Билеты: Шпоры по международной экономике

Билеты: Шпоры по международной экономике

здійснюються через уповноваж банки 4) Нерез - роботодавці здійснюють оплату

праці резид виключно у вал Укр 5) Вал цінності резид, які є за межами Укр

підлягають обов”язковому декларуванню в НБУ.

З 1992р. Укр - член МВФ і таким чином влючена в світову валютну систему. Укр

реалізує програми економічного реформування МВФ.

Суб”єкти вал регулювання Укр: НБУ; уповноваж банки (комерц банки Укр, які

мають ліцензію НБУ на проведення операцій з вал цінност); інші ліцензовані

фін-кредит зеклади - резид; Юр особи, що уклали з уповнов банками агентські

угоди, щодо відкриття пунктів обміну іноз вал; фін-кред заклади - нерезид, що

отримали індивід дозвіл НБУ. Структура міжб вал ринку Укр включає також вал

біржі, вал відділ товарн та фонд бірж, які мають дозвіл на проведення вал

операц.

Основні спец вал інститути в сфері вал контролю: 1) НБУ - головн інститут

контролю, що відповідає за дотримання правил вал операцій на терит Укр з усіх

питань, які не віднесено до виключної компетенції інших органів. 2)

Уповноважені банки здійсн контроль за вал операц, які здійсн-ся резид та

нерезид через відповідні банки. 3) ДПІ Укр здійсн фін контроль за вал операц.

4) Мін зв”язку - контроль за дотриманням правил поштових переказів за межі

Укр. 5) Митний комітет Укр - котроль за дотриманням правил переміщення вал

цінностей через митний кордон Укр.

Ключові проблеми становлення вал системи Укр: 1) проведення вал політики,

узгодженої з політикою економіч та особливо пром розвитку 2) Поліпшення

структури плат балансу особливо стосовно поточних операцій 3) проблема виплат

за борговими зобов”язаннями 4) проблема нелегітимної втечі капіталу 5)

проблема вільної конвертованості нац вал

135. Україна в процесах міжнародної трудової міграції.

На шляху входженя україни до світового співтовариства неминуче постає питання

входження в процеси міжнародної міграції. Регулюванням цього процесу

зайнялися досить недавно.

На сьогодні вУкраїні проживає близько 1 млн. нелегальних мігрантів. Переважно

це біженці з колишніх та нинішніх зон воєнних конфліктів на теренах СРСР, а

також жителі азіатських країн (Бангладеш, Афганістан, В’єтнам, Іран,

Пакистан, тощо). Ці групи мігрантів розглядають Україну як транзитний

майданчик з якого можна легко потрапити до заможніх країн Європи. З 1997 року

в Україні йде робота над законодавством, що регулювало б процеси міграції та

забезпечувало захист національних інтересів України.

З іншого боку України розширює експорт робочої сили. Законодавство україни

дозволяє громадянам виїжджати на роботу за кордон. Ця проблема стає більш

гострою на тлі високого рівня безробіття всередині країни. На сьогодні в

Україні офіційно зареєстровано 1,3 млн безробітних, реальну їх кількість

оцінюють на рівні 10 млн. чоловік.

Таким чином україна потенційно може поставити на світовий ринок праці близько

10-12 млн чоловік. Проте в реальності на роботу за кордоном виїжджає десь

1,5-2 млн. чоловік. Причина такого низького експорту робочої сили: зростаюча

конкуренція на світових ринках праці, слабкий розвиток служб лрацевлаштування

українських громадян за кордоном, невисокі можливості щодо самостійного

працевлаштування за кордоном.

Загрозливого масштабу в україні досягло явище “відпливу мозків”. Обсяги ього

процесу оцінити дуже важко, оскільки воно носить і відкритий і прихований

характеер. Особливо часто це відбувається через діяльність спільних

підприємств за участю західних фірм. Іноземні власники СП переводять до своїх

зарубіжних головних фоісів та науково-дослідних центрів найбільш здібних та

перспективних спеціалістів. Інший метод полягає в запрошені на навчання

кращих стундентів. Вирішеня цієї проблеми можливе лише через покращення

економічної ситуації в Україні, створенні умов для розкриття здібностей

особистості, забезпечення гідного рівня життя.

З огляду на вище сказане Україні слід докласти максимум зусиль щодо освоєння

міжнародного ринку праці. Експорт української робочої сили потенційно в

декілька разів більш потенційний ніж товарний експорт. Один кваліфікований

робітник, що працює за кордоном приносить в Україну до 12000 доларів.

Купіть нарешті Тарасу квиток на літак до Франкфурта!

136 Стан і особливості формування платіжного балансу (ПБ) Укр.

В Укр всі статті ПБ об”єднуються в два розділи: рах поточн операцій (РПО) та

рах операц з капіталом та фін операц (РОКФО).

В 1998р. Укр вийшла з від”ємним сальдом рах поточн операц в сумі -1296

млн. дол., що на 39 млн. дол. менше в порівнянні з попереднім р. Це викликано

значним дефіцитом торговельного Б в сумі -2584 млн. дол., що на 1621 млн.

дол. менше, ніж в попередньому році, а також внаслідок від”ємного сальдо

доходів -871 млн. дол., що зросло порівн з 1997р. на 227 млн. дол.

Перевищення імп над Е у відносинах Укр з РФ та Туркм нейтралізується завдяки

операціям з послугами, пов”язаними з транзитом через нашу територію нафти,

газу та аміаку (1377 млн. дол. на 1292 млн. дол. менше, ніж в 1997) та

чистими поточними трансфертами (782млн. дол. на 63 млн. дол. менше, ніж в

1997).

Рах операц з капіт та фін операц характеризує міжн рух активів та кредитів. В

1998 Укр мала позитивне сальдо РОКФО в усмі 2106 млн. дол., тобто є чистим

імпортером капіталу.

Застосування статті “Помилки та упущення” пояснюється статистичними

неточностями, які виникають при ідентифікації зовнішньо - економ операцій

внаслідок часових та вартісних розбіжностей. В 1998 позитивне сальдо чистих

неідентифікованих надходжень склало в Україні 810 млн. дол.

Регулюючою статтею ПБ Укр є резервні активи. Вони являють собою ліквідні

активи НБУ у вільноконвертованій вал у банках -нерезидентах, золоті запаси

НБУ, активи в МВФ у вигляді резервної позиції та СПЗ. Особливість цієї

статті: зміна резервних активів в Укр не виділяється в самостійн розділ, а

відноситься окремою статею на рах капітальних операцій. В 1998 рез активи

зменшилися на 1324 млн. дол. і показані зі знаком “+”.

Світова практика свідчить про те, що в переважній більшості випадків первинне

сальдо ПБ є від”ємним, тобто РПО зводиться з дефіцитом.

Вище було розглянуто причини дефіциту РПО Укр. Кінцеве вирівнювання ПБ Укр

було досягнуто через залучення зовнішніх фінансів на РОКФО. Зовн фінанси були

залучені у таких формах: 1) капіт трансферти (-3 млн. дол.) 2) прямі

інвестиції (+747 млн. дол.) 3) портфельні інв (+47 млн. дол.) 4) інші інв

(кредити) (-9 млн. дол. ) Крім них сальдо РОКФО було збільшено внаслідок

зменшення резервних активів на 1324 млн. дол.

Отже, для фінансування дефіциту РПО із РОКФО було направлено 2106 млн. дол.

Ця сума разом із статею “Помилки та упущення” врівноважує РПО - 1296 млн.

дол. (2106 млн. дол.- 810 млн. дол. )

137. Стан і проблеми впровадження міжнародних стандартів бух. Обліку в Україні.

Велику роль в успішності ринкових реформ відіграє економічна інформація, що

формується в системі бух. Обліку. За підходом, що існував раніше бух.

Звітність мала показувати ступінь виконання централізованих планів, а

затверджені норми немали на меті обліковувати активи та заюов’зання

підприємства за їх фактичним станом. Ця методика спричиняла незбігання

доходів та витрат, викривляла показники фін. Звітності.

Розвиток МЕВ України спричинив необхідність змін в веденні бух. обліку.

Ревформа бух обліку була перш за все необхідна укр. Підприємствам, що

намагалися залучити іноземні інвестиції. Вважається, що використання міжнар.

Стандартів дозволить зменшити ризик для кредиторів та ті інвесторів, зменшить

витрати по створенню країни на розробку власної системи бух. обліку, посилить

міжнароднукооперацію в сфері бух. обліку, збільше рівень довіри до

української бух. звітності.

Перехід міжнародних стандартів розпочався ще в 1992 році після виданя

відповідного указу президента. В червні 1999 року було прийнято закон “Про

бух. облік та фін. Звітність в Україні.” В тому ж році було прийнято новий

план рахунків. Отже процес пойшов.

Першими перехід до міжнародних стандартів обліку здійснили ком. банки. Це

викликано порівняно значним ступенем інтеграції українських банків в МЕВ, та

регулярними контактами з міжнародними фін. Установами.

В цілому процес переходу од міжнародних стандартів розраховано на декілька

років. В Укарїні вже введено в дію 20 міжнародних стандартів БО з 39.

Починаючи з 1999 року повним ходом йде перепідготовка облікового персоналу

підприємств.

Згідно з вищезгаданим законом кожне підприємство України повинно

трансформувати свою звітність за минулий рік згідно нових стандартів. Комісія

по цінних паперах і фонд.ринку вже в 1999 році зуміла добитись від всіх

емітентів акцій звітності за новими стандартами. Перехід до нових стандартів

вимусив підприємства повністю трансформувати свій баланс, скласти звіт про

рух грошових коштів та здійснити безліч інших дрібних змін.

Отже сферою використання міжнародних стандартів є складання фін. Звітів

загльного користування підприємств усіх видів і поширюється як на окремі

підприємства так і консолідовані фін. звіти.

Перехід комерційних підприємств проходить без суттєвих складностй. Про те

деякі проблеми виникають у держ підприємств, що працюють за “касовим

методом”. Міжнародні стандарти в основному орієнтовані на приватний сектор,

тому держ. Підприємствам доводиться використовувати власні рахунки і трохи

відхилятися від міжнародного стандарту.

138. Харктеристика системи регулювання міжнародної економічної діяльності

в Україні.

Особливістю сучасного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України є

різноманітність метгодів. Сукупність таких регулюючих заходів обєднуються в

загальну категорію зовнішньоекономічної політики держави. Державна

зовнішньоекономічна політика – це сукупність заходів, що спрямовані на

досягнення країною певних переваг на ринку і в одночас на захист власного

ринку.

В своїй зовнішньоекономічній політиці Україна застосовує тарифні і нетарифні

методи регулювання.

Тарифніт методи включають встановлення експортного та імпортного тарифу, які

призвані регулювати експорт та імпорт відповідно.

Україна також застосовує і нетарифні методи, тобто методи адміністративного

впливу. Метою їлх встановлення є регулювання зовнішньоекономічної діяльності

та дотримання міжнародних забовязань країни.

На систему зовнішьоекономічного регулювання України певним чином впливають

міжнародні договори та організації. Найбільш яскравим прикладов є WTO.

України з метою прискорення процесу вступу до цієї організації повинна

адаптуватися до встановлених нею правил.

Головним документом, шо регламентує зовнішньоекономічну діяльність в Укарїні

є Закон про зовнішньоекономічну діяльність прийнятий в 1991 році. Цей закон

визначив коло фізичних та юридичних осіб, що мають право займатися цим видом

діяльності та заклав основи зовнішньоекономічного законодавства України.

В 1992 році було введено в дію Закон Про єдиний митний тариф України. Цей

документ юридично закріпив основи митного регулювання зовнішньоекономічної

діяльності в Україні.

В 1991 році було введено в дію Митний кодекс, який заклав правові та

економічні основи митної справи в Україні.

В 1994 році прийнято закон “Про порядок проведення розрахунків в іноземній

валюті”, який регламентує порядок, строки, та форми оплати

зовнішньоторгівельних операцій субєктами зовнішньоекономічної діяльності.

ЦІєї сфери стосується ряд указів президента України. Введено в дію міжнародні

правила Incoterms90.

Всі ці заходи спрямовані на приведення законодавства україни у відповідність

з принципами та правилами ГАТТ.

До складу державних органів, що здійнюють регулювання ЗЕД в Україні можна

віднести: Міністерство економіки, Державна митна служба, Міністерство

фінансів, Кабінет міністрів, НБУ, Верховна Рада.

139. Митне регулювання експортно-імпортних операцій в Україні.

Митний тариф – центральний елемент митно-тарифного регулювання ЗЕД. Митний

тариф – це систематизолваний перелік митних ставок (зборів). Мито – це

податок, який стягується при переміщені товару через митний кордон. Порядок

формування та застосування миитного тарифу України визначено Законом України

“Про Єдиний митний тариф”, який було прийнято в 1992 році.

Митні тарифи представлені в Україні двома групами: експортні та імпортні.

Експортний митний тариф – застосовується з метою отримання додаткових

бюджетних надходжень та регулювання експорту окремих видів товарів.

Імпортний тариф – формує оптимальну структуру імпорту шляхом диференціації

ставок, виступає частиною механізму ціноутворення, захищає окремі галузі

економіки, сприяє збалансування сальдо експорту-імпорту.

В Україні використовуються такі види мита: 1) адвалерне – нараховується у

відсотках до митної вартості товарів, 2) специфічне – встановлюється у

встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів, 3) комбіноване – схоже на

адвалерне, але встановлено мінімалбну митну подать. Останні два види ставок

широко використовуються з 1995 року. Це не дозволяє імпортерам занижувати

митну вартість товарів, що ввозяться. Проте одночасно призводить до ввезення

низькоякісних дешевих товарів з низькою митною вартістю. Крім того можуть

застосовуватись сезонні та особливі (антидемпінгові та компенсаційні) мита.

В 1996 році Кабмін ухвалив декілька постанов щодо обкладення митом товарів

ввезених в Україну фізичними особами.

Нарахування мита на товари здійснюється на основі їхньої митної вартості.

Митна вартість – це ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товар в

момент перетину митного кордону України. Митна вартість за звичай

встановлюється на основі тієї, що вказана в рахунку-фактурі. Також може

застосовуватись розрахункова митна вартість: за ціною угоди, за ціною угоди

щодо подібних товарів, за мінімальною митною вартістю, за ціною угоди щодо

ідентичних товарів, на підставі віднімання вартості, на основі експортної

митної вартості, за формулою яка вказана в контракті (наприклад ціни

знаступною фіксацією).

Законодавство України передбачає додатково використання преференційних,

пільгових та повних ставок. Преференційні ставки застосовуються до

товарів з країн, з якими встановлено преференційний митний режим або митний

союз. Пільгові ставки для товарів з країн з режимом найбільшого

сприяння або національним режимом. Повні ставки – для товарів з усіх

інших країн.

140. Нетарифні засоби регулювання експорту та імпорту в Україні.

9 стаття Митного кодексу України передбачає можливість застосування

нетарифних методів регулювання ЗЕД. Нетарифні методи регулювання – це

адміністративні заходи, які застосовуються при проведенні контролю товарів що

імпортуються або експортуються.

Основні нетарифні методи

Кількісні обмеження - адміністративно встановлені норми, що визначають

кількість та номенклатуру товарів, дозволених до імпорту або експорту.

Квотування – встановлення обмеження на максимальний обсяг експорту або

імпорту товару за певний проміжок часу. Ліцензування – введення

дозвільного характеру експорту або імпорту товару у певних кількостях на

визначений проміжок часу. Рішення про ліцензування та квотування ухвалюється

кабміном за поданям Міністерства економіки України. Кабмін щорічно затверджує

перелік товарів експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню та квотуванню в

поточному році.

Добровільне обмеження експорту застосовується Україною на основі вимог

торгівельних партнерів що імпортують цю продукцію аби уникнути односторонніх

жорстких обмежувальних заходів з боку цієї країни.

Технічні барєри - передбачають дотримання Українських національних

стандартів, одержання сертифікатів якості на імпортну продукцію, специфічного

маркування та пакування товару, дотримання санітарно-гігієнічних норм та інші

вимоги встановлені законодавством країни. В систему органів, що здійснюють

контроль за дотриманням встановлених стандартів для імпортної продукції входять

Міністерство економіки, держстандарт, міністерство охорони здоровя, мінфін, МВД

та менш потужні державні органи.

В залежності від свого призначення товари проходять сертифікацію (майже всі

товари), ветеринарний контроль (тварини), фітосаніторний контроль (рослини),

екологічний контроль (відходи, транспорт, небезпечні хімічні речовини).

Митний контроль стосується не лише імпорту, але й експорту. Він здійснюється

відповідно до декількох постанов кабміну. Державна митна служба встановлює

порядок проходження товарів, які підлягають експортному контролю, через

кордон.

За недотримання правил, що встановлюються в межах нетарифного регулювання

ЗЕД, до субєктів порушників можуть застосовуватись санкції, що передбачають

індивідуальний режим ліцензування та тимчасове припинення ЗЕД. Ці санкції

передбачені законом України “Про зонішньоекономічну діяльність”

141. Характеристика процесу лібералізації міжнародної ек діяльності Укр.

Взаємодія Укр з Міжнар ек організаціями (МЕОРГ).

Зі здобуттям незалежності, Укр активно включилася до світового співтовариства

шляхом поглиблення ек зв”язків не лише з окремими країнами та регіонами

світу, але й з МОРГ.

Ще задовго до незалежності Укр стала однією з держав-засновниць та

повноправним членом ООН. 22 серпня 1945 Президія ВР УРСР ратифікувала статут

ООН. З моменту створення ООН і до здобуття незал, ООН була фактично єдиною

трибуною, через яку міжнар громадскість отримувала інф про історію і культуру

укр народу.

Сучасними пріорітетними сферами діяльності ООН для Укр є:

- розробка ефективних підходів до зміцнення міжнар та регіональної безпеки;

- використання досвіду ООН для розв”язання соц-ек проблем, сприяння переходу

до ринк ек Укр;

- використання унікальних можливостей ООН для ведення діалогу з

представниками інших держав то ін.

МБРР створено в 1944р. разом з МВФ з метою відбудови та реконструкції

світової економіки. Головна мета - створення міжнар фінансуючої орг для

підтримки реконструкції і розвитку економіки.

З 1992р. Укр - член МБРР і отримує фін допомогу з боку МБРР за такими

напрямками: 1) реабілітаційна позика (500 млн. дол. США ) - здійснення

основних ек реформ (лібераліз цін, приватизація, підтримка макроек

стабільності, фін критичного імпорту); 2) Інституціональна перебудова -

вдосконалення системи підготовки спеціалістів, надання консультативних послуг

державним установам; 3) Розвиток виробництва фін проектів реконструкції та

розвитку виробничих об”єктів; 4) фін установ фін-кред сфери.

В листопаді 1996 затверджено надання нової кредитної лінії для фін проекту

розвитку експорту, розрахованого до кінця 2001р. Розвиток експ за цим

проектом здійснюється шляхом кредитування приватних підпр, які вже

експортують або планують розвивати експ діяльність, а також наданням тхн

допомоги в розвиткрві маркетингової діяльності, створенніінформ інфрастрк. В

межах реаліз проекту планується кредитування експортної діяльності в обсязі

приблизно 60 млн. дол. та надання тхн допомоги на суму майже 5 млн. дол.

США.

МФК була створена у 1956р. з метою сприяння екон зростанню країн, що

озвиваються через заохочення приватного бізнесу у виробничій сфері. МФК -

член Світового Банку, але юридично незалежна від МБРР.

З початку діяльності в Укр (1992) МФК зосередила зусилля на двох основних

напрямках роботи: консультаційні послуги (пілотні проекти приватизації

Одеського м”ясокомбінату, Київської птахофабрики, Херсонського

м”ясокомбінату), тхн допомога (проекти підтримки приватного підприємництва,

малої приватизації, підготовки великих підприємств до приватизації та

приватизації землі і реструктуризації с/г).

В 1996р. Укр вступила до БАГІ (1988). Метою створення цієї організації було

срияння надходженню інвестицій у країни, що розвиваються. БАГІ виконує три

функції : надає гарантії від некомерційних ризиків обраним нею інвесторам;

консультує уряди країн , що розвиваються з питань розробки та реалізації

стратегій, програм і процедур, які мають відношення до міжнародного

інвестування; пропонує рекламні послуги та виступає в ролі спонсора діалогів

між міжнар діловими колами і конкретним урядом - організатором зустрічей з

питань інвест.

Статус члена МВФ Укр отримала 3 вересня 1992. ЇЇ квота в МВФ становить 997,3

млн. СДР.

МВФ виділив для Укр системну трансформац позику (СТФ) та резервний кредит

“стенд-бай”. Загальна сума позики 498,65 млн. СДР. В 1994р. Укр отримала

перший транш (371 млн. дол. ). Кошти використовувались на збільшення

офіційних резервів НБУ, на проведення вал інтервенцій для підтримки курсу нац

вал, а також для фін нестачі вал коштів у ек для покриття потреби в імпорті.

Строк боргового зобов”язання по СТП становить 10р., а термін відстрочки

основних виплат (пільговий період, протягом якого необхідно сплачувати лише

відсотки) - 4,5 роки.

Загальна сума резервного кредиту “стенд- бай” становить 997,3 млн СДР (100%

квоти). Кошти направляються у вал резерви НБУ для забезпечення стабільності

вал та покриття потреб ПБ. Строк боргового зобов”язання - 5 років, термін

відстрочки осн виплат - 3,25 року. Відсоткова ставка по кредитах МВФ

становить 6-7% на рік.

Крім фін, Укр отримує також консультативну та техн допомогу, поточну інф та

видання з міжнар вал-кред проблем.

ЄБРР створений у жовтні 1989р. для фінансування ек реформ у країнах Східної

Європи з метою їх переходу до ринкової ек. Укр стала членом ЄБРР 12 серпня

1992р.

Банк відкрив своє представництво в Києві в середині 1993. На 1996р. вартість

проектів ЄБРР в Укр становила 625 млн. ЕКЮ, або майже 1 млрд дол. США .

Стратегічними напрямками діяльності ЄБРР в Укр є: розвиток фін сектора,

приватизація, с/г, інфраструктура, вибіркове фін приватного сектора.

Найбільш відомі проекти ЄБРР в Укр - модернізація міжнар аеропорту

“Бориспіль”, створення фонду “Україна”, поліпшення тхн якості телебачення та

телекомунікацій, модернізація річкового флоту, виробництво вантажних авто

“ІВЕКО-КРАЗ”, заснування КМБ, реконструкція Дніпропетровського олійно-

екстрактного заводу.

Україна є також членом ОБСЄ, Ради Європи, СНД та ЧЕС. Проте стратегічні

інтереси Укр пов”язані із вступом до ЄС , що не можливо без членства у ГАТТ-

ВТО.

128. МІЖНАРОДНЕ КРЕДИТУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЕКОНОМІКИ. КРЕДИТНА ПОЛІТИКА МВФ.

Міжнародн кредит – це екон відн-ни, що виникають між державами, іноз комерц

банками та фірмами з приводу надання грошових або товарних рес-сів на умовах

повврнення, платності, терміновості, цільового викор-ня та забезпеченості.

Україна виступає чистим позичальником у сфері міжнародн кредит-ня. Вона

користується кредитами як приватних іноземн інвесторів, так і кредитами

урядів (ЄС, Японія), міжнародн фін-кред орг-й (МВФ, Світов банк, ЄБРР).

Особливістю залучення фінанс рес-в з цих джерел є їх взаємопов'яз-ть та

взаємообумовл-ть: виділення кредитів МВФ та Світ банком та їх розмір

визначають можливість виділ-ня та розмір кредитів ін кредиторів України.

МВФ – валютно-фін орг-я міжурядового співроб-ва. Специфіка МВФ порівняно з ін

міжурядов орг-ми полягає у виконанні ним одночасно функ-й регул-ня, фін-ня,

нагляду та консульт-ня держав-членів у сфері вал-фін відн-н. Головним

завданням МВФ є скорочення тривалості та зменшення нерівноваги у міжнародн

балансі розр-ків членів, забезпечення стабільності валютн курсів. Основн

механізмами фінанс-ня МВФ є резервні кредити “стенд-бай”, розширене кредит-ня

(ЕФФ), компенсаційне та надзвичайне фін-ня (ССФФ), фін-ня системн перетворень

(СТФ), фін-ня буферн запасів (БСФФ), фін-ня структурн перебудови (САФ).

Кредит-ня за програмами МВФ є умовним (тбт під виконання певн умов), його

максимальн розмір – 125% квоти країни у фонді. Такою є офіційна сторона

кредитної політики МВФ. У той же час досить тривала його діяльність призвела

до таких рез-тів та тенденцій:

· Екон нестабільність у більш ніж 62 країнах, що отримували кредити

МВФ, лише посилилась;

· Залеж-ть між кр-ми МВФ та приростом валов інвестицій є обернено

пропорційною;

· Направлення коштів до країн, де розміщені кошти амери інвесторів;

· Перевага країнам, що наслідують модель розвитку США;

· Падіння ділов актив-ті у країні-реципієнті (в очікуванні траншу);

· Підпорядкування економік країн-боржників економіці США та

економікам ін розвинут країн через відкриття ринків цих країн для поставок

тов-в з країн-лідерів світу.

Хоча умови МВФ не формулює в умовах кред-ня прив'язку “кредит-поставки”, але

фактично це нагадує пов'язані кредити, які отримував укр уряд на початку 90-

х рр.Більш-менш нормально Україна отримала лише програму СТФ. Програма

кредит-ня “стенд-бай”, що розпочалася після завершення програми СТФ, так і не

була завершена в Україні у визначені строки, її зупиняли, потім поновлювали,

і, нарешті, вона переросла у нову програму ЕФФ, яка полягає тому ж обміні

програми “реформ-ня” на наступні транші. Але якщо за попередніми програмами

невиконання “реформаторських” вимог фонду призводило до зупинки подальшого

фін-ня, то, за програмою ЕФФ невиконання частини вимог МВФ все ж дозволяє

отримати кредит (як показує досвід 1999 р., з числа травневих вимог МВФ до

вересня, коли НБУ отримав наступні $180 млн., не було виконано 11 суттєвих

вимог, серед яких відміна експортного мита на насіння соняшника, шкіряну сир-

ну, врегулювання питання використання землі в якості застави, реформ-ня

апарату Кабміну, введення аукціонної форми торгівлі газом, ін.). Головна

причина такої ситуації проста: за Україною числиться борг у більш ніж $3

млрд., і фонд надає кредити рівно на суму, якої вистачає на погашення

поточних зобов'язань України перед ним же. Це відбувається, щоб запобігти

дефолту – так само як укр банки кредитують не дуже дисциплінованих клієнтів,

щоб на балансі не висіли “погані” кредити. У той же час наявність значної

заборгованості залишає МВФ важелі впливу на деякі рішення уряду: наприклад,

майже неможливо ухилитись від виконання вимог, що прямо стосуються

забезпечення зовнішніх зобов-нь (посилення фіскальн адміністрування,

приватизація великих об'єктів, структурна перебудова держапарату). Крім того,

привабливо в Україні для МВФ виглядають спроби лібералізації зовнішньої

торгівлі, принаймні її декларування, державна політика, направлена на

недопущення дефолту за зовнішн зобов-ми.

129. Проблема зовнішньої заборгованості України і шляхи її розв'язання.

У країнах з перехідн економікою проблеми зовнішньої заборг-ті (ЗЗ) були

викликані труднощами ринков трансформ-ї централізов-х екон-к, недостатніми

обсягами золотовалютн резервів, слабкими експортн можливостями, внутрішньою

економічн дезінтеграцією. Україну можна також віднести до таких країн. У

більш загальному вигляді виділяють 2 групи причин зростання ЗЗ – внутрішні і

зовнішні. У складі внутрішніх ф-рів виділ-ть такі:

1. Об'єктивні:

· Загальна екон відсталість;

· Структурні диспропорції в економіці;

· Внутр політ нестаб-ть;

· Слабкий розвиток нац фінансов сис-ми

2. Суб'єктивні:

· Прорахунки в екон політиці та орієнтаціії зовн торгівлі;

· Помилки у політиці позичання та неефективне викор-ня позик.

У складі зовнішніх ф-рів виділяють такі:

· Загальне погіршення умов міжн торгівлі;

· Зміна кон'юнктури світов товарн ринків;

· Протекціонізм;

· Зміни напрямків і обсягів інвестиц потоків.

З метою порівняння країн ЗЗ, крім її абсолютного значення, визначається також

граничними значеннями: співвідношення зовнішнього боргу і ВНП (50%), боргу і

експорту товарів і послуг (75%); приросту боргу і експорту (30%); приросту

боргу за рахунок нарахування процентів щодо експорту (20%). Якщо 3 з 4

показників країни перевищили граничний рівень, вона вважається країною з

високим рівнем заборгованості. За даними Світов банку, для України за 1994-

1996 рр. перші два показники у середньому знаходились на рівні 18% і 48%, що

класифікується як середній та незначний рівень ЗЗ відповідно. Для порівняння,

за той же період середні значення цих двох показників у деяких ін країнах

склали: у РФ – 25 і 97%; у Польщі – 31 і 102%; у Туреччини – 47 і 184%; у

Чилі – 48 і 166%; у Бразилії – 26 і 293%.

ЗЗ оцінюється кількісно, крім її абсолютних обсягів, граничними значеннями:

співвідношення зовнішнього боргу і ВНП (50%), боргу і експорту товарів і

послуг (75%); приросту боргу і експорту (30%); приросту боргу за рахунок

нарахування процентів щодо експорту (20%). Якщо 3 з 4 показників країни

перевищили граничний рівень, вона вважається країною з високим рівнем

заборгованості. За даними Світов банку у період 1994-1996 рр. перші два

показники для України сягали рівня 18 і 48% відповідно, що класифікується як

середній та незначний рівень ЗЗ. Для порівняння, за той же період у деяких ін

країнах ці пок-ки склали: у РФ – 25 і 97%; у Польщі – 31 і 102%; у Туреччині

–51 і 184%; у Чилі – 48 і 166%; у Аргентині – 31 і 323%.

За даними Мінфіну, ЗЗ України станом на середину травня 2000 р. склала

$10,949 млрд.; станом на відповідну дату 1998 р. вона складала $10,656 млрд.

таким чином, відбувається незначне (приблизно 1-1,5% щорічно) зростання ЗЗ.

Зважаючи на активне запозичення Україною фінансових ресурсів зовні, ці дані

говорять про управління нею своїми зовнішніми зобов'язаннями на досить

високому рівні. З іншого боку, існує проблема об'єктивної оцінки ЗЗ, і тому,

найвірогідніше, офіційні дані про ЗЗ дають уявлення лише про нижню межу

оцінки реальної ЗЗ. За різними оцінками, реально ЗЗ України може сягати від

12 до 15 млрд дол. Такі розбіжності, зокрема, виникають через труднощі в

оцінці українського боргу Росії за енергоносії. Таким чином, Україна є

країною з середнім рівнем ЗЗ.

Можливими шляхами розв'язання проблеми ЗЗ є:

· Направлення частини експортн виручки на погашення ЗЗ;

· Часткове списання державних боргів;

· Сек'юритизація (випуск банками ЦП на розмір ЗЗ);

· Продаж боргових зобов-нь банкам третіх країн.

Окремо можна виділити колективні методи вирішення проблеми:

· Створення міжнародн гарантійн фондів;

· Використання пільгових кредитів МВФ під погашення ЗЗ;

· Проведення структурних реформ економіки за сприяння міжнародн фін-

кред орг-й.

130. стан і проблеми міжнародного виробничого кооперування в Україні.

Міжнародна виробнича кооперація передбачає існування спеціалізованих на

основі МПП підприємств, які взаємодіють один з одним на одному або на різних

стадіях виробництва готової продукції або переробки сировини. У контексті

спільної господарської діяльності підприємств республік колишнього СРСР

найбільшого розвитку набули міжнародні коопераційні зв'язки українських

підпр-ств з партнерами з країн СНД, насамперед РФ. Однак слід зазначити, що

дезінтеграційні напрямки прийняття рішень молодими незалежними державами у

перші роки незалежності призвели до розриву іноді найефективніших та

безальтернативних у даних умовах (для обох сторін) коопераційних відносин.

Особливо рішуче стала на шлях самозабезпечення та внутрішнього замикання

технологічних циклів РФ. Україна, на відміну від свого сусіда, не змогла

швидко та у деяких випадках взагалі – знайти заміну традиційним партнерам

всередині країни. Це стало одним з найпотужніших факторів економічного спаду

в країні.

Сьогодні стало очевидним те, що повноцінної заміни колишнім партнерам просто

не існує у даних умовах, так само як і те, що західні підприємства часто

нездатні кооперуватись з українськими не лише через невідповідність різних

технічних стандартів, але й через суперечність інтересів щодо розвитку

найперспективніших обробних галузей (тобто бажання залишити українській

стороні ту частину циклу вироб-ва продукції, на якій створюється невелика

частина додаткової вартості – вир-во сир-ни та напівфабрикатів, остаточне

збирання продукції з готових вузлів та агрегатів). Тому у структурі

коопераційних зв'язків україни і досі найбільше значення мають зв'язки з

підприємствами країн СНД, а насамперед – з РФ. Розвиток саме цієї сфери

взаємодії є найперспективнішим для багатьох українських виробництв. Одним з

найамбіційніших проектів відтворення виробничої кооперації, є проект

створення фінансово-промислових груп (ФПГ). Цей проект передбачав кооперацію

не лише у виробничій, але і в науково-технічній сфері. Зокрема, існують

реальні передумови формування таких виробничо-технологічних комплексів:

· “Трансхром” (видобуток хромітових руд, вир-во метану і пропану);

· “Трансметалпрокат” (вир-во металопрокату і газових труб великих

діаметрів);

· “Трансстирол” (вир-во стирольних пластиків);

· “Трансмет” (вир-во металургійн продукції);

· “Фосфорхім” (вир-во фосфорн добрив);

· “Трансцукор” (технології вирощ-ня цукров буряків і вир-ва цукру);

· “Трансмаш” (транспортне машинобуд-ня)

· “Транснафтотруба” (вир-во труб нафтового асортименту)

Але створення ФПГ наштовхнулося на проблему узгодження принципових положень

законодавчого регул-ня на національн та міжнародн (двосторон) рівнях. В

україні найбільші суперечки виникли у питаннях щодо пільг ФПГ, місця

банківського капіталу у таких стр-рах.

У контексті загальносвітового розвитку (тенденцій до об'єднання банківськ

кап-лів і можливостей пром підпр-ств) переваги великомасштабного бізнесу на

коопераційній основі на міжнародних ринках майже безальтернативний.

Однією з галузей, де Україна плідно кооперується з російськими

підприємствами, є авіаційна (вир-во літаків Ан-70, авіадвигунів для

російських літаків і гелікоптерів).

Зважаючи на офіційно проголошений курс інтеграції України до ЄС досить

складним у сучасних умовах буде завдання встановлення і пожвавлення

коопераційних відносин із західними підприємствами. У цьому напрямку можна

використати кооперацію з колишніми партнерами по РЕВ як “трамплін” на захід,

оскільки такі країни, як Польща, Чехія, Угорщина є одними з найреальніших

кандидатів до вступу до ЄС. Правда, ці країни самі змушені вирішувати схожі

проблеми, адже європейська економіка прагне до дедалі більшої замкнутості,

насамперед у сфері виробничої кооперації.

132. Валютний ринок України і особливості його функц-ня.

Валютний ринок (ВР) – це офіційні центри, де відбувається купівля-продаж

іноземних валют на основі попиту та пропозиції.

1. Формування валютного ринку України (ВР) пов’язане з процесами

трансформування укр економіки. Функціонування купону на початк етапі форм-ня

ВР розглядається не як обіг національної валюти, а як заміна готівкового

рубля. Відсутня система національного регулювання ВР, курс відносно інших

валют визначався через крос-курс стосовно російського рубля, який відігравав

також роль ключової резервної валюти.

2. Другий етап розпочався з виходу Укр з рублевої зони в кінці 1992 р..У

1993р головною ознакою ВР стало запровадження ел-тів системи його

регулювання. З прийняттям низки законодавчих актів була створена юридична

основа для подальшого розвитку ВР.

3. Наступним етапом (08.1993-08.1994) у розвитку ВР була спроба створення

державної валютної монополії (запроваджено фіксований вал. курс, та

аукціонний продаж інвалюти через тендерний комітет та ін.) В результаті цих

заходів гальмувався експорт та стимулювався імпорт, що призвело до зменшення

вал надходжень в Укр. та різким зростанням попиту на інвалюту.

4. Четв.етап: період лібералізації ВР та відносної стабілізації вал курсу

карбованця: відновлення роботи Валютної біржі розроблено систему заходів для

наближення та уніфікації офіційного та ринкового курсу валюти, встановлення

вал курсу за результатами торгів на вал біржі. Ці заходи направлені на

децентралізацію ВР, в результаті: збільшилася пропозиція інвалюти та

стабілізувався курс укр карбованця, створені значні вал. резерви, знизилися

темпи інфляції. Всі ці фактори разом з повним контролем НБУ над фінансовою

ситуацією країні створювали сприятливі умови для проведення грошової реформи

(09.1996).

Сучасний стан на ВР:

Функціонування гривні у 1997 р. відбувалося без потрясінь (девальвувала на

0,3%) Та в1998р внаслідок російської фін. кризи – на 80%, 1999 – на 52%.

Проте це неєдиний чинник падіння гривні, крім того:

· неефективність регулятивних методів НБУ

· тиск зовнішніх боргів

· політичний чинник, пов”язаний з виборами Президента.

В цих умовах ринкові механізми не здійснювали стабілізаційного впливу на ВР.

Тому НБУ змушений був тримати курс гривні незмінним та формально продовжувати

політику валютного коридору, дія якого закінчилася в кінці 1998р.

Та МВФ виступив проти стримування падіння курсу та адмістративних методів

регулювання ВР. Лібералізація ВР та відмова від фіксингу на УМВБ були умовами

кредитування Укр і лише за цих умов можна було поповнити валютні резерви Укр.

Валютні резерви – це джерело стабільності національних грошей та гарантія

погашення зовнішніх боргів. Слід зазначити, що іншою причиною лібералізації

ВР стало прагнення вирішити проблеми зовнішньоекон. розрахунків, спричинені

дисбалансом попиту і пропозиції валюти та обмеженим доступом до ЇЇ купівлі.

Важливим кроком на шляху до лібералізації ринку стало відкриття

міжбанківського ВР. Лібералізація ринку стимулювала низку позитивних

тенденцій:

· збалансувалися попит та пропозиція валюти,

· збільшилися обсяги ринку(майже вдвічі),

· почав діяти ринковий механізм курсоутворення гривні.

Зараз вибір політики курсоутворення за НБУ. Та зрозуміло, що вал коридору не

передбачається. Нині до розгляду запропоновано два варіанти курсової

політики:

1. Німецькі експерти пропонують запровадити систему повзучої

прив”язки курсу гривні до ам. долара та євро.

2. Другим варіантом є повна лібералізація курсоутворення:

запровадження режиму вільного гнучкого курсу та відмова НБУ від політики

жорстких обмежень на купівлю валюти банками. Цю ідею відстоює С. Тигипко.

134.Страхування міжнар-х операцій в Укр.

Страхування ЗЕ ризику - комплекс видів страхування, які забезпечують

вітчизняних і зарубіжних учасників тих чи ін. форм міжн-ї співпраці. Він

включає стр. експ-імп вантажів, засобів транспорту, які їх перевозять,

будівельно-монтажного ризику експортних кредитів, міжнар. торгово-

промислових, ін. виставок, котрі створюються спільно з іноз. фірмами, майна

діючих на нашій території іноз. компаній і працюючих в інш. кр-х укр-х

організ-й. Страхування цивільної відпов-ті укр-х та іноземних учасників

іноземного співр-ва і ін. Відповідні страхові операції здійснюються у

конвертованій і націон-й валюті.

Юридично для більшості видів страх. укладення договорів є добровільним, однак

сам характер угод про товарні поставки. (Підряди на будівництво та перевез-

ня, про оренду того чи ін. майна) як правило, враховує страхування як

неодмінну передумову дії договору. Залежно від змісту відповідних контрактів

витрати на страхування може нести будь-яка із сторін; вона вибирає страхову

компанію та умови страхування . орієнтуючись на власні інтереси та інтереси

вітчизняних страхових організ-й. Під час експорту укр. товарів пріоритет

мають контракти, укладені на умовах СІФ, які включають витрати на страхування

в продажну ціну прод-ї. Під час імпорту Укр-ю прод-ї перевага надається

договору на умовах ФОБ. Коли купівельна ціна не містить затрат на страхування

, щоб витрати могли бути застраховані в Укр.

Особливе місце серед інш видів страхування займає стр. кредитного ризику.

Об’єктами стр. є комерційні кредити, надані покупцеві. Банківські позики

постачальнику чи покупцеві, зобов’язання та поручительства за кредитом,

довгост. інв-ї тощо.

Серед різновидів цього стр. своїми специфічними особл-ми виділяється страх.

експортних кредитів, яке охоплює всі згадані та низку ін. видів стр.(стр.

валютного ризику, стр. від інфляції, стр. витрат на входження експортера на

новий ринок.)

Стр. кред-го ризику захищає інтереси продавця чи банку кредитора на випадок

неплатоспроможності боржника чи несплати боргу з ін. причин. Цей ризик може

бути у двох видах: він випливає або з достатньо повного знання експортером і

банкіром даних про фінансовий стан покупця, або з розходжень між продавцем і

покупцем у питанні про відповідність товару умовам торгової угоди.

Серед основних видів захисту від валютного ризику в Укр. виділяють наступні:

Валютні застереження. В умовах значних коливань вал. Курсів валют

виникають втрати чи виграші для партнерів. Для захисту від можливих валютних

втрат, пов’язаних із курсовими коливаннями, застосовують так звані вал.

застереження. Суть цих застер. полягає у встановленні в контракті, а саме у

двох його статтях – ціна товару та умови платежу – таких умов , які б звели до

мінімуму можливі вал-ні втрати.(встановлення в якості валюти ціни і вал.

платежу стійкої валюти). Золоте застереження: валюта ціни прив’язується до

свого офіційного золотого вмісту. Наслідок цих застережень – при курсових

коливаннях сума платежу зберігається в еквіваленті валюти, до якої прив’язана

валюта ціни чи в початковому золотому вмісті.

Вибір валюти ціни контракту. На основі прогнозування , визначення

можливої тенденції вал. Курсів обирається валюта ціни контракту.

Хеджування здійснюється на основі використання форвардних, ф’ючерсних,

опціонних контрактів.(фіксується ціна на момент укладання контракту з поставкою

відповідного товару на термін.)

142. Організація міжнародної економічної діяльності на українських

підприємствах.

Як правило, під терміном “підприємство” у контексті даного питання розуміють

нефінансову організ-ю, що здійснює міжнародні торговельні операції (експорт-

імпорт). Для здійснення таких операцій у стр-рі підпр-ва звчайно орг-ся

спеціальний зовнішньоторговельний відділ (ЗТВ). Основні задачі ЗТВ за

напрямками діяльності такі:

1. Експорт (імпорт):

· Збір інформ-ї про продукцію, яку п-во планує експорт-ти (заявок на

імпорт тов-в);

· Здійс-ня калькуляції цін на експортну (імпортну) прод-ю з урах-ням

різних умов поставки;

· Підготовка рекламних мат-лів, проспектів, листів;

· Аналіз інформ-ї про продаж товарів у минулому, їх рух;

· Складання приблизного переліку потенційн спож-чів за групами (збір

інформ-ї про потенційн продавців);

· Підготовка і розсилка оферт на експортні т-ри потенційним покупцям

(запитів на імпортні т-ри, аналіз технічних характеристик і цін);

· Переговори за контрактом та його укладання;

· Попередня проробка та укладання агентських угод;

· Забезпечення упаковки і транспортування; виконання митних процедур;

· Забезпечення отримання (здійснення) платежу;

· Вирішення питань, пов'язан з гарантійним і післігарант обслуг-ням;

· Врегул-ня спірних питань за контактом.

2. Участь підпр-ва у виставках і т.п.:

· Збір інформ-ї про виставки;

· Ведення переписки і оформ-ня док-ції по виставкам;

· Підготовка тов-в до виставки;

· Забезпечення транспорт-ня і викон-ня митн процедур;

· Забезп-ня платежу по виставці, участь і оцінка рез-тів участі;

· Продаж тов-в на виставці (повернення їх з виставки);

У стр-рі ЗТВ виділяють 2 групи працівників: групу експорту та групу імпорту,

діяльність яких контролює начальник ЗТВ.

Група експорту (імпорту):

1. Старший спеціаліст ЗТВ по експорту (імпорту):

· Розподіляє обов'язки між працівниками експортн (імпортн) групи,

контролює їх роботу та приймає звітність;

· Звітує перед начальником ЗТВ у цілому по роботі групи і по окр

контрактам;

· Контролює переписку за контрактом;

· Здійс-є переговори за контрактом, бере участь у підготовці та

укладання агентських угод;

· Слідкує за забезп-ням отрим-ня (здійс-ня) платежу і керує

врегулюванням суперечок разом з начальником ЗТВ;

· Бере участь у виставках .

2. Спеціаліст по експорту (імпорту), (їх кіль-ть визначається

номенклатурою і загальними обсягами експорту):

· Збирає дані по тов-м , що плануються до експорту (імпорту);

· Готує і оформлює (збирає) рекламні матеріали;

· Складає списки потенційних покупців (продавців);

· Здійснює іншу технічну роботу (див. задачі ЗТВ з експорту та імпорту)

3. Спеціаліст по транспорту:

· Бере участь у калькуляції цін на експортну продукцію з урах-ням

транспортування;

· Збирає інформ-ю про правила транспортування, док-цію, визначає

можливі шляхи транспорт-ня експортних та імпортних вантажів;

· Встановлює контакти з транспортн орг-ми та веде з ними роботу;;

· Забезпечує пакування експортн вантажів, бере участь в орг-ї

експортн комісії;

· Забезпечує транспорт-ня імпортн вантажів;

4. Спеціаліст по транспорту і митниці:

· Бере участь у калькуляції експортн цін з урах-ням митних витрат4

· Збирає інформ-ю про митні правила і док-цію;

· Встановлює контакти з митницею та веде з нею роботу;

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10