Билеты: Шпоры по международной экономике

керівники більше зацікавлені у довгострокових цілях (експатріанти можуть

використовувати підрозділ як один з етапів у свої кар’єрі).

Керівників середньої ланки слід направляти для впровадження в практики роботи

у своїй країні та технологію. При цьому слід брати до уваги, як ці люди

будуть сприйняті у країні, розглянути варіанти зустрічі їх після повернення,

врахувати можливості їхньої адаптації. Важливе питання є оплата праці за

кордоном (вартість життя, статус, втрати пов’язані зі зміною стилю життя).

Міжнародні менеджери повинні отримати два аспекти підготовки. 1. Глобальний

єдиний підхід до вирішення проблем. 2. Навички вирішення конкретних проблем,

що виникають в країні перебуванні експатріантів.

В деяких регіонах світу приходиться ввозити значну кількість робочої сили

певної якості, що створює специфічні проблеми пов’язані зі плинністю кадрів,

керівництвом, професійною підготовкою.

В різних країнах відрізняється сила профспілок та адміністрації, спільне

прийняття рішень та гуртки якості – дві форми участі робітників у управлінні

компанією, що спрямовані на подолання протистояння та на співробітництво.

ТНК звинувачують у послабленні впливу профспілок при укладенні колективного

договору бо 1.ТНК міжнародно диверсифіковані 2. Є загроза вивезення робочих

місць 3. Складні труктури та механізми підпорядкування.

Ступінь співробітництва між робтниками в різних країнах невелика, але в

певних випадках таке співробітництво було використане для боротьби з ТНК.

Стратегії профспілок включають обмін інформацією, одночасне ведення

переговорів чи страйків, відмова від понаднормових робіт, спрямованих на

протидії падінню виробництва, що могла б зашкодити страйкарям в іншій країні.

ТНК здійснюють значний влив на соціальні процеси в країнах. Так навіть країна

базування може зіткнутись з проблемою зростання безробіття через перенесення

ТНК робочих місць у країни з дешевшою робочою силою. Прийнятий у багатьох ТНК

прийом глобального мислення, тобто врахування в діяльності не національних

інтересів окремої країни, а інтересів виключно компанії, часто призводить до

того, що країна базування (на перших стадіях розвитку всіляко стимулюючи)

може вдатися до певних обмежень ТНК.

110. Проблеми взаємодії ТНК і національних економік. Міждержавне регулювання

діяльності ТНК.

Діяльність ТНК, особливо в молодих державах, веде до величезних фінансових

збитків, поглиблює диспропорції в розвитку їх економіки, руйнує її, погіршує

становище населення та є причиною інших негативних явищ. Так, у Пуерто-Ріко

шкода, заподіяна американськими ТНК цукровій промисловості і рибальству у

зв'язку з викидами відходів нафтохімічного виробництва, набагато перевищує

доходи від розвитку в цій країні нафтохімії

1980 р. Генеральною Асамблеєю ООН були схвалені Принципи щодо контролю за

обмеженням ділової практики монополій і корпорацій. Розробляється Кодекс

поведінки ТНК, за більшістю положень якого між розвинутими капіталістичними

країнами і молодими державами вже досягнуто згоди.

Щодо регіонального рівня - 21 червня 1976 р. Декларацію про міжнародні

інвестиції і багатонаціональні підприємства Керівні принципи для

багатонаціональних підприємств. Норми цього документа не мають імперативного

обов'язкового характеру.

Андський пакт укладено у 1969 р. Болівією, Колумбією, Перу, Чилі (до 1976 р.)

і Еквадором. Основними цілями групи цих країн є використання інтеграції для

прискорення економічного розвитку країн-учасниць; сприяння поступовому

перетворенню іноземних компаній в національні і змішані; врівноваження впливу

Аргентини, Мексики і Бразилії в цій Асоціації. Країни — члени Андської групи

виступають за розвиток торгово-економічного співробітництва, проти засилля

іноземного капіталу в країнах регіону - Кодекс іноземних інвестицій, який

містить уніфіковані правила щодо здійснення діяльності іноземних інвесторів,

зокрема і ТНК.

Таким чином, міжнародно-правове регулювання діяльності ТНК на регіональному

рівні відіграє певну роль, але воно ще не спроможне захистити країни,

особливо ті, які стали на шлях самостійного розвитку. Тому саме ці країни і

висунули вимоги про встановлення нового міжнародного економічного порядку, в

межах якого здійснювалося б правове регулювання діяльності ТНК. Уданому

випадку йдеться про міжнародно-правове регулювання діяльності ТНК

універсального ха­рактеру.

У проекті Кодексу сформульовані принципи діяльності ТНК, які мають

прогресивний характер. До них, зокрема, належать такі: повага суверенітету

країн, в яких вони здійснюють свою діяльність; підпорядкування законам цих

країн; врахування економічних цілей і завдань політики, що проводиться в цих

країнах; повага до соціально-культурних цілей, цінностей і традицій країн, в

яких вони здійснюють свою діяльність; невтручання у внутрішні справи;

відмова займатися діяльністю політичного характеру; утримання від практики

корупції; дотримання законів і постанов, що стосуються обмеженої ділової

практики, утримання від її застосування; дотримання положень, що стосуються

передачі технологій та охорони навколишнього середовища.

111. Сутність, цілі й основні функції міжнародного менеджменту.

Порівняльна характеристика досвіду організації менджменту в різних країнах.

ММ – 1). це діяльність пов”язана з рухом, розподілом та контролем ресурсів,

необхідних для ведення бізнесу в багатонаціональному середовищі. 2). ММ –

процес застосування управлінських концепцій у багатонаціональному середовищі,

і отримання завдяки цьому додаткових вигід і заощадження часу.

Предмет курсу ММ – теорія і практика управління міжнародним бізнесом.

Функції – це загальні адміністративні обов”язки, що виконуються в кожній

організації, в кожному підрозділі, на кожному рівні управління.

Планування: 1.середовище у МБ – міжн., потреба у міжн. маркетингу;

процедура розробки річних планів – 9-10 міс. 2.конфлікти з урядами; конфлікти

з планами підрозділів.

Організація: 1.віртуальний процес – вгадувати реакцію партнерів. 2.

різні погляди на владу.

Укомплектація штатів: 1.багато ринків праці 2.різні цінності менеджерів.

Керівництво: 1.різні типи лідерства. 2.далекі комунікації.

Контроль: 1.різні вимоги до контролю, різні нац. стандарти бухобліку.

АМЕРИКА: 1. жорсткий та агресивний м/т 2.велика к/ть навчальних та наукових

видань.

НІМЕЧЧИНА: 1.довіра до влади. 2.авторитаризм. 3.турбота про підлеглих.

ЯПОНІЯ: 1.гарантія зайнятості і створення обстановки довіри 2.гласність і

цінності корпорації. 3.керівництво, яке базується на інформації.

4.керування, орієнтоване на якість. 5.постійна присутність керівництва на

в/ві. 6.підтримка чистоти на в/ві.

112. Стратегія, планування та специфіка прийняття рішення у міжнародному

менеджменті.

Стратегічне планування – процес визначення основної лінії організації,

довгостроквих цілей і виконання планів діяльності щодо досягнення зазначених

цілей.

Необхідність і значення стратегічного планування у ММ:

· Утримання напрямку розвитку компанії в умовах диверсифікації

міжнародних операцій

· Потреба в координації і інтеграції різноманітних операцій в

масштабах всієї корпорації

· Належна підготовка до виникаючих нових викликів і проривів

Переваги стратегічного планування:

· Координація і моніторинг довготривалих міжнародних операцій

· Детальне опрацювання проблем, пов”язаних з політичними ризиками,

конкурентами, стабільністю валютних курсів і ін.

Основні підходи до формулювання та реалізації міжнародних стратегій:

· Економічний імператив

· Політичний імператив

· Адміністративна координація

Стратегічні орієнтири міжнародних корпорацій:

· Етноцентризм – Цінності та інтереси материнської компанії є

головними в стратегічних рішеннях

· Поліцентризм – стратегічні рішення змінюються від країни до

країни, в яких діє компанія

· Регіоцентризм – поєднання власних інтересів фірми з інтересами

своїх регіональних відділень

· Геоцентризм – інтегрування рішень в єдину глобальну систему

Особливості прийняття рішень в ММ/ті

Ключ до проблеми прийняття рішень в міжнародних корпораціях – співвідношення

між централізацією та децентралізацією. При централізації рішення

приймаються на вищому рівні, що забезпечує їх високу якість. При

децентралізації прийняття рішень делегується вниз оперативному персоналу, що

забезпечує їх гнучкість та своєчасність.

Сфери ММ/ту, в яких приймаються переважно централізовані рішення:

· Маркетингова міжнародна політика

· Фінансові справи

· Використання персоналу експатріантів

· Рішення щодо виробничих потужностей

113. Роль організаційного фактору в міжнародному менеджменті. Еволюція

організаційних структур в процесі інтернаціоналізації.

Роль організаційного фактору в ММ/ті.

Організаційний фактор включає: структури управління, взаємозв”язки між

різними ланками і працівниками, розподіл функцій і влади, встановлення

повноважень і відповідальності кожного співробітника.

Особливості організаційного фактору в ММ/ті

· Природа зарубіжного бізнесу

· Утворення закордонних відділень

· Керівництво зарубіжними відділеннями

· Взаємодія локальних ринків і компаній

· Часові і географічні особливості

· Взаємозалежність структур і персоналу

Організаційна структура міжнародних корпорацій

1. На ранніх стадіях інтернаціоналізації: Президент//Департамент в

країні розташування (в/во, маркетинг, фінанси, персонал)//Віце-президент з

міжнародних операцій//Зарубіжні відділення

2. Міжнародна дивізіональна структура: Президент// Департамент в

країні розташування (в/во, маркетинг, фінанси, персонал)//Оперативні

відділення (завод, інструменти, меблі, міжнародне відділення//Австралія,

Японія,Італія//Офіс-тренажер, маркетинг, зв”язки з урядом

3. Глобальна продуктово-дивізіональна структура: Президент//

Департамент в країні розташування (в/во, маркетинг, фінанси,

персонал)//Оперативні відділення - продуктові відділення (продукт А, продукт

В, продукт С//Південна Америка, Африка, Європа//Франція, Німеччина,

Італія//В/во, маркетинг, фінанси, персонал.

4. Глобальна регіональна дивізіональна структура: Президент//

Департамент в країні розташування (в/во, маркетинг, фінанси,

персонал)//Оперативні відділення (Північна Америка, Пд. Америка, Європа,

Азія//Китай, Японія, Пд.Корея

5. Глобальна функціональна структура: Президент//1.Виробництво,

2.маркетинг, персонал//1.а.Внутрішнє виробництво(продукт А, продукт В), 1.б.

Зарубіжне виробництво (продукт А, продукт В); 2.а. Внутрішній маркетинг

(продукт А, продукт В), 2.б. Зарубіжний маркетинг (продукт А, продукт В).

6. Мультинаціональна матрична структура: : Президент// Департамент в

країні розташування (в/во, маркетинг, фінанси, персонал)//Оперативні

відділення (Північна Америка, Європа, Промислові товари)//Менеджер

промислових товарів Північної Америки, менаджер промислових товарів Європи.

114. Особливості й основні моделі керівництва міжнародними корпораціями.

Особливостікерівництва міжнародними корпораціями

Керівництво – це процес впливу на людей для спрямування їх зусиль на

досягнення певних цілей.

Два важливих аспекта керівництва міжнародними корпораціями

· Філософські основи поглядів керівника на підлеглих

· Підходи до лідерства як відображення характеристик автократії –

участі і поведінки керівників

Взаємодія між керівниками та підлеглими: 1).Автократичне керівництво

2).Патерналістське керівництво 3).Демократичне керівництво.

Основні моделі керівництва міжнародним бізнесом

Основа прийняття рішень

1. Фактологічний менеджер – знаходить доступну інформацію і готує

рішення, спираючись на факти і данні. Фокус уваги на документованих

теперішніх подіях і данних.

2. Інтуітивний менеджер – грунтується у прийняття рішень на свої

уявлення і інновації. Фокус його уваги пов”язаний з майбутнім.

3. Аналітичний менеджер – відзначається логічністю і систематичністю,

ретельним зваженням наявних альтернатив. Його мислення зачіпає минуле,

теперішнє і майбутнє, стратегію і тактику.

4. Нормативний менеджер є ідеалістичним і довірливим до того, як може

бути вирішена та чи інша проблема. Фокус його уваги – минулий досвід, який

оцінюється з позицій його використання в нових діях.

Чотири основні типи керівників

1. Адміністратор – керівник, здатний виявити слабкі ланки у роботі і

прийнати для їх усунення ефективні коригуючі заходи.

2. Лідер – керівник, спроможний спілкуватися з людьми, розпізнавати

потенціал кожного працівника і зацікавити його у повному використанні цього

потенціалу, вести людей за собою, викликати в них віру в успіх справи.

3. Плановик – керівник, який прагне оптимізувати майбутню діяльність

фірми, концентруючи основні ресурси в традиційних сферах діяльності і

спрямовуючи їх на досягнення поставлених цілей.

4. Підприємець – керівник, який прагне змінити динаміку фірми, а не

екстраполювати її минулу діяльність, шукає нові напрями діяльності,

експерементує і ризикує.

115. Особливості управління людськими ресурсами в міжнародних корпораціях.

Особливості:

· Відмінність ринків праці у країнах-господарях

· Переміщення працівників між підрозділами компанії, що розташовані

в різних країнах

· Відмінність практики управління людськими ресурсами в різних філіях

· Національна орієнтація персоналу

· Ускладнення контролю виконання

Джерела людських ресурсів

1. Домашні країни – Експатріанти

2. Країни-господарі – Місцевий персонал

3. Треті країни

Критерії відбору персоналу для міжнаробних призначень

1. Загальні критерії

· Технічні навички (американський підхід)

· Людські якості (японський підхід)

2. Адаптація до культурних змін

3. Незалежність і самозабезпеченість

4. Фізичне та емоційне здоров”я

5. Вік, досвід, освіта

6. Мовний тренінг

7. Мотивація до зарубіжного призначення

8. Сімейний стан і залежність

9. Здатності лідерства

Фактори, що впливають на зарплату при зарубіжних призначеннях

· Особистість

· Країна

· Вартість життя

· Підвищення посадового статусу

· Компенсація затруднень зарубіжного відрядження

· Валюта

· Віддаленість району

Проблеми репатріації експатріантів

· Адаптація до життя в домашній країні

· Особисті фінансові проблеми

· Просування по службі

· Відносини з колишніми колегами

Дві основні функції міжнародної професійної підготовки

· Формування у всіх менеджерів єдиного глобального підходу до

розв”язання проблем

· Навчання менеджерів розв”язання проблем, що виникають в діяльності

експатріанта у країні перебування

116. Природа, типи і шляхи підвищення ефективності міжнародних комунікацій.

Природа міжнародних комунікацій

Процес комунікації

1.Відправлення повідомлення 2.Кодування 3.Канали передачі. 4.Декодування

5.Отримувач Інтерпритація. 6.Зворотній зв”язок. На всіх етапах – влив

різних регіонів, країн, культур.

Особливості міжнародних комунікацій

· Розміщення окремих елементів комуніккацій в різних країнах світу

· Віддаленість

· Вплив різних культур

· Різниця в часі

· Значні затрати

Основні типи міжнародних комунікацій

1. А. Зовнішні (п-д:між урядами з прводу угод про міжнародну

торгівлю) В.Внуртішні (спілкування менеджера з іншої країни)міжнародні

комунікації

2. А. Комунікації на думці (щвейцарці) В. Висловленні комунікації

(японці)

3. А. Висхідні комунікації (а.зворотній зв”язок; б.допомога

менеджерам нижчого рівня від вищих менеджерів) В. Низхідні (а.встановлення

завдань; б.надання інформації)

Бар”єри міжнародних комунікацій

1. Мовні бар”єри

2. Бар”єри сприйняття

3. Вплив культури

4. Невербальні комунікації

Підвищення ефективності міжнародних комунікацій

1. Поліпшення сиситеми зворотнього зв”язку

4. Посилення гнучкості та співробітництва

Способи подолання культурних бар”єрів:

· Зберігайте неупередженість

· Уважно відностесь до звичаїв

· Враховуйте багатозначність однакових жестів і виражень

· Пристосовуйте ваш стиль до особливостей іншої людини

117. Характеристика систем контролю і звітності в міжнародному менеджменті

Особливості контролю в міжнародному середовищі

до контролю в міжнародних компаніях

1. Стандарти в MNC повинні враховувати як загальнокорпоративні цілі

так і місцеві умови

2. Інформація, що міститься у звітах, повинна відзеркалювати не

тільки поточне виконання, а й встановлені стандарти

3. Управлінські дії щодо коригування відхилень є заключним кроком

функції контролю

Проблеми контролю в MNC

· Цілі зовнішньоекономічних операцій конфліктують із

загальнокорпоративними цілями

· Цілі партнерів спільних підприємств суперечать корпоративному

менеджменту

· Досвід і компетенція в плануванні дуже різняться у різних

зарубіжних відділеннях

· Філософська природа конфліктів відносно цілей і політика

зарубіжних операцій в основному пов”язані з культурними відмінностями між

менеджерами країн походження і країни господаря.

Основні типи контролю в MNC

1. Прямий контроль

2. Непрямий контроль

3. Три комплекти фінансових звітів зарубіжних відділень до штаб-

квартири:

· Звіти, що грунтуються на національних стандартах рахунків,

передбачених законодавством та професійними організаціями в країні-господаря

· Звіти, що пов”язують принципи обліку із стандартами, що вимагає

країна походження

· Консолідовані фінансіві звіти з урахуванням вимог країни походження

Вимірювання виконання

· Фінансове виконання (прибуток, фінансові коефіцієнти)

· Контроль якості (гуртки контролю якості, сучасні системи контролю

якості)

· Особистий контроль (групова та індивідуальна орієнтація)

118. Сутність, принципи й особливості міжнародної економічної діяльності в

Україні.

В 1991 році ВР України прийняла закон про зовнішньоекономічну діяльність. Він

заклав основу правового регулювання міжнародної економічної діяльності.

Терміну МЕД в українській термінології відповідає ЗЕД.

Зовнішньоекономічна діяльність - діяльність суб'єктів господарської

діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності,

побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території

України, так і за її межами;

Суб'єкти господарської діяльності України та іноземні суб'єкти господарської

діяльності при здійсненні ЗЕД керуються такими принципами:

Принципом суверенітету народу України у здійсненні ЗЕД, що полягає у:

виключному праві народу України самостійно та незалежно здійснювати ЗЕД на

території України, керуючись законами, що діють на території України;

обов'язку України неухильно виконувати всі договори і зобов'язання України в

галузі МЕВ;

Принципом свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає у:

праві суб'єктів ЗЕД добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв'язки; праві

суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її в будь-яких формах,

які не заборонені законами України; додержанні при здійсненні ЗЕД порядку,

встановленого законами України; виключному праві власності суб'єктів ЗЕД

одержані ними результати зовнішньоекономічної діяльності;

Принципом юридичної рівності і недискримінації, що полягає у: рівності

перед законом всіх суб'єктів ЗЕД, незалежно від форм власності, в тому числі

держави, при здійсненні ЗЕД; забороні будь-яких, крім передбачених законами

дій держави, результатом яких є обмеження прав і дискримінація суб'єктів

зовнішньоекономічної діяльності, а також іноземних суб'єктів господарської

діяльності за формами власності, місцем розташування та іншими ознаками;

неприпустимості обмежувальної діяльності з боку будь-яких її суб'єктів, крім

випадків, передбачених цим Законом;

Принципом верховенства закону, що полягає у: регулюванні ЗЕД тільки

законами України; забороні застосування дій місцевих органів, що у будь-який

спосіб створюють для суб'єктів ЗЕД умови менш сприятливі, ніж ті, які

встановлені законами України;

Принципом захисту інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної

діяльності, який полягає у тому, що Україна як держава: забезпечує

рівний захист інтересів всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та

іноземних суб'єктів господарської діяльності на її території згідно із

законами України; здійснює рівний захист всіх суб'єктів ЗЕД України за межами

України згідно з нормами міжнародного права; здійснює захист державних

інтересів України як на її територіі, так і за її межами лише відповідно

до законів України, умов підписаних нею міжнародних договорів та норм

міжнародного права;

Принципом еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу

при ввезенні та вивезенні товарів.

119. Суб’єкти міжнародної економічної діяльності України. Правові форми

українських та іноземних підприємств.

В 1991 році ВР України прийняла закон про зовнішньоекономічну діяльність.

Згідно нього суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні є:

фізичні особи

- громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають

цивільну правоздатність і дієздатність згідно з законами України і постійно

проживають на території України;

- юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне

місцезнаходження на території України (підприємства, організації та

об'єднання всіх видів, включаючи акціонерні та інші види господарських

товариств, асоціації, спілки, концерни, консорціуми, торговельні доми,

посередницькі та консультаційні фірми, кооперативи, кредитно-фінансові

установи, міжнародні об'єднання, організації та інші), в тому числі

юридичні особи, майно та/або капітал яких є повністю у власності іноземних

суб'єктів господарської діяльності;

- об'єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, які не є

юридичними особами згідно з законами України, але які мають постійне

місцезнаходження на території України і яким цивільно-правовими законами

України не заборонено здійснювати господарську діяльність;

- структурні одиниці іноземних суб'єктів господарської діяльності, які не

є юридичними особами згідно з законами України (філії, відділення, тощо), але

мають постійне місцезнаходження на території України;

- спільні підприємства за участю суб'єктів господарської діяльності

України та іноземних суб'єктів господарської діяльності,

зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на

території України;

- інші суб'єкти господарської діяльності, передбачені законами України.

- Україна в особі її органів, місцеві органи влади і управління в особі

створених ними зовнішньоекономічних організацій, які беруть участь у

зовнішньоекономічній діяльності, а також інші держави, які беруть участь у

господарській діяльності на території України, діють як юридичні особи.

120. Види міжнародної економічної діяльності підприємств України.

В 1991 році ВР України прийняла закон про зовнішньоекономічну діяльність. Цей

закон передбачає такі види міжнародної економічної діяльності:

- експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили;

- надання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України послуг

іноземним суб'єктам господарської діяльності, в тому числі: виробничих,

транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових,

експортних, посередницьких, брокерських, агентських, консигнаційних,

управлінських, облікових, аудиторських, юридичних, туристських та інших, що

прямо і не заборонені законами України; надання вищезазначених послуг

іноземними суб'єктами господарської діяльності суб'єктам ЗЕД України;

- наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна та

інша кооперація з іноземними суб'єктами господарської діяльності; навчання та

підготовка спеціалістів на комерційній основі;

- міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами у випадках,

передбачених законами України;

- кредитні та розрахункові операції між суб'єктами ЗЕД та іноземними

суб'єктами господарської діяльності; створення суб'єктами ЗЕД банківських,

кредитних та страхових установ за межами України; створення іноземними

суб'єктами господарської діяльності зазначених установ на території України

у випадках, передбачених законами України;

- спільна підприємницька діяльність між суб'єктами ЗЕД та іноземними

суб'єктами господарської діяльності, що включає створення спільних

підприємств різних видів і форм, проведення спільних господарських операцій

та спільне володіння майном як на території України, та за її межами;

- підприємницька діяльність на території України, пов'язана з наданням

ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нематеріальних

об'єктів власності з боку іноземних суб'єктів господарської діяльності;

аналогічна діяльність суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за межами

України;

- організація та здійснення діяльності в галузі проведення виставок,

аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів та інших подібних

заходів, що здійснюються на комерційній основі, за участю суб'єктів

зовнішньоекономічної діяльності; організація та здійснення оптової,

консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України за іноземну

валюту у передбачених законами України випадках;

- товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність, побудована на формах

зустрічної торгівлі між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та

іноземними суб'єктами господарської діяльності;

- орендні, в тому числі лізингові, операції між суб'єктами ЗЕД та

іноземними суб'єктами господарської діяльності;

- операції по придбанню, продажу та обміну валюти на валютних аукціонах,

валютних біржах та на міжбанківському валютному ринку;

- роботи на контрактній основі фізичних осіб України з іноземними

суб'єктами господарської діяльності як на території України, так і за її

межами; роботи іноземних фізичних осіб на контрактній оплатній основі з

суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності як на території України, так і за

її межами;

- інші види зовнішньоекономічної діяльності, не заборонені прямо і у

виключній формі законами України.

121. Передумови виходу українських підприємств на зарубіжні ринки. Пошук і

вибір партнерів.

Вихід на зарубіжні ринки можна розглядати в багатьох аспектах, але при цьому

слід мати на увазі, він сам по собі не повинен бути самоціллю, а передумовою

тривалого закріплення на зарубіжних ринках і головне реалізацією певних

конкурентних переваг.

Україна в економічному розумінні досить невелика країна, і тому для входу в

світове господарство повинна обрати пріоритетні напрями прикладення своїх

ресурсів. Відповідно до ситуації, що склалась на разі в Україні виділяється

кілька пріоритетних напрямів виходу на зарубіжні ринки і отже і залучення до

міжнародного поділу праці. Ці напрями відповідають відповідним політико-

економічним групам, що мають певну вагу у українському суспільстві.

Перша – це група, сфера інтересів якої лежить у галузі сільського

господарства та пов’язаних з них галузей переробної промисловості. Хоча її

реальна влада за часи незалежності значно зменшилась, особливо після останніх

виборів, проте вона залишається впливовою. Застосовує концепцію Аграрно-

промислового розвитку. Ця група вважає необхідним досягнення таких умов: 1.

Недопущення введення приватної власності на землю. (Тут слід вбачати не

ідеологічні причини, а те, що сільське господарство знаходиться в глибокій

борговій ямі, і приватизація землі може підірвати вплив аграрного лобі через

перехід власності в руки кредиторів). 2.Інтергація з Росією, Білорусією та

іншими республіками колишнього СРСР (Знову ж таки не ідеологія визначальна, а

конкурентоспроможність вітчизняного сільського господарства в Європі нульова,

а кол. СРСР є непоганим ринком при певному рівні протекціонізму). 3.

Проведення м’якої фіскальної та валютної політики. Темпи девальвації гривні

слід прив’язати до російського рубля. 4. Ліквідація боргів с/г бажано просто

через списання.

Друга група – представники ВПК та машинобудування. Зараз реально нарощують

політичну вагу. Засади конкурентоспроможності сформульовано у програмі “Рух

на випередження”. 1. Якомога швидша інтеграція у європейські структури,

участь у міжнародних організаціях з метою зняття обмежень на зовнішню

торгівлю України. Ініціатор вступу в ГАТТ/СОТ. Поки, що для цієї галузі шлях

в Європу лежить через ринки Африки, Південної Америки, Азії. 2. Створення

фінансово-промислових груп з підприємствами Європи. Можливе залучення в ці

структури російських партнерів, але це тимчасово, оскільки в майбутньому

посилюватиметься тиск на відрив України від російського впливу (перехід у

іншу зону впливу). 3. Група зацікавлена у відносно стабільній валюті, через

експортну орієнтацію бажана її помірна девальвація. Бажано введення

податкових пільг для іноваційних підприємств і створення технополісів.

Третя група – з орієнтацією на сировинний експорт (яскравий приклад

металурги). Фактично панувала до останнього часу, але її політика зазнала

краху.

Четверта група – виробники товарів народного споживання. Поки що в стадії

формуваня. Зараз експортні інтереси носять спорадичний характер.

122. Структура українського експорту та шляхи її раціоналізації.

У 1998р. загальний обсяг експорту склав 12637,4 млн. дол., причому 33%

загального обсягу експорту надходило з України до країн СНД, 30% до країн

Європи (переважно до країн ЄС та Вишеградської групи(Угорщина, Польща, Чехія,

Словаччина, Словакія)), 24% до країн Азії. У 1997 та 1996 роках ці показники

склали відповідно 14231,9 млн. дол., 39%, 24,2%, 27% та 14400,8 млн. дол.,

51,42%, 22%, 18,8%. Абсолютний обсяг Е скоротився, питома вага експорту до

країн СНД теж скоротилася на користь Європи та Азії. В товарній структурі Е

провідними є такі статті: неблагородні метали та вироби з них - 42,2%, прод

хім пром - 10,1%, мінеральні продукти - 9,2%, машини та устаткув - 8,7%, а

також транспортні зас та продукція рослинного походж. Головними торгівельними

партнерами України залишаються РФ та Німеччина.

Е послуг склав у 1998р. 3819,8 млн. дол. Найбільша питома вага - транспортні

послуги (84%), 59% яких склали послуги трубопровідного трансп, ділові,

професійні та технічні послуги, послуги з ремонту і послуги зв”язку разом

склали 11% заг обсягу. Найкрупнішими імпортерами укр послуг стали РФ - 2249,7

млн. дол. (59% заг Е послуг), США (132,2 млн. дол.),Німеччина(130,0 млн.

дол.), та В Бр(123,2 млн. дол.).

Негативним в структурі товарн Е є те, що переважає матеріали та сировина

(прокат), а частка готової та наукомісткої продукції - незначна. В Е послуг

провідна роль належить послугам, що пов”язані з використанням території Укр

для трансп нафти, газу та аміаку, а такі види послуг, як будівельні,

фінансові, страхові, комп”ютерні, ліцензійні, професійні, ділові та послуги з

ремонту займають лише 13,5% заг обсягу Е послуг. Все це говорить про

поступове втрачання Україною своїх конкурентних переваг на міжнар ринках.

Щодо географічної структури товарн Е, то прокат надходить переважно до Китаю

та Зах Європи, до зах Європи експортується також текстиль та вироби з нього,

прод хім галузі; до країн СНД - с/г та хім прод.

Укр Е до ЄС жорстко квотується, а угода про вільну торгівлю між ЄС та Турцією

яввляє собою загрозу для конкурентоздатності укр прокату на європейському

ринку. Основна проблема, пов”язана з укр Е с/г прод до СНД полягає в тому, що

він зазнає сильного конкурентного впливу з боку іноземних країн, які

займаються реекспортом укр прод.

123. Шляхи вдосконалення укр імпорту.

У 1998р. загальний обсяг імп склав 14675,6 млн. дол., причому 53,8%

загального обсягу імп надходило в Україну з країн СНД (РФ - 48,1% вього імп),

31,4% з країн Європи (переважно з країн ЄС та Вишеградської групи(Угорщина,

Польща, Чехія, Словаччина, Словакія)). У 1997 та 1996 роках ці показники

склали відповідно 17128,0 млн. дол., 57,7%, 29,5% та 17603,4 млн. дол.,

63,5%, 24,8%. Абсолютний обсяг імп скоротився, питома вага імп з країн СНД

теж скоротилася на користь Європи та ін країн світу.

В товарній структурі імп провідними є такі статті: мінеральні продукти

(43,07% заг імп), машини та устаткув (15,57%), важливими є також такі статті,

як транспортні зас, продукція хім пром. Статтями т. зв. критичного імпорту є

насамперед енергоносії, що переважно імпортуються з РФ. Така стрк товарн імп

говорить про високу енергомісткість економіки в У та відсутність прогресивних

енерго- та ресурсозберігаючих технологій.

В 1998р. обсяг імп послуг склав 1430,9 млн. дол., найбільшу питому вагу в

яких мають державні послуги (38%), транспортні послуги (23,2%), ділові та

професійні послуги (10,8%), послуги зв”язку (9,1%).

Характерним є постійне відставання обсягів укр експорту від імп, що

відображається у негативному сальдо торгового балансу. Одним з головних

шляхів вдосконалення укр імп - це скорочення залежності укр економіки від

імпорту енергоносіїв за рахунок вдосконалення структури виробництва та

впровадження енергозберігаючих технологій. З імп енергоносіїв тісно пов”язана

проблема зовнішньої заборгованості РФ та тиск світової спільноти на У з метою

закриття ЧАЕС. Нормальним для структури імпорту розвинутої країни є

переважання пит ваги сировинної продукції та невелика частка чистого імпорту

готової продукції (тобто Е гот прод =І гот прод).

Головним недоліком географічної стрк товарн імп є високий ступінь залежності

від РФ та Туркменістану, що зумовлює необхідність диверсифікації перш за все

джерел імп енергоносіїв та розвитку торг відносин з країнами-експортерами

нафти та енергоносіїв. Позитивні тенденції - скорочення обсягів зовн торгівлі

з країнами СНД та зростання торгівельних зв”язків з іншими кр світу,

передусім - з Зах Європою.

124. Торговельний баланс України та особливості його регулювання.

Баланс товарів та послуг відображає чисті надходження від імп та Е товарів та

нефакторних послуг. Баланс товарів ще називають торговельним балансом. Баланс

послуг включає нефакторні послуги, до яких відносяться такі посл, які не

пов”язані з використанням факторів виробництва: транспортні пере-везення,

комунікаційні, турист, будів, страхові, фін, комп”ютерні послуги.

У 1997р. Укр мала значний дефіц торг балансу, який клав 4205 млн. дол., і

утворився переважно за рахунок імп енергоносіїв з РФ та Туркменістану.

Перевищення імп нал Е у відносинах Укр з РФ та Туркм нейтралізується завдяки

операціям з послугами, пов”язаними з транзитом через нашу територію нафти,

газу та аміаку.

В 1998р. баланс товарів зводився з негативним сальдо в сумі 2584 млн. дол.

При чому, сальдо торг балансу з країнами СНД та Балтії склало -3767 млн.

дол., а з іншими країнами світу + 1183 млн. дол. Негативний баланс товарів

значною мірою покривався позитивним сальдом торгівлі послугами (+ 1377 млн.

дол.).

Дефіцит торговельного балансу скоротився у 1998р. на 38,5% порівняно з

1997р. (з -4205 млн. дол. до -2584 млн. дол.) Це відбулося за рахунок

скорочення як обсягів Е, так і імп, при чому темпи скорочення імп

перевищували темпи скороч Е.

Значною мірою за рахунок зменшення дефіциту торговельного балансу скоротився

у 1998р. порівняно з 1997р. і дефіцит рахунку поточних операцій (з -1335 млн.

дол. до -1296 млн. дол.)

125. Проблема диверсифікації міжнар торгівлі.

Укр має певні диспропорції в географічній структурі зовнішньої торгівлі, що

обумовлює нагальну необхідність її диверсифікації.

Щодо географічної структури товарн Е, то прокат надходить переважно до Китаю

та Зах Європи, до зах Європи експортується також текстиль та вироби з нього,

прод хім галузі; до країн СНД - с/г та хім прод.

Укр Е до ЄС жорстко квотується, а угода про вільну торгівлю між ЄС та Турцією

яввляє собою загрозу для конкурентоздатності укр прокату на європейському

ринку. Основна проблема, пов”язана з укр Е с/г прод до СНД полягає в тому, що

він зазнає сильного конкурентного впливу з боку іноземних країн, які

займаються реекспортом укр прод.

Характерним також є постійне відставання обсягів укр експорту від імп, що

відображається у негативному сальдо торговельного балансу. Один з головних

шляхів вдосконалення укр імп - це скорочення залежності укр економіки від

імпорту енергоносіїв за рахунок вдосконалення структури виробництва та

впровадження енергозберігаючих технологій. З імп енергоносіїв тісно пов”язана

проблема зовнішньої заборгованості РФ та тиск світової спільноти на У з метою

закриття ЧАЕС. Нормальним для структури імпорту розвинутої країни є

переважання пит ваги сировинної продукції та невелика частка чистого імпорту

готової продукції (тобто Е гот прод =І гот прод).

Головним недоліком географічної стрк товарн імп є високий ступінь залежності

від РФ та Туркменістану, що зумовлює необхідність диверсифікації перш за все

джерел імп енергоносіїв та розвитку торг відносин з країнами-експортерами

нафти та енергоносіїв. Позитивні тенденції - скорочення обсягів зовн торгівлі

з країнами СНД та зростання торгівельних зв”язків з іншими кр світу,

передусім - з Зах Європою.

126 Масштаби, структура і динаміка ПІІ в економіку Укр.

За період з 1994 по 1998 ПІІ в Укр зросли з 483,5 млн. дол. до 2781,7 млн.

дол. або в 5,75 рази.

Головні інвестори - країни ЄС (902,4 млн. дол. або 32,4% заг обсягу ПІІ) ,

США (18,3%), РФ (6,7%), Корейська республіка (6,7%), Кіпр (5,4%), Швейцарія,

Ліхтенштейн, Канада, Польща та Угоршина. В 1998р. загальна частка цих країн в

обсязі ПІІ в Укр складала 80,9%.

В галузевій структурі економіки Укр станом на 1998р. найбільша питома вага

ПІІ припадала на харчову промисловість (21%), внутрішню торгівлю (15,8%),

машинобуд та металооброб (12,7%), фінанси, кредит, страхув (7,1%), хім пром

(4,4%), будівництво (4,1%), Ох здоров”я та соц забезпечення (4%), транспорт

(3,1%).

Об”єктивною але не дуже позитивною тенденцією є те, що ПІІ надходили

переважно до най більш конкурентоздатних галузей економіки Укр (металургія,

машбуд, енергетика, хім пром, харч пром та комунікації), і майже не надходили

до інших галузей (с/г, деревооброб, легка, борошномельна та круп”яна), які

більш гостро відчувають нестачу фін ресурсів.

За період з 1994 по 1998 в харч пром спостерігалось збільшення ПІІ в 11,21

рази, внутр торгівлі - 12,13, в машинобуд та металооброб - 4,12, фінансах,

кредит, страхув - 17,24, хім пром - 5,84, будівництві - 7,7, Ох здоров”я та

соц забезпеченні - 32,7 .

Проте, обсяги ПІІ недостатні для, стабілізації розвитку економіки,

забезпечення стабільного зростання на основі суттєвих позитивних зрушень в

процесі розширеного сусп відтворення, для виходу із затяжної економічної

кризи. Укр не змогла створити сприятливого інв клімату головним чином, через

наявність проблем пов”язаних з перехідним періодом, і, перш за все, з високим

рівнем політичної нестабільності. Поряд із залученням ПІІ сьогодні не слід

недооцінювати значення внутрішніх джерел інв, а тому необхідно забезпечити

стабільність фін -кредитної сфери та реальний захист прав дрібного інвестора,

заощадження якого, будучи вкладеними у ЦП або на банк депозити становлять

вагому частину джерел валових внутр інв у розвинутих країнах.

До форм стимулювання іноз інв діяльності належать: 1) Фін-креит стимулювання

(безпроцент кредити, пільгові кредити, інвест гарантії) 2) Податкове

стимулювання (зниження ставки податку, податкові угоди з іншими країнами,

зняття податків на реінвестиції, безмитний імпорт обладнання та сировини,

прискорена амортизація, податкові кредити) 3) Стимулювання інфраструктурного

забезпечення (надання землі, будівель та споруд у безкоштовне користування

або за пільговими цінами, субсидії на користування енергією, транспортні

гранти, пільги по фрахту) 4) Стимулювання конкретних інвест проектів (

цільове фін ресурсозберіг обладнання та проектів, орієнтованих на підвищ

кваліфікації та перепідготовку кадрів, сприяння в проведенні тхн-економ

обгрунтування проектів, гранти на проведення НДПКР) 5) Протекціоністські

заходи (диференційовані тарифи).

127. Масштаби та особливості залучення портфельних іноз інв в Укр.

Портфельні інвест (ПФІ) - це вкладення цінностей (переважно в цінні папери),

частка яких не перевищує 10% вартості інвестиційного проекту. Вони

здійснюються з метою отримання прибутку і, на відміну від ПІІ, не направлені

на здобуття контролю інвестором над об”єктом інвестування. Згідно даних

платіжного балансу обсяг чистих іноз ПФІ в Укр в 1998р. склав лише 47 млн.

дол., що на 1556 млн. дол. менше, ніж у попередньому році.

Найбільш поширеною формою ПФІ є інв в цін папери. Характерним для Укр є те,

що процес здійснення ПФІ тісно пов”язаний з приватизацією. Фондовий ринок Укр

- поки-що дуже слабкий, і великою мірою його розвиток залежить від успішності

проведення приватизації, в результаті якої більшість держ підпр

перетворюються на ВАТ, пакети акцій яких продаються ФДМУ через систему

приватизаційних аукціонів. Проте, нажаль, механізм приватизації виявився

недосконалим. Відбувся лише перерозподіл власності, а реальних інв

приватизовані підпр не отримали. Останнім часом відбуваються позитивні

зрушення в механізмі приват, що відображається у переході від сертифікатної

приват до грошової, яка покликана забезпечити продаж держ підпр ефективним

власникам за реальні гроші, що повинно призвести до пожвавлення діяльності на

фондовому ринку Укр.

Одним із нових та перспективних для Укр способів залучення ПФІ на міжнар фін

ринках сьогодні є програми депозитарних розписок. Ці похідні ЦП випускаються

на акції емітента іноземними депозитарними установами, і полегшують доступ

для вітчизнянних емітентів корпоративних ЦП на розвинуті та високоліквідні

іноз фін ринки (наприклад США чи Зах Європи). Зараз вже більше 10 найбільш

рентабельних Укр підприємств є учасниками вищезгаданих програм.

До переваг програм деп розп належать: визначення реальної ринкової ціни на

акції емітента (існує прямопропорційна залежність між цінами на ДР та акції,

на які вони випущені); можливість залучення фін рес на іноземних ринка ЦП;

підвищують авторитет емітента і особливо доцільні при виході на іноземні

ринки товарів та послуг; збільшення привабливості ЦП емітента для іноземних

інвесторів (особливо дрібних) та багато ін.

131. Становлення нац валютної системи Укр.

Будь-яка національна валютна система базується на таких елементах: 1) Нац

валюта 2) Умови конвертованості нац валюти 3) Паритет нац валюти 4) Режим

курсу нац валюти 5) Вал обмеження, вал контроль 6) Нац регулювання вал

ліквідності 7) Регламентація використання міжнар кредитних коштів 8)

Регламентація міжнар розрах 9) Режим нац вал ринку і ринку золота 10) Нац

органи, що регулюють вал відносини.

Основа нац вал системи Укр - гривня. Гривня - частково конвертована вал за

поточними операціями. Резиденти Укр повинні продавати 50% вал виручки на

внутр вал ринку. Курс гривні офіційно не прив”язаний до якоїсь іншої вал чи

вал корзини. Діє режим плаваючого вал курсу , що залежить від попиту та

пропозиц на валюти на УМВБ та змінюється в межах вал коридору. Встановлюється

розмір маржі комерційних банків 5-10% від офіційного курсу. Валютні та

розрахункові операції проводяться через уповноважені банки. Міжнародні

розрахунки проводяться в Укр згідно з міжнародними уніфікованими правилами та

нормами з переважним використанням векселів, чеків, докум акредитивів, інкасо

та банківського переказу.

Принципи організації розрах в інвал:

1) Вал Укр - єдиний законний засіб платежу на терит Укр. 2) Уповноваж банки

зобов”яз купувати інвалюту на міжбанк вал ринку Укр за дорученням та за рах

резидентів з метою виконання зобов”язань резидентів 3) В розрахунках між

резид та нерезид як засіб платежу використов іноз вал. Такі розрах

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10