 |
РУБРИКИ |
Курсовая: Механізм ціноутворення у системі економічних методів управління підприємством як шлях підвищення його конкурентоздатності в умовах невизначеності ринку |
РЕКЛАМА |
||
|
Курсовая: Механізм ціноутворення у системі економічних методів управління підприємством як шлях підвищення його конкурентоздатності в умовах невизначеності ринкуОтже , перейдемо до аналізу змінення обсягів виробництва випускаємої металопродукції Комбінату та чинників , що вплинули на ці зміни. Чинники , що впливають на виконання завдання по виробництву : Виробництво чавуна. Обсяг виробництва чавуна в порівнянні з 1998 р. знижений на 234,4 тис.тон, у зв'язку з передачею доменної печі N 8 із 04.04.1998р. в оренду. На доменних печах приріст виробництва (1,5,7,9) склав 580 тис,тон. Проте в поточному році збільшені втрати за рахунок поточних простоїв на 82,8 тис.тон , у тому числі за рахунок ДЦ N 1 на 109,7 тис.т. Це відбулося через: - перебої у постачанні коксом і залізорудною сировиною, простой склав 3,4% при 0,93% у 1997 р. і втрачено 108,2 тис.т. чавуна ; - незадовільні роботи енергетичних цехів (аварії ТВД, простой 0,61% втрати 20,8 тис.т. чавуна). Таблиця 3.2. Виконання плану виробництва чавуна тис.тонн.
Втрати на поточних простоях частково компенсовані зниженням простоїв на замінах повітряних фурм, зменшенням кількості несправного механообладнання. План завдання по виробництву чавуна в 1999 р. не виконано на 49,7 тис.т., у тому числі за рахунок надпланових поточних простоїв 245,4 тис.т. Втрати виробництва через простої через відсутність сировини і коксу в плині 1102,62 склали 182,7 тис.т. Виробництво сталі. Зміна обсягу виробництва по чинниках до завдання 1999 р. і до звіту 1998 р. склало (таблиця 3.3.): Таблиця 3.3. Зміна обсягу виробництва по чинниках до завдання 1999 р. і до звіту 1998 р. , тис.т.
Конверторний цех. Завдання по виробництву сталі в 1999 р. виконано на 100,6%. Стримуючим чинником у роботі цеху було забезпечення чавуном і переробці некондиційної по утриманню сірки чавуна. Простій із цієї причини склав 1420 кон/годин (3% календарного часу) , втрати 224,8 тис.т. сталі. Основні причини зниження виробництва на 252,2 тис.т. або 6,9% : - наднормативні простої конверторів у резерві через незабезпечення чавуном ; - зросло поточна кількість поточних простоїв через відсутність і переробки некондиційного чавуна ; - збільшення тривалості плавки до 55,9 хв. у 1998 р. проти 54,8 хв. у 1998 р. через: а) додаткового скачування шлаку у зв'язку з погіршенням якості шихти (частка скрапа в металобрухті збільшилася з 9% до у 1998 р.) ; через додаткового скачування шлак у зв'язку з погіршенням якості шихти (частка скрапа в металобрухті збільшилася з 9% до у 1997 р.) ; через додаткового скачивания шлак у зв'язку з погіршенням якості шихти (частка скрапа в металобрухті збільшилася з 9% до 14,2%) ; б) збільшення утримання сірки в чавуні з 0,032% до 0,034%, що викликає необхідність додаткових додувок. Стійкість футировки конверторів складає 716 плавок при плані 700 плавок і збільшення на 54 плавки в порівнянні з 1997 р. Мартенівський цех. Завдання по виробництву сталі мартенівський цех у 1998 р. виконав понад завдання виплавки 19,3 тис.т. сталі. У 1999 р. поточні простої проти плану (32,1%) знизилися на 0,2% за рахунок чого приріст виробництва склав 1,6 тис.т. Вогнестійковапняковий цех. На протязі 1998 р. у цеху працювало 5 обертових і 1 кільцева печі. Виробництво по печах склало, тис.т. (таблиця 3.4.) : Таблиця 3.4. Виробництво по печах, тис.т.
Цех працює по графіках виробничого керування по потребі вапна сталеплавильних цехів і аглофабрики, а також забезпечення цеху природним газом і вапняками. Капровий цех. Завдання по переробці металошихти за 1999 р. виконано на 100,8% понад завдання перероблено 7 тис. т. (таблиця 3.5.): Таблиця 3.5. Завдання по переробці металошихти за 1999 р. , тис. т.
Прокатне виробництво: Сортопрокатний цех N 1. Виробниче завдання виконане на 100,7%, понад завдання прокачано 8,1 тис.т. у т.ч. за рахунок росту годинної потужності 34,8 тис.т. із виконанням виробничого завдання справилися всі стани проте, фактичні поточні простої перевищують плануємі на всіх станах і викликані обмеженням по споживанню електроенергії , відсутністю стиснутого повітря. Сортопрокатний цех N 2. Виробниче завдання по гарячому прокаті виконане на 100,4% прокатаного понад завдання 9,7 тис.т., що обумовлено зниженням резерву робочого часу. Усе стани з виконанням виробничого завдання справилися. Втрати виробництва на надпланових поточних простоях склали 214,4 тис.т. (21,3%), що обумовлено відсутністю металу, обмеженням споживання електроенергії, відсутністю стиснутого повітря і води. Прокат - 3. У 1999 р. планове завдання по виробництву виконане на 100,6% понад завдання прокачано 1040 т. , у т.ч. за рахунок зниження резерву робочого часу плюс 12034 т. ; за рахунок збільшення поточних простоїв допущені утрати виробництва 12026 т. Для поліпшення якості металопродукції розробити і впровадити привалкову арматуру ковзання з використанням твердих сплавних вкладишів на дрібносортних і дротових станах ; розробити і впровадити уніфіковану ріжкову коробку на ПС 150-1 і дротової лінії МПС 250/150-6. Необхідно вжити заходів по забезпеченню цілості державної власності, підсилити боротьбу з марнотратством. Таким чином , планування та аналіз обсягів випускаємої продукції підприємства являються одним з найважливіших факторів у формуванні його цінової стратегії. Обсяги випускаємої продукції відображають попит на неї , тому своєчасне виявлення відхилень попиту на випускаєму продукції , а разом з цим і обсягів її виробництва повинно відображати і зміни у ціновій стратегії , що в свою чергу дозволить знизити витрати на виробництво одного виду продукції та надати виявлені резерви на виробництво іншого , більш прибуткового виду товару. 3.2. Аналіз змін цін і собівартості металопродукції та визначення їх впливу на цінову стратегію Комбінату. Метою даного розділу є аналіз змін цін і собівартості металопродукції та визначення їх впливу на цінову стратегію Комбінату. Змінення цін на випускаєму продукцію відображає і зміни у ціновій політиці підприємства. Змінення цін перед усім залежить від змінення попиту на продукцію , а також від змінення витрат , пов’язаних з її виробництвом , тобто собівартості. У відповідності до закону попиту чим нижче ціна випускаємої продукції , тим більший її попит , але встановлення ціни ще залежить від цілей , які намагається досягти підприємство у своїй діяльності. У відповідності до цих цілей підприємство обирає одну із цінових стратегій , що були розглянуті нами у теоретичній частині даної роботи. Тому в залежності від поставленої мети своєї діяльності та під впливом зовнішних факторів підприємство на протязі певного часу змінює ціни на свою продукцію. У таблиці 3.6. зображено наступне змінення цін на продукцію Комбінату. Таблиця 3.6. Змінення цін на продукцію Комбінату.
Як ми бачимо , ціни на продукцію Комбінату , що відвантажувалася у грудні 1999 р. у порівнянні з груднем 1998 р. збільшилися у середньому на 42 % за рахунок падіння курсу гривні до долару. У порівнянні з 1998 р. збитковість товарної продукції зменьшилася на 1,8 %. Рентабельність товарної продукції представлена у таблиці 3.7. Таблиця 3.7.
Рентабельність товарної продукції.
Основною причиною збитковості , що показана у таблиці 3.7. стало : - низькі ціни на арматуру , катанку , заготівлю ; - високі ціни на паливно-енергетичні ресурси та залізомістку сировину і кокс на ринку України (таблиця 3.8.). Таблиця 3.8. Ціни на паливно-енергетичні ресурси та залізомістку сировину.
Для реалізації таких економічно обгрунтованих рішень велике значення має аналіз собівартості випускаємої продукції та її зниження. Собівартість одиниці продукції (калькуляція) показує витрати підприємства на виробництво і реалізацію конкретного виду продукції в розрахунку на одну натуральну одиницю. Калькуляція собівартості широко використовується в ціноутворенні , господарському розрахунку , плануванні і порівняльному аналізі. Собівартість продукції знаходиться у взаємозв'язку з показниками ефективності виробництва. Вона відбиває велику частину вартості продукції і залежить від зміни умов виробництва і реалізації продукції. Істотний вплив на рівень витрат оказують техніко-економічні чинники виробництва (додаток Л). Цей вплив виявляється в залежності від змінень у техніці , технології , організації виробництва, у структурі і якості продкції і від розміру витрат на її виробництво. Аналіз витрат, як правило, проводиться систематично протягом року з метою виявлення внутрішньовиробничих резервів їх зниження. За минулий рік Комбінат виробив товарної продукції на суму 2300387,6 тис. грн. , що вище від досягнутого рівня минулого року на 14,3 %. Приріст по товарній продукції був визваний збільшенням індексу росту цін за рахунок росту курсу долара , а також зміненням структури виробляємої продукції у бік поліпшення її якості на загальну суму 288197,5 тис. грн. Виробництво товарної продукції у співставимих цінах склало 2012190,1 тис. грн. , що нижче рівня минулого року на 60598 тис. грн. чи на 2,9 %. До запланованого обсягу за 1999 р. обсяг товарної продукції був виконаний на 97,8 % , недовироблено продукції на суму 52886,5 тис. грн. , в тому числі по підрозділам (таблиця 3.9.). Таблиця 3.9. Зміни у випуску продукції за 1999 р. по підрозділах.
Таким чином , невиконання плану по товарній продукціі (таблиця.) було визвано зниженням виробництва товарного чавуну у кількості 100,4 тис. т на суму 43422,9 тис. грн. , а також зменшенням виробництва товарного прокату у кількості 71,1 тис. т на суму 9258,1 тис. грн. Собівартість товарної продукції за звітний період склала 2348766,2 тис. грн. Витрати на 1 грн. товарної продукції склали 102,1 коп. , що нижче від рівня минулого року на 1,61 коп. чи на 1,55 % та характеризується наступними показниками , що представлені у таблиці 3.10. Таблиця 3.10. Фактичні витрати на 1 грн. товарної продукції за періодами.
Таким чином , у 1999 р. до встановленого завдання собівартість товарної продукції була знижена на 84170,1 тис. грн. чи на 3,46 % , із яких відхилення за рахунок змінення цін склало : - покупної сировини та основних матеріалів -15465,1тис. грн.; - палива технологічного +4482,6 тис. грн.; - іншого змінення цін +1351,2тис. грн. Як ми бачимо , всього за рахунок змінення цін собівартість товарної продукції була знижена на 9631,3 тис. грн. в свою чергу данні виробничої собівартості та витрати по переділу основних видів випускаємої продукції Комбінату та її структура і рентабельність показані у додатку Т. Не зважаючи на роботу КДГМК “Криворіжсталь” у 1999 р. в умовах дефициту палива та обмежень у споживанні електро-енергії , раціональне використання цих ресурсів дозволило зекономити їх в цілому по Комбінату , що показано у таблиці 3.11. Таблиця 3.11. Економія палива та електро-енергії по Комбінату.
3.3. Розрахунок критичного обсягу продукції як методу визначення найбільш економічно-ефективної стратегії Комбінату у формуванні його цінової політики. Метою даного розділу являється розрахунок критичного обсягу випускаємої металопродукції Комбінату при визначенні найбільш економічно-ефективної стратегії у формуванні цінової політики підприємства. Як було вже зазначено вище , аналіз обсягів випускаємої продукції має важливе місце у формуванні цінової стратегії підприємства. Розрахунок критичного обсягу випускаємої продукції має на меті визначити той рівень обсягу виробництва при якому витрати дорівнюють його ціні , тобто визначити точку беззбитковості. Для свого аналізу ми взяли два різних види продукції металургійного комбінату “Криворіжсталь”. Це – чавун передільний та катанка. Данні для розрахунку : Таблиця 3.12.
Для визначення обсягу реалізації продукції у натуральних одиницях (N) , необхідного для отримання цільової суми прибутку , була представлена формула (1.9). По цій формулі критичний обсяг продукції у натуральних величинах для чавуна передільного складає : (т) Так , критичним обсягом виробництва для чавуна передільного являється випуск у розмірі 1 т , при якому сумарний маржинальний прибуток дорівнює сумарним постійним витрата. Тобто випуск продукції у розмірі більшому цього рівня буде призводити до отримання додаткового прибутку для підприємства , а у меньшому – до збитків. Це можна показати за допомогою наступного графіку.
Вартість продукції , грн Вартість реалізованої продукції Точка беззбитковості Область прибутків Постійні витрати Обсяг продукції беззбиткового
Область виробництвазбитків 1 т обсяг продукції Рис. 3.13. Визначення точки беззбитковості для чавуна передільного. Таким чином , ми бачимо , що збільшення обсягу виробництва чавуна від критичної точки праворуч буде переміщувати підприємство у область прибутку при цьому ціна випускаємої продукції змінюватися не буде. Так при обсязі виробництва чавуна 424374 , що більше критичного рівня , у 1999 р. підприємством був отриман прибуток у розмірі 2633677 грн. , а рентабельність цієї продукції склала 2,02. Розглянемо так само виробництво катанки. Як ми бачимо з таблиці 3.12. виробництво катанки призводить до збитків , що складають 25,25 грн. на 1т продукції , а отже вона нерентабельна. Припустимо , що ми підняли ціну до рівня собівартості. Тоді ми можемо розрахувати критичний обсяг продукції при якому підприємство не отримає прибутку , але й збитку теж. Таким чином , ми бачимо , що якщо змінити ціну , зміняться й результати від виробництва та реалізації цієї продукції. Тоді виникає питання чому підприємство залишає ціну нижче собівартості продукції. Тут вступають у дію ринкові фактори , під впливом яких формується ціна продукції. Ставлячи перед собою за мету втримати конкретних споживачів та зберігти свою долю ринку підприємство на даний час вимушено дотримуватися такої стратегії у формуванні ціни, тому найважливішими методами у ціновій політики підприємства все одно залишаються витратні методи , які спрямовані на оцінці витрат на виробництво продукції. Дедалі , коли підприємство досягне певної стабільності на ринку та завоює деякий престиж , який допоможе втримати важливих споживачів навіть при підвищенні цін , воно зможе використовувати інші методи та стратегії цінової політики. Розділ 4. Управління впровадженням нової цінової стратегії КДГМК “Криворіжсталь” в умовах невизначеності ринкового середовища. 4.1. Обгрунтування необхідності впровадження нової цінової стратегії на підприємстві. Мета даного розділу полягає у визначенні необхідності впровадження нової цінової стратегії на підприємстві та заходів , що потрібні для її здійснення. Під час розвитку ринкових відносин в Україні безумовно буде посилюватися конкуренція. Щоб вижити за цих умов , необхідно впроваджувати нові технології і технічні новинки , йти на сміливі , нетрадиційні дії , які , в свою чергу , підвищують ризик. Отже , необхідно навчитися прогнозувати події , оцінювати економічний ризик , йти на нього , але не переходити допустимих меж. Слід підкреслити , що підприємницька діяльність завжди обтяжена ризиком. Джерелом невизначеності , що призводить до ризику , є всі стадії виробничого процесу—від купівлі і доставлення сировини , матеріалів , комплектуючих виробів до продажу продукції. Взаємозв'язок між ризиком і прибутком має фундаментальне значення для глибокого розуміння підприємництва та розробки ефективних методів менеджменту. Конкуренція змушує менеджерів активно вивчати інформацію , щоб уникнути можливих помилок при здійсненні обтяжених ризиком виробничих , фінансових , комерційних та інших операцій. Зовнішні та внутрішні чинники , що обумовлюють ділову активність за умов ринкової економіки ,—динамічні , і частіше всього , слідкувати за ними та контролювати їх можна лише за допомогою різних елементів та важелів маркетингу. У своїй діяльності для прийняття та економічного обгрунтування управлінських рішень керівництво Комбінату використовує стратегію концентрації (“стратегічного фокусування”) , що на одному напрямку діяльності тісно пов'язана з реалізацією загальної конкурентної стратегії — лідирування на основі зниження витрат. Основні конкурентні переваги підприємств , які обрали зазначену стратегію концентрації , зумовлюються : - високим ступенем спеціалізації та професіоналізації діяльності ; - можливістю налагодити використання виробничого потенціалу фірми в найбільш ефективному режимі ; - використанням нагромадженого підприємством досвіду щодо визначення та опанування найперспективніших підходів до вдосконалення технологій виробництва та/чи задоволення потреб споживачів , впровадження інновацій у сам продукт (послугу) та/чи будь-яку іншу підсистему підприємства (частину “ланцюга цінностей”) ; - перетворенням конкурентних переваг , зумовлених обраною стратегією та можливостями швидкого впровадження інновацій у стабільний імідж фірми-лідера , формування підприємства “кращого з найкращих” за продукцією “стратегічного фокусу”. Спеціалізовані фірми реалізують переваги великих систем і мають економію на масштабах виробництва, але це досягається в разі обслуговування великих СЗГ з більш-менш стабільними характеристиками. Якщо потреби змінюються , кожна фірма рано чи пізно стикається з такими запитаннями , відповідь на які примушує керівників думати про майбутнє , готуватись до цього майбутнього : “Які потреби споживача зараз є не задоволеними?” “Що впливає на потреби та як вони можуть змінюватись ?” “Які нові способи задоволення потреб можна запропонувати?” “Що можуть запропонувати конкуренти для задоволення потреб , що змінюються?” “Які нові позиції на ринку підприємство має зайняти нині, щоб досягти високих результатів у перспективі?” “Які наявні можливості залучень нових інвестицій , виробництв , спеціалістів?” Собівартість одиниці продукції (калькуляція) показує витрати підприємства на виробництво і реалізацію конкретного виду продукції в розрахунку на одну натуральну одиницю. Калькуляція собівартості широко використовується в ціноутворенні , господарському розрахунку , плануванні і порівняльному аналізі. Собівартість продукції знаходиться у взаємозв'язку з показниками ефективності виробництва. Вона відбиває велику частину вартості продукції і залежить від зміни умов виробництва і реалізації продукції. Істотний вплив на рівень витрат оказують техніко-економічні чинники виробництва. Цей вплив виявляється в залежності від змінень у техніці , технології , організації виробництва, у структурі і якості продкції і від розміру витрат на її виробництво. Аналіз витрат, як правило, проводиться систематично протягом року з метою виявлення внутрішньовиробничих резервів їх зниження. Для реалізації таких економічно обгрунтованих рішень велике значення має аналіз собівартості випускаємої продукції та її зниження , що передбачає необхідність введення нової цінової політики підприємства. 4.2. Алгоритм діяльності менеджера при прийнятті рішення щодо управління невизначеністю при формуванні цінової політики підприємства. Метою даного розділу є обгрунтування та розрабка алгоритму діяльності менеджера при прийнятті рішення щодо управління невизначеністю при формуванні цінової політики підприємства. Поняття конкурентоздатносі включає у собі великий комплекс економічних характеристик , які визначають положення підприємства на ринку. У процесі маркетингового досліду для оцінки конкурентоздатності використовують деякі числові показники , які ми розглянули у теоретичній частині. Взв’язку з результатами такої оцінки розробляються міри чи алгоритми прийняття рішень , що спрямовані на підвищення конкурентоздатності підприємства. До них можуть належати : - забезпечення техніко-економічних та якісних показників , які створюють приоритетність продукції на ринку ; - вивчення і використання цінових факторів підвищення конкурентоздатності продукції ; - диференціація продукції , яка забезпечує відносно стійкий попит та ін. Цінові лідери часто змушені боротися з агресивною ціновою політикою з боку більш дрібних конкурентів , що бажають підвищити свою частку на ринку. Яскравим прикладом цього є сучасний комп'ютерний ринок , у тому числі російський , де декільком світовим гігантам протистоїть маса більш-менш значних конкурентів, що активно знижують ціни. Якщо продукція конкурента і цінового лідера порівняна , то в результаті зниження цін можливо скорочення частки ринку останнього або навіть його витиснення. Щоб протистояти цьому , ціновий лідер має багато інших можливостей , як-от : - не змінювати ціну в надії на свою репутацію, вважаючи, що гарні клієнти не покинутий його. Але прояву подібної твердості мішає свідомість того , що позиції конкурентів на ринку зміцнюються , а також протести і панічний настрій співробітників власної збутової мережі ; - підвищити корисність свого товару , зберігши старі ціни , шляхом поліпшення продукту , обслуговування споживачів і маркетингових комунікацій. Це може виявитися дешевше , ніж знижувати ціни ; - знизити ціну , зменшуючи одночасно витрати за рахунок збільшення обсягу збуту , щоб не загубити свою частку ринку. При цьому треба спробувати зберегти корисність товару ; - підняти ціну й імідж свого товару стосовно виробу конкурента ; - винести на ринок нову конкуруючу марку по низькій ціні при зберіганні старого виробу і його ціни , розширивши продуктову лінію. Це особливо вигідно при існуванні небезпеки загубити свою частку ринку. Найбільше підхожий із названих варіантів повинний бити обраний з урахуванням усіх конкретних умов : місце товару в його життєвому циклі , позиція даної товарної марки усередині загального асортименту продукції , наміри і ресурси конкурентів , межі зміни цін і ефективності й ін. З урахуванням всіх умов і можливих варіантів поводження конкурента фірма повинна розробити спеціальні програма реакції на зміну цін. Прикладом може служити схема планування такої програми , що по фактичним даним підходить для тих галузей європейського ринку , де досить часто починаються цінові зміни і необхідна швидка відповідна реакція. У якості фактичної бази в прикладі обрані товарні ринки кава , м’ясопереробки і нафтохімії в країнах Західної Європи (додаток Ф). Розсудливий менеджер завжди признає фундаментальну істину , що сама природа економічної діяльності (бізнесу) пов'язана з чинниками випадковості , розпливчастості , неповноти інформації (невизначеності) , тобто з ризиком. Він змушений визначити практичні шляхи (способи) зниження загрози збитків , що пов'язана з певними ризиками, обрати найбільш ефективний спосіб дій , які забезпечать прийнятний ступінь ризику. Отже , на основі отриманого досвіду , ми можемо побудувати свій алгоритм діяльності менеджера при прийнятті рішень щодо формування цінової стратегії підприємства (рис. 4.1).
Рис. 4.1. Алгоритм прийняття рішень менеджером щодо формування своєї цінової стратегії. Цінова політика істотно залежить від того , на якому типі ринку просувається товар. Ринок чистої конкуренції складається з множини продавців і покупців якогось схожого товару. Ні окремий покупець або продавець не робить тут особливого впливу на рівень поточних ринкових цін товару. Дуже специфічний ринок монополістичної конкуренції, що складає з множини покупців і продавців, що здійснюють угоди не по єдиній ринковій ціні, а в широкій гамі цін. У умовах олигополії на ринку діє невелика кількість продавців, достатньо чуттєвих до політики ціноутворення і маркетингових стратегій один одного. Продавці не можуть істотно впливати на рівень цін, а новим претендентам досить складно проникнути на цей ринок. Тому в даному випадку конкуренція носить переважно неціновий характер. Нецінова конкуренція заснована на притягненні споживача не за допомогою зниження ціни, а за рахунок інших чинників: поліпшення якості товарів, реклами, післяпродажного технічного обслуговування і ін. У випадку чистої монополії продавець має дуже високий ступінь контролю за ціною. Продавцем може виступати як державна, так і приватна регульована або нерегульована монополія. Державна монополія за допомогою політики цін може переслідувати досягнення різноманітних цілей. Наприклад, установлення ціни нижче собівартості зробить товар, що має важливе значення для покупців, більш доступним. Для скорочення споживання може встановлюватися дуже висока ціна. Ціна може бути призначена з розрахунком покриття усіх витрат або одержання гарних прибутків. У випадку регульованої монополії держава дозволяє компанії встановлювати ціни на продукцію з урахуванням деяких обмежень. Таким чином , створення алгоритму діяльності менеджера щодо управління ціновою стратегією підприємства потребує врахування всіх можливих факторів впливу з боку ринкового середовища , а також від цілей діяльності самого підприємства. Важливо також передбачити дію довгострокового впливу та можливість пристосовувати розроблений алгоритм у майбутньому. 4.3. Розрахунок економічної ефективності від впровадження нової цінової стратегії на підприємстві. Метою даного розділу являється розрахунок економічної ефективності від впровадження нової цінової стратегії на підприємстві. Як нам вже відомо , цінова стратегія підприємства на даному етапі його розвитку підпорядкована в основному витратним методам встановлення ціни на свою продукцію. Хоча ці методи не являються досить ефективними у ринкових умовах діяльності підприємства , в умовах нашої економіки їх ігнорувати всеж таки не можливо , тому що велику роль у отриманні прибутків від реалізації продукції займають витрати на її виробництво , тобто собівартість. Тому для отримання найбільшого економічного ефекту необхідний синтез цих методів з новим ринковим підходом у формуванні цінової політики підприємства. Одержання найбільшого ефекту з найменшими витратами , економія трудових , матеріальних і фінансових ресурсів значно залежить від того , як вирішує підприємство питання зниження собівартості продукції. Собівартість продукції знаходиться у взаємозв'язку з показниками ефективності виробництва. Вона відбиває велику частину вартості продукції і залежить від зміни умов виробництва і реалізації продукції. Істотний вплив на рівень витрат роблять техніко-економічні чинники виробництва. Цей вплив виявляється в залежності від змін у техніці , технології , організації виробництва , у структурі і якості продукції і від розміру витрат на її виробництво. В даний час при аналізі фактичної собівартості продукції, виявленні резервів і економічного ефекту від її зниження використовується розрахунок по економічних чинниках. У цілому собівартість продукції укладається з матеріальних витрат, витрат на виплату заробітної плати робочим і комплексними статтями витрат. Збільшення або зменшення витрат по кожному елементі викликає або подорожчання, або зниження собівартості продукції. Тому при аналізі треба перевірити витрати сировини, матеріалів, палива й електроенергії, витрати на заробітну плату, цехові, згальнозаводські й інші витрати. Аналіз комплексних витрат дозволяє виявити додаткові резерви зниження витрат на виробництво продукції , факторів , що найбільше впливають на підвищення ефективності виробництва. Для аналізу ми взяли данні по витратах сировини палива та енергетичних ресурсів по ККЦ-2 (додаток Х). За допомогою ЕОМ з використанням програми аналізу множинного кореляційного взаємозв’язку ми отримали такі результати , представлені у додатку Ц. З багатьох чинників, що складають собівартість випускаємої продукції підприємства ми обрали три , найважливіші на наш погляд : витрати сировини (металошихти) , палива та електроенергії. НА основі таблиці ”Парна оцінка взаємозалежності факторів” можна зробити висновки про ступінь статистичної незалежності факторів. Як ми бачимо, коефіцієнти кореляції для всіх факторів меньше 0,8 , що свідчить про їх парну статистичну незалежність. Із таблиці ”Наявність взаємозв’язку між факторами” видно , що взаємозв’язк між факторами існує , тому що коефіцієнти детермінації дуже високі таблиця ”Парні коефіцієнти детермінації”. Із таблиі ”Оцінка групової взаємозалежності факторів” бачимо , що зв’язок існує між першим фактором (витрати металошихти) та двома іншими факторами , тобто змінення одного із факторів, наприклад, змінення витрат напаливо або електроенергію , окаже вплив на змінення витрат металошихти. Аналізуючи вплив всіх факторів на повну собівартість продукції , із таблиці ”Аналіз парних коефіцієнтів кореляції” ми бачимо , що суттєвий вплив на змінення собівартості оказують змінення витрат на сировину (ступінь взаємозв'зку вельми висока, що ми бачимо із коефіцієнту детермінації, який складає 98,5 %) і змінення витрат на електроенергію (ступінь взаємозв’язку висока , а коефіцієнт детермінації складає 52,3 %) , не дуже великий вплив оказує змінення витрат на паливо (ступінь взаємозв’язку помітна і коефіцієнт детермінації складає 44,0 %). У множинному аналізі взаємозв’язок між змінними ускладнюється. Парний коефіцієнт кореляції поміж змінними може не відповідати дійсності , тому що на них можуть впливати інші фактори. Для усунення цього впливу обчислюють часткові (тобто умовні) коефіцієнти кореляції таблиця “Аналіз часткових коефіцієнтів кореляції”. Таким чином , розглядаючи вплив факторів на показник собівартості незалежно один від одного , можна сказати , що на рівень собівартості продукції помітно впливає змінення витрат на металошихту та електроенергію (Т обчисл. більше ніж Т табл. , тобто 30,2>2,23 і 5,2>2,23). Проводячи оцінку множинного взаємозв’язку таблиця “Оцінка множинного взаємозв’язку” , можна сказати , що коефіцієнт множинної кореляції , який характеризує щільність взаємозв’язку між результативною ознакою собівартості та всіма факторами , включеними в дослідження , дорівнює у нашому випадку 0,998. У процесі співвідношення щільність взаемозв’язку складае 99,61 % (коефіцієнт множинної детермінації). Коефіціент множинної кореляції змінюється від “0” до ”1”. Чим він ближче до “1” , тим тісніше взаємозв’язок. Як ми бачимо , множинний взаемозв’язок у нашому випадку дуже тісний , а коефіцієнт кореляції значний , тому що F обчисл.>F табл. На основі попередніх данних одержуємо рівняння регресії виду: Показники коефіціенту регресійного рівняння представлені у таблиці “Показники коефіціентів регресійного рівняння”. Загальні показники адекватності, що містяться у таблиці “Загальні показники адекватності рівняння регресії”, аналізують відповідність отриманого рівняння регресії початковим даним. Рівняння перевірене на адекватність за середньою лінійною помилкою показало , що воно є адекватним. В свою чергу кореляційний зв’язок вельми високий і відсоток закономірності дорівнює 99,5%. Відсоток змінення середньої собівартості одного із факторів на 1% приведений у таблиці “Коефіціент еластичності за факторами”. Таким чином , економічні чинники найбільше повно охоплюють всі елементи процесу виробництва – засоби , предмети праці і сама праця. Вони відбивають основні напрямки роботи підприємства по зниженню собівартості : підвищення продуктивності праці , впровадження передової техніки і технології , краще використання устаткування , здешевлення заготівлі і краще використання предметів праці , скорочення адміністративно-управлінських і інших накладних витрат , скорочення і ліквідація непродуктивних витрат. Визначення резервів зниження собівартості та впливу її окремих елементів закладені в усуненні або скороченні витрат , що не є необхідними при нормальній організації виробничого процесу (наднормативна витрата сировини , матеріалів , палива , енергії , доплати робітником за відступ від нормальних умов праці і понаднормові роботи , платежі по регресивних позовах і т.п.). Виявлення цих зайвих витрат потребує особливих методів і уваги колективу підприємства. Їх можна виявити проведенням спеціальних обстежень і одночасного урахування , при аналізі даних нормативного урахування витрат на виробництві , ретельному аналізі планових і фактичних витрат на виробництво. |
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
214,92
(т) 
© 2007 |
|