важливий чинник американського економічного і

політичного добробуту і глобального впливу. Природно, що ТНК, у свою чергу,

“бояться” націоналізації або визначеного обмеження своєї діяльності в

іноземних країнах і потребують істотної підтримки і захисту американського

уряду.

ТНК оцінюються також як провідники глобального економічного розвитку і

механізм поширення американської вільної підприємницької системи. Починаючи

з Плану Маршалла, ТНК приділялася роль посилення іноземних економік,

протистояння комунізму і соціалістичним моделям економічного розвитку.

Розділ ІІІ

Правове регулювання діяльності ТНК

3.1. Взаємовідносини ТНК і держави

Широке поширення і ріст ТНК у період після Другої світової війни є

одним із найважливіших феноменів останнього часу, що породило численні його

дослідження. Як уже відзначалося, при визначенні самого поняття ТНК самими

дослідниками звертається увага на те, що вони володіють, контролюють,

виробляють або надають послуги поза тією країною, де вони обгрунтовані,

відзначається неоднозначний характер власності ТНК, що може бути приватною,

державною або корпоративною (змішаною). По-різному оцінюється роль ТНК у

світовому економічному розвитку й у міжнародних відносинах, Але у всіх

країнах загальновизнаним є факт дуже широких можливостей ТНК і неухильного

розширення їхньої діяльності поза національними межами. Загально визнана

також їхня роль у широких вкладеннях капіталу в національну економіку. Сама

оцінка діяльності ТНК дається дуже по-різному, починаючи від украй

позитивної і закінчуючи вкрай негативною. У якості негативних факторів

виділяється те, що впроваджуючи сучасні технології, ТНК різко збільшують

безробіття, погіршують фінансові баланси і порушують правила нормальної

конкуренції. У багатьох країнах вказується на те, що власність і контроль

над ключовими економічними секторами переходить у руки іноземних

підприємств, що спричиняє істотний вплив на політичний суверенітет і на

зміну соціокультурних цінностей, тобто внесення іноземних цінностей і

зменшення ролі або повне знищення місцевих цінностей. Широко обговорюється

також проблема впливу ТНК на збільшення добробуту місцевого населення,

причому думки висловлюються самі різноманітні, від того, що вони

піднімають, до визнання, що вони знижують добробут. Обговорюється їхня

взаємодія з профспілковими організаціями в країнах, дискутується роль ТНК у

формуванні і реалізації інтересів споживачів, якості і цін товарів, ними

вироблених.

Однією з надзвичайно складних і суперечливих проблем, якій дається

різна характеристика в працях іноземних авторів, є проблема взаємовідносин

ТНК із національними урядами. Тут можна виділити три основні підходи:

ліберальний (ортодоксальний), марксистський (радикальний), націоналістичний

(неомарксиський) . Кожний із них по-своєму інтепретує взаємовідносини ТНК і

їхніх національних урядів.

За останні тридцять років у відносинах були великі перерви: від

конфліктів до співробітництва. Якщо раніш уряди намагалися обмежити

діяльність ТНК, то сьогодні ТНК розглядаються ними як засіб зміцнення

національних позицій, створення національних переваг.

Система відносин між державою і ТНК являє собою діалектичну єдність

протиріч. З одного боку, ТНК є важливим інструментом зовнішньоекономічного

і зовнішньополітичного впливу, і держава не може не використовувати це в

інтересах свого панування на світовій арені. З іншого боку, єдність

інтересів не виключає наявність протиріч. Держава постійно намагається

затвердити контроль над вивозом капіталу, товарів, технологій. ТНК

здійснюючи свою стратегію одержання довгострокових прибутків, впливають на

економічну кон'юнктуру країни-базування або країни, що приймає, і в

результаті вступають у протиріччя з визначеними засобами державного

регулювання економіки.

Дж. Даннінг у своїй статті "Уряд і ТНК: від конфронтації до

кооперації" розвиваючи свою "еклектичну теорію, досліджував відносини між

урядами і ТНК за останні три десятиліття й оцінив перспективу їхнього

розвитку. Основні його положення:

1). у минулому державна політика щодо ТНК не була явно пов'язана з

загальною державною стратегією, тому що ТНК контролювали вкрай незначну

частину економіки і уряд вважав результати регулювання діяльності ТНК

незначними;

2). сьогодні уряди змушені розглядати досягнення порівняльних переваг

в області ресурсів, що знаходяться під їхньою юрисдикцією, як самостійну

економічну ціль, відводячи все більше значення як зовнішнім, так і

внутрішнім інвестиціям. Це відбувається внаслідок зближення економічних

структур країн. Крім того, ТНК стають усе більш незалежними у виборі місця

розміщення своїх філій.

Дії урядів у 1960 - 1970-і роки Дж. Даннінг оцінює як нерегулярні і не

скоординовані ними спроби розробити економічну стратегію і тактику з

урахуванням росту прямих іноземних інвестицій, які звичайно призводили до

конфронтації з ТНК, причому перші ринулися збільшити свою частку за рахунок

діяльності ТНК.

У 1980-і роки глобалізація економіки і науково-технічний прогрес

сприяли переоцінці урядами політичних наслідків діяльності ТНК і зміні

відношення до них.

У 1990-і роки, уряди стали грати координуючу роль у використанні

виробничих можливостей, а іноземні інвестиції розглядаються як доповнення

до внутрішніх. Вони розробляють політику, що стимулює надходження іноземних

інвестицій у їхні країни і підвищення конкурентних переваг ТНК на іноземних

ринках.

Стратегічна єдність інтересів ТНК і держав цілком конкретно

виявляється й у тому факті, що державна політика, партійна система, армія

не можуть існувати без опори на фінансово-технічну підтримку ТНК. У

постійну частку витрат, необхідних для зовнішньоекономічної експансії ТНК,

перетворилися витрати чисто політичного порядку. Так, вартість

парламентських виборів у Японії за останні двадцять років збільшилася в 70

разів. Загальні витрати на вибори президента і складу Конгресу США

виростили з 1976 року до 1980 рік із 160 млн. доларів до 2,2 млрд. доларів.

Природно, неможливо одержувати від якоїсь організації багато тисяч

доларів і при цьому не потрапляти під її вплив. Дійсно, 87 % корпорацій

вважають, що ці "пожертвування" потім виливаються у вигідне для них

законодавство і політичний курс.

Цільовою формою зв'язку великого бізнесу з органами державної влади є

система лоббірування, спрямована на відстоювання інтересів ТНК. Сучасна

лобістська система ТНК містить у собі цілі відділи корпорацій і їхніх

об'єднань, різноманітні неформальні контактні організації, фонди, бюро і

т.д. Вони ставлять за ціль впливати на прийняті законодавчі акти,

діяльність партій, результати виборів і рішення судових органів.

Крім того, в останні десятиліття ТНК не обмежуються тільки

фінансуванням яких-небудь політичних діячів. Найбільші власники ТНК самі

входять до складу урядів і балотуються на посади глав держав. Так, в уряді

Р.Рейгана кожний четвертий член був мультимільйонером. Більш того, багатьом

із них були довірені державні посади в секторах економіки, у яких вони до

призначення мали свої фінансові інтереси.

Оскільки американські корпорації є вкладниками капіталу, то вони

спричиняють важливий вплив на закордонну виробничу стратегію, і звичайно,

основна увага з питань відносин ТНК і урядів приділяється саме їм.

Американські політичні лідери переконані, що національні інтереси США

реалізуються шляхом експансії корпорацій у виробництві товарів і послуг.

Прямі іноземні вкладення розглядаються як основний інструмент, за допомогою

якого США можуть підтримувати свої позиції на іноземних ринках. А

закордонна експансія ТНК - це засіб підтримки американської домінуючої

позиції у світовій економіці, що постійно розширюється, і насамперед у

Західній Європі і Японії. Ця експансія вважається більш ефективною, ніж

розширення експорту США.

ТНК оцінюються також як провідники глобального економічного розвитку і

механізм поширення американської вільної підприємницької системи. Починаючи

з Плану Маршалла, ТНК приділялася роль посилення іноземних економік і

протистояння комунізму і соціалістичним моделям економічного розвитку.

Таким чином, ТНК мають величезні можливості брати участь у політичних

процесах не тільки в країнах базування, але і країнах, що приймають.

Необхідно відзначити і те, що уряди інших країн теж усе частіше стали

розглядати ТНК як інструмент своєї національної політики, наприклад, у

плані більш безпечного забезпечення своїх країн сировинними матеріалами. У

ряді випадків при ослабленні американських ТНК їхнє місце займають японські

й інші корпорації.

Як вже було сказано вище, держава грає важливу роль у становленні

національних міжнародних корпорацій, на зустрічах і консультаціях між

керівниками розвинутих держав питання підтримки і стимулювання ТНК займають

значне місце. Така практика одержала широке поширення насамперед у

відношеннях між країнами «великої сімки» (США, Японія, Англія, Франція,

ФРН, Італія і Канада), глави держав і урядів котрих, починаючи з 1975 р.,

регулярно проводять зустрічі на найвищому рівні.

3.2. Міжнародно-правове регулювання ТНК

Міжнародно-правове регулювання діяльності ТНК як на регіональному,

такі на універсальному рівні сьогодні ще далеке від бажаного, хоча вже є

міжнародно-правові документи, які використовуються для регулювання

діяльності ТНК.

Щодо регіонального рівня, то до таких документів передусім слід

віднести прийняту 21 червня 1976 p. Декларацію про міжнародні інвестиції і

багатонаціональні підприємства. До Декларації додавався ще й такий

документ, як Керівні принципи для багатонаціональних підприємств. Норми

цього документа не мають імперативного обов'язкового характеру. Їх

виконання є добровільною справою.

До системи Керівних принципів ТНК належать: дотримання міжнародного

права; підпорядкованість праву країни перебування; урахування політики цієї

країни в галузі розвитку та права; співробітництво з країною перебування з

виключенням практики підкупу та субсидій, а також обов'язкове невтручання у

внутрішні справи.

Важливу роль у регулюванні міжнародних правових відносин за участі ТНК

відіграють країни Андської групи — субрегіонального торгово-економічного

об'єднання, створеного в межах Латиноамериканської асоціації інтеграції.

Андський пакт укладено у 1969 p. Болівією, Колумбією, Перу, Чилі (до 1976

p.) і Еквадором. Основними цілями групи цих країн є використання інтеграції

для прискорення економічного розвитку країн-учасниць; сприяння поступовому

перетворенню іноземних компаній в національні і змішані; врівноваження

впливу Аргентини, Мексики і Бразилії в цій Асоціації. Країни — члени

Андської групи виступають за розвиток торгово-економічного співробітництва,

проти засилля іноземного капіталу в країнах регіону.

В межах цієї групи країн-учасниць була створена Комісія Картахенської

угоди, за рішенням якої виділяються багатонаціональні і транснаціональні

підприємства.

Багатонаціональні підприємства — це акціонерні підприємства, місце

перебування та центр управління якими знаходяться в регіоні країн-учасниць.

Контролюються вони ззовні.

Транснаціональні підприємства — це такі підприємства, центр управління

якими знаходиться за межами регіону країн Андського пакту, а їхня

діяльність здійснюється в межах цього регіону через дочірні підприємства,

відділення чи якісь інші їх структурні ланки.

У межах країн цієї групи у 1970 p. був прийнятий і Кодекс іноземних

інвестицій, який містить уніфіковані правила щодо здійснення діяльності

іноземних інвесторів, зокрема і ТНК.

Таким чином, міжнародно-правове регулювання діяльності ТНК на

регіональному рівні відіграє певну роль, але воно ще не спроможне захистити

країни, особливо ті, які стали на шлях самостійного розвитку. Тому саме ці

країни і висунули вимоги про встановлення нового міжнародного економічного

порядку, в межах якого здійснювалося б правове регулювання діяльності ТНК.

Уданому випадку йдеться про міжнародно-правове регулювання діяльності ТНК

універсального характеру.

Як відомо, Хартія економічних прав та обов'язків (1974 p.) закріпила

положення, спрямовані на обмеження діяльності ТНК. В 1974 p. були створені

міжурядові комісії ООН з транснаціональних корпорацій і Центр по ТНК, які

приступили до розробки проекту кодексу поведінки ТНК. Розпочала діяльність

спеціальна "група 77" з вивчення та узагальнення матеріалів, що розкривають

зміст, форми і методи діяльності ТНК. Були виявлені ТНК, які втручаються у

внутрішні справи країн, де розташовані їхні філіали, і доведено, що вони

намагаються поширювати на цих територіях дію законів тих країн, де

знаходяться їхні центри управління. З метою ухилення від нагляду за їх

діяльністю ТНК приховують дані про неї. Усе це, звичайно, вимагало

відповідного втручання міжнародного співтовариства.

Насамперед необхідно розробити і прийняти відповідні нормативні акти,

спрямовані на міжнародно-правове регулювання діяльності ТНК. Важливим

кроком у цьому напрямі була розробка Кодексу поведінки ТНК. Уже при

обговоренні окремих норм проекту цього документа визначилися дві позиції

щодо їх формулювання. Дискусії розгорілися передусім з приводу визначення

ТНК. Країни, що розвиваються, і соціалістичні країни запропонували

визначення, суть якого полягає в наступному. ТНК — це підприємство, яке має

свої відділення у двох і більше країнах незалежно від юридичної форми і

галузі їх діяльності. Вона функціонує відповідно до визначеної системи

прийняття рішення, яка дає змогу проводити узгоджену політичну і загальну

стратегію через один або більше центрів з прийняття рішень.

З точки зору західних країн у такому визначенні повинно бути вказано,

що ТНК — це будь-яке державне, приватне або змішане підприємство. А це

означає, що вони можуть бути створені в країнах з різною соціально-

економічною системою, тобто ТНК мають універсальний характер. Якщо виходити

з такої позиції, то немає потреби обмежувати діяльність ТНК, оскільки вона

має в даному випадку загальносвітовий, універсальний характер і властива не

лише капіталістичним країнам.

Дискусії відбувалися з приводу інших питань, що стосувалися міжнародно-

правового регулювання ТНК. Пропозиції західних країн здебільшого зводились

не до того, щоб юридичне певною мірою обмежити діяльність ТНК, а навпаки —

легалізувати їх, виробити зобов'язання країн, які приймають їхні структурні

ланки (відділення, філіали), зокрема надати ТНК національний режим. Країни,

шо розвиваються, вважали, що ТНК не повинні претендувати на преференційний

режим або на відповідні стимули і пільги, які надаються національним

підприємствам.

Це лише деякі приклади розбіжностей щодо проекту Кодексу поведінки

ТНК. Цей проект має 6 частин (І — преамбула і цілі; II — визначення і сфера

застосування; III — діяльність ТНК; А — загальні і політичні положення, Б —

економічні, фінансові і соціальні положення, В — надання гласності

інформації; IV — режим ТНК; V — міжурядове співробітництво; VI — здійснення

кодексу поведінки).

У проекті Кодексу сформульовані принципи діяльності ТНК, які мають

прогресивний характер. До них, зокрема, належать такі:

повага суверенітету країн, в яких вони здійснюють свою діяльність;

підпорядкування законам цих країн;

врахування економічних цілей і завдань політики, що проводиться в цих

країнах;

повага до соціально-культурних цілей, цінностей і традицій країн, в

яких вони здійснюють свою діяльність;

невтручання у внутрішні справи;

відмова займатися діяльністю політичного характеру;

утримання від практики корупції;

дотримання законів і постанов, що стосуються обмеженої ділової

практики, утримання від її застосування;

дотримання положень, що стосуються передачі технологій та охорони

навколишнього середовища.

Деякі принципи, що мають важливе значення в регулюванні діяльності

ТНК, були предметом спеціального обговорення в ООН. Так, на 30-й її сесії

була прийнята резолюція "Заходи проти корупції, що практикуються ТНК та

іншими корпораціями, їх посередниками й іншими причетними до справи

сторонами", в якій Генеральна Асамблея ООН суворо засудила злочини,

пов'язані з протиправною практикою підкупу державних службовців країн

місцеперебування ТНК з метою досягнення вигідних для неї рішень, всупереч

економічним і національним інтересам цих країн.

За дотриманням норм Кодексу повинна здійснювати нагляд спеціальна

комісія ООН, а також Центр ООН по ТНК.

ВИСНОВОК

Хоча саме поняття ТНК порівняно молоде (масове поширення цієї форми

міжнародної монополії почалося лише з кінця 50-х рр.), наслідки їхньої

діяльності не дозволяють обходити цю тему. Незважаючи на визначні

досягнення, ріст ТНК практично не сповільнюється. Вони проникають у всі

галузі економіки.

ТНК відображають такий стан світової економіки, у якому рух капіталу і

технологій набули високої мобільності, саме діяльність ТНК сприяє

перетворенню світу в єдине ціле, де його окремі частини стають

функціонально взаємозалежними, і, де виникають нові тенденції і закони

розвитку.

Завдяки своїй організаційній структурі ТНК міцно зміцнили свої позиції

в системі світового господарства. ТНК, володіючи величезними капіталами,

проникнули не тільки в економічне життя країн-партнерів, але й у політичне

життя, підтримуючи ті або інші партії і спрямування.

ТНК здійснюють економічну, фінансову, торгову, технологічну, а на

новому етапі і політико-соціальну взаємодію між країнами. Діяльність ТНК

принципово змінює картину світу, і тому без урахування цього ми не можемо

вивчати процеси, що відбуваються в сучасних економічних відносинах.

Існують різноманітні, суперечливі підходи щодо оцінки діяльності цих

гігантських економічних корпорацій, що не приймають до уваги національні

кордони. Проведене дослідження показує, що не можна оцінювати ТНК тільки

негативно або позитивно. В кожному окремому випадку є свої переваги так і

недоліки.

Позитивними рисами діяльності ТНК є:

1.Організація філій, дочірніх компаній там, де вони «більш усього

потрібні». Ріст зайнятості населення, наповнення ринку продукцією,

необхідної споживачу, і т.д.

2. Збільшення податкових надходжень до бюджетів країни, де розміщена

філія ТНК.

3. Постійний прогрес діяльності ТНК (ТНК витрачають на наукові

дослідження іноді більше коштів, ніж окремі держави.

Негативними рисами діяльності ТНК є:

1. ТНК, маючи сильний вплив на економіку країни, може в ряді випадків

протидіяти їй, відстоюючи свої інтереси.

2. Часто ТНК намагаються «обійти» закони (приховування прибутків,

вивіз капіталу з однієї країни в іншу тощо).

3. Встановлення монопольних цін, що дозволяють отримувати надприбутки

за рахунок споживача.

4. Диктат лише власних умов, не зважаючи на інтереси держави, в якій

перебувають.

В даний час щорічні іноземні інвестиції ТНК значно перевищують об’єми

міждержавного кредитування. Завдяки своїм капіталовкладенням ТНК сьогодні є

в кожній галузі світового господарства.

Світовий досвід підтверджує життєвість і ефективність об'єднання

капіталу в рамках транснаціональних корпорацій, що дозволяє прискорити

оборот фінансових ресурсів, скоротити витрати за рахунок розвитку усередині

транснаціональних корпорацій систем взаємозаліків і платежів, збільшити

частки ресурсів у грошовій формі і мобільність перерозподілу, можливість

підписання важливих договорів. Виникнення транснаціональних корпорацій є не

тільки закономірним кроком у розвитку міжнародних економічних відносин, але

і необхідним етапом реорганізації промислової структури.

Незважаючи на це, існують думки, що ставлять під сумнів доцільність

створення транснаціональних корпорацій. Проте, «практика - критерій

істини», і на практиці транснаціональні корпорації безсумнівно довели своє

право на існування. Тому потрібно сподіватися, що на тернистому шляху

інтеграції економіки України у світову економіку а також у міжнародні

економічні відносини, ТНК будуть відігравати роль каталізаторів подолання

внутрішньої кризи і реалізації реформ у зовнішньоекономічній сфері.

ЛІТЕРАТУРА

1. Овчинников Г.П. Международная економіка: навчальний посібник.

Санкт-Петербург: Видавництво «Полиус», 1998 р.

2. Е.В.Ленский, В.А.Цвєтков. Транснаціональні фінансово-промислові

групи і міждержавна економічна інтеграція: реальність і перспективи. М.:

АФПИ щотижневика «Економіка і життя», 1998.

3. В.К.Ломакин. Світова економіка. М.: Изд. об'єднання «ЮНИТИ», 1998.

4. Е.Халевинская, И.Крозе. Світова економіка. М.: Юрист, 1999

Додатки

Таблиця 1.

ЕКСПОРТ БРИТАНСЬКОЇ ОСТ-ІНДСЬКОЇ КОМПАНІЇ

| |ст. | | | |

| 1660-1669 | 1325 | 879 | 446 | 66 |

| 1670-1679 | 3429 | 2546 | 883 | 74 |

| 1680-1689 | 3948 | 3443 | 505 | 87 |

| 1690-1699 | 2887 | 2100 | 787 | 73 |

Таблиця 2.

Динаміка обороту Дженерал моторс, Форд, Крайслер

і автомобілебудування США в цілому, приріст/скорочення в % до попереднього

року.

| 1969 | 4,1 | 3 | 1979 | -0,4 | -0,5 |

|1970 |-11,7 |-16,5 |1980 |-14,6 |-20,4 |

|1971 |29,4 |36,9 |1981 |7,4 |11,9 |

|1972 |14,6 |9,7 |1982 |-4,1 |-3,4 |

|1973 |16,9 |17,0 |1983 |23,5 |35,3 |

|1974 |-6,3 |-8,2 |1984 |17,8 |21,7 |

|1975 |7,9 |2,0 |1985 |9,4 |5,2 |

|1976 |28,3 |36,2 |1986 |10,4 |1,6 |

|1977 |19,5 |23,5 |1987 |6,1 |3,0 |

|1978 |11,7 |12,1 |1988 |24,7 |19,1 |

Таблиця 3.

Розвиток обороту 11 найбільших монополій ФРН у роки спадів і криз (1965-

1988 р.)

| |Число років, коли загальний оборот |

| |монополії розвивався |

| Назва фірми | Більш сприятливо, | Менше |

| |ніж оборот галузі |сприятливо, ніж |

| | |оборот галузі |

| Фольксваген |6 |1 |

|Сіменс |7 |0 |

|Даймлер-Бенц |6 |1 |

|Хехст |6 |2 |

|Байер |6 |2 |

|БАСФ (Basf) |6 |2 |

|Тіссен |6 |1 |

|Маннесманн |8 |1 |

|АЭГ |2 |2 |

|Фрид. Крупп |7 |2 |

|Роберт Бош |4,5 |0,5 |

|Разом уся група |64,5 |14,5 |

Таблиця 4.

Рахунок прибутків і збитків* концерна Даймлер-Бенц за 1985 р., млн. марок

ФРН.

| Прибутки від реалізації продукції| 37450 | 16352 |53775 |

| |-18709 |-8536 |-27245 |

|Витрати на сировину, матеріали й |18741 |7790 |2531 |

|ін. | | | |

|Валовий прибуток від виробництва |214** |н |79*** |

|Прибутки від участей і інших |709 |813 |1522 |

|фінансових |635 |971 |1606 |

|капіталовкладень |20300 |9439 |29739 |

|Інші прибутки |-10351 |-3306 |-13657 |

|Сукупний валовий прибуток |-2240 |-1035 |-3275 |

|Витрати на заробітну плату і |-3491 |-3240 |-6731 |

|соціальні |4217 |1858 |6075 |

|платежі |-2965 |-1428 |-4393 |

|Амортизація |1252 |430 |1682 |

|Чистий прибуток до сплати податків|-608 |н |-1038 |

| |644 |н |644 |

* по укрупнених статтях. Через округлення можливі відхилення порядку

( 1 млн. марок. Знак “н” означає, що відповідна цифра не може бути отримана

вирахуванням даних по материнському товариству з загальних показників

концерна в силу їхньої якісної різнорідності.

** Включаючи прибутки від дочірніх товариств, що входять у концерн.

*** Тільки прибутки від фірм, що не входять у концерн.

Таблиця 5.

Динаміка чисельності зайнятих і обороту підприємств найбільших монополій

усередині країни і галузей промисловості ФРН, приріст/скорочення в % до

попереднього року.

| РІК | На | ТНК** | У |ТНК | галузей|

| 1971 | -2,1 | -2,5 | -0,1 | 5,2 | 4,8 |

|1972 |-0,8 |-0,5 |-2,0 |5,5 |6,3 |

|1973 |4,6 | |2,1 |13,,8 |14,1 |

|1974 |-0,2 |-1,5 |0,5 |18,3 |16,7 |

|1975 |-6,5 |-10,0 |-4,7 |0,8 |-3,0 |

|1976 |-0,4 |1,9 |-2,0 |10,9 |13,5 |

|1977 |1,8 | |1,1 |8,6 |5,5 |

|1978 |1,5 |0,5 |0,4 |5,6 |4,6 |

|1979 |1,6 | |1,6 |8,8 |10,4 |

|1980 |-0,7 |-2,0 |0,3 |4,7 |3,3 |

|1981 |-0,9 |-4,1 |-2,5 |10,2 |6,6 |

|1982 |-3,4 |-6,1 |-2,0 |6,0 |3,0 |

|1983 |-3,1 |1,8 |-2,7 |0,4 |5,5 |

|1984 |2,0 | |0,3 |12,0 |6,9 |

|1985 |6,8 | |3,0 |13,4 |9,9 |

|1986 |9,1 | |2,4 |2,4 |0,2 |

** усі показники по монополіях подані таким чином, щоб вони

відбивали виробничу діяльність усередині країни і були порівняні між собою.

Тобто число зайнятих охоплює материнські і дочірні товариства у ФРН, і

оборот відбиває реалізацію продукції, зробленої цими зайнятими (оборот

усередині країни плюс експорт)

-----------------------

[1] Джон Даннинг “ТНК укрепляют свои позиции” М., Наука, 1990

[2] Полунина, Галина Владимировна “Многоотраслевые концерны” М.: Мысль,

1980

[3] Аджубей, Юрий Васильевич “Транснациональные корпорации: последствия

экспансии” М.: Знание 1985

[4] Мировая экономика: Учебник/ Под. ред. проф. А. С. Булатова. – М.:

Юристъ, 1999.

4 Авдокушин Е.Ф. Международные экономические отношения: Учебник. – М.:

Юристъ, 1999.

[5] Комаров В. Мировой инвестиционный прогресс: региональные тенденции//

Инвестиции в России. 1998. № 1.

[6] Мировая экономика: Учебник/ Под. ред. проф. А. С. Булатова. – М.:

Юристъ, 1999.

[7] Дмитракович Ф.А. ТНК в мировой экономике// Белорусская экономика:

анализ, прогноз, регулирование. 1997. №5.

-----------------------

[pic]

Страницы: 1, 2