Шпора: Экономика зарубежных стран

Шпора: Экономика зарубежных стран

на рівні фермера).

Франція посідає 3 місце за маштабами банківської діяльності

67. Особливості зовнішньоекономічних зв”язків в економіці ФРН

Питома вага ФРН у світовому експорті складає 10%. Для країни характерно: 1)

розвинена база науково-технічних знань 2) високий рівень патентної роботи 3)

начвність ТНК 4) позитивне сальдо технологічного балансу 5) державна

підтримка фундаментальних досліджень

6) висока конкурентоздатність німецьких товарів.

Німеччина займає лідируючі позиції у ЄС (високий рівень експорту та імпорту).

Частка ФРН у західноєвропейському ВНП складає 20%. Німеччина є найбільшим

експортером сталі, також вона входить до трьох найбільших у світі

експортерів (і імпортерів) хімічних продуктів.

Серед 50 найбільших компаній світу 7 німецьких. Високий рівень монополізації

характерний для банківської сфери.

У 60-70 рр. Відбулось посилення зростання галузей ноу-хау, що призвело до

швидкого нарощування інвестицій, яке використовується: 80% - на модернізацію

виробництва, 20% - на розширення.

ФРН має високу конкурентоздатніст економіки через: 1)високу якість товарів та

послуг 2)використання міжнародних стандартів 3)дотримання угод 4)широка

мережа збуту.

ФРН займає найкращі позиції порівняно з іншими західноєвропейськими країнами

в плані балансу зовнішньої торгівлі. Тільки вона досягла активного сальдо

торгового балансу і завдяки цьому може “покривати” зростаючий імпорт

сировини, палива і продовольства.

68. Структура економіки країн Тропічної Африки

Країни Тропічної Африки відносять до полюсу бідності, через низький життєвий

рівень. Загальна питома вага країн Африки у світовому ВП складає 1,5%.

Середній рівень ВВП на душу населення становить 340$. Із 43 країн світу з

низьким рівнем ек. роз-ку 32 – це країни Тропічної та Південної Африки.

Економічний розвиток африканських країн характеризується нерівномірністю,

нестабільністю, кризовими явищами.

За структурою господарства переважна більшість цих країн належить до

аграрних. Питома вага с/г складає 32% від ВВП, промисловості – 30%, послуг –

40%. Значно знизився рівень самозабезпечення продовольством з 98% до 80%.

Особливо відчутно погіршилось економічне становище у Мозамбіку, Танзанії,

Чаді, Ефіопії.

Характерною рисою економіки африканських країн є її багатоукладність. У

сільскій місцевості поширений патріархально-общинний лад. Існує проблема

трайбалізму (міжплемінна ворожнеча).

Зовнішні борги більшості цих країн перевищують у декілька разів їхні щорічні

ВВП.

Низький рівень ведення с/г і добувної промисловості. Грошима є домашні тварини.

69. Структура зовнішньоекономічних зв”язків Японії

В 1991р на цю країну припадало 6,2% світового імпорту та 9,2% світового

експорту. У структурі експорту найбільшу частину посідають машини і

обладнання – 75,7% (автомобілі, радіоелектроніка, прилади та оптика, судна);

метали – 6,3%; хімпродукти – 5,6%; текстиль – 2,5%; продовольство – 0,6%;

сировина і паливо –0,3%.

Країна імпортує сировину і паливо – 35% (паливо, нафта, руди, металобрухт);

машини і обладнання – 18,2%; продовольство – 16%; хімпродукти – 7,4%;

текстиль – 0,9%. Отже, Японія вивозить переважно промислові товари, а

довозить сировину, напівфабрикати, відсутні види обладнання та хімікатів.

Країнами, що імпортують сировину в Японію є 1) р-н Пд-Зх Азії – нафта; 2) США

і Канада – вугілля, ліс, пшениця, кукурудза, соя; 3) Пд-Сх Азія – ліс, нафта,

кольорові метали; 4) Австралія, країни Океанії та Латинської Америки.

Існує тенденція до зростання довозу готової продукції, особливо з НІК Азії

(калькулятори, телевізори, відеомагнітофони, одяг, взуття).

В експорті Японії 98% прпадає на готові промислові вироби. Структурно

застарілі виробництва переміщуються в країни нової індустріалізації чи в ек-о

розвинені країни. У географічній структурі експорту зростає значення ринків

ек-о роз-х країн, особливо Пн Америки та Європи.

З 80-х років Японія продає ліцензій, ноу-хау більше, ніж купує. За сумами

надходжень від експорту технологій вона поступається лише США та

Великобританії.

Країна має позитивне сальдо торгового обороту, в зв”язку з цим розвинені

країни вимагають добровільні обмеження експорту.

Стосунків з Україною Японія майже не має.

70. Характеристика фін-кред. с-ми Франціј.

В структурі фін-кред. с-ми Франціј виділяють кілька категорій кредитних

установ: банки, банки взаємного і кооперативного кредиту, фін. спілки і

спеціалізовані фін. інститути. Всі вони об”єднані у Французьку асоціацію

кредитних установ. Провідне місце в суч. структурі кред. с-ми Франціј займає

банківський сектор, доля якого в сук. балансі кред. установ – 70%. Банківська

с-ма Франціј представлена більше, ніж 400 банками. Статус Центрального банку

належить Банку Франціј. Одна з основних його функцій – кредитування

Казначейства і виконання розрахункових операцій для уряду, а також

рефінансування і організація грошово-кредитного регулювання економіки.

Існують фінансово – промислові групи , що впливають як на формування екон.

політики крајни, так і на јј міжнар. зв”язки (Париба, Сюез). 6 французьких

банків входять в 50 найбільших банків світу: Креди агриколь, Креди Ліонне та

ін.

71. Переваги і недоліки радикальної і поступової моделей переходу до ринкової

економіки

Прикладом радикальної моделі переходу до ринкової економіки є “план

Бальцеровича” у Польщі, який проходив у формі шокової терапії.

Основними напрямками були:

- відпущені всі ціни, регулювання не проводилось

- повна приватизація

- припинення підтримки власног о товаровиробника

- швидке зростання цін на комунальні послуги

- жорстка монетарна політика, через знецінення грошей

Схожі програми були також в Болгарії, Росії та Україні.

Наслідки шокової терапії у Польщі:

- інтенсивне економічне зростання (5-8% приріст ВВП, приріст реальної

з/плати 6%)

- велике залучення іноземних інвестицій

- криза галузей важкої промисловості

- зазнав змін АПК

- розвиток банківської системи (робота з венчурним капіталом)

Прикладом поступової моделі переходу до ринкової економіки є “план Купи” в

Угорщині.

Градуалістська модель економічного розвитку (Януш Корнай) передбачала:

- поступовий відпуск цін протягом досить тривалого часу

- відмова від адміністративного регулюванні цін (за вийнятком невеликої

групи товарів і послуг)

- глибока деформація як пропозиції так і попиту

- реприватизація

- зміна структури виробництва

- приватизація держ. майна

Негативними наслідками заходів переходу до ринкової економіки є:

- зниження реального ВВП

- зростання рівня безробіття

- зубожіння широких верств населення

- декваліфікація трудових ресурсів

72 . Критеріј, за якими проводиться порівняння моделей економ. розвитку крајн.

Економічна модель кожној крајни – результат тривалого істор. процесу,

протягом якого будується співвідношення елементів моделі і формується мех- зм

јх взаємодіј. Критеріј, за якими оцінюється склад моделі екон. розвитку і

проводяться порівняння нац. економ. с-м, різноманітні:

- співвідношення форм власності

- рівень розвитку і форми організаціј ринкового середовища

- методи і межі держ.впливу на ек-ку

- цілі та засоби економічној політики

- джерела фінансування ек-ки

- структура капіталів компаній

- ступінь відкритості ек-ки

- с-ма упр-ння і організаціј праці на підпр-вах

- динаміка, структура і упр-ння зовн-екон. зв”язками тощо.

Модельними критеріями можуть бути і макроеконом. показники:

- обсяг, структура і динаміка ВВП

- ВВП на душу нас-ня

- Індекс росту цін та ін.

73. Осн.хар-ки пол. “Відкритості зовн.світу “, що здійсн.в Китаї з поч.90-х

р.20ст.

з 1979р. В Китаї провод.реформи, також пров-ся пол.”відкритості зовн.

Світу”., тобто розробл-ся стратегія з прискорення розв-у екон-х та

зовн-х зв”язків кр. З акцентом на інтенсивне освоєння 4 смуг. Ввод-ся

ВЕЗ.

4 смуги :приморська,внутр.прикор-

донна,смуга впродовж р.Янцзи, та залізн-ї магістралі. Ці р-ни мають

міцний екон.потенціал ( пільгова пол.,вкладання кап-у )

В кред.системі ств.така кред-а система, яка б відповідала потребам

ринкової екон-и і ств.б попит на іноз-у валюту.

ВЕЗ.

- 5 відкритих екон.р-ів ( Гонконг, Макао - обробна пром.,що

виробл.експортну прод.

- 14 відкритих приморських міст. Шанхай,Гуанджоу - “ гарячі” точки

інвестицій іноз-х інвесторів.

- 13 безмитних зон. Зона безмитної торгівлі для певної кіль-ті

кр-н. ( Гонконг -Сянгань, Макао - Алми ) 13 прикордоних міст.

75.Позитивні і негативні наслідки глобалізації.

Екон.,соц-пол..культ. розвиток людства в к.20ст.відбувається під впливом

Г.Зростає міжнар.торг.та інвестиції,підвищ.роль ТНК у світогосп-х процесах,

загострилась глобальна конкуренція. Г- перехід від індустріальної до

постідустр-ї стадії розвитку,формування основ ноосферно-космічної

цивілізації. ( пріорит знань, людського кап-лу).

Позитивні н.

- зростає взаємозалежнісь економік різних кр.,більша цілісність та єдність

св.госп-ва. Відкритість най.р.,поглиб-

лення МПП

- зрост.св.комунік-х мереж,новітніх інф-х технологій.

- розв.тенденція до формув.глоб.. ци-вілізації з спільними уподобаннями,

цінностями

- Г.розширює можлив. Окремих кр.,щодо викор. Та оптим.комбінації різних рес-ів.

- розвиток сервісної екон.,ноосферіза

цію вир-ва,винекнення космічних тех

нологій

Негативні.

- глоб.процеси загострюють конкур.боротьбу,спричин.маніпул-ю

великими фін.рес-ми і інвестиц.

- В ряді кр,що розв. Можливість повернення до застарілих структур-госп-ва

внаслідок їх неконкурентосп-

ром.та слабкої ресурсної бази.

- винекнення глобал.проблем людства.Серед них: загроза глоб.ядерної

катастрофи, парнико-

вий ефект, втручання в природу лю-

дини шляхом генної інженерії, клонування тощо.

76.Структура ресурсного потенціалу св.екон.

Ресурси- в екон розгляд-ся ,як складові елементи виробн-го потен-

ціалу, яким володіє окрема кр. Чи св.госп-во і які викор. Для екон-го,

соц., наук-техн.розвитку. Тому виділ.

екон,фіінансові,інформац,природні,трудові,матеріальні.

матеріальні - знаряддя і предмети

праці.

Технлогічні -”технологія” сукуп.знань про впровадження або вдосконален-

ня машин,обладн.вир-ва.Це патенти,

ліцензії, товарні знаки, технічні послу-

ги у сіері дизайну, “ноу-хау”.

Інформаційні -інформація один з видів рес-ів, екон.,зафіксов-х на мате-

ріальних носіях наук-х знань.НДДКР.

фінансово-кредитні - вони є спец.

Формою вироб-х відносин,видом екон.відносин. Це грош. Засоби, які утв. В

процесі розподілу,перерозпод.

Частини вартості ВНП та НД в грош.

Формі й призначені для задоволення сусп.потреб.

трудові - населення,людський кап-л.

77.Природно-ресурсний потенціал Канадди і його вплив на стр-ру зовн.Екон.

Зв”яз..

Канада - одна з найрозвин-х кр. З ринковою екон., яка замикає “велику?” за

обсягами ВНП.Серед осн-х факторів її розвитку виділяють багатсво прир.рес-

ів .Так маючи досить невисокий рівень розвитку фундаментальних наук-х

досліджень Канада викор прикладні дослідження та їх впровадженгня. Рівень

техн-го оснащення у деревообробній пром,чорній металугр.,ядерній

енегргетиці,буд-ві досить високий.Кр.є єдиною, яка викор.альтернативну

енергетичну

технологію,що полягає в екстрації нафти з бітумінозних порід ( запаси

бітуму унікальні ).Так К.може задовольнити себе за рах..синтетич-

ної нафти від 1/3 до 1/2 у потребах рідкого палива.

Канада має досить великі с\г угід-

дя 7% її території. І 18% цієї терито-

рії відведено під пшеницю.,тому К.

Забезпечує 1/5 всього св.експорту пшениці. За стр-ю експорт кр на 2/3

скл.-ся з сировини( ліс), напівфабрикатів, продовольства (має багаті

при.рес.),а імпортує 3/4 готові вироби, технологія.

78. Природно-ресурсний потенціал країн,що розвиваються.

Кр,що розв.Ці держ.займають 60% території Землі,де проживає 77% нас-ня.Досить

часто їх наз. Кр,3-го св.”.Але в свою чергу їх також можна поділити

на так звані НІК та найменш розвинуті кр.( в залежності від їх рівня

розвитку).

Тут зосереджено 89% розвіданих св.запасів нафти, 50%- газу.( звісно

більшість припадає на кр.члени ОПЕК). Більше 50% св.запасів і видобутку

марганцеврї руди, хромі-

тів, золта, платини,алмазів припадає на кр.Африки.

За наявності прир.ресур-ів ці кр. Посідають значне місце в експорті

сировини.Вони виробл. 1/3 нікелю та міді, 1/4 цинку, 2/3 всіх бокситів.,

тому значного розвитку набула видобувна пром.

Для афро-азіатських та латиноамер.кр. характерний експорт

фруктів ( сприятливий клімат ).

Колумбія- каву

Ценр.Амер.- кава,банани

Венесуела ,Болівія-нафта

Лат.Амер.багата на кольорові метали

Чилі- мідь,Болівія - олово, Ямайка- боксити, Бразилія,Мексика - бавовна.

Африка -1 місце за запасами марганцю,бокситів, золота,алмазів.;

2м. За мідь,графіт,уран, 3м. Нафта, газ, Регіон має значні грунтово-

рослинні ресурси.,хоча родючість грунтів невисока. Помітне місце її у

вир-ві какао, чай, бобові культури,арахіс. Серед зернових - кукурудза,

просо скл.5,5% св.обсягу.

Помітне місце лісництво - тропічна зона.Експортери - Габон, Конго,Лібе-

рія.,Камерун.Рибальство -Нігерівя,Марокко,Гані.

79.Пріоритети екон.пол. та стратегії США на сучасному етапі.

США досі залиш. Провідною у св.гос-ві..Для США на суч-у етапі

характерним є пріоритет сервісних галузей над пром.г. Так пит.вага скл.

40% - сервісні г.

20-30% - пром.

2,7% с\г ( незначна його роль ).

В структурі ВНП 65% - сервісні г.

Швидке зр-ня тип.ваги технологій ( ноу-хау) розвиток мікроелектроніки,

лазерної техніки, генної інженерії, біотехнології, роботехніки,ракетоядер

на, космічна.

Винекнення кластерів - зон швидко-

го екон.розвитку на яких діють конкурентні переваги щодо вир-ва. Вони

швидко еволюціонують, бо мають великі темпи екон.зростання.

Для США характерна гігантська сфера послуг. Це і фінансові,рекре-

аційні послуги, торгівля, охорона здо

ров”я, юридичні послуги.

США зберігає позиції великого Е-ра

капіталу у формі прямих інвестицій

Проводить політику забезпечення вільної торгівлі у світі та одночасно

проводить захист власно

го ринку. Кр, щодо яких застос-ся

торгові заборони Ірак,Куба,Лівія,

США намаг-ся утримувати лідерст-

во у світі, встановлення контролю над міжнародним рухом новітніх

технологій.

Пріоритетними ринками є регіони Пн. Та Пд. Америки і Тихоокеансь-

кий регіон. Створ.НАФТи відкриває нові горизонти екон. Взаємодії з кр.

Лат.Амер.

80.Процеси диференціації і нерівномірності соц-екон роз-у серед кр., що

розвив-ся.

Кр.,що розв-ся - кр. “3-Го світу “. Переважно утвор-ся піссля розпаду

колон-ї системи. Ці держ займають 60% території Землі. 77% - нас-ня.

Але не дивлячись на їх спільну назву їх в свою чергу ще поділяють

на НІК - нові індустріаль

ні кр. Та “найменш розвинуті кр “

НІК Корея, Гонконг, Сингапур,о.Тай

вань,Мексика. Нік 1-ї хвилі, НІК 2-ї хвилі - Малайзія, Тіїланд, Індонезія.

Критерії: ВВП на душу нас-ня не менше 1100 дол. Частка перероб.пром. у

ВНП 20%,високі тем

пи зростання, зрос-ня проф-го рівня роб.сили.,шпроке викор-ня іноз-го

кап-у

Найвідсталіщі та найбідніші кр, що розв-ся отримали назву “ НРК”. За

класифік-ю ООН це 47 держ з нас-м 500 млн.чол. Серед-й рівень доходу

на душу нас-ня 250-100 дол. Не мають значних запасів рес-в вони знах-

ся у скрутному становищі.час-

тка оброб-ї пром. Не більше 10%, рівень грамонтності насел-ня віком від

15 і старше - менше 20% Характерно доіндустріальний рівень прод-х сил,

домінування натураль-

них форм госп-ня,хронічний дефі-

цит держ.бюджету.

81.Процеси диференціації та нерівномірн-ті соц-екон розвитку се

ред розвинутих кр.світу.

До кр. З розвинутою екон. Або до ін

дустріально розвинутих кр. Належать держ. Члени ОЕСР ( орган.екон-го

співробітництва та розвитку ) Ця орган ств у 1961р. До неї вход-ть

Австралія,Австрія, Бельгія,Великобр.,

Греція, Канада,Іспанія,Італія.,Португа

лія,СШа,ФРН,Туреччина,Франція. Ін. Ці кр посідають провідне місце в світ-у

госп-ві. Серед цих кр. Також є диференціація Виділ-ся кр-ни лідери

США,Японія, КР.ЄС (15 кр - виділ-ся ФРН) До лідерів за окремими показ

никами віднос-ся Канада.

Всесвітньо відома “Велика ? “ до якої входять США, Японія,

Німеччина,Вилика Британія, Італія, Франція ,Канада.

Також виділяють “Трааду “ - США,Японія,кр.Зх.Європи ( кр.ЄС )

Відповідно кр-ни дещо іншого рівня розвитку Туреччина,Греція,Ірландія ін.

82. Стратегія екон.розвитку кр. Сх. Та Пд-Сх. Азії.

Регіон ПСА це 9 кр. З насе. 7,7% насел. Світу. Протягом останніх де-

сятиліть значення ПСА неухильно зростає, особливо в Тихоокеан.ба-

сейні. Фактори - сприятливе географ.

Положення, багаті прир.рес.

Регіон ПСА неоднорідний і не скл. Групи кр.для яких характерні спіль-

ні риси. Виділ-ся 2 осн.групи :

* В”єтнам, Лаос,Камбоджа - обрали шлях соціалістичного розв.

* АСЕАН ( асоц.ПСА ) Індонезія,Ма

лайзія, Сингапур, Таїланд, Філіпіни, шлях ринкових відносин. Це так

звані НІК 2-ї хвилі.

Стратегія

Як і в більшості кр,що розв-ся у 50-60 рр.основним напрямом

екон-го розвитку була індустріалізація.Її здіяснення передбач. Ств.

Сучасної структури екон-ки з розвиненим обробним сектором. Гол.чином

мався на увазі розвиток обробної пром. Тому від самого початку

розвиток пром. В НІК набув ринково-орієнтованого хар-ру.

50-80рр.індустріальний розвиток НІК поч-ся з імпортозаміщуючої

моделі розвитку. Здійснення пол. Ім

портозам.у кр. ПСА викликало зміни галузевої стр-ри господ-ва.

Випереджаючими темпами розвивалися текстильна,взуттєва, хар

чова,тютюнова.

Перехід до експортної орієнтації був пов”яз з вичерпанням можли-

востей стратегії експортозаміщ., ростом та якісним вдосконаленням

пром.потенціалу кр.Але крім цього, фактором розвитку було те,що

скорочення витрат вир-ва зх. Фірми почали виносити під-ва цих галузей

у кр,що розв-ся. Тобто експортна орієнтація , як статегія пром-го роз-

ку НІК була підтримана ТНК.

Це 70-80рр.Саме в цьому етапі в основному були ств-не г.,які в

сучасний період визначають їх спе-

ціалізацію.

Тенденції у 80-х р.свідчать про новий 3-й етап.,коли починає

здійснюватися перехід від традиційних капітало- та трудомістких вироб-в

до розвитку наукомістких галузей і ств.власної наук-во=дослідної бази.

84. Роль Бразилії в економічному розвитку латиноамериканського регіону.

Регіон Латино-Карибської Америки (ЛКА) складається з 34 країн незалежних держав.

Країни Лат.Амер. пройшли тяжкий шлях від колоній до конгломерату незалежних

держав. Зараз даний регіон, перш за все його ведучі держави і в першу чергу –

Бразилія, Мексика та Аргентина, займають проміжне положення між

розвинутими країнами Півночі на країнами, що розвиваються Півдня. На цих трьох

гігантів припадає 2\3 регіонального ВВП, в тому числі на частку Бразилії

– 31%. Вони справляють вирішальний вплив на динаміку регіональних

макроекономічних показників та розвиток регіону вцілому. За рівнем розвитку

економіки та виробничих сил існує великий розрив між найбільш розвинутими та

самими відсталими країнами регіону.На світовому ринку ЛКА виступають як великі

постачальники металевих руд та їх концентратів, на регіон припадає 20-29% -

мідної, оловяної, залізної руд та концентратів. Також країни ЛКА виступають як

експортери с\г продуктів тропічної зони та помірного клімату, вони

забезпечують світовий ринок бананами на 80%, кавою – майже на 60%. Однак, разом

з тим ряд країн вже наприкінці ХХ ст. Виходять на світовий ринок в якості

значних виробників та експортерів в області нафтопереробки, металургії, хімії,

металопереробки та машинобудування, легкої промисловості. В другій поливині

90-х рр. регіон характеризується суттєвим розширенням виробництва автомобілей,

авіатехніки, радіоелектроніки, телекомунікаційної апаратури, автоматичного

станочного обладнання. Найбільш яскравим прикладом є Бразилія –

індустріальний лідер ЛКА. За обсягом промислової продукції ця країна вийшла на

восьме місце в світі. Бразилія війшла в коло тих небагатьох країн, які накануні

ХХІст. Мають власний аерокосмічний комплекс. До середини 90-х рр.

Бразилія займала третє місце у світі по випуску морских судів, п”яте

місце – по випуску тракторів, шосте – по виробництву військової техніки

(виключаючи засоби масового знищення), сьоме місце – по випуску автомобілей.

Після другої світової війни у Лат.Амер. поширилися інтеграційні процеси як прояв

поглиблення інтернаціоналізації господарських зв”язків з метою прискорення та

інтенсифікації економічного розвитку. На кінець 70-х рр. інтеграція охопила

майже всі країни Лат. Амер. Інтеграція передбачала створення спільного

регіонального ринку, спеціалізацію та кооперування промисловості, проведення

єдиної валютної політики і навіть координацію економічного розвитку. Були

створені такі організації: Латиноамериканська асоціація вільної торгівлі

(ЛАВТ), що об”єднала десять країн Півден. Америки та Мексику, і Центр.амер.

спільний ринок (ЦАСР) з участю п”яти країн Центр. Амер.. Своєрідність

інтеграційного процесу в Лат. Амер. Полягає в тому, що він розвив. Шляхом

творення нових угрупувань, а не шляхом приєднання до вже існуючих. Так,

загострення суперечностей у ЛАВТ зумовило виникнення двох нових

торговельно-економічних угрупувань – Лаплатського (Атлантичного) та Андського

(Тихоокеанського) У 90-ті рр. на основі Лаплатського угруп. Засновано спільний

ринок країн Півден. Конусу – МЕРКОСУР Бразилія є одною з

найактивніших та впливовіших країн в інтеграційних процесах регіону.

85. Роль держави в економіці Японії. Японська модель розвитку

відрізняється від американської та захілноєвропейської більш високим ступенем

участі держави в економічному та суспільно-соціальному житті суспільства. Одною

з головних особливостей японської соціально-економічної політики є розробка як

загальних направлень розвитку на перспективу, так і конкретних економічних

програм та стимулювання на їх основі господарського (економічного) розвитку. На

протязі всього післявоєнного часу уряд Японії послідовно здійчснює економічну

політику, базуючись на середньо-, довготермінових планах (перший план “План

востановлення економіки” був прийнятий у 1949 р., “План удвоєння національного

доходу” – у 1960 р., економічна програма на 1996-2000 рр.

“Соціально-економічний план структурних реформ – потужна економіка та вільне

від проблем життя народу” – прийнята 1995 р.). Втручання держави в економіку

здійснювалося переважно через податкову систему або кредитно-фінансові

механізми. Основними ричагами цієї політики слугували податкові льготи та

державна кредитно-інвестиційна діяльність. Податкові льготи надавалися або в

рамках спеціальної системи амортизаційних відрахувань, що застосовувалася по

відношенню важливих видів обладнання, або шляхом звільнення податка на основний

капітал. Державна кред.-інвестиційна діяльність містилися в наданні урядом

низькопроцентних кредитів із засобів, акумульованних в системі почтових

зберігаючих кас, пенсіонних фондах та фондах медичного та соціального

страхування. В 1952-1955 рр. промисловість отримала з цих джерел 28% необхідних

їй фінансових засобів. Специфічною для Японії рисою є співробітництво між

приватним бізнесом та урядом, особливо в періоди депресії. Важливим фактором,

що обумовив високу динаміку економічного розвитку Японії останніх десятиріч,

стала структурна перебудова економіки. Головні направлення перебудови – це

автоматизація виробництва та ресурсозбереження, розвиток нових наукоємких

галузей та виробництв, технологічна перебудова, підготовка кваліфікованих

кадрів, удосконалення управлінсько-організаційних систем. Однак з початку 90-х

рр. динаміка основних економічних показників Японії помітно відрізняється від

періодів минулих циклів розвитку. Японська економіка переживає нестабільний

етап розвитку. Резерви традиційних доходів в розвитку галузей вичерпались в

певній мірі. Однак фундаментальні передумови свідчать про те, що економічні

труднощі в Японії носять тимчасовий характер. Японія є країною з великим

позитивним сальдо торгового та платіжного балансу, з смолідним запасом

золото-валютних ресурсів. Проблема для Японії міститься не в джерелах капіталу,

а в розумній, взваженій, відповідній ситуації економічній політиці.

86. “Скандинавська модель” економічного розвитку країн Північної Європи.

Поняття “скадинавська модель” означає сукупність загальних рис економічного,

соціального та політичного розвитку країн Північної Європи (Швеції, Фінляндії,

Данії, Норвегії, Ісландії), а також концепцій та тенденцій суспільного

розвитку, включаючи історичні та національно-географічні умови, загальні межі

та традиційні історичні зв”зки ( не кажучи вже про те, що, наприклад, Фінляндія

декілька століть входила в склад Швеції, а Норвегія – в склад Данії), мовна,

релігійна та культурна близкість. В національних традиціях і менталітеті усіх

скандинавів, також існує багато спільного. До особливостей скандинавської

моделі відносяться і багато неекономічних= факторів, асаме:активна участь

соціал-демократів та інших левих партій в уряді та законодавчих органах влади;

висока ступінь “юніонізації” (доля членів профсоюзів серед працюючих в

різноманітних галузях в країнах Скандинавії складає 70-90%; висока політична та

економічна активність жінок; особливий екологічний менталітет усіх скандинавів;

специфічна скандинавська культура праці та етика бізнесу. Усі країни Піфвнічної

Європи відносяться до групи так названих малих країн (критерії

віднесення до малої країни – це абсолютні обсяги ВВП, промислового виробництва

та інші абсолютні показники, а не показники, розраховані на душу населення). На

них припадає всього 1% населення і 3% ВВП та промислової продукції розвинутих

країн. Однак за показниками ВВП та промислового виробництва на душу населення

(розрахованими за паритетами купівельної спроможності валют) скандинавські

країни входять в перші 12-15 найбільш високорозвинутих держав світу, а згідно

класифікації, запропонованої “Програмою розвитку ООН”, за показником “індекс

людського розвитку”, що включає в себе вимірювачі різноманітних аспектів життя

людини (освіта, рівень доходів, освічченність дорослого населення,

рівноправство жінок та ін.) країни Північної Європи займають місця в першій

п”ятірці держав світу.

В після воєнний період країни Північної Європи розвивалися досить динамічно,

темпи їх економічного зростання перевищували середні показники для країн-

членів ОЕСР. Однак на початку 90-х рр. почалася глибока економічна криза в

Фінляндії і Швеції та спад виробництва в Данії, Норвегії, та Ісландії. Для

Фінської економіки це було найсильніше потрясіння за останні сто з лишнім

років. Потужними зовнішніми факторами, що вплинули на глибину кризи в

Фінляндії були: економічний спад в країнах ОЕСР (основних торгових партнерах

Фінляндії), а також швидке та різке падіння зовнішньоторгового обороту з

СРСР, а потім Росією. До 80-х економічне зростання базувалося в основному на

залученні у виробництві все нових обсягів ресурсів всіх видів (природніх,

трудових, капітальних). Хоча з початку 80-х рр. ситуація починає змінюватись,

все більш приділяється увага інтенсивним факторам виробництва. На початку 90-

х рр. в глибокій економічній кризі знаходилася Швеція. Як і в Фінляндії, всі

гострі проблеми носили не кон”юктурний, структурний характер.Довготривалий

підйом в шведській економіці в 80-ті рр. приховував багато структурних

проблем., а саме: величезний дефіцит держбюджету, зростаючий держ.борг,

порушення оптимальне співвідношення між держ.та приватним сектором тп ін. Для

виходження з кризи в економіці Швеції та Фінляндії були знижені податки та

соціальні трансферти та здійснені інші кредитно-фінансові заходи. В Норвегії,

Данії, Ісландії з кінця 80-х років спостерігається спад виробництва ,

зниження валових капіталовкладень, зростання безробіття, однак ситуація

відрізнялася в цих країнах від глибоких криз най. Господарств в Швеції і

Фінляндії. Вдругій половині 90-х рр. скандинавські країни мали відносно

благоприємні тренди в загальногосподарській кон”юктурі.

87. Структура зовнішньоекономічних зв”язків Великобританії. До другої

світової війни , коли ВБ робила ставку на укріплення господарського механізму

імперії, її уряд відкидав саму ідею участі у різних західноевропейських союзах.

З втратою колоній у географічний направленності зовнішньої торгівлі ВБ виникли

великі зрушення. ЇЇ зовнішньоекономічні зв”язки все більш орієнтувалися на

Західну Европу, СЩА, Японію. Частка країн що розвиваються зменшилася. Хоча у

взрівнянні з іншими розвинутими країнами складає велику частину.

Зараз , половину імпорту ВБ складає продукція обробної промисловості. Виріс

імпорт машин та обладнання, продукції хімічної промисловості. Велика частина

англійського експорту ще до війни приходилася на продукцію обробної

промисловості. Зараз її частка в експорті виріс ще більше. Приблизно 40%

експорту приходиться на продукцію машинобудування. Серед сфер вкладання

англійського капіталу за кордоном ведуче місце займає обробна промисловість

(більше половини інвестицій), (нефтяна промисловість (більше 20%), значний

капітал направляється у банківську та страхову справу. Більше 80% всього

сучасного англійського експорту направляється у країни з розвинутою

економікою, особливо збільшуються капіталовкладення в економіку США, та ЕС,

зменшується доля країн що розвиваються.

Вхід ВБ до ЕС поштовхнуло розвиток її конкурентних переваг. У країні були

створені передумови для рішення проблем росту промислового виробництва,

зменшена інфляція, помітно збільшився об”єм експорту та імммпорту.

Зовнішньоекономічні зв”язки ВБ зараз формуються під впливом відношень з ЕС.

Можна виділити дві головні особливості розвитку зв”язків між ВБ та країнами

ЕС. 1) індекс закордоних капіталовкладень Англії в країнах ЕС постійно

перевищують аналогічні вкладення країн Западної Европи в Англії. 2) Ступінь

покриття імпорту експортом у ВБ з всіма країнами ЕС у даний час була менше

одиниці. Особливі відношення склалися у ВБ з ЕС у валютній сфері. ВБ завжди

намагалася займати особливе місце у цій сфері. Так же як Данія та Швейцарія

вона вважає для себе приєднання до зони євро поки ще передчасним, хоча по

критеріям вказаним у ММАстрихському договорі (цінова стабільність,

стабільність обмінних курсів, відсоткової ставки, дифіцит державного бюджету

–3% від ВВП, відносна величина державного боргу – не більше 60% ВВП) готова

до цього етапу.

88. Динаміка зовнішньоекономічних зв”язків КНР у 90-ті рр. ХХст.: причини та

наслідки. Складовою частиною стратегії китайських реформ є політика

відкритості зовнішньому світу. З кінця 70-х рр. зовн.ек. відкритисть

вважається в Китаї необхідною умовою модернізації країни, що різко

контрастує з ідеологією минулих десятиріч економічної автократії. Обсяг зовн.

торгівлі КНР збільшився з 20,6 млрд. дол. в 1978 р. до 325,1 млрд. в 1997 р.,

і відповідно КНР перемістилася за цим показником з 32-го на 10 місце у світі.

Якщо в дореформенний період частка експорту у ВНП країни складала 4-5%, то в

середині 90-х рр. – більш 20%. Це дуже високий показник для такої великої

країни, як Китай. Значні зсуви відбулися і в товарній структурі експорту.

Якщо у 70-ті рр. в ній домінувала продукція сировинних галузей, то в роки

реформ стійко зросла частка продукції обробної промисловості ( з 1\3 в кінці

70-х рр. до більше 85% у другій половиніф 90-х рр.). Правда йдеться переважно

про продукцію низкотехнологічних, трудоємких галузей. Динаміка обороту і

балансу зовн.торгівлі в цілому відповідає динаміці внутрішнього макроеконом.

циклу. Зростанню обсягів торговлі в останні роки сприяли зміни в режимі

валютного регулювання. Також спостерігаються досягнення політики відкритості

в області залучення в економіку КНР іноземного капіталу. Період 90-х

характреизується різким зростанням обсягів та змінами в структурі іноземного

інвестування. Якщо у 80-ті рр. пальма першості належала іноземним кредитам,

то з початку 90-х рр. ведучу роль стали відігравати прямі інвестиції.

Зовнішній борг КНР досяг у 1998 р. відмітки 131,0 млрд. дол. ( на відміну з

42 млрд.дол у 1988р.), але коефіцієнт обслуговування боргу (відношення

платежів за боргом до обсягів експорту товарів та послуг) залишається в межах

10%, тоді як в міжнародній практиці вважається межою небезпеки 20-25%.

89Сутність “шокової терапії” в Польщі на початку 90-х років ХХ ст.

Лібералізація цінової політики у Польщі протекала у формах “шокової терапії” і

поступового відпуску цін. ЇЇ головними рисами стали : відмова від

адміністративного регулювання цін ( за винятком невиликої кількості товарів та

послуг); контроль за зловживаннями монополістів у галузі ціноутворення;

зближення світових і внутрішніх цін. Глибока диформація як пропозиції

(структурні диспропорції, високий рівень монополізації, дифіцит багатьох видів

продукції та ін) так і попиту (значний дифіцит держбюджету ; все ще існуюча

система дотацій і пільг окремим підприємствам; адміністративний розподіл

продукції , виготовленої на основі держзамовлення; високе інфляційне очікування

спожівачів та ін), стали причинами високих темпів росту оптових та роздрібних

цін на початку 90-х у Польщі.

90. Регіональні відмінності у здійсненні ринкових реформ у Польщі у 90-і рр.

ХХ ст. Різьке погіршення соціально-економічного стану, кризові явища в

національній економіці зумовили перехід країни до ринкової економіки. Були

прийняті плани та програми ринкової трансформації, які визначили напрями та

етапи перетворень. У Польщі це “ план Більцеровича”. Однією з головних задач

держави при переході до ринкових відносин є лібералізація цін, що в Польщі

мала вигляд “ шокової терапії”. Головними рисами якої стали : відмова від

адміністративного регулювання цін ( за винятком невиликої кількості товарів та

послуг); контроль за зловживаннями монополістів у галузі ціноутворення;

зближення світових і внутрішніх цін. Глибока диформація як пропозиції.

Другою з головних проблем переходу до ринкової економіки є приватизація

державного майна. Мова шла не тільки про зміну характеру держ. майна а й

відповідним перетворенням особистих державних підприємств., та о законодавчому

закріпленні рівних умов розвитку її форм , перш за все кооперативної,

приватної та змішаної. Приватизація проходила у межах трьох етапів: “ мала

приватизація” яка охопила державне майно у сфері торгівлі, обслуговування,

та малої промисловості здійнювалася за готівкові кошти, таким чином взималися

вільні не покриті товарами кошти , зменшуючи таким чином тиск на економіку;

Велика приватизація” проходила більш динамічно , що було спричинено відсутністю

готівки у населення, низькою доходністю підприємств та слабким притоком

іноземних інвестицій. Проведення великої приватизації здійснювалося за

допомогою ваучерів, які видавалися населенню безоплатно та давало можливість

його власникам обмінювати на акції різних підприємств. “ Реприватизація” -

повернення майна або возмішення відшкодування його вартості Його колишнім

власникам. Кардинально змінюються грошова та фінансово-кредитна політика.

Створилася двоярусна банківська система , яка включала національні (центральні)

та комерційні банки. Податкові реформи в країні були спрямовані на

стимулювання економічної зацікавленності підприємства не зважаючи на форми

власності, диференційованими стають податки з населення, здійснюється політика

до зближення з системою що діє з 01.01.93р в ЕС. Маючи на увазі уніфікувати

їх до моменту свого вступу до цієї організації.

91. Сучасні тенденції соціально-економічного розвитку Японії. Темпи

економічного зростання післявоєнної Японії, що досягла найвищого значення в

50-х рр. (середньорічний приріст ВВП складав 14,9%), показали довготривалий

знижуючий тренд: в 60-х –11,3%; 70-х – 4,5%; 80-х – 3,8%; 90-х – 1,8% (оцінка).

За знижуючими темпами зростання стоїть зміна етапів економічного розвитку

країни. Можна виділити наступні етапи: реформи перших повоєнних років

(1946-1952рр.), період високих темпів (1955-1973рр.), період адаптації до

зростання цін на ресурси сировини та палива, а також інтернаціоналізації

економіки (1974-1989 рр.) та структурна криза 90-хрр. Важливим фактором, що

обумовив високу динаміку економічного розвитку Японії останніх десятиріч, стала

структурна перебудова економіки. Головні направлення перебудови – це

автоматизація виробництва та ресурсозбереження, розвиток нових наукоємких

галузей та виробництв, технологічна перебудова, підготовка кваліфікованих

кадрів, удосконалення управлінсько-організаційних систем. Японська з 80-х рр.

ще глибше інтегрується в світове господарство. Лібералізація

зовнішньоекономічних зв”язків була сильно ростягнута у часі і дала японським

промисловцям можливість добре конкурувати на міжнародних ринках. В середині

80-х рр. велике позитивне сальдо в торгівлі з США та країнами Європи. Головні

фактори економічного зростання: дешева, освіччена робоча сила, доступність

нових технології, достатні внутрішні джерела нагромадження та механізми

фінансування капіталовкладень. Однак з початку 90-х рр. динаміка основних

економічних показників Японії помітно відрізняється від періодів минулих циклів

розвитку. Японська економіка переживає нестабільний етап розвитку. Резерви

традиційних доходів в розвитку галузей вичерпались в певній мірі. Однак

фундаментальні передумови свідчать про те, що економічні труднощі в Японії

носять тимчасовий характер. Японія є країною з великим позитивним сальдо

торгового та платіжного балансу, з смолідним запасом золото-валютних ресурсів.

Проблема для Японії міститься не в джерелах капіталу, а в розумній, взваженій,

відповідній ситуації економічній політиці.

92. Технологічні ресурси світового господарства та їх роль. Технологічні

ресурси (науково-технічний потенціал, наука) визначають можливості тої чи іншої

країни здійснювати науково-дослідні та експерементально-консрукторські роботи

(НДЕКР). На науково-технічний потенціал, його стан впливають дві групи

факторів: кількісні – наявність підготовлених науковців, дослідчих, а

також материально-технічне забезпечення НДЕКР, перш за все обсяг фінансових

засобів, що виділяються на науку., аткож якісні – систему організації

НДЕКР, приорітети наукових розробок, рівень розвитку відповідної галузі.

Найважливіші показники, що характеризують наукові ресурси: частка витрат на

науково-дослідні роботи в ВВП; витрати на НДЕКР на душу нас-ня; частка бюджетню

асигнувань на НДЕКР в заг. Витратах держави; чисельність спеціалістів, зайнятих

в науці; кількість міжнар. Премій на видатні наукові винаходи; індекс

цитування; частка наукоємкої продукції у ВВП.Наукові ресурси сівтової економіки

зосереджені в невеликій кількості країн. На частку США припадає близько

половини всіх ресурсів, що виділяються на НДЕКР. Серед інших центрів слід

відиітити країни Західної Європи, Японію, Росію. Малі розвинуті країни (Швеція,

Швейцарія, Нідерланди та ін) входять в категорію лідерів лише на окремих,

порівняно вузьких направленнях науково-технічного прогресу. Деякі нові

розвинуті країни (Південна Корея) на ключові країни, що розвиваються (Індія)

прориваються в окремих направленнях в категорію лідерів. Економічну

ефективність науково-технічної сфери можна визначити як відношення приросту

випуску наукоємкої продукції до витрат на НДЕКР. Другим важливим показником

результативності НДЕКР є кількість щорічно виданих авторських свідоцтв та

винаходів, або патентів. Важливу роль для оцінки наукових досягнень грають

Нобелевські премії за різноманіт.направленнями досліджень.

93Товарна та географічна структура міжнародної торгівлі у постсоціалістичних

країнах. У зв”язку з розривом суспільних господарських зв”язків та

падінням виробництва на початку 90-х р позиції країн на свтовому ринку ісотно

зменшилися. Зміна моделі соціально-економічного розвитку , істотне перетворення

відносин власності, рішучій поворот до формування ринкових основ народних

господарств зумовили кардинальну трансформацію зовнішноьекономічної політики

країн. На початку 90-х років питома вага взаємної торгівлі у

зовнішньоторгівельному обігу цих країн скоротилася майже з 60% до 20%. Зміна

географічної структури зумовлена логікою перетворень, які відбуваються в цих

країнах. Ринкові реформи у країнах регіону, лібералізація зовнішньоекономічної

діяльності, перехід до взаємних розрахунків у вільноконвертованій валюті

сприяли зміні товарної структури їхньої зовнішньої торгівлі. Дезінтеграція не

тільки розширила можливості зовнішньоекономічних зв”язків з “Третіми країнами”,

але ще більще спричинила скрутний стан. Структура експорту постцоціалістичних

країн на світовому ринку є архаїчною, має сировину напрвленність, що все дає

їй право займати там не останнє місце. Виробники країн за рідким виключенням не

мають можливості витримати конкуренцію з фірмами розвинутих країн і на своїх

внутрішніх ринках. У зв”язку з технологічною відсталістю ринку, став надовго

сферою збуту для галузей машинобудуваня. При цьому в умовах скорочення обсягів

взаємної торгівлі зросла питома вага с/г та хімічної продукції та сировини. Так

частка машин і устаткування у польському експорті в Угорщину знизилася з 53-55%

у 1988-1989 рр. до меш як 10% у першій половині 1992 р. За цей час відповідна

частка в угорському експорті у Польщу впала з 56-58% до 27%. Поряд з цим дедалі

більшого значення починає набувати готова продукція.

94. Експортна модель АПК США. Частка агропромислового комплексу в ВВП США

перевищує 20%. На США приходится більше 45% світового виробництва кукурузи, 12

% світового виробництва пшениці. Країна займає перше місце у світі по експорту

кукурузи та пшениці та друге (після Таіланда) по експорту рису. Значне

збільшеня виробництва сільскогосподарської продукції за останні роки визване

такими досягненнями прогресу як біотехнологія, використання новітніх

технологій та інформації. Основною організаційною формою АПК в США є ферма

господарство, яке реалізує продукції на сумму, більшу за 1 тис. Долларів/рік.

Серед особливостей розвитку с/г у США можна виділити: 1). Широко розвинута

порайонна і товарна спеціалізація фермерських господарств; 2) виважена політика

фінансування впровадження біо- та інформаційної технології в аграрний сектор ;

3) створення спеціальних високопродуктивних машин для обробітку різних культур

, їхньої первинної переробки та зберігання, а також інтегрованого захисту

рослин від хвороб, бур”янів та шкідників ; 4). Прискорений процес посилення

виробничих зв”язків с/г із суміжними галузями, якіобслуговують та доводять

його продукцію до споживачів, створення на цій основі системи агробізнесу, в

якій панівне становище мають фермерські кооперативні об”єднання і концерни

харчової помисловості; 5). Відносне послаблення позицій США на світових ринках

с/г товарів.

орган-ю формою с\г є ферма.

Особливості розвитку с\г США:

- широко розвинуту порайонну та товареу спец-ю

- політику фінансування впровад-

жень біо- та інформац. Технологій

(банківське кредитування )

- ств.спец. високопродуктивних машин для обробітку с\г культур.

- посилення виробн-х зв”язків з суміжними галузями.

- висока спеціалізація. Напр.по штатам вирощують щось одне.

Штат Ойова - кукурудза.

-Проблема банк-ва фермерів.

США займає провідні позиції щодо Е-ту с\г продукції Ця кр.найб. Е-р

кукурудзи 45%

пшениці 12%

Вопрос КИТАЙ 5,9,20,26,53,73,83

Стратегия социально-экономического развития Китая.54

С конца 70-х гг. проведение широкомасштабной экономической реформы и открытой

внешнеэкономической политики (переход к рыночной экономике): реформа цен,

приватизация, привлечение иностранного капитала, децентрализация управления,

акционироание предприятий. Цель: решение хозяйственных задач, расширение

участия страны в международном разделении труда. В 93 г. новая модель

реформы, ее цель - социалистическая рыночная экономика, так как

социалистическая система в Китае не исчерпала себя. Причины высоких темпов

экономического развития - изменения в инвестиционной политике:

диверсифицирование источников финансирования (увеличение удельного веса

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5