Диссертация: Формування недержавного сектору економіки на прикл приватизації

Диссертация: Формування недержавного сектору економіки на прикл приватизації

інших цілей.

В основу визначення вартості незавершених будівництвом об'єктів за

кошторисною вартістю у цінах 1984 року покладені кошторисні дані, а в основу

ІІ методу покладені балансові дані, які в силу суб'єктивної цінової політики

не відображають об'єктивної вартості майна. Якщо в основу визначення

вартості незавершених будівництвом об'єктів покласти відновну вартість, тобто

вартість цього об'єкта у цінах на сьогодні, то формула визначення вартості

об'єкта "мала" б такий вигляд:

Со = Св + Кзн + Смат

де:

Со - залишкова вартість об'єкта;

Св - відновна вартість;

Кзн - коефіцієнт зносу;

Смат - вартість матеріалів, що завезені на будівельний майданчик, але не

використані.

Залишкову вартість об'єкта визначену таким чином необхідно коригувати в

залежності від місцезнаходження та строку окупності об'єкта.

На мою думку, на сучасному етапі потрібно також відшліфувати методику оцінки

майна підприємств, що приватизуються. Відновну вартість потрібно покласти і в

основу визначення вартості інших об'єктів приватизації, особливо це актуально

при приватизації об'єктів неконкурентними способами. При цьому об'єктивні

результати дає метод заміщення з врахуванням амортизації. Формулу:

Со = Св х Км х Кф х Кзон

де:

Со - залишкова вартість;

Км - коефіцієнт морального зносу;

Кф - коефіцієнт функціонального зносу;

Кзон - зональний коефіцієнт.

необхідно доповнити коефіцієнтами прибутковості (Кпр) та коефіцієнтом

оборотності активів (Кобор.ак.). Вищезгадана формула матиме такий вигляд:

Со = Св х Км х Кф х Кзон х Кпр х Кобор.ак.

Коефіцієнт прибутковості можна визначити за формулою:[10.56]

чистий прибуток

Кпр = --------------------------

обсяг продаж

При визначенні вартості об'єктів приватизації потрібно визначити не тільки

коефіцієнт прибутковості за останні декілька років (адже можливе штучне

заниження цього показника з метою зменшення вартості), але і потенційний

коефіцієнт прибутковості в найближчі роки після приватизації. Припустимо, що

n - це рік приватизації, П - чистий прибуток, Vn - обсяг продаж, тоді формула

визначення коефіцієнта прибутковості матиме такий вигляд:

Якщо коефіцієнт прибутковості має тенденцію до збільшення, то вартість

об'єкта, що приватизується має бути збільшена.

Коефіцієнт прибутковості може бути збільшений або за рахунок зростання цін на

продукцію даного підприємства, або за рахунок зменшення затрат. Але

враховуючи те, що збільшення ціни може привести до падіння попиту на дану

продукцію і що в умовах вільного переливу капіталу прибутковість продукції.

тяжіє до середньогалузевого рівня, то коефіцієнт прибутковості буде

відігравати найважливішу роль для з'ясування реальної вартості об'єкта.

При визначенні вартості об'єкта потрібно враховувати і коефіцієнт оборотності

активів (Кобор.ак.).

де:

Vn - обсяг продажу;

А - вартість активу (грошових коштів, короткострокових та довгострокових

фінансових вкладень, дебіторської заборгованості, запасів, витрат майбутніх

періодів, основних засобів).

Цей коефіцієнт показує скільки грошових одиниць продажу формує кожна грошова

одиниця активів. Він за своїм змістом близький до показника фондовіддачі

(відмінність в тому, що показник оборотності оцінює використання всіх

активів, а не тільки основних фондів). Чим більший коефіцієнт оборотності,

тим більше коштів приносить кожна грошова одиниця активів, тим більш

ефективно використовуються активи, тим краще обладнання.

Хочеться ще раз відмітити, що метод оцінки вартості об'єкта по потенційній

прибутковості, метод аналогів продаж, метод затрат широко використовуються в

усьому світі, чудово доповнюють один одного і при комплексному використанні

дають об'єктивну оцінку вартості майна об'єктів, в тому числі і комунальної

власності. Але вищезгадані методи оцінки використовуються в основному при

експертній оцінці майна. В приватизаційному ж процесі для визначення вартості

майна підприємства, що приватизуються на аукціоні або за конкурсом,

викупаються, використовується Методика оцінки вартості майна під час

приватизації. За цією методикою оцінена[42.25] вартість майна тисяч

підприємств загальнодержавної та комунальної власності. Оцінка за цією

методикою базується на даних бухгалтерського обліку і дає можливість

оперативно зробити оцінку. Вона сприяє залученню потенційних покупців,

трансформації форм власності в суспільстві, але одним з найбільших недоліків

цієї Методики є те, що вона занижує реальну вартість підприємств, що

підтверджують паралельно проведені експертні оцінки.

2. Застосування методики оцінки об'єктів комунальної

власності на підприємствах

Процеси демонополізації, роздержавлення, приватизації в Україні були

зумовлені історичним та економічним розвитком країни. Приватизація, як процес

трансформування відносин власності, стала невід'ємною частиною реформ при

переході до ринкової економіки всіх постсоціалістичних країн. В ході

приватизації розробляються і випробовуються різні способи, методи, методики

щодо приватизаційного процесу. Від того, наскільки досконалими будуть ці

методи та методики залежить, чи не послідує за процесом приватизації

процес націоналізації. Особливо це стосується такого важливого питання, як

оцінка вартості майна підприємств.

В попередньому параграфі цієї глави я розглянула різні методи оцінок майна

підприємств, що приватизуються. В цьому параграфі зупинимося на використанні

різних методів оцінки об'єктів комунальної власності на регіональному рівні.

Якщо в 1993 році приватизація тільки почалася, то 1995 рік був переломним в

приватизаційному процесі. Значною мірою прискоренню темпів приватизації

сприяв Указ Президента №827 від 30 грудня 1994 року "Про заходи щодо

прискорення процесу малої приватизації в Україні". Згідно з цим Указом

підлягали приватизації у 1995 році об'єкти малої приватизації які перебували

у державній власності (в тому числі майно підприємств та їх структурних

підрозділів, передане в оренду) та віднесені програмою приватизації на 1994

рік до групи А. Цей Указ надавав пільги орендним підприємствам. Організація

орендарів, товариство покупців, створене працівниками відповідного орендного

підприємства чи структурного підрозділу орендного підприємства мали право до

1 червня 1995 року (цей термін потім було продовжено до 1 вересня 1995 року)

приватизувати об'єкти шляхом викупу без врахування потенційної прибутковості,

а будівлі, в яких розташовані об'єкти, брати в оренду. Після закінчення

строку дії цього Указу організації орендарів втрачали зазначені пільги,

внаслідок чого приватизація об'єктів "малої" приватизації "мала"

здійснюватись на загальних підставах, тобто на аукціоні, конкурсі.

Приватизацію вищезгаданих об'єктів можна було здійснювати за рахунок

приватизаційних паперів, якщо такі папери належали членам трудового

колективу. Викуп майна цілісних комплексів, переданого в оренду проводиться

за згодою орендаря.

В результаті дії вищезгаданого Указу підприємства намагалися приватизуватися

якомога швидше.

При цьому використовувася викуп товариством покупців. Правове становище

товариства покупців регулюється спеціальним нормативним актом - "Порядком

створення та реєстрації товариства покупців в процесі приватизації"

(затверджено Наказом Голови Правління Фонду державного майна від 25 травня

1993 р. №235).

Товариство створюється за двома принципами:

а) громадянами за місцем проживання;

б) членами трудового колективу підприємства, яке підлягає привати-

зації.

З точки зору правового статусу товариство є добровільним об'єднанням

громадян, які уклали угоду про спільну діяльність з метою придбання об'єкта у

колективну власність.

Громадянин може бути членом:

- кількох товариств покупців;

- одного товариства покупців, створеного працівниками підприємства, що

приватизується (за місцем роботи);

- товариства покупців за місцем роботи і товариства, створенного за місцем

проживання, одночасно.

Членами товариства покупців підприємства можуть бути його працівники,

пенсіонери, звільнені за скороченням штатів, за станом здоров'я. Згода бути

членом товариства покупців дається в письмовій формі з натаріальним

засвідченням підписів членів товариства.

Товариство підлягає реєстрації, яку здійснює відповідний орган приватизації в

десятиденний строк від дня подачі необхідних документів (протоколу загальних

зборів та угоди про спільну діяльність). Товариство покупців вважається

створеним і діє з моменту реєстрації протоколу та угоди. Воно зобов'язується

виконувати умови угоди. Метою діяльності товариства покупців є здійснення

діяльності, спрямованої на придбання майна того чи іншого підприємства.

Вищим органом управління товариства покупців є загальні збори. Вони мають

такі повноваження:

- затверджувати угоду про спільну діяльність;

- вносити до неї зміни та доповнення;

- встановлювати розмір внесків і строк їх сплати для покриття витрат

товариства;

- визначати обсяг, форми і порядок внесення коштів для купівлі майна, що

приватизується;

- вирішувати питання вступу до товариства покупців і виключення з нього;

- направляти представника для роботи в комісії з приватизації об'єкта;

- приймати рішення про припинення діяльності підприємства;

- обирати голову товариства і наділяти його повноваженнями, тобто товариство

покупців відповідно до угоди про спільну діяльність видає посвідчення.

Володар такого посвідчення є головою товариства покупців, наприклад:

товариство покупців орендного підприємства "Чернігівської виробничо-

комерційної фірми побуту "Реал" (м.Чернігів, Проспект Жовтневої Революції,

12в) наділило свого голову такими повноваженнями:

- подавати заяву на приватизацію;

- відкривати рахунки в банках; отримувати кредити;

- брати участь в аукціонах, конкурсах, викупі підприємства;

- приймати майно у власність;

- брати участь у діяльності комісії з приватизації;

- представляти товариство покупців у відносинах з іншими органами та

організаціями.

Як правило, товариство покупців надає голові товариства значні повноваження,

що дає можливість впливати на діяльність приватизаційного процесу, вести

справи товариства покупців. Інші челни товариства покупців мають право

впливати на приватизаційний процес, надсилаючи або надаючи свої пропозиції

щодо діяльності товариства голові товариства і таким чином брати участь в

управлінні; отримувати інформацію про діяльність товариства покупців, у тому

числі знайомитися з листуванням про проекти угод. Вони зобов'язані вносити

грошові внески для купівлі державного майна, а також не розголошувати

конфіденційну інформацію про діяльність товариства покупців.

В угоді жорстко регламентуються майнові відносини. Наприклад, може

зазначатися, що у випадках, якщо члени товариства покупців не вносять

заявлені на викуп кошти у строк, вони щомісячно сплачують за час прострочки

пеню в розмірі 1% від простроченої суми.

При складанні Угоди відповідальність за збитки (будь-які витрати, що були

понесені будь-яким із членів товариства покупців при виконанні доручень

товариства покупців та підтверджені на загальних зборах) розподіляється між

членами товариства покупців у частках пропорційних заявленим коштам на викуп

підприємства кожним із них.

Для того, щоб захистити себе, товариство покупців може в угоді відмітити, що

члени товариства покупців не несуть відповідальності за невиконання своїх

зобов'язань передбачених Угодою, якщо невиконання спричинено

непередбаченими обставинами. Таку причину "непередбачені обставини" можна

дуже широко трактувати, що дає час та можливість для маневрування.

При викупі підприємства товариство покупців в підписаному листі зазначає яку

суму має вносити кожен член товариства. Частину коштів для викупу

підприємства члени товариства покупців вносили у вигляді приватизаційних

сертифікатів.

Викуп, як відомо, як спосіб приватизації застосовується для продажу майна

підприємств або їх структурних підрозділів, переданого в оренду, включаючи

будівлі, в яких ці підприємства розташовані. Викуп майна цілісних майнових

комплексів, переданого в оренду проводиться за згодою орендаря. При цьому,

будівлі за бажанням покупця можуть приватизуватися разом з розташованними в

них об'єктами приватизації. Але в зв'язку з тим, що майно підприємства, що

підлягає приватизації оцінюється по залишковій вартості, а вартість будівлі

оцінюється експертним шляхом, то виходить парадоксальна ситуація:

підприємства-орендатори приватизують лише майно, а на будівлі поновлюють

строк дії угоди про оренду. На мою думку така ситуація пов'язана з тим, що

вартість майна підприємства, оціненого по залишковій вартості не відповідає

реальному стану речей, бо вона занижена. Вартість же будівлі, визначена

експертним шляхом, в порівнянні з вартістю майна підприємства здається

асторономічною. Внаслідок цього приватизується тільки майно підприємств. В

результаті бюджет недоотримує належні суми за державну власність. Наприклад,

при приватизації орендного підприємства "Бахмацький міськторг", що

знаходиться в місті Бахмач по вулиці Богдана Хмельницького, 23: За даними

передаточного балансу залишкова вартість будівель - 2512,551 млн.крб., а

вартість цих будівель за експертною оцінкою - 7312,8 млн.крб. (майже в три

рази дорожче).

Згідно з актом оцінки майна цього підприємства цей об'єкт було приватизовано

за 16082,3 млн.крб. Зазначено також, що інвентарізаційна комісія вирішила

клопотати перд власником - міською Радою народних депутатів про надання

права на викуп патенту на оренду приміщень, в зв'язку з відсутністю грошових

коштів на викуп із-за високої експертної оцінки приміщень та будівель. Отже

лише в результаті приватизації цього об'єкту бюджет недотримав 4800,3

млн.крб. (якщо не піддавати сумніву методику оцінки вартості підприємств). Як

на мою думку, то що потрібно піддавати сумніву - це саме цю методику.

Візьмемо підприємство "Реал" розташоване в м.Чернігові по просп. Жовтневої

Революції, 126.

30 липня 1992 року на базі цього підприємства було створене орендне

підприємство. Це підприємство надає різні види послуг:

- ремонт та індпошив взуття;

- індивідуальне пошиття, ремонт швейних виробів;

- послуги перукарень.

За клопотанням виробничого об'єднання "Реал" із дозволу Районної Ради

народних депутатів орендне підприємство "Реал" продає М.Коцюбинський будинок

побуту за залишковою балансовою вартістю - 43752,6 тис.крб. Також продається

Олишівський будинок побуту колгоспу ім.Кірова за залишковою балансовою

вартістю 17795,8 тис.крб.

Цей продаж було здійснено за некомерційним конкурсом за умови забезпечення

робочими місцями всіх працівників трудових колективів які працювали в

будинку на день їх реалізації. Вартість вищезгаданих об'єктів була списана з

балансу орендно-виробничої фірми "Реал".

Той факт, що будівлі, які приватизуються за некомерційним конкурсом

оцінюються по загальнозалишковій вартості - є однією із помилок приватизації.

Залишкова вартість, що зазначається в балансі підприємства, розраховується в

балансі як першопочаткова вартість за мінусом зносу. Припустимо, що будівля

за даними бухгалтерського обліку повністю зносилася, але вона фактично існує

і функціонує. Для того, щоб визначити її фактичний стан і потрібна

експертна оцінка, або більш досконала оцінка майна підприємств, яка б

враховувала і фактичний стан об'єкта, що приватизується, і можливий

прибуток (очікуваний) від цього об'єкта, і вартість аналогічних об'єктів в

інших районах, областях, країнах.

За даними відомості розрахунку вартості будівель, транспортних засобів,

станом на 1 квітня 1995 року існувала залишкова вартість основних засобів

(див. таблицю 3.2.1):

Із даного розрахунку видно на скільки нереальні показники залишко-вої

вартості: вартість всіх орендованих основних засобів ставить 15607000 крб., а

вартість кассового апарату 1995 року вводу - 37000000 крб., і займає 70%

загальної залишкової вартості основних засобів. За даними цієї відомості

залишкова вартість споруд відсутня, тобто вони повністю зносилися. За даними

обстеження будівель, яке здійснювала комісія в складі директора фірми "Реал"

та спеціалістів Чернігівського регіонального відділу Фонду державного

майна фізичний знос несучих конструкцій становить 40%. Згідно з Актом

обстеження будівель, підписаним членами комісії:

- фізичний знос фундамента основної будівлі - 30%;

- перекриття - 30%;

- стін - 30%;

- перегородок - 30%;

- підлоги - 70%;

- вікна та двері - 100%.

У відповідності з даними обстеженнями була визначена ціна продажу будівель

Чернігівської виробничо-комерційної фірми побуту "Реал" на основі положення,

затвердженого наказом начальника регіонального відділення Фонду Державного

майна по Чернігівській області від 10.03.95 р. №116. Воно було розроблене

працівниками вищезгаданого відділення Фонду на підставі п.14 "Положення про

порядок проведення експертної оцінки державного майна при приватизації",

затвердженого наказом Фонду державного майна України від 2 лютого 1995 року

№100.

Це положення характеризує загальну процедуру експертної оцінки, яка включає:

- збір вихідних даних;

- вибір методології експертної оцінки;

- складання звіту про експертну оцінку.

Вихідними даними для здійснення експертної оцінки об'єктів приватизації є

дані про активи підприємства, інформація про виробництво, ринки збуту,

проектно-кошторисна документація, дані натурних обмірів.

Вибір методології експертної оцінки здійснюється експертом самостійно.

Положення №116 розроблене Чернігівським віділенням Фонду державного майна

регулює порядок проведення робіт працівниками регіонального відділення, по

експертній оцінці будівель, споруд об'єктів малої приватизації, коли

застосовується спосіб приватизації - викуп.

Вартість споруд фірми "Реал" за експертною оцінкою визначалася за формулою:

Цб = Цж х Sз х Кяк х Кзон х Кзн х Уінф

де:

Цб - ціна викупу будівлі в млн.крб.;

Цж - ціна 1м2 житлової площі, що склалася з фактичних витрат на будівництво

на момент приватизації по даним відділу капітального будівництва місцевої

Ради народних депутатів;

Sз - загальна площа (м2), приймається згідно інвентаризаційної справи або

проекту.

Кяк - коефіцієнт якості будівлі, визначається за формулою:

Кяк = (Кя + Кр) - 1

де:

Кя - коефіцієнт споживчої якості будівлі. Він визначається згідно з "Порядком

визначення коефіцієнта споживчої якості квартир (будинків), що підлягають

приватизації", затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 8

жовтня 1992 р. №572.

Кр - коефіцієнт, що враховує розміщення нежитлового приміщення в будівлі,

затверджується місцевою Радою народних депутатів, або уповноваженим органом.

Рекомендовані значення від 0,7 до 1,2.

Кзон - коефіцієнт місця знаходження об'єкту, який визначається "Положенням

про визначення та застосування загальних коефіціентів при оцінці майна

комунальних підприємств Чернігівської області", затвердженим рішенням

обласної Ради народних депутатів від 3 березня 1993 року;

Кзн - коефіцієнт, враховуючий сумарну амортизацію будівлі, визначається

згідно рекомендацій "Об оценке рыночной стоимости" (Общество "Знание",

Украина, Киев 1994 г.).

за формулою:

Кзн = Кфіз х Кфунк х Км

де:

Кфіз - фізичний знос, визначається експертною оцінкою % зносу елементів

будівлі в цілому;

Кфун. - функціональний знос будівлі, визначається "старінням" проекту, який

не відповідає новим технологіям. Зниження вартості внаслідок функціонального

зносу може бути від 1% до 40%;

Км - моральний знос, враховує невідповідність споживчої якості будівлі

сучасним вимогам з таких питань, як планування, висота поверху, освітлення,

інженерне обладнання;

Уінф - індекс інфляції.

На мою думку це Положення розроблене вдало, бо воно враховує найголовніші

важелі, які впливають на ринкову ціну об'єкта: якість будівлі, її

розміщення, величину зносу, аналогічну ціну 1м2 житлового фонду.

Ціна продажу будівель Чернігівської виробничо-комерційної фірми побуту

"Реал" була визначена згідно з даними "Акту обстеження об'єкта" та "Акту

визначення ціни продажу будівель" в сумі - 8556000 тис.крб.

Цб = Цж х Sз х Кяк х Кзон х Кзн х Кінф = 23,5 х 1,4 х 471,8 х 1,3 х 2,4 х

х 0,71 х 1 + 13 х 1,4 х 2,4 х 0,5 х 0,186 х 67,7 х 1 = 8281+275=8556 млн.крб.

Давайте порівняємо дані передаточного балансу, (див. с.) дані "Відомості

розрахунку вартості будівель, транспортних засобів станом на 1 квітня 1995

року" (табл.2.2.1 с.) та експертної оцінки: первісна вартість основних

засобів - 1465299 тис.крб., залишкова вартість основних засобів

52607 тис.крб., знос основних засобів - 1412692 тис.крб., в тому числі

первісна вартість будівель - 1218459 тис.крб., залишкова вартість будівель =

0 (нуль), вартість будівель за експертною оцінкою - 8556000 тис.крб.

Вартість будівель визначена експертним шляхом в 8556 млн. разів!!! більша,

ніж залишкова вартість цих будівель, визначена у відповідності з даними

бухгалтерського обліку.

Цей приклад чудово ілюструє, що визначати вартість майна по залишковій

вартості ні в якому разі не можна, так як вона не відповідає реальності. В

результаті визначення вартості майна таким шляхом держава втрачає трильйони

карбованців і весь процес приватизації перетворюється в приватизацію заради

самої приватизації, при якому забезпечується лише невеличка верства

населення, яка має доступ до управління державною власністю. Цю думку

підтверджує ще й той факт, що до 07.08.95 р., законодавчо не регламентувався

рух фактично придатних до експлуатації, але за даними бухгалтерського обліку

зношених або ліквідованих основних засобів. Повернимося до таблиці 3.2.1. В

цьому випадку залишкова вартість майна підприємства складає лише 89%

первинної вартості. І лише з 07.08.95р. з введення в дію "Положення про

порядок відчуження засобів виробництва", затвердженим ФДМУ від 07.08.95 р.

№1020 цей процес почав регулюватися і від підприємств почали вимагати

реалізовувати основні засоби (в тому числі повністю зношені) через аукціони.

Більша частка основних засобів не "мала" залишкової вартості, а отже

списувалась. В результаті цього керівники підприємств могли їх

використовувати на власний розсуд. Особливо чітко просліджується тенденція

до зменшення основних засобів, що знаходились на обліку в орендованих

підприємствах. Оскільки останні зацікавлені в зменшенні державної частки

орендованих засобів в силу таких причин:

- для зменшення суми орендної плати;

- для зменшення вартості майна підприємства, що в майбутньому має

приватизуватись.

Як на мою думку, то відрегулювати питання відчуження державної власності

потрібно було ще на початку розвитку орендних відносин, щоб запобігти

нераціональному з точки зору ефективності використанню основних засобів.

Продаж основних фондів (в тому числі повністю зношених) на аукціонах за

ціною, в основу якої покладена їх експертна оцінка, буде сприяти як більш

ефективному використанню основних засобів, так і збільшенню доходу бюджетів.

На підприємствах при визначенні вартості цілісного майнового комплексу чи

його структурних підрозділів використовується Методика оцінки №36. Згідно з

цією методикою в основу оцінки покладені дані передаточного бухгалтерського

балансу. Так, визначення вартості майна Бахмацького міськторгу проводилось

саме за такою Методикою.

Згідно з Актом оцінки цілісного майнового комплексу (табл. 3.2.2) вартість

відчужуваного цілісного майнового комплексу становить - 16082310 тис.крб.

АКТ ОЦІНКИ ВАРТОСТІ Таблиця 3.2.2.

МАЙНА БАХМАЦЬКОГО МІСЬКТОРГУ

№№ Показник Вартість майна; крб.

1.

1.1.

2.

4.

5.

5.3.

6.

6.2.

7.

13.

14.1

14.2

15.

16.

17.

18.

20.

20.1

20.5

21.

21.1

22.

Балансова вартість основних засобів

У тому числі введених в дію в період між індексаціями

Залишкова вартість

Запаси і затрати, які входять у валюту балансу

Фінансові активи, всього

в тому числі:

Грошові кошти, розрах. та інші активи

Кредиторська заборгов., всього

в тому числі:

Розрахунки та інші пасиви

Оборотні засоби з вирахуванням кредиторської заборгов. (р.4-р.5-р.6)

Вартість цілісного майнового комплексу

(р.2+р.7,р.8,р.9,р.10,р.11,р.12)

Запаси і затрати, які входять у вал. балансу

Фінансові активи

Кредиторська заборг. під час переходу в оренду

Коеф. індексації вартості оборотних зас.

Варт. обор. засобів, зданих в аренду

(р.14.1,р.14.2 - р.15)

Залишок амортиз. фонду орендодавця

Зменшення вартості цілісного майнового комп- лексу, всього

в тому числі:

Що належить орендарю гр.4.13

Об'єктів, що не підлягають приватизації

Збільшення вартості цілісних майнових комп-лексів, всього

в тому числі:

Нематеріальних активів, що відображ. у балансі (експертна оцінка)

Вартість майна, що підлягає приватизації дер-жавна частка у статутному фонді

3.13 - 20.17, р.18 р.19 р.21 27314373

16939514

13708306

4177034

4177034

15960556

— // —

1924784

18858298

66074

11786

52629

299

7544069

77042

14033063

4437335

9595734

3635970

3635970

16082310

* Дані надані Регіональним відділенням ФДМУ по Чернігівській області.

Покупець зобов'язаний внести 16082310 тис.крб. протягом 30 календарних днів.

Власні кошти покупця - 1432310 тис.крб. Кошти іменними приватизаційними

готівковими сертифікатами в сумі 14650000 крб.

За даними бухгалтерського обліку залишкова вартість будівель та споруд

складає 20,4 млн.крб. За експертною оцінкою вартість цих будівель по

Бахмацькому міськторгу - 7312,8 млн.крб. Отже, враховуючи те, що експертна

оцінка проводиться як мінімум за трьома методами, а потім співвідносяться

результати, можна припустити, що залишкова вартість будівель та споруд за

даними бухгалтерського обліку занижена.

При експертній оцінці вартості будівель, що приватизуються Чернігівським

Регіональним відділенням Фонду державного майна найчастіше використовуються

метод витрат, метод аналогу продаж та метод потенційної прибутковості. При

розрахунку по методу аналогу продаж коли визначали вартість будинку "Мода" по

вул.Леніна, 38-а, за еталон була прийнята вартість 1м2 загальної площі

житла, яка визначена двома способами:

- ринкова вартість нерухомості в м.Чернігові, що склалася на сьогодні і

проіндексована вартість 1м2 загальної площі в цінах до 1991 року.Нежитлові

будинки за допомогою коригуючих коефіцієнтів якості приводяться у

відповідність з аналогом житлового будинку. Споживча вартість нежитлових

будівель скоригована загальними коефіцієнтами та коефіцієнтами зносу.

Розрахунки вартості приміщення по методу витрат при визначенні експертної

оцінки будівель виконані по вартості одиничного показника 1 куб.м

будівельного об'єму будівельного аналогу.

Визначення вартості будівлі з урахуванням потенційної прибутковості

виконується згідно з "Положенням про визначення вартості об'єктів

приватизації з урахуванням їхньої потенційної прибутковості", затвердженим

наказом Фонду державного майна, Мінекономіки, Мінфіну, Мінстату України від

27 лютого 1995 року №216/40/30/63. Оцінка вартості будівель даним методом

базується на розрахунку очікуваної суми прибутку, що може отримати власник за

певний період експлуатації приміщень.

Визначення вартості об'єкта приватизації з урахуванням розміру його прибутку

залежно від галузі, до якої він належить, здійснюється за формулою:

Пп = Роз х (В1І1+...+ВnIn) х Зо.з х То.к х Кзон

де:

Пп - сума очікуваного прибутку об'єкта приватизації;

Роз - середньогалузева рентабельність основних засобів у 1990 р.,

визначається як відношення балансового прибутку галузі до первісної вартості

її основних засобів у 1990 р.;

В1 - балансова вартість основних засобів, що належать державі, і введені в

дію до 1 січня 1995 р.

В2...n - балансова вартість основних засобів, що належать державі та введені

в дію після 1 січня 1995 р., з розподілом по кварталах n.

І1...n - індекс зміни балансової вартості основних засобів з моменту

останньої індексації і до моменту приватизації.

Зо.з - коефіцієнт придатності основних засобів, що належать державі, до

експлуатації на момент приватизації. Зо.з визначається за даними

бухгалтерського балансу як відношення залишкової вартості основних засобів,

що належать державі, до їх балансової (первісної) вартості.

То.к - нормативний термін окупності капіталовкладень.

Кзон - зональний коефіцієнт

В цій формулі при визначенні вартості об'єкта, що приватизується враховується

його місцезнаходження, прибутковість по галузі, період окупності. Але знову ж

в основу покладено, (як і в методиці №961) балансову вартість основних

засобів.

Визначення вартості об'єктів приватизації з урахуванням їхньої потенційної

прибутковості на Чернігівщині практикується мало і то лише при експертній

оцінці.

При розрахунку вартості будівель, вищезгаданими методами на основі Акту

обстеження будівлі дається характеристика приміщень. В ній зазначаються

основні відомості про неї:

- коли введена в дію;

- яка загальна площа;

- дається характеристика конструкцій будівлі.

Вартість приміщень методом аналогу продаж визначається при експертній оцінці

за формулою:

Ц = Цж х S х Кяк х Кзон х Кзн

де:

Цж - вартість 1м2 житла;

S - площа;

Кяк - коефіцієнт якості;

Кзон - зональний коефіцієнт;

Кзн - коефіцієнт зносу.

Для визначення вартості цим способом необхідно знайти всі необхідні показники.

При визначенні вартості будівель методом аналогу продаж враховується

ринкова та встановлена вартість 1м2 загальної площі житла в м.Чернігові. Так

згідно аналізу даних пропозицій на ринку нерухомості в м.Чернігові станом на

01.01.96 р. вартість 1м2 загальної площі житла становить 172$.

Цж1 = 172 х 185000 х 0,95 = 30,23 млн.крб.

Цж1 - вартість 1м2 житла, визначена 1 способом.

172$ - вартість 1м2 житлової площі.

185000 - обмінний курс долара.

0,95 - коефіцієнт, що коригує курс продажу та купівлі долару.

Згідно до Листа облдержадміністрації вартість 1м2 житлової площі в цінах 1984

року становила 235 крб., а загальної -

235 : 1,45 = 162,1 крб. за 1м2

Цж2 = 162 х 185000 = 30 млн.крб., де

Цж2 - вартість 1м2 житла, визначена 2 способом.

185000 — показник, що відображає зміну цін на житло з 1984 року по 1996 рік.

Для розрахунків приймається середній показник вартості 1м2 житла,

розрахований перерахованними методами.

Цж = (30,23 + 30,0) : 2 = 30,12 млн.крб.

Для того щоб знайти вартість будівель, необхідно розрахувати коефіцієнт

якості приміщення. Він залежить від місця розташування будинка, віддаленості

від центральних районів, від рівня загазованості, від матеріалу з якого

виготовлені стіни будівель, наявності чи відсутності благоустрою.

Коефіцієнт якості приміщення визначається по формулі:

Кяк = (Кя + Кр) - 1 , де

Кр - коефіцієнт, враховуючий розміщення приміщення в будинку.

Приміщення будинку "Мода" на першому поверсі, отже Кр=1,2 (для підвальний

приміщень Кр=0,7).

Кя - коефіцієнт якості, який розраховується за формулою:

Кя = 1 + К1 + К2 + К3 + К4

згідно з "Порядком визначення коефіцієнтів споживчої якості квартир

(будинків), що підлягають приватизації", затвердженим Постановою Міністрів

України від 8 жовтня 1992 р. №572.

К1 - коефіцієнт, враховуючий місцезнаходження будівлі в населеному пункті. В

зв'язку з тим, що будинок "Мода" знаходиться в центрі міста, то К1 = 0 (для

території на окраїні К1 = -(0,1-0,2)).

К2 - коефіцієнт, враховуючи санітарно-гігієнічні показники території

розміщення будівлі. Якщо рівень загазованності відповідає нормам, то К2=0.

Такий показник коефіцієнта взяли для будинку "Мода".

К3 - коефіцієнт, що враховує матеріал стін будинку. В даному випадку в

зв'язку з тим, що будинок у дві цегли прийняли, що К3 = 0,75.

К4 - коефіцієнт, враховуючи рівень інженерного обладнання будівлі. В будинку

відсутня горяча вода, отже К4 = -0,05.

Кя = 1 + 0 + 0 + 0,75 - 0,05 = 1,7

Коефіцієнт якості приміщення першого поверха становить:

Кяк = (1,2 +1,7) - 1 = 1,9;

для підвальних приміщень -

Кяк = (0,7 + 1,7) - 1 = 1,4

Зональний коефіцієнт в даному прикладі згідно додатка №5 до рішення міської

Ради народних депутатів від 12 квітня 1995 року приймається в розмірі Кзон =

3,2.

Коефіцієнт зносу визначається згідно обстеження технічного стану будівлі

комісією з використанням "Правил оцінки фізичного зносу жилих будинків" за

формулою:

Кзн = Км х Кф х Кфіз , де

Км - коефіцієнт морального зносу.

Кф - коефіцієнт функціонального зносу.

Ці коефіцієнти визначаються експертним шляхом і дорівнюють:

Км = 0,7, Кф = 0,6.

Результати обчислення фізичного зносу зведені по будинку "Мода" в таблицю

3.2.3, с.

ФІЗИЧНИЙ ЗНОС ПО БУДИНКУ "МОДА" Таблиця 2.2.

№№

пп Елементи

будівлі Питома вага

Іі % Фізичний знос

Фі % Величина середньо-

виваженого зносу

зносу ФІ.+Іі:100

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

11.

12.

13. Фундамент

Колони

Перекриття

Стіни

Перегородки

Покриття

Покрівля

Сходи

Підлога

Вікна і двері

Опорядження

Санітарно-техніч-

не обладнання

Електрообладнання 6

12

10

20

4

7

8

1

13

6

6

7

- 40

40

20

30

20

20

60

40

20

40

20

60

- 2,40

4,80

2,00

6,00

8,00

1,40

4,80

0,40

2,60

2,40

1,20

4,20

-

Всього 100,0 40,20

* Дані надані Регіональним відділенням ФДМУ по Чернігівській області.

Величину фізичного зносу будівлі приймаємо за 40%

Кфіз = 1 - 0,4 = 0,6

Кзн = 0,6 х 0,6 х 0,7 = 0,252

Вартість приміщення першого поверху методом аналогу продажу визначається за

формулою:

Ц1п = Цж х Кяк х Кзон х Кзн

Ц1п = 30,12 х 299,3 х 1,9 х 3,2 х 0,252 = =10651 млн.крб.

Вартість підвального приміщення:

Цп = Цж х Кяк х Кзон х Кзн

Цп = 30,12 х 230,8 х 1,4 х 3,2 х 0,252 = =10178 млн.крб.

Всього вартість орендованого приміщення складає:

Ц1п + Цп = 10178 +10651 = 20829 млн.крб. (двадцять мільярдів вісімсот

двадцять дев'ять мільйонів).

Для більш достовірної оцінки вартості будинку "Мода" експерти в

Чернігівському регіональному відділенні Фонду державного Майна користувалися

ще й методом витрат з урахуванням зносу. Для визначення вартості приміщення

методом витрат першим способом використовувалась вартість одиничного

показника 1куб.м будівничого об'єму аналогу. Вартість одиничного показника

визначалась на підставі "Збірників узагальнених показників відновної вартості

для переоцінки основних фондів установ і організацій", вона складає у цінах

1969 року 49,3 крб. (збірник 33, таблиця 4а). Для перерахунку базової

вартості у ціни 1984 року застосовуємо коефіцієнт збільшення вартості

капітального будівництва 1,19.

Відновна вартість будівлі на 01.01.96 року визначається з урахуванням

коефіцієнта збільшення вартості капітального будівництва, який за даними

Чернігівського міського управління капітального будівництва на 01.01.96 р.

складає Квб = 200000. Отже вартість будівлі на 01.01.96 р. складає: 49,3 х

1,19 х 200000 х 5846 = 68593 млн.крб. Дійсна вартість менше відповідної

вартості на величину фізичного зносу. 68593 х 0,6 = 41156 млн.крб.

Грошова оцінка земельної ділянки визначається згідно Постанови Кабінету

Міністрів України "Про внесення доповнень до Методики грошової оцінки

земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів" від 31 жовтня

1995 р. №864.

Цн = Бн х Пз х Кф х Км , де

Цн - грошова оцінка земельної ділянки.

Бн - базова вартість одного квадратного метра земельної ділянки і дорівнює

стократному розміру земельного податку.

Бн = 100 х 24000 = 2400000 крб.

Пз - площа земельної ділянки, П = 1000 кв.м.

Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної

ділянки Кф = 1

Км - коефіцієнт, який характеризує місцерозташування земельної ділянки, Км =

3,2 (додаток №5 до рішення міської Ради народних депутатів від 12 квітня

1995 року).

Цн = 2400000 х 1000 х 1 х 3,2 = 7680000000 = 7680 млн.крб.

Вартість будівлі з урахуванням грошової оцінки земельної ділянки становить:

41156 + 7680 = 48836 млн.крб.

Вартість 1кв.м. становить: 48836 : 1255 = 39 млн.крб.

Вартість приміщень Торговельно-комерційного підприємства "Мода-центр" становить:

39 х 460,3 = 17952 млн.крб., де

460,3 - приведена площа орендованого приміщення.

В кінці звіту про проведення експертної оцінки приміщення робиться висновок,

в якому узагальнюються дані оцінки зроблені за різними методами. В ньому

порівнюються дані оцінки. Оціночна вартість становить:

Метод аналогу продаж 20829 млн.крб.

метод витрат з урахуванням зносу 17952 млн.крб.

В результаті порівняння отриманих підсумків найбільш об'єктивною вартістю

було визнано вартість, розраховану методом аналогу продаж.

На мою думку, для того, щоб визначити об'єктивну вартість будинку, майна

підприємства чи його структурного підрозділу необхідно використовувати не

тільки декілька методів розрахунку та порівнювати результати. Потрібно брати

середню величину від отриманих результатів. Вона буде нівелювати різні

несуттєві відхилення, які можливі при використанні кожного із перерахованих

методів.

На практиці, крім експертної оцінки, визначення вартості майна підприємств,

що приватизуються, здійснюється на основі даних балансу у відповідності з

методикою оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженою Кабінетом

Міністрів України від 18 січня 1995 року, №36.

Візьмемо Акт оцінки вартості майна Коропського орендного підприємства

"Газбудсервіс" зроблений на 20 грудня 1995 року:

ТАБЛИЦЯ 2.2.4

№№

пп Показник Вартість майна млн.крб.

Усього Що орендован

1.

2.

4.

5.

6.

7.

10.

13.

21. Балансова вартість ОЗ

Залишкова вартість ОЗ

Запаси і затрати, що входять у валюту балансу

Фінансови активи - всього

Кредиторська заборгованість

Оборотні засоби з вирахуванням кред. за- боргованності (р.4 + р.5 - р.6)

Відновна вартість незавершеного будів- ництва

Вартість цілісного майнового комплексу (р.2+р.3+р.7+р.8+р.10+р.11+р.12)

Вартість майна, що підлягає приватизації Гр. 3р.13 - р.19 + р.20 1000

722

1961

4260

3413

2808

619

4149

4149

При визначенні вартості у відповідності з цією методикою не враховується ні

потенційна прибутковість, ні кон'юнктура ринку, ні місцезнаходження, ні

період активності, ні фактичний функціональний, моральний знос обладнання, в

результаті чого занижується оцінка майна підприємства.

Практика проведення приватизації об'єктів комунальної власності на

Чернігівщині підтверджує точку зору професора Гуріна Е.А.[15.9] в

характеристиці цієї методики:

- ця методика не відображає реальну вартість об'єктів, адже вже з самого

початку дані балансу в силу цінової політики СРСР відображали вартість

майна необ'єктивно;

- в балансовій звітності залишкова вартість визначається на основі

амортизаційних відрахувань, що не повністю враховує ступінь фізичного зносу і

зовсім не враховує моральний знос основних фондів;

- розміри індексації вартості майна встановлюються централізовано. В умовах

інфляції вони, як правило, занадто швидко відстають від реальності.

Можна сказати, що ця Методика не повна. Її потрібно доповнити розрахунками

вартості об'єктів, що підлягають приватизації, іншими методами, наприклад

методом, аналогу продажу. Перевагами цього методу є те, що він враховує

якість майна підприємства, дозволяє проаналізувати попит та пропозицію на

ринку аналогічних товарів. Цей метод вимагає визначення зносу експертним

шляхом, що доцільно при невідпрацьованості норм зносу які використовуються в

бухгалтерському обліку. На мою думку, визначення вартості об'єктів, що

приватизуються, за допомогою методу аналогів продаж найоб'єктивніше

відображає реальний стан речей на підприємствах. Але цей метод вимагає від

оцінювача кваліфікованого визначення коефіцієнтів ідентифікації. Це є

найскладнішим при використанні цього методу.

Потрібно частіше використовувати також метод оцінки вартості за потенційною

прибутковістю. При визначенні вартості будинку "Мода-центр" користувались цим

методом і визначали вартість приміщення за формулою:

Пп = Ро.з х ВІ х Іі х Зо.з х То.к х Кзон , де

Ро.з - середньогалузева рентабельність основних засобів в 1990 р., для

торгівлі Ро.з = 0,366.

ВІ - балансова вартість основних орендованих засобів на момент оцінки.

Балансова вартість всього будинку 3462,1 млн.крб. Балансова вартість

орендованих приміщень визначається за співвідношенням приведеної площі

орендованих приміщень до всієї площі: 460,3 : 1255 = 0,37,

3462,1 х 0,37 = 1269,8 млн.крб.

Іі - індекс зміни вартості основних засобів з моменту останньої індексації

до моменту приватизації, для будівель Іі = 3,3;

Зо.з - коефіцієнт придатності основних засобів, що належать державі, до

експлуатації визначається на момент приватизації як відношення залишкової

вартості основних засобів до їх балансової вартості Зо.з=2261,1:3462,1=0,65;

То.к - нормативний термін окупності капіталовкладнень То.к = 5;

Згідно додатку №5 до рішення міської Ради народних депутатів від 12 квітня

1995 року, Кзон. = 3,2.

Пп = о,366 х 1269,8 х 3,3 х 0,65 х 5 х 3,2 = 15950 млн.крб.

Використання цього методу на практиц не супроводжується вивченням потенційної

прибутковості, а враховує лише середньогалузеву рентабельність. На мій

погляд, потрібно досліджувати та оцінювати вартість об'єкта в залежності від

факторів, які, ймовірно, будуть знижувати або збільшувати прибутки від даного

об'єкту в майбутньому.

Вцілому оцінка майна незалежно від методів за якими її здійснюють повинна

мати на меті такі цілі:

- визначити ринкову вартість кожної частини майна та об'єкта вцілому, щоб

запобігти продажу майна за цінами нижчими від фактичних ринкових;

- визначити фактори, що могли б збільшити або зменшити ринкову вартість

підприємства, яке підлягає приватизації.

Але при цьому потрібно враховувати, що визначити ринкову вартість досить

важко в силу того, що в Україні в період первісного нагромадження капіталу

попит у 2-3 рази нижче за пропозицію. У країнах же з розвинутою економікою

ціна об'єкта в кінцевому підсумку визначається попитом та пропозицією, тобто

кон'юнктурою ринку.

На основі проведеного дослідження застосування методики оцінки об'єктів

комунальної власності на Чернігівщині можна зробити висновок, що з метою

одержання найбільш достовірних результатів доцільно застосовувати методи, які

дають змогу використовувати найбільшу кількість факторів (таблиця 3.2.5).

ВПЛИВ ФАКТОРІВ ОЦІНКИ НА РЕЗУЛЬТАТ Таблиця3.2.5.

Метод Вартість

1м2 Коефіцієнт

ідентифіка-ції Зональний

коефіцієнт Ціновий

фактор Коефіцієнт

прибутко-вості

Аналогів про-

даж

х

х

х

х

Прибутковості х х х

Метод затрат з

врахуванням

зносу

х

х

х

На основі аналізу факторів можна зробити висновок, що найбільшу кількість

факторів враховує метод аналогів продаж. За найбільшою кількістю факторів

можна припустити про найбільшу його об'єктивність.

Аналіз проведення оцінки майна об'єктів приватизації на регіональному рівні

свідчить про те, що об'єкти в силу переваги такого неконкурентного способу

приватизації як викуп та недосконалості діючої на той час Методики оцінки

№36 продавалися за мізерними цінами. На основі цього постає питання про

перегляд пройденого процесу приватизації.

Проведений аналіз оцінки об'єктів комунальної власності на підприємствах

підтвердив той факт, що особливо проблемним елементом у визначенні вартості

цінісних майнових комплексів, підприємств, що приватизуються залишається

визначення вартості особливих засобів.

На мій погляд цьому питанню необхідно приділяти більше уваги, особливо при

приватизації об'єктів неконкурентними способами. Тому на рівні Регіональних

Відділень Фонду Державного майна України при визначенні вартості об'єктів, що

приватизуються варто враховувати коефіцієнт змінності обладнання, потенційну

вартість основних засобів, та інші показники.

Вартість основних фондів (Оф) підприємствв найближчий перспективі (через рік-

два) можна оцінити за слідуючою формулою:

Офn = Офn-1 + Bn + Ctn - Apn

де:

Офn - залишкова вартість основних фондів в звітному році;

Вn - очікуване введення нових фондів в n-му році;

Ctn - cальда передач фондів в n-му році;

Арn - амортизація на реновацію основних фондів в n-му році.

Сума амортизації на реновацію розраховується за формулою:

Apn = Фn . t

де:

Фn - середньорічна вартість фондів в n-му році;

t - середня по підприємству норма амортизаційних відрахувань на реновацію

При цьому рівень зносу, який враховується при визначенні вартості основних

фондів необхідно уточнювати з урахуванням коефіцієнта змінності і визначати

так:

Квн = Км х Кф х Кфіз х і

де:

Кзн - коефіцієнт зносу;

Км - коефіцієнт морального зносу;

Кф - коефіцієнт функціонального зносу;

Кфіз - коефіцієнт фізичного зносу;

і - об'єкти, що підлягають оцінці

і - відношення фактичного коефіцієнта змінності до планового.

Як видно коефіцієнт змінності роботи обладнання - це показник, що

характеризує екстемальне використання виробничого обладнання і обчислюється

як відношення числа фактично відпрацьованих в усіх змінах станко-змін до

максимально можливого числа станко-змін.

Реальна вартість об'єктів приватизації визначається, особливо для

нефондомістких виробництв, не тільки вартістю майна підприємств, але і його

фінансовим станом, попитом на вироблену продукцію, рентабельністю

виробництва, перспективами розвитку підприємств, іншими факторами.

Тому в якості одного із критеріїв визначення реальної вартості об'єкта може

бути взятий рівень доходу, отриманого на відповідну суму коштів поміщену на

довгостроковий банківський депозит. В цьому випадку вартість викупленого

майна (Вn) визначається таким чином:

Вцмк = Пр . d

де:

Вцмк - вартість цілісного майнового комплексу

Пр - середньорічний прибуток підприємства за 5 останніх років

d - мінімальний банківський відсоток в рік викупу по депозитах на строк

більше 5 років

Реалізація об'єкта тільки на основі цієї оцінки не вимагає вартості окремих

елементів, рівня фізичного і морального зносу, і може бути використана тільки

для невеликих, нефондоміських виробництв.

3. Вплив методики оцінки об'єктів, що приватизуються

на формування недержавного сектору економіки

Приватизація необхідна лише в економіці, що базується на ринкових відносинах

або намагється перейти до такої. Ринкові відносини вимагають свободи

власності для кожного, свободи купувати та продавати товари та послуги по

вільним договірним цінам, можливості для будь-якої фірми виходити на будь-

який ринок, вирішувати, що та скільки виробляти, кого наймати, як

використовувати прибуток.

Ринкова економіка складається із взаємних дій фірм, підприємств, організацій.

Вони вільно взаємодіють між собою, щоб виробляти та розповсюджувати товари

та послуги, що використовуються в суспільстві.[41.25] Регулятором

взаємовідносин між господарюючими суб'єктами є ціни, що складаються на

вироблену продукцію під впливом попиту та пропозиції. Ринкові ціни

виступають в якості сигналу виробникам про те, що виробляти і в якій

кількості. Але для того, щоб ціни були дійсним, регулятором виробництва, в

Україні необхідно не тільки створити конкурентне середовище на ринку шляхом

приватизації та демонополізації вітчизняного виробництва, але й проводити

протекціоністську політику в державі до тих пір, поки не відбудеться

переобладнання українських підприємств.

За допомогою приватизації намагаються знизити рівень монополізації економіки

державою, створити конкурентне середовище, але поставлена мета досягається не

завжди. "У Мексиці, наприклад, приватизація як одну з важливих цілей "мала"

на увазі демонополізацію економіки, але привела до протилежного результату.

На думку мексиканських експертів, що підготували доповідь про хід

приватизації в країні, вона посилила приватні монополістичні групи у хімічній

промисловості, чорній металургії та автомобілебудуванні, які розширили сферу

свого впливу, зміцнили позиції у національному господарстві. Це свідчить про

те, що приватизація сама по собі не усуває монополію, а може призвести до

зміни державної монополії приватною, яка не обов'язково краща від

державної".[15.9] Тому необхідно зважено підходити до приватизації. До того

ж держава, яка вже втратила більше 60% свого промислового виробництва, не

може далі продовжувати розбазарювання виробничого потенціалу.

Проблема створення недержавного сектору економіки стоїть поряд з проблемою

доцільності державної власності та державного регулювання. Місце державної

власності в економіках країн різне. Так, в Іспанії та Японії виробництво

електроенергії знаходиться в приватних руках, а практично в усіх країнах - в

державних. Газова промисловість у більшості країн є державною, в США, Канаді,

Японії - приватною Часто так трапляється, що "мала" питома вага державної

власності в економіці (Наприклад, США) компенсується сильним державним

регулюванням. Американські економісти приходять до висновку, що вплив

держави на американську економіку всеохоплюючий.[26.39]

В усьому світі держава регулює ринкові відносини, створює умови для

ефективного функціонування суб'єктивів всіх форм власності. Зараз в Україні

при процесах приватизації це потрібно враховувати. Створюючи умови для

виникнення і розвитку недержавного сектору економіки не потрібно забувати про

значення державної власності та державного впливу.

Маже всі стабільні, демократичні західні держави здійснюють втручання в

економічну діяльність, надаючи особиві субсидії або встановлюючи спеціальні

пільги та тарифи для певних галузей (наприклад, сільське господарство).

Україна зараз повинна не тільки якомога швидше проводити приватизацію,

розширюючи недержавний сектор економіки (адже остання всіх проблем не зніме)

але й створювати паралельно умови для розвитку державної власності в

сільському господарстві, виробничих переробних галузях, легкій та важкій

промисловості. Для цього необхідно податковий тягар перенести з виробничих

підприємств на сферу торгівлі, банківську та страхову сферу. Таким чином

урівняється норма прибутку в виробничій сфері, що буде сприяти переливу

капіталу в виробничу сферу.

Процес приватизації можна розглядати як акт скорочення ролі державного

керівництва або збільшення ролі приватного сектору в управлінні майном. Можна

виділити два елементи приватної власності як основи постприватизаційної

економіки:

- право на отримання прибутку та право управляти майном.

Для того, щоб реалізувати це право, необхідне становлення підприємництва.

Законодавча база для цього в Україні інтенсивно розробляється.[48.46] Так,

у Законі "Про приватизацію майна державних підприємств" сформульовані

правові, економічні та організаційні основи приватизації підприємств

загальнодержавної, республіканської та комунальної власності з метою

створення багатоукладної соціально-орієнтованої економіки України. Закон "Про

приватизацію невеликих державних підприємств ("малу" приватизацію)" втановлює

правовий механізм приватизації невеликих державних підприємств шляхом їх

відчуження на користь одного покупця одним актом купівлі-продажу, а також

шляхом викупу об'єктів, що підлягають приватизації працівниками цих об'єктів

та продажу на аукціоні, за конкурсом.

Закон "Про власність", "Про підприємство", "Про підприємництво" та інші

законодавчі акти передбачають рішучі заходи для утворення різноманітних форм

власності, що грунтуються на самостійності господарювання підприємств та фірм

і створюють умови для роздержавлення власності і приватизації.

В першій главі своєї роботи я відмічала, що однією із умов існування ринкової

економіки є розширення недержавного сектору економіки, створення підгрунтя

для появи такого інституту як підприємництво. Закон України "Про

підприємництво" трактує це поняття, як самостійну ініціативу, систематичну

діяльність, спрямовану на виробництво продукції, виконання робіт, надання

послуг та здійснення торгівлі з метою одержання прибутку.

Підприємництво передбачає наявність у суб'єктів господарювання свободи та

прав щодо вибору виду господарської діяльності, джерел фінансування, збуту

продукції. Держава повинна регулювати цю діяльність через систему

законодавства, фінансово-кредитних механізмів, створюючи умови для розвитку

підприємництва саме в виробництві.

Підприємництво означає наявність прав власності на засоби виробництва,

продукт, прибуток. Обов'язковою умовою розвитку підприємницької діяльності є

певне економічне середовище, яке б забезпечувало свободу господарського

вибору. Тобто потрібен ринок з наявністю конкуруючих суб'єктів

підприємницької діяльності. Саме на створення такого середовища, в якому

підприємницька діяльність сприяла б підвищенню ефективності виробництва і

направлені процеси приватизації. Наявність недержавного сектору економіки

поряд з державним є однією із умов переходу України до ринкової економіки.

При цьому не потрібно прагнути повної приватизації державної власності.

Світова практика доводить, що сучасне розвинуте виробництво неможливе без

наявності державної власності та державного регулювання. "Загальна

приватизація нині стала б таким самим насильством над економікою, яким свого

часу була загальна націоналізація".[48.457]

Держава повинна створювати рівні умови для підприємств різних форм

господарювання. Досвід покаже, хто більш жіттєздатніший: державні

підприємства чи приватні. "Процеси роздержавлення стануть дійсно ефектив-

ними, коли приватні підприємства забезпечиватимуть більші обсяги вироб-ництва

товарної маси на одиницю капіталу і праці за нижчими цінами і зможуть вносити

до бюджету податків більше ніж державні підприємства".[37.9]

Створюючи недержавний сектор економіки в процесі приватизації в Україні не

потрібно забувати, що всі економічно розвинуті країни базують свою економіку

на різних формах власності та методиках господарювання. Великий бізнес у них

є основою всієї економіки. В Україні ж іде процес роздріблення великих

господарських структур, що може перетворити Україну на країну, економіка

якої базується на дрібнотоварному виробництві з "...примітивною технологічною

базою...", яке не зможе найближчим часом конкурувати з високорозвинутими і

технологічно досконалими фірмами.[37.10]

Процесу трансформації власності, створенню недержавного сектора економіки

сприяє діюча Методика оцінки вартості об'єктів приватизації, затверджена

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.08.96 р. №961. За цією

Методикою оцінка майна здійснюється за даними бухгалтерського обліку, які в

силу невідпрацьованості механізму індексації основних засобів в період

інфляції та завдяки сумнівному механізму переносу частини засобів

виробництва на виготовлену продукцію, не відображають реальної вартості

задіяних основних фондів.

В результаті цього вартість цілісних майнових комплексів, їх структурних

підрозділів, що приватизуються, є заниженою. Цю думку підтверджують наслідки

експертних оцінок майна підприємств комунальної власності, що приватизуються.

Якщо оцінка здійснюється за такими методами, як аналогів продаж, з

урахуванням потенційної прибутковості, то вона на багато вища, ніж оцінка,

здійснена за Методикою оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженою

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.95 р. №36.

Академік Чухно вважає,[72.20] що "...приватизація є одним з головних

засобів соціально-економічних перетворень перехідного періоду. Їх хід

характеризує заміну елементів старого на нові форми власності

(див.табл.3.3.1, с.120). Цьому процесу сприяє продаж майна підприємств в

комунальній чи державній власності за низькими цінами.

Таблиця 3.3.1. ПРИВАТИЗАЦІЯ В УКРАЇНІ (на кінець періоду)*

Роки Кількість

приватизо-ваних під-приємств Кількість громадян,які використали ПМС

(тис.чол.) Кількість приватизо-ваних квар-тир (тис.) Площа приват.

квартир

млн.м2 Кількість фермерськ. господарств Площа угідь сільс. фермерс.

господ. тис.га

1992

1993

1994

1995 30

3585

1155

19800 5

728

7106

21228 -

902,8

1812,3

2236,3 -

42,7

87,6

108,6 14681

27739

31983

34149 292,3

558,2

699,7

773,0

* Див.: Тенденції української економіки. Місячний бюлетень, жовтень 1995

р. К. Європейський центр макроекономічного аналізу України, с.56.

Далі в своїй статті пан Чухно аналізує приватизаційний процес з кількісного

боку. Частка державних підприємств у державі зменшується і на кінець ІІІ

кварталу 1995 р. становить вже менш як половину - 46%.

Програма приватизації на 1994 р. передбачала приватизацію 29 тис.

підприємств. Її було виконано на 30%. В І півріччі 1994 року спостерігалася

тенденція до прискорення процесу приватизації. Кількість приватизованих

підприємств зросла (порявняно з поквартальним рівнем 1993) в середньому в 2,7

раза.

У ІІ півріччі 1994 року та в І кварталі 1995 року кількість приватизо- ваних

підприємств зменшилася.

У ІІ кварталі 1995 року процес приватизації прискорився. Було приватизовано

2155 підприємств, в ІІІ кварталі 1995 року - 4943 підприємства. "Зменшення

частки державного сектора означає зростання недержавного ринкового

сектору".[72.11] З цією думкою академіка Чухно можна погодитись. В Україні

створюється недержавний сектор економіки. Але на мою думку кількісного

аналізу приватизаційного процесу замало. Потрібно давати також і якісний

аналіз. Необхідно порівнювати можливості економічного розвитку приватизованих

і державних підприємств, на різних рівнях - від рівня окремих підприємств,

галузей до рівня держави в цілому. Цей аналіз потім використовувати для

управління приватизаційним процесом. Я згодна в цьому відношенні з думкою

професора, академіка Лукіна: "Якщо зазначена мета не досягається і не

визначені перспективи досягнення її в майбутньому, то треба негайно виявляти

причини такого парадоксального явища і усувати їх, перетворювати

приватизаційний процес у дійовий фактор економічної стабілізації і

зростання. Без цього приватизація втрачає будь-який сенс".[37.8]

В період мотивації необхідності приватизації (початок 90-х років) основним

аргументом на користь трансформування форм власності в Україні була

ефективність. Зараз,коли працюють приватизовані підприємства поряд з

неприватизованими і можна проаналізувати їх роботу, то про ефективність

починають в офіційних звітах забувати.

Так в Державному інформаційному бюлетені "Про приватизацію" є такі слова:

"Стратегічною метою змін структури та організаційно-правових норм власності є

створення на принципах демократії і рівноправності конкурентного середовища,

підвищення ефективності виробництва через появу і функціонування на ринку

товарів, робіт, послуг широкого прошарку приватних власників і реформування

системи управління державним сектором економіки. Зокрема, в процесі

приватизації може бути створене нове економічне середовище, в якому

діяльність підприємств найбільш повно відповідатиме потребам верств

населення".[58.16] За цими словами в створенні конкурентного середовища не

дуже впевнені, то навіщо тоді проводити приватизацію?

Я не згодна з тією думкою, яка проводиться в Державному інформаційному

бюлетені "Про приватизацію", що для корінної перебудови економіки країні

потрібно 5-7 років і що не можна робити висновки про ефективність роботи

приватизованих у 1993-1995 р.р. підприємств. Ця думка аргументується тим, що

на ефективність роботи приватизованих підприємств негативно впливають

недоліки інвестиційної політики держави, високий рівень інфляції,

недосконалість фінансово-кредитної системи, податковий тягар, суперечливість

законодавчої бази, відсутність практичного механізму банкрутства.

Можна припустити, що причини неефективності підприємств державного та

недержавного сектору економіки однакові. Слід зазначити, що аналіз динаміки

обсягів виробництва на підприємствах недержавного сектора показує: зміна

форми власності не дає змоги подолати загальні для всєї економіки труднощі.

Обсяги продукції колективних підприємств скоротилися на 26,8%, акціонерних

товариств відкритого типу на 17,4%.[27.23]

Тому не можна стверджувати, що головною причиною неефективності економіки

вцілому є державна власність на засоби виробництва. Для підвищення

ефективності економіки необхідно створити економічні умови для діяльності

підприємств, стабілізувати законодавчу базу, відрегулювати податковий,

кредитний, фінансовий механізм.

Зараз в Україні приймаються закони, що регламентують процеси роздержавлення,

приватизації, антимонопольні закони. Вони сприяють створенню недержавного

сектору економіки, розвитку конкуренції, налагодженню вітчизняного

виробництва. В Україні створилася така ситуація, що найвища норма прибутку

існує в сфері реалізації, а найменша - в сфері виробництва, що приводить до

відтоку капіталу з виробництва. Підприємства виробничої сфери в силу

відсталих технологій, відсутності протекціоністської державної політики, не

в змозі конкурувати з західними країнами. Кредити які дають західні країни

ідуть на купівлю імпортних товарів, при цьому інвестується західна економіка.

Це породжує такі проблеми як безробіття, зростання зовнішнього боргу,

зниження конкурентноздатності Українського виробництва.

В результаті недосконалості діючої Методики вартість об'єктів була занижена

в порівняні з ринковою. "Мала" приватизація в Україні за браком грошей не

сприяла поновленню бюджетних коштів та оздоровленню фінансового стану

країни, модернізації виробництва в силу таких причин:

1) переваги неконкурентних способів приватизації;

2) можливості оренди приміщень об'єктів приватизації;

3) недосконалості діючої "Методики оцінки вартості об'єктів приватизації" та

"Методики визначення залишкової вартості основних фондів";

4) малої кількості приватизованих об'єктів незавершених будівництвом.

Для виходу із такого становища необхідно:

1. Створити умови для розвитку вітчизняного виробництва. Для цього необхідно

ввести розумну протекціоністську політику;

2. Дати можливість співіснувати на рівних умовах державному та недержавному

сектору економіки;

3. Приватизувати підприємства тільки в тому випадку, якщо це приведе до

підвищення їх ефективності;

4. Модифікувати діючу Методику приватизації. Для цього необхідно при оцінці

майна підприємства, що приватизується використовувати оцінку за прибутковістю

та за аналогами продажу об'єктів в інших областях, регіонах, країнах та інші

методи та методики.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Ретроспективний аналіз приватизаційних процесів в Україні та зокрема в

Чернігівському регіоні свідчить, що приватизаційні процеси спроваджуються

спадом виробництва, скороченням інвестицій, що дає змогу зробити висновок, що

необхідна корекція економічного механізму реформ вцілому. Для цього в Україні

терміново необхідно міняти модель економічного впливу на відтворюванні

процесу, тобто на державному рівні потрібно сприяти формуванню ринкової

ідеології, зменшити податковий тягар, змінювати методи мотивації до праці.

Роздержавлення та приватизація як елементи переходного періоду України до

ринкової економіки мають на меті:

- створення прошарку населення, зацікавленого в результатах своєї праці і

відповідаючого за результати своїм капіталом;

- підвищення ефективності виробництва;

- створення умов для структурної перебудови екноміки.

Аналіз практики приватизації на регіональному рівні показує, що вона

проходить з певними деформаціями і тому її економіко-правовий механізм

потребує корекції.

Проведене дослідження приватизаційних процесів в різних постсоціалістичних

країнах дає змогу зробити такі висновки:

- В Україні на відміну від інших країн чітко просліджується тенденція до

надання пільг при приватизації трудовим колективам, що негативно впливає на

соціальні процеси та на механізм перерозподілу коштів між виробничою та

невиробничою сферами.

- В Чехії, Словакії існувала державна програма підтримки малого бізнесу,

створювались інвестиційні банки для кредитування "малої" приватизації. В

Україні та Польщі основою першопочаткового капіталу став спекулятивний

капітал, що позначилось на цивілізованості приватизаційного процесу.

- В більшості постсоціалістичних країн Західної Європи однією із форм

приватизації була реституція. В Україні ця форма трансформування форм

власності була відсутня.

- В процесі приватизації в постсоціалістичних країнах пріоритет надавався

приватизації найбільш збиткових фірм. Варто внести корективи в таку практику

на Україні. Спочатку необхідно створити систему підтримки підприємств для

досягнення підприємством рівня стабільного і ефективного виробництва, тоді

здійснювати приватизацію. Необхідно законодавчо закріпити приватизацію

ефективно працюючих підприємств, відповідно збільшити при цьому вартість

об'єкта приватизації.

В результаті переваги в Україні неконкурентних способів приватизації, на

відміну, наприклад, від Польщі, Чехії, особливого значення набула оцінка

майна об'єктів приватизації.

В силу того, що в основу діючих методик оцінки вартості об'єктів приватизації

покладений затратний метод, то обчислення вартості майна на основі

балансових даних не формує об'єктивної ціни об'єкта. Методику оцінки вартості

майна об'єктів приватизації №36 недоцільно використовувати при приватизації

об'єктів, особливо неконкурентними способами.

В основу визначення вартості об'єктів приватизації, в тому числі і об'єктів

незавершених будівництвом, необхідно покласти відновну вартість, а не

залишкову вартість основних фондів, коригуючи її з врахуванням потенційної

прибутковості підприємств, рівня фізичного та морального зносу основних

засобів, оборотності активів підприємств. Для цього необхідно використовувати

для розрахунків коефіцієнт прибутковості та оборотності активів. Формули, за

якими вони розраховуються викладені в дослідженні. Результати оцінки вартості

за наведеною методикою необхідно порівнювати з оцінкою вартості об'єктів

приватизації за аналогами продажу.

З метою запобігання деіндустралізації приватизованих підприємств необхідно на

державному рівні впровадити механізм, який би створював умови для запобігання

руйнування цілісних майнових комплектів, відлагоджених технологічних

процесів. З цією метою необхідно відкоригувати відповідно правову базу і на

регіональному рівні на базі працівників ФДМУ створити комісію по нагляду за

виконанням поставленого вище завдання.

Для з'ясування роботи приватизованих підприємств потрібні постійні розрахунки

рентабельності, фондовіддачі, вивчення змін обсягів виробництва, розмірів

відрахувань підприємств до різних фондів. На основі даних аналізу необхідно

терміново з'ясовувати негативні тенденції і негайно знаходити шляхи для їх

усунення. Необхідно активізувати постприватизаційну підтримку підприємств в

таких напрямках:

- розробити широкий спектр кредитної підтримки;

- законодавчо закріпити можливість поновлення оборотних коштів за рахунок

зменшення податку на прибуток;

- створити центри по навчанню менеджменту керівництва приватизованих

підприємств.

В силу того, що зараз відбувається падіння обсягів виробництва та зниження

ефективності як на приватизованих підприємствах, так і на державних, то

потрібно не тільки якомога швидше проводити приватизацію, розширюючи

недержавний сектор економіки, але й створювати паралельно умови для розвитку

державної власності, дати можливість співіснувати різним секторам економіки.

Необхідно активніше проводити післяприва-тизаційну підтримку підприємств,

надаючи фінансову, кредитну, інвестиційну, консультаційну підтримку

приватизованим підприємствам.

Приватизацію необхідно розглядати не як самоціль, а як дійовий фактор

економічної стабілізації зростання.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Беркута А.В. "Приватизація незавершеного будівництва: верхівка

айсбергу" /Інвестиційна газета, 1996. - №1. - С.11.

2. Бим А. Постприватизационные проблемы российских предприятий /Вопросы

экономики, 1994. - №3. - С.56-62.

3. Бойко И.П., Иванов В.В. Приватизация имущества крупных предприятий

России: политический эффект или экономическая эффективность? /Вестник Санкт-

Петербургского университета. Серия 5, Вып.3, 1993. - С.3-12.

4. Борзова А. Приватизация в Словакии /Вопросы экономики, 1994. - №6. - С.67-75.

5. Василик О.Д., Буковинський С.А., Павлюк К.В. Фінансова стабілі-зація:

суть, заходи, проблеми /Фінанси України, 1996. - №3,4 - С.5-29.

6. Венецький Я. Теоретические основы приватизации государственных предприятий

в постсоветских экономиках /пэру.

7. Голіков В. Приватизація як фактор переходу України до ринкової

економіки. /Економіка України, 1996. - №6. - С.18.

8. Головізін О., Промін Ю. Особливості приватизації в Криму /Економіка

України, 1996. - №5. С.63-70.

9. Гольцберг М.А. Приватизація: запитання та відповідь. - К.: 1993.

10. Гольцберг М.А., Хасан-Бек Л.Н. Основы финансового инвести-рования. - К.

11. Государственная программа приватизации имущества государствен-ных

предприятий. Приложение в Пост.ВСУ от 07.07.92 г. (ГУ 01.08.92 г.).

12. Гош О. Ввести роздержавлення в закономірне русло /Економіка

України, 1994. - №8. - С.32-41, 44-61.

13. Гош О. Теорія і практика приватизації постсоціалістичної державної

власності /Економіка України, 1993. - №8. - С.42-60.

14. Гуков И.Б. Приватизация (обзор западной литературы) Общество и экономика,

1993. - №9-10. - С.120-141).

15. Гурин Е.А. "Об оценке рыночной стоимости недвижимости". - К.: Знание,

1994. - С.9-18.

16. Дані надані Регіональним відділенням Фонду держмайна України по

Чернігівській області.

17. Державна програма приватизації на 1994 рік /Збірник законодавства з

питань приватизації Т.1. - К.: Юридичне виДавництво "Руська правда", 1996 р.

- 544 с.

18. Єхануров Ю.. Стан приватизації в Україні: проблеми і шляхи їх вирішення.

/Економіка України, 1996. - №6. - С.5-17.

19. Зав'ялова Г.Б. Приватизация в зеркале економической мысли

/Общество и економика, 1993. - №7. - С.6-12.

20. Закон України "Про власність" /Діло, 1994. - №20.

21. Закон України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної

конкуренції в підприємницькій діяльності" /Голос України, 29.04.1992.

22. Закон України "Про підприємництво" /Діло, 1994. - №22.

23. Закон України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про

приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" /Урядовий

кур'єр, 1996. - №157-158. - С.7-8.

24. Зубакин В.А. Россия постприватизационная. /Общество и эконо-мика, 1995.

- №1. - С.13-21.

25. Інформаційний бюлетень про приватизацію. Програма приватизації об'єктів

комунальної власності м.Київа /Фонд комунального майна м.Києва. 1992 р. - №1.

- С.18.

26. Канов О. Державна власність в економічній системі суспільства, деякі

теоретичні аспекти /Економіка України, 1996. - №2. - с.34-39.

27. Ковальчук Т., Коваль М. Основні чинники інфляції в Україні /Економіка

України, 1996. - №4. - С.23-27.

28. Коломойцев В. Як оцінити вартість об'єктів /Урядовий кур'єр, 1994. -

№136. - С.2.

29. Комаров В.В. Развитие инвестиционной деятельности в єкономи-ческом

пространстве СНГ /Финисы, 1996. - №7. - С.4-8.

30. Кошик О. Приватизація та проблема формування ефективного власника.

/Приватизація в Україні, 1994. - №3/17. - С.1-4.

31. Кушнір В. Мала приватизація /Вісті з України, 1994. - №14. - С.8-9.

32. Латиноамериканский опыт разгосударствления и приватизации /Под ред.

Белкова Д.В. - М.: Мысль, 1993.

33. Липсиц И.В. Приватизация: первые результаты, не последние

проблемы /Общество и экономика, 1993. - №3. - С.45-59.

34. Логвиненко В., Лазня І. Власність і приватизація. /Економіка

України, 1995. - 1. - С.16-24.

35. Логвиненко В., Лазня І. Організаційно-економічні форми привати-зації

/Економіка України, 1993. - №10. - С.34-43.

36. Лукінов І. Реформи в Україні: потрібні реалістичні підходи, 1995. - №2. -

С.3-15.

37. Лукінов І. Ринкові реформи у подоланні кризи. /Економіка України, 1996.

- №1. - С.4-20.

38. Люсов А.М. Формы собственности и приватизация. /Деньги и кредит, 1992.

- №8. - С.30-39.

39. Максимов С.М., Овсянко Д.В. Разгосударствление и приватизация:

направления и проблемы /Вестник Санкт-Петербургского университета. Серия 5,

вып.3, 1992. - С.30-41.

40. Малле С. Приватизация в России: особенности, цели, действующие лица

(критический взгляд на основе анализа трансакционных издержек /Вопросы

экономики, 1994. - №3. - С.49-60.

41. Методика оцінки вартості об'єктів приватизації. Затверджена

Постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 1995 року №36. /Бізнес,

1995. - №4. - С.25.

42. Младек Я., Мейстрік М. "Мала" приватизація в Чеській Республиці" після

апогея /ПЕРУ. - С.6-7.

43. Мочерний С. Власність: особливості розвитку в розвинутих країнах світу

/Економіка України, 1994. - №4 - С.48-57.

44. Мэтью С.Р., Галнер. Приватизация в Украине, право и политика.

Экономическая реформа: антология в 3 томмах /ПЭРУ. - С.55.

45. Неофіт-Зарубанський О., Єхануров Ю. Масова приватизація в Україні

вже завершилася /Галицькі контракти, №32 - 1996. - С.14.

46. Нікбахт Е., Гроппеллі А. Фінанси: пер. з англ. Овсієнко В.Ф.,

Мусієнка В.Я. - К.: Основи, 1993. - 383 с.

47. О некоторых итогах приватизованых процессов в области за 5 месяцев

/Черниговский деловой курьер, 1996. - №11. - С.7.

48. Основи економічної теорії: політекономічний аспект /Під редакцією Климко

Г.Н., Нестеренко В.П., Каніщенко Л.О. та ін.: - К.: Вища школа, 1994. - 559

с.

49. Оцінка вартості об'єктів приватизації: матодологія та аудит /Під ред.

Буденко Л.М. - К.: Знання, 1994. - 19 с.

50. Печерицин О. Приватизація - 1995, проблеми вирішуються. /Інвестиційна

газета, 1996 р. - №1. - С.3.

51. Положение о применении способов приватизации имущества государственных

предприятий /Бизнес, 1995. - №17(123).

52. Положение об определении стоимости объектов приватизации с учетом их

потенциальной прибыльности, утв. Приказом ФГИУ, Минэкономики от 27.02.95г. -

№3216/40 /Бизнес, 1995. - №14 (20).

53. Поляков А.С. Оцінка нерухомості і проблеми та міркування.

/Державний інформаційний бюлетень про приватизацію, 1996. - №6. - С.14-15.

54. Порядок надання відстрочки платежу покупцям незавершеного бу-дівництва.

Затверджено наказом Міністерства фінансів України, Фонду державного майна

України, Міністерство економіки України від 16 жовтня 1995 р.

№164/1269/158/.

55. Порядок списання витрат по об'єктах незавершеного будівництва що

ліквідуються. Затверджено наказом Міністерства статистики України,

Міністерства економіки України, Державного комітету у справах містобудування

і архітектури України від 28 вересня 1995 р. №243/150/195.

56. Постановление ВСУ о совершенствовании механизма приватизации в Украине и

усиления контроля за ее проведением /Бизнес, 1994. -№38/88.

58. Приватизація державного майна в Україні в 1995 році /Держав-ний

інформаційний бюлетень про приватизацію, 1995. - №1. - С.13-16.

59. Приватизовані підприємства теж зменшують обсяги виробництва /Галицькі

контракти, 1996. - №21. - С.35.

60. Радыгин А. Постприватизационная структура капитала /Вопросы экономики,

1995. - №10. - С.47-70.

61. Ревенко В. Реституція і "мала" приватизація у Чехії. 1990-1993 рр.

/Економіка України, 1995. - №2. - С.74.

62. Симонова Л., Маркус Я.. "Методические рекомендации по оценке рыночной

стоимости недвижимости. Фирма "Промышленная недвижимость", 1995. - 25 с.

63. Слюсарь В Приватизация предприятий пищевой промышленности /Экономика

Украины, 1994. - №6. - С.43-52.

64. Указ Президента України "Про деякі питання прискорення процесу малої

приватизації в Україні" від 02.06.95. - №417.95 /Бізнес, 1995. - №23.129.

65. Фінансовий механізм взаємовідносин в умовах роздержавлення та

приватизації. - К.: 1994. - 19 с.

66. Фрідман Р., Рапачинський А. та інші. Приватизація в Росії, Україні

та країнах Балтії - К.: Основи, 1994 р. - 319 с.

67. Хмельнюк В., Сиднев С. Приватизація в світі вимог економічних

законів. /Економіка України, 1994. - №2. - С.25-39.

68. Христодумакіс Н. Приватизація, державний борг та урядова політика /ПЕРУ.

69. Хучек М. Приватизация польских предприятий /Вопросы экономики, 1994. -

№3. - С.73-89.

70. Черняк С. Світовий досвід показує /Урядовий кур'єр, 1994. - №131. - С.5.

71. Чубайс А. Итоги приватизации в России и задачи следующего этапа /Вопросы

экономики, 1994. - №6. - С.4-19.

72. Чухно А. Проблеми теорії перехідного періоду від командної до

ринкової економіки /Економіка України, 1996. - №4. - С.11-20.

73. Шигаєва Т. Власність не буває нічією /Галицькі Контракти, 1995 - №16. -

С.11.

74. Экономика и бизнес (теория и практика предпринимательства) /Под ред.

Камаева В.И. - М.: Мысль, 1993. - 91 с.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5