Диссертация: Формування недержавного сектору економіки на прикл приватизації

Диссертация: Формування недержавного сектору економіки на прикл приватизації

трудовим колективам та керівникам підприємств.

2. В Чехії, Словакії існувала державна програма підтримки малого бізнесу,

створювались інвестиційні банки для кредитування "малої" приватизації. В

Польщі, Україні основою першопочаткового капіталу був спекулятивний капітал.

В результаті цього Україна має менш цивілізований приватизаційний процес,

ніж, наприклад, Чехія.

3. Якщо в більшості постсоціалістичних країн Західної Європи однією із форм

приватизації була реституція, то в країнах СНД (крім Балтії) вона була

відсутня.

В більшості досліджуваних країн для приватизації об'єктів комунальної

власності та малих підприємств використовували такий спосіб як аукціон. Він

приносив найбільше коштів бюджету, до того ж вже на стадії процесу

приватизації створювалося конкурентне середовище.

В постсоціалістичних країнах приорітет віддавався приватизації найбільш

збиткових фірм. В офіційній літературі цей факт трактується як один із

позитивних факторів в силу того, що новий власник бере на себе

відповідальність за збільшення ефективності та прибутковості приватизованого

підприємства. При цьому до уваги не береться, що це є однією з причин

зниження ефективності виробництва, падіння темпів розвитку, так як для

зменшення приватизаційної ціни директори підприємств часто доводять їх до

межі банкрутства.

В Україні було варто законодавчо закріпити приватизацію лише рентабельних та

ефективно працюючих підприємств.

В усіх постсоціалістичних країнах приватизація не створює нового майна. Йде

процес перерозподілу майна серед нових власників. Для нової влади головним

завданням була швидкість приватизаційного процесу і його розмір, а не якість

і економічна ефективність.

В силу того, що на сучасному етапі трансформування відносин власності в

суспільстві з'явилось необхідність в своєчасному внесенні змін в законодавчі

акти, в корегуванні темпів та пропорцій процесів приватизацій та

роздержавлені в узгоджуванні ходу перетворень власності з іншими напрямками

економічної реформи то особливого значення набув моніторинг процесів

роздержавлення та приватизації.[18.82] Нагально постала потреба

проаналізувати діяльність підприємств у постприватизаційний період.

Досягненню цієї цілі і підпорядкована наступна глава десертаційного

дослідження.

Гл.2. Формування постприватизаційних підприємств: проблеми і

перспективи

1. Аналіз фактичного матеріалу проведення

"малої" приватизації на регіональному рівні

Згідно з програмою Уряду України на 1996 рік "малу" приватизацію

передбачалося завершити в І півріччі нинішнього року. Але враховуючи те, що

багато областей ще не повністю завершили "малу" приватизацію, що багато

об'єктів є в таких галузях, як залізничий транспорт, вугільна промисловість

тощо, які не підлягають приватизації, то можна стверджувати, що вона буде

тривати і далі.

Що ж дав нам цей чотирьохрічний процес, про який говорено-переговорено? Не

буду зупинятися на кількісній характеристиці приватизації, адже якщо

переглянути офіційну пресу з цього приводу, то інформація як в старі, добрі

часи: заплановано приватизувати - фактично виконано. Що стосується якісної

характеристики, то тут гірше. Інколи зустрічаються такі твердження, що на

сучасному етапі якісна характеристика і не можлива, адже підприємства, що

змінили форму власності ще не адаптувалися до впливу негативних факторів

економіки України, до ринкових умов. Дозвольте з цим не погодитись. Негативні

фактори однаково впливають на підприємства як державного, так і недержавного

сектору економіки. Ніхто не повірить в те, що приватизовані підприємства

працюють і працюватимуть краще інших, якщо не буде проведений грунтовний

аналіз їх роботи.

Проведення приватизації в Україні характеризується неритмічністю та зміною

завдань на кожному етапі.

Державна програма приватизації майна державних підприємств на 1992 рік "мала"

на меті досягнення таких головних цілей:

- зміну відносин власності на засоби виробництва з метою їх якісного

відтворення та ефективного використання;

- створення прошарку недержавних власників як основи багатоукладної соціально

орієнтованої економіки;

- структурну перебудову економіки;

- стабілізацію економічного становища;

- розвиток конкуренції та обмеження монополізму;

- залучення іноземних інвестицій.[11.4]

Протягом 1992 року передбачалося приватизувати 15% основних фондів державної

власності. Поставлені завдання не були виконані. Дію зазначеної Державної

програми Верховною Радою було продовжено на 1993р. Причинами невиконання

програми у 1992 році були такі фактори: відсутність актів законодавства,

нормативно-методичних документів, затримка терміну затвердження Програми...,

невизначеність з майновим комплексом України в цілому у зв'язку з

незавершеним розподілом власності на рівні держав СНД, України та автономної

республіки Крим; недосконалість схеми управління державною власністю на рівні

комунального майна тощо.[58.60]

У 1993 році приватизація пішла більш швидкими темпами. В цілому за 1992-1993

рр. Було приватизовано 3621 об'єкт, в тому числі 2781 об'єкт групи А та 840

об'єктів груп Б,В,Г,Е.

За об'єкти групи А було вилучено 128,1 млр.крб., а за об'єкти групи Б,В,Г,Е -

1227,5 млрд.крб.[57.6]

Приватизовані об'єкти групи А становлять за цей період 76,8% загальної

кількості приватизованих підприємств, а виручено за них лише 10,4% загальної

суми виручки від приватизації об'єктів груп А-Е.

Якщо аналізувати приватизаційний процес за 1992-1993рр. за способами

приватизації, то переважають неконкурентні способи: викуп та оренда з викупом

(табл. 2.1.1).

Класифікація об'єктів за способами приватизації

по Україні в 1992-1993рр. Таблиця 2.1.1

Cпособи приватизації 1992 р.

одиниць в%

Викуп

Викуп за альтернативним планом

Оренда з викупом

Аукціон

Некомерційний конкурс

Комерційний конкурс

Продаж акцій

УСЬОГО: - -

- -

29 96,7

- -

- -

- -

1 3,3

30 100,0

Вищезгаданими способами було приватизовано 2751 об'єкт, тобто 74,7%

приватизованих підприємств. За найбільш доцільним способом - аукціоном - було

приватизовано лише 269 підприємств (7,5%).

На Чернігівщині за цей період було приватизовано 39 підприємств.[16.1] Всі

вони були приватизовані у 1993 році (табл. 2.1.2).

"мала" приватизація на Чернігівщині за способами приватизації

в 1992-1993рр. Таблиця 2.1.2

Способи приватизації 1992-1993рр.

одиниць у%

Викуп товариством покупців

Викуп державного майна зданого в аренду

Продаж на аукціоні

Некомерційний конкурс

Комерційний конкурс

Продаж акцій

УСЬОГО: 23 59

1 2,6

2 5,1

10 25,6

3 7,7

- -

39 100

Найбільше підприємств приватизовано з використанням таких некомерційних

методів, як викуп товариством покупців (59%) та некомерційний конкурс

(25,6%). Використання некомерційних методів вплинуло на формування фактичних

цін продажу, адже при викупі підприємства товариством покупців ціна продажу у

21 (91,3%) випадку не збільшилась, а залишилась на рівні вартості майна

підприємства, розрахованої за діючою Методикою оцінки вартості майна. Щодо

недоліків цієї методики, говорилось в попередніх главах.

На Чернігівщині за 1992-1993рр. було приватизовано підприємств на суму 6173,7

млн.крб., з них за гроші - на 3631,3 млн.крб., а за сертифікати - на 2542,2

млн.крб. По Україні за 1993 рік до позабюджетного Державного фонду

приватизації надійшло 247,7 млрд.крб. готівкою, а також 26,8 млрд.крб -

кошти з депозитних приватизаційних рахунків.

Доля надходжень до позабюджетного Державного фонду від приватизації

підприємств на Чернігівщині склала 1,1%, тобто мінімальна. До Державного

бюджету України за 1993 рік перерахували 88,3 млрд.крб., 13,8% всієї суми

надходження коштів до позабюджетного Державного фонду приватизації.

За 1992-1993рр. в Чернігові та області не приватизували жодного об'єкта

незавершеного будівництвом, що негативно валинуло на результати всього

приватизаційного процесу.

Державною програмою приватизації на 1994 рік передбачалося суттєве

прискорення приватизації. Цією програмою були визначені такі пріоритети:

- широкомасштабне проведення приватизації об'єктів груп А,Д;

- розгортання приватизації об'єктів Б,В,Г;

- розвиток ринкової інфраструктури;

- створення умов для активізації процесу приватизації та післяпри-

ватизаційного функціонування підприємств.[17.81]

Вже на початку 1994 року в Україні вдалося досягти значного прискорення

процесів приватизації. Із запланованих на 1994 рік 20 тис. об'єктів групи А,

8 тис. приватизації об'єктів груп Б,В,Г,Е та 1200 об'єктів групи Д, було

приватизовано протягом 1994 року 7982 об'єкти в тому числі 6128 об'єктів

групи А. За них було виручено 1605 млрд.крб.[57.63] У першому півріччі

1994 року приватизація здійснювалась більш швидкими темпами, ніж в 1993

році. У другому півріччі 1994 року обсяги приватизації скоротились в

порівнянні з першим півріччям, але не зважаючи на це, вони були вищі ніж у

1993 році. У 1994 році найбільш активно проходили процеси приватизації в

Донецькій, Львівській областях та м.Києві. В цих містах приватизовано було

відповідно 935,820,685 об'єктів всіх груп.

В Чернігові темпи приватизації в 1994 році були нижчі, ніж в вищезгаданих

регіонах. За 1994 рік тут було приватизовано 51 об'єкт. Із них за

конкурентними методами було приватизовано 16 підприємств (31,4%). В 1994 році

так, як в 1993 році найбільше підприємств (41,2%) було викуплено товариством

покупців. В 1994 році товариства покупців у всіх випадках створювались лише

на базі своїх працівників, (дивись таблицю 2.1.3). Викуп майна, зданого в

оренду в основному (91,4%) також здійснювався із залученням лише своїх

працівників. Вцілому, за 1994 рік лише 40,2% державної власності потенційно

могли бути викуплені не членами трудових колективів. "Такий стан речей є

нечесним по відношенню до основної маси населення".[74.11]

Несправедливо позбавляти пенсіонерів, вчителів, лікарів можливості вкладати

гроші та сертифікати також в найприбуткові підприємства. А такий стан є

звичним для України, адже найприбутковіші підприємства, якщо не

приватизовані трудовим колективом, то викуплені приватними юридичними та

фізичними особами.

Я згодна з думкою Шигаєвої в тому, що одним із можливих виходів із такого

становища могла б бути індексація основних фондів. "Відповідне подорожання

фондів відразу б визначило фактичну частку викупленого орендарями майна,

відбило б бажання членів колективів отримати додаткові акції задешево і таким

чином звільнило б пакет акцій для інвесторів. Індексація не панацея від усіх

лих, а просто дозволяє визначити дійсність такою, як вона є, виключити з гри

фіктивних власників і знайти ефективних господарів..."[74.11]

Приватизація об'єктів на Чернігівщині за гроші та сертифікати

в 1992-1994рр. Таблиця 2.1.4

Роки Фактична ціна продажу

за гроші за сертифік. Вцілому %

млн.крб. % млн.крб. % Вартість

розрахов.

в млн.крб. %, що займає розрах. вар- тість в цін продажу

1992_

1993

1994

Разом 3631,3 58,8 2542,2 41,2 6173,5 100

12625,4 68,6 5772 31,4 18397,4 100

16256,7 66,2 8314,2 22,8 24570,9 100 4116,7

14867,1

18983,8 66,7

80,8

* Таблиця складена за даними, що були надані Чернігівським Регіональним

відділенням ФДМУ.

З таблиці 2.1.4 видно, що в 1994 році в порівнянні з 1993 роком цін продажу

зросла по відношенню до розрахованої вартості. Загальна вартість об'єктів,

розрахована у відповідності з діючою методикою становить в 1994 році 80,8%

загальної суми ціни продажу в порівнянні з 66,7% в 1992-1993рр. Цьому сприяло

збільшення в 1994 році кількості підприємств, що були приватизовані

конкурентними способами: в 1992-1993рр. на аукціоні та за комерційним

конкурсом було приватизовано 12,8% підприємств, а в 1994 році -

31,3%. Тобто, якщо вважати, що діюча на той час Методика розрахунку вартості

основних засобів давала занижені результати, та із зростанням питомої ваги

підприємств, приватизованих за конкуретними способами, зростає ймовірність

оптимізації вартості і ціни продажу. На Чернігівщині в 1994 році в порівнянні

з 1993 роком збільшилась частка майна, що приватизувалось за гроші. Це

сприяло поповненню бюджетних коштів.

Хід приватизації у 1994 році в Чернігові, так як в усій Україні пов'язаний з

прийняттям постанови Верховної Ради від 29 липня 1994 р. №149 "Про

вдосконалення механізму приватизації в Україні і посилення контролю за її

проведенням". В цій постанові відмічалось, що у зв'язку з тим, що Державна

програма приватизації не виконується, проявляється недосконалість оцінки

вартості об'єктів, що приватизуються, недостатньо аналізується ефективність

використання приватизованого майна, хід приватизації був визнаний

незадовільним. В цій постанові основним пріоритетом було визнано підвищення

ефективності виробництва та мотивації до праці, прискорення структурної

перебудови економіки. На мою думку ця постанова є дуже важливим елементом

всього приватизаційного процесу. Згідно з нею до законодавчих актів України

повинні були бути внесені зміни, які б якісно покращили хід приватизації,

були напрвлені на заборону використання коштів від приватизації на покриття

дефіциту державного та місцевих бюджетів, спрямовуючи їх на розвиток

виробництва та створення нових робочих місць, надавати пріоритет

конкурентним способам приватизації, не допускати руйнування цілісних

виробничих комплексів, циклів, технологій. В ній намічалися конкретні заходи

по подоланню негативних тенденцій в процесі приватизації, необхідність

внесення змін:

- до Методики оцінки майна підприємств, що приватизуються з урахуванням

світового досвіду експертних оцінок та потенційної прибутковості;

- до механізму участі іноземних інвесторів у процесі приватизації;

- до механізму проведення аукціонів і т.інше.

Ця постанова "мала" стати якісним поворотом в процесі приватизації, змінити

весь хід, переорієнтувавши приватизацію з кількісних показників на якісні.

Але цього не сталося. І надалі хід приватизації освітлювався переважно з

кількісного боку: план - його виконання. На мою думку, не можна робити

акцент лише на контролі за виконанням кількісних завдань та графіків без

оцінки соціально-економічних результатів приватизації: "Недопустимі:

компанійський підхід до проблеми приватизації, здатний привести від

абсолютної державної монополії до панування приватної; планування масштабів

приватизації шляхом встановлення директивних строків і процентних

співвідношень; надії на приватизацію як панацею при подоланні всіх

економічних "хвороб" реформування".[8.63]

Кількісний підхід до аналізу приватизації особливо помітний при освітленні

ходу приватизації в 1995 році. Офіційні джерела знову акцентують увагу на

виконанні планових завдань:

"Упродовж 1994-1995 рр. не вдалося забезпечити поступове нарощування обсягів

приватизації малих підприємств... У першому кварталі 1995 року завдяки

реалізації положень Указу Президента України від 30 грудня 1994 року №827/94

"Про заходи щодо прискорення процесу малої приватизації в Україні" вдалося

зупинити падіння малої приватизації".[58.13]

Крім розмірів виконаних завдань офіційними джерелами аналізується

приватизаційний процес в Україні в 1995 році:

1. Починаючи з вересня, зростала кількість підприємств, які продавалися на

аукціонах (10,5%).

2. У 1995 році найчастіше застосовувався викуп об'єкта товариством покупців

(43%), оренда з викупом становила 31,7%.

Тобто можна зробити висновок, що неконкурентні способи приватизації в Україні

і в 1995 році переважали (74,7%). ФДМУ в своєму інформаційному бюлетені про

приватизацію (№3, 1996р. ст.14) трактує одну із причин доходження до бюджету

мінімальних коштів від приватизації, як продаж об'єктів малої приватизації

трудовим колективам за зниженими цінами порівняно до їх ринкової вартості і

продаж їх без приміщень. З цим я повністю згодна. Що стосується того, що

об'єкти приватизації продаються без приміщень, то причини потрібно

з'ясовувати по кожному місту та області окремо. Якщо адміністрація міста

Києва заборонила приватизацію 944 приміщень і це вплинуло на ціни продажу, то

в Чернігові зовсім інша ситуація.

У зв'язку з тим, що вартість приміщення оцінюється експертним шляхом, то вона

в порівнянні із заниженою вартістю об'єкта приватизації здається

необгрунтовано великою (хоча і відповідає ринковим цінам) розраховується за

різними методами і тому колектив підприємства, як правило пише заяву про

продовження строків оренди приміщення.

За 1995 рік на Чернігівщині було приватизовано 176 підприємств. З них - 164

підприємства комунальної власності. Так, як і в попередні роки домінував

викуп товариством покупців (73,9%) зменшилась кількість об'єктів

приватизованих із застосуванням конкурентних способів (19%, проти 31,3% в

1994 році; дивись таблицю 2.1.5). В порівнянні з попереднім роком зменшилась

частка державного майна, викуплена за гроші (56,8% в 1995 році проти 68,6% в

1994 році та 58,8% в 1992-1993рр.), що негативно вплинуло на поповнення

бюджетних коштів. В аналітичній записці з питань соціально-економічних

наслідків приватизації майна державних підприємств, що була розроблена

Регіональним відділенням Фонду Державного майна України 20 грудня 1995 року

за підписом першого заступника голови вищезгаданого відділення Бутко -

підведені підсумки приватизації на Чернігвщині за 1993-1995рр. В ній

говориться, що з початку приватизації в області приватизовано 249 об'єктів.

Серед приватизованих підприємств 118 об'єктів загальнодержавної власності і

131 - комунальної власності, тобто 52,6% приватизованих підприємств - це

об'єкти комунальної власності. Більшість приватизованих об'єктів - 150 (60,2%

від загальної кількості) - це об'єкти малої приватизації.

Найбільше об'єктів приватизовано у промисловості - 93 (37,4%), торгівлі - 72

(28,9%). В побутовому обслуговуванні приватизовано - 36 об'єктів (14,5%), в

будівництві - 26 (10,4%), транспорті та сільському господарстві - 5(2%),

житлово-комунальному господарстві - 3 (1,2%), науці та культурі - 2(0,8%),

інформативно-обчислювальному обслуговуванні - 1(0,4%). Один об'єкт

(Парафіївський бурякорадгосп Ічнянського району) в цілому безплатно передано

трудовому колективу.

Спискова чисельність працівників на приватизованих об'єктах становить 78,8

тис.чоловік (38,2%) від загальної чисельності працюючих. І від того, як

будуть працювати приватизовані підприємства, буде залежати добробут третьої

частини населення Чернігівщини.

Сьогодні недержавний сектор економіки складається переважно із підприємств

колективної та змішаної власності. Бутко наводить порівнянні показники

ефективності діяльності приватизованих та державних підприємств (таблиця

2.1.6).

Показники ефективності діяльності приватизованих

та державних підприємств Таблиця 2.1.6

Галузі Рентабельність витрат

форма власності

державна колективна змішана

Промисловість

Транспорт

Підрядні будівельно-монтажні

організації

Зв'язок

Роздрібна торгівля

Громадське харчування 37,4 22,9 31,9

20,4 10,9 7,4

21,3 19,8 25,8

12,7 - -

35,2 38,2 1,4

23,7 18,6 29,0

Із цієї таблиці видно, що якщо робити висновки лише за рентабельністю, то

промисловість і надалі має знаходитись в державній власності, як транспорт

та зв'язок. Найвища рентабельність витрат в роздрібній торгівлі, яка

знаходиться в колективній вланості (38,3%). Підрядні будівельно-монтажні

організації та громадське харчування найкраще працюють за змішаної форми

власності.

В цілому по Україні найбільш високими темпами здійснювалася приватизація в

1995 році в Донецькій, Одеській, Закарпатській, Львівській області (див.

таблицю 2.1.7). Так, в Донецькій області річне завдання по приватизації було

виконане на 99%, в Одеській - на 98%, Закарпатській - на 98%, Львівській

області - на 82%.

Більш оперативно приватизувались об'єкти групи А, що перебували у комунальній

власності, ніж об'єкти, що перебували у державній власності (Див. діагр.

2.1.2, 2.1.3). Якщо прослідкувати за цими графіками динаміку приватизаційного

процесу по кварталам, то ІV квартал 1995 року характеризується найвищими

темпами приватизації. Як видно з діаграми №1 за 1995 рік найменше об'єктів

продано в Херсонській та Чернігівській областях (ПО 25%) від запланованого.

(Див. діагр. 2.1.1).

За 1992-1995 рр. в Україні в результаті процесу приватизації змінили

організаційно-правову форму господарювання 28 тис. об'єктів, 85% з яких є

об'єктами "малої" приватизації. Частка підприємств державної форми власності

зменшилась з 78% у 1991 році до 53% у 1994 році. Статистика свідчить, що

відбувається неухильне збільшення частки недержавної власності в

Україні.[19.5]

У відповідності з Указом Президента України від 19 березня 1996 р. №194/96

"Про завдання та особливості приватизації майна у 1996 році" на 1996 рік

визначені такі пріоритети:

- завершення приватизації об'єктів групи "А" у першому півріччі та

активізація приватизації незавершеного будівництва;

- широке запровадження механізму банкрутства та ліквідації збиткових і

малоперспективних підприємств;

- створення сприятливих умов для участі стратегічних інвесторів, у

приватизації.[19.17]

На Чернігівщині в І півріччі 1996 року завершена приватизація не буде, так як

на початок цього року залишилась не реформовано майже половина об'єктів

групи "А". За І квартал на Чернігівщині приватизовано 92 підприємства групи

А, із них за конкурсом приватизовано 14 (15,2%), в тому числі за комерційним

конкурсом - 7 підприємств (7,7%), на аукціоні - 17 (18,5%), за викупом

трудовим колективом - 47 (51,1%), викуп фізичною особою - 4 (4,3%), викуп

державного майна, зданого в оренду - 10 підприємств (10,9%). В І кварталі

1996 року знову переважали некомерційні способи приватизації, як і в

попередні роки. Об'єкти були приватизовані на загальну суму - 256391,7

млн.крб., із них за гроші на 163209,7 млн.крб. (63,7%).

Як і в минулому році, в І кварталі 1996 року не приватизуються об'єкти групи

"Д". Перші спроби продажу таких об'єктів на конкурсній основі виявились

безрезультатними, адже приватизація незавершеного виробництва потенційно

передбачає великі капітальні вкладення і віддалену прибутковість, що на фоні

"дешевої" приватизації вже відлагодженого будівництва видається неприбутковою

справою. "...На сучасному етапі розглядаються і інші шляхи їх приватизації,

частково за допомогою створення на базі майна цих об'єктів акціонерних

товариств із широким залученням зацікавлених партнерів. Передбачається, що

першими кроками в цьому напрямі буде створення акціонерного товариства на

базі Семенівського заводу бульбопродуктів та профілакторію в Чернігові. В

процесі приватизації можливе перепрофілювання названих об'єктів.[48.7]

Приватизаційний процес в цілому в Україні характеризується частою зміною

пріоритетів (див. схему 2.1.1). Державна програма приватизації 1992 року

намітила основні стратегічні цілі приватизації, з виконанням яких закладався

підшарок ринкової економіки. В основному вони почали виконуватись в 1993

році, але залишаються актуальними на всіх етапах "малої" приватизації.

Програма 1994 року носила більш конкретний характер, ніж попередня. Постанова

№149 "Про вдосконалення механізму приватизації в Україні і поліпшенню

контролю за її проведенням" намітила пріоритети в приватизації на кінець 1994

р., на 1995 рік. Її із-за важливості поставлених завдань можна вважати

Державною програмою приватизації на 1995 рік. В цій постанові акцентується

увага на конкурентних способах приватизації, збереженні цілісних майнових

комплексів, підвищенні ефективності виробництва. Ця постанова "мала" зробити

перелом в усьому приватизаційному процесі в якісний бік, але вона виконана не

була. В 1996 році намічається завершити приватизацію. Завдання, що

ставляться в 1996 році є логічним продовженням завдань Державної програми

приватизації 1992 року: впровадження механізму банкрутства витікає із

структурної перебудови та конкурентних відносин. Питання залучення іноземних

інвестицій було і залишається актуальним для України на всіх етапах

приватизації. Зараз особливо важливим завданням для держави стає створення

умов для післяприватизаційної підтримки підприємств, тобто пріоритет, який

був визначений ще Державною програмою приватизації на 1994 рік.

Аналіз проведення "малої" приватизації на регіональному рівні показав, що

процеси приватизації здійснювались уривчасто, неритмічно. Як видно на

узагальнюючій діаграмі 2.1.4, кількість приватизованих підприємств з кожним

роком зростала. Особливо чітко просліджується тенденція до зростання

кількості приватизованих підприємств в Україні в 1994-1995рр. частково це

зростання було зумовлене дією Постанови Верховної Ради "Про вдосконалення

механізму приватизації в Україні і посилення контролю за її проведенням".

Аналогічна ситуація і по Чернігівській області: Найбільше підприємств було

приватизовано в 1995 р., але в порівнянні з Україною вцілому на Чернігівщині

процес приватизації характеризується одними із найменших темпами проведення

(графік 2.1.1).

В приватизаційному процесі на Чернігівщині переважають неконкурентні способи

приватизації, отже особливого значення в таких умовах набуває оцінка майна.

2. Показники виробничої діяльності та аналіз фінансової

звітності постприватизаційних підприємств

Починаючи розгляд цього питання важливо відмітити, що один або декілька

показників не можуть точно оцінити фінансовий стан підприємств. "...єдиний

спосіб вирішення цієї проблеми - це порівняння з показниками роботи фірми в

попередньому періоді; характеристиками конкурента; "нормативним",

середньогалузевим рівнем і т.ін."[10.53]

Для характеристики виробничої діяльності підприємств, використовують дані про

стан основних фондів, обігових коштів, фінансів підприємств та виробничо-

господарської діяльності. Для характеристики основних фондів вказують:

балансову вартість основних фондів, знос основних засобів, обсяг

невстановленного обладнання; для характеристики обігових коштів зазначають:

грошові кошти, розрахунки та інші активи, дебіторську та кредиторську

заборгованість підприємств, цінні папери, в які вкладені активи підприємства,

товарно-матеріальні запаси; для характеристики кадрового потенціалу -

чисельність всіх працівників, кошти, направлені на оплату праці, прогноз

вивільнення працівників; для характеристики фінансового стану підприємства -

балансовий прибуток розрахунковий прибуток (після розрахунків з бюджетом та

внесення інших обо'вязкових платежів), розмір фонду споживання, рівень

рентабельності реалізованої продукції. Для характеристики та порівняння

пісяляприва-тизаційної діяльності підприємств з діяльностю до приватизації

найбільш важливими є показники, що характеризують фінансовий стан. Для цього

до Регіонального відділення Фонду державного майна по Чернігівській області

післяприватизаційні підприємства подають "форму 2 - приватизація", яка

містить показники діяльності підприємств за певний період після приватизації

та до неї. Це такі показники, як фактичні обсяги виробництва, товарооборот,

валовий дохід, собівартість виробленої продукції, затрати на виробництво та

реалізацію продукції, балансовий прибуток, розмір обов'язкових платежів до

бюджету, чистий прибуток підприємств, середньоспискова чисельність

працівників та інші.

Аналізуючи ці та інші дані можна зробити висновок про стан підприємств, про

те, як він змінюється в процесі приватизації.

За висновком Департаменту економічного аналізу та післяпривати-заційної

підтримки підприємств (ФДМУ), майже всі з перевірених ним у першому кварталі

1026 приватизованих підприємств знизили обсяги виробництва. Найбільший спад

після приватизації зафіксовано на будівельних, транспортних і машинобудівних

підприємствах.[59.35]

На думку керівників цих підприємств до цього призвели високі ціни на

сировину, матеріали, енергоносії та брак обігових коштів.

Лише на деяких підприємствах (серед них 9 цукрових заводів Кіровоградської

області, Київський дослідний машинобудівний завод) у І кв. 1996р. досягнуто

збільшення обсягів виробництва. Це київське підприємство "Оболонь", яке

спеціалізується на виробництві пива, Тростянецька шоколадна фабрика, та інші.

За данними Регіонального відділення Фонду державного майна по Чернігвській

області з початку приватизації у області приватизовано станом на 1 січня 1996

року:

Всього Групи "А" Групи "Б,В,Е" З них АПК

Всього підприємств 405 226 179 71

В довідці про висновки аналізу фінансово-економічного стану приватизованих

підприємств Чернігівської області станом на 01.01.96 р. за підписом

начальника Регіонального відділення Литвинова сказано: "Як показала перевірка

та аналіз їх фінансово господарської діяльності приблизно 26% приватизованих

підприємств нарощують обсяги виробництва, 55% підприємств залишилися на

доприватизаційному рівні, 19% скорочують обсяги виробництва і зменшують

кількість працюючих".

У відповідності із аналітичною довідкою про роботу підприємств у

післяприватизаційному періоді, станом на 01.01.1995р. відділенням було

укладено 50 договірів купівлі-продажу. Первірено виконання їх умов на 47

підприємствах. Перевіркою встановлено, що на 13 підприємствах (ЗАТ

"Чернігівський ремонтно-монтажний комбінат", "ЗАТ Бахмацький завод

продтоварів", "ТОВ фірма "Чернігівторгсервіс" "ЗАТ Чернігівриба" "ЗАТ "Ритм",

ЗАТ виробничо-торгова фірма "Нежинка", колективне підприємство "Славутич",

ЗАТ "Автотехснаб", ЗАТ "ЧСТО-17497", ЗАТ "Прилучанка", ЗАТ "Чернігівський

ремонтно-виробничий комбінат", ТОВ ЛТД "Лабораторії скануючих пристроїв")

після їх приватизації зросли обсяги виробництва, збільшилась кількість

працюючих, виконуються інші умови договорів купівлі-продажу. 25 підприємств

залишилися за вказаними показниками на доприватизаційному рівні а на 9

підприємствах скоротилися обсяги виробництва і зменшилася кількість

працюючих, що є істотним порушенням договорів купівлі-продажу.

Суттєвих зрушень у виробництві досягло створене після приватизації ЗАТ

"Ритм" Чернігівського птахокомбінату. За цей період кількість працюючих

зросла з 262 до 278 чоловік, обсяг виробництва зріс на 28%. Тут займаються

впровадженням нової технологічної лінії по переробці м'яса рогатої худоби, що

забезпечить подальший ріст виробництва.

Я провела вібіркове дослідження: вибрала довільно 25 підприємств із числом

працюючих менше 100 чоловік і порівняла основні показники фінансово-

економічної діяльності цих підприємств за І півріччя 1995 р. (до

(приватизації) та за І півріччя 1996 року, (після приватизації). Дані були

взяті з Ф2 - приватизація. Із них 14 підприємств (56%) зменшили обсяги

виробництва після приватизації, 6 (24%) - більшили, по решті підприємств дані

щодо обсягів виробництва відсутні. Темпи падіння обсягів виробництва на

приватизованих підприємствах в порівнянні з доприватизаційним періодом на

Чернігівщині склав по моїй вибірці - 7,6% (таблиця 2.2.1). Падіння темпів

виробництва мало місце на підприємствах усіх провідних галузей. Найбільшим

воно залишається в легкій промисловості, промисловості будівельних

матеріалів. Слід зазначити, що аналіз динаміки обсягів виробництва на

підприємствах недержавного сектора показує: зміна форм власності у більшості

випадків сьогодні не дає змоги подолати "загальні для всієї економіки

труднощі".[28.23]

Змінилась також і рентабельність (в І півріччі 1996 року) на приватизованих

підприємствах в порівнянні з доприватизаційним періодом. Із 21

приватизованого підприємства рентабельність у порівнянні з доприватизаційним

періодом зменшилась на 15-ти, а збільшилась на 6-ти (таблиця 2.2.2).

Середній рівень рентабельності в доприватизаційний період був на 24,7% вищий,

ніж після приватизації: зниження показника рентабельності витрат свідчить про

зниження ефективності використання матеріальних ресурсів на приватизованих

підприємствах. Зате приватизовані підприємства збільшили розмір Фонду

споживання, що привело до росту питомої ваги заробітної плати в собівартості

виробничої продукції.

З одного боку це дає позитивні наслідки, адже підприємства мають право

самостійно визначати фонд споживання, підвищувати життєвий рівень своїх

працівників. Але на фоні спаду виробництва збільшення розміру заробітної

плати в собівартості продукції приводить до зростання відрахувань до

Пенсійного фонду, Фонду соціального страхування, Фонду сприяння занятості,

Фонду по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, до потенційного зростання

грошової маси та невідповідності між грошовою та товарною масами. До того ж

зростання питомої ваги заробітної плати в собівартості продукції

відбувається на фоні зниження продуктивності праці. Приватизовані

підприємства в І кварталі 1996 року зменшили продуктивність праці в

порівнянні з І кварталом 1995 року в середньому на 88,4 млн.крб. (13

підприємств зменшили продуктивність праці) (таблиця 2.2.3).

В І кварталі 1995 року сума обов'язкових платежів до бюджету, що сплатили

досліджувані підприємства (з урахуванням індексу інфляції) становила 21678,2

млн.крб., а в І кварталі 1996 року - 10488 млн.крб., тобто на 11190,2

млн.крб. менше. Така ситуація, коли бюджет недораховує млн.крб., пов'язана із

зменшенням обсягів виробництва.

Вибіркове дослідження, яке я провела, відображає ситуацію, що склалася на

Чернігівщині із діяльністю приватизованих підприємств. У відповідності із

Звітом про результати перевірки виконання умов договорів купівлі-продажу та

планів приватизації на підприємствах Чернігівської області за ІІ квартал 1996

року, у І кварталі 1996 року стан підприємств області істотно гірший, ніж

був у І кварталі 1995 року, коли половина

приватизованих підприємств утримувалась на доприватизаційному рівні.

Скорочення виробництва позначилося на прибутках підприємств, через що 67% їх

зменшили відрахування до бюджету. Вцілому по Черніговщині загальний спад

надходжень до бюджету у І кварталі 1996 року у порівнянні з І кварталом

минулого року у порівнених цінах становив майже 30% (за моєю вибіркою 48%).

Фонд споживання зріс на 55% приватизованих підприємствах (за моєю добіркою на

61%), на 8% залишився на доприватизаційному рівні, на 37% знизився (за

вибірковим дослідженням на 39%).

В динаміці стан виробництва на Чернігівщині можна охарактеризувати такими

даними:

Стан виробництва на приватизованих підприємствах

на 01.01.95р., в І кварталі 1996 року,

у ІІ кварталі 1996 року Таблиця 2.2.4

Питома вага підприємств станом на

01.01.95р.(%) І квартал

1996р. (%) ІІ квартал

1996р. (%)

що збільшили обсяг виробництва

що зменшили обсяг виробництва

що залишили обсяг на доприват.рівні 28

19

53 26

19

55 34

63

3

Той стан, що з кожним роком зменшується обсяг виробництва пов'язаний із

загальноекономічною кризою, із такими проблемами, як:

- інфляційні процеси;

- недосконалість механізму кредитування;

- недосконалість правової бази в частині опадаткування;

- відсутність дієвої системи поєднання інтересів держави і виробництва, а це

пов'язано також із тим, що на початку приватизаційного процесу частіше

реформувалися економічно сильніші підприємства і вища була платоспроможність

підприємств і населення;

- з платіжною кризою Платіжна криза зв'язала руки товарови-робникам. Зростає

взаємна заборгованість більшості вітчизняних підприємств. За станом на 1

січня 1996 року, дебіторська і кредиторська заборгованість підприємств

України становила, відповідно, 2225,0 трлн. і 3054,3 трлн.крб. Згідно з моєю

добіркою дебіторська заборгованість підприємств у І кварталі 1996 року

становила 97075 млн.крб., а у І кварталі 1995 року у проіндексованих цінах -

77718,38 млн.крб. Тобто у післяприватизаційний період дебіторська

заборгованість зросла в порівнянні

з тим же періодом до приватизації на 19,9%. Кредиторська заборгованість у І

кварталі 1996 року по дослідженим підприємствам склала 190304 млн.крб., а у І

кварталі 1995 року вона становила 190094,1 млн.крб., тобто майже одинакова.

Зміна форми власності не зможе зменшити суми неплатежів, яка викликана

внаслідок монетарної політики. Жорстка монетарна політика сприяла активізації

такого інфляційного чинника, як спад виробництва. На думку Ковальчука

необхідні точно спрямовані грошові ін'єкції, які б могли прискорити

загальмований цикл "виробництво-реалізація-виплати". На сучасному етапі

спонтанні емісійні вливання розливаються у банківсько-кредитній системі,

фінансуючи тіньову економіку.

Варто відмітити, що дані економічного аналізу, які характеризують роботу

післяприватизаційних підприємств по Україні дещо відрізняються від даних, що

характеризують роботу приватизованих підприємств на Чернігвщині. "Динаміка

промислового виробництва на підприємствах різних форм власності має

неоднозначний характер".[58.306] Відзначається, що відбувається

падіння виробництва як на державних так і на приватних

підприємствах, навіть на недержавних в більших розмірах. "Підприємствами

державної форми власності у 1994 році в порівнянні з 1993 роком зменшено

обсяги виробництва на 12,6%, недержавної - на 16,6%. Серед недержавних

підприємств найбільше зниження обсягів виробництва відбулося на колек-тивних

підприємствах - на 25,3% та в акціонерних товариствах - на 19,5%, а найменше

на орендних - на 5,6%, та підприємствах, заснованих на власності громадянина

або юридичної особи іноземної держави - на 8,3%".[58.306] Ці дані, та дані,

які я наводила в своїй роботі свідчать, що роздержавлення автоматично

вирішити всі проблеми не може. Воно може бути лише передумовою зростання

виробництва в результаті підвищення зацікавленості в результатах праці на

приватних підприємствах.

В літературі відсутній економічний аналіз роботи підприємств до приватизації

та після неї. Виявляється, що "...підводити підсумки ефективності роботи

приватизованих підприємств ... неможливо". Облік, який здійснює Міністерство

статистики України, не дозволяє виділити в окрему графу приватизовані

підприємства."[58.307] Якщо відсутній аналіз, то відсутня і можливість

порівняти роботу приватизованих підприємств в Україні. Набагато легше

посилатися на досвід розвинутих країн і говорити, що їх добробут будується

саме на приватній власності на засоби виробництва і отже якщо Україна

приватизує державне майно, то автоматично вирішить всі проблеми. Не можна

закривати очі на те, що економіка почне функціонувати не лише тоді, коли

запрацюють конкретні механізми, але також тоді, коли будуть відпрацьовані

монетарні, бюджетні, податкові, кредитні механізми.

От наприклад, такі дані: "За 1994 рік у порівнянні з 1993 роком

рентабельність на підприємствах, як колективної, так і державної форм

власності знижувалася практично однаковими темпами, а саме на 27%... У 1994

році по народному господарству балансовий прибуток на одного працюючого на

підприємствах колективної форми власності становить 14,95 млн.крб., в той час

як на підприємствах державної власності він на 30% менший, і відповідно

складає 10,49 млн.крб. В середньому по народному господарству, з розрахунку

на одного працюючого, надходження до бюджету по підприємствах колективної

форми власності у 1994 році становили 4,6 млн.крб., в той час як на

підприємствах державної форми власності 3,15 млн.крб. Ці показники

характеризують роботу колективних підприємств, порівняно з державними, як

більш ефективну."[58.308] Не можна так однозначно стверджувати, що ці дані

характеризують роботу підприємств як більш ефективну. При цьому потрібно

врахувати, що в 1993, 1994 роках приватизувались підприємства

високоприбуткові, рентабельні, що надалі вплинуло на показники. До того ж

загальновідомо, що якщо орендне підприємство готується до приватизації, то

всі показники, які вплинули на майбутню ціну викупу, будуть максимально

занижені, в тому числі прибуток, фонд заробітної плати, обсяг виробництва.

Тому характеризувати за цими показниками діяльність державних підприємств і

приватних і робити висновки на користь недержавного сектору економіки

неправомірно.

На мою думку, необхідно розробити такі форми статистичної звітності, які б

більш повно відображали роботу саме приватизованих підприємств і були

обов'язкові для виконання. Наприклад, форму №2 - приватизація доповнити

такими даними, як вартість основних та оборотних коштів. І встановити

відповідальність приватизованих підприємств за неподання даних про свою

фінансову діяльність до Регіональних управлінь фонду Державного Майна

України.

Низка приватизованих підприємств проходять на сучасному етапі період

деіндустріалізації: зупиняється випуск наукомісткої продукції, розпродається

непотрібне зараз майно.[25.13] Залишаються тільки найпростіші технологічні

процеси, які дозволяють випускати дешеву продукцію. Підприємства розпадаються

на технологічно розрізнені виробництва, інфраструктура яких приходить в

занепад. Такі підприємства-потенційні банкрути. Тому на державному рівні

необхідно впровадити механізм, який би забезпечив реальне виконання Постанови

Верховної Ради України від 29.07.94 р. №149 "Про вдосконалення механізму

приватизації в Україні і посилення контролю за її проведенням". Особливо в

питанні про недопущення руйнування цілісних майнових комплексів, циклів. Це б

запобігло перетворенню економіки України на дрібнотоварне господарство з

примітивною технологічною базою, яке не зможе конкурувати з технічно

досконалими зарубіжними фірмами. Для впровадження такого механізму необхідно

зобов'язати Регіональні відділення Фонду державного майна України на базі

існуючого персоналу створити комісію по нагляду за збереженням технологічних

циклів.

Саме зараз необхідний повний і грунтовний аналіз роботи підприємств після

приватизації. Якщо він показує, що приватизовані підприємства так же залежні

від загального економічного та політичного клімату, що вони знижують свою

рентабельність, прибутковість, то потрібно відмовитись від повальної та

поспішної приватизації. Необхідно на державному рівні акцентувати увагу на

постприватизаційній підтримці підприємств:

- ввести систему кредитної підтримки підприємств;

- внести зміни до чинного законодавства з метою використання певної

фіксованої частини прибутку (наприклад 15%) на формування обігових коштів і

звільнити її від оподаткування;

- на базі регіональних відділень Фонду держмайна України створити центри по

навчанню керівників приватизованих підприємств.

На сучасному етапі дещо з вищезгаданого виконується:

- Фонд держмайна надає технічну допомогу приватизованим підприємствам у

рамках міжнародної програми ТАСІС, для організації якої Фонд виступив

співзасновником Українського центру післяприватизаційної підтримки

підприємств (УЦППП).[58.317]

Європейське співтовариство з цією метою створило в рамках програми ТАСІХ

спеціальний консорціум, який очолила французська торгова банківська філія

Креді Ліоне Груп "Клін вест". Крім "Клін весту" до цього консорціуму увійшли

і інші відомі фірми.

Фінансування робіт в рамках ТАСІС здійснюється через бюджетні органи ЄС

(схема 2.2.1 с.). За 1991-1994рр. Європейське співтовариство в межах

програми ТАСІС витратило 1млрд.757млн.екю. На Росію витрачено 9млн.екю, на

Україну планується втрічі менше.

СХЕМА 2.2.1. Співробітництво ТАСІС з Україною

Елементи співтовариства

Реорганіза- Виробницт- "Інтелектуальне Фінансове

ція і розви- во і розпо- інвестування",

інвестування

ток під- діл продуктів тобто передача

приємств харчування різного роду

"ноу-хау"

На сучасному етапі підприємства на різних етапах приватизації прив'язані до

різних відомств, що створює не найкращі умови для післяприватизаційної

підтримки підприємств. Я згодна з тією точкою зору, що здійснення заходів,

пов'заних з підтримкою підприємств після їх приватизації необхідно передати

до сфери діяльності Фонду держмайна України,[57.319] але категорічно

проти тієї думки, що необхідно створити ще один фонд, із якого можна було б

кредитувати, фінансувати міроприємства, пов'язані із післяприватизаційною

діяльністю підприємств. Це пов'язано з тим, що на сучасному етапі податковий

тягар стримує виробничу та інвестиційну діяльність в Україні і відрахування

ще до одного фонду не покращать сучасного стану діючих підприємств. Головне,

що необхідно на сучасному етапі для ефективної роботи приватизованих

підприємств - це стабілізувати грошову, фінансову, кредитну систему, створити

рівні умови для роботи підприємств всіх форм власності. Необхідне гнучке

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5